ПромоКоли вже час «потрогати траву»: як містянам небанально перезавантажувати голову

Знайдіть мальовничу локацію

Костя: Хоч ви й прочитаєте, що ми мандрівники, але вже понад рік ми – типові міські жителі. Оля працює офіс-менеджеркою в ІТ-компанії, я перекладаю з французької, роблю звукозаписи й граю в музичному проєкті, тож із понеділка до п'ятниці ми на роботах. Раніше частенько подорожували за кордон: їздили на Балкани, у гори Франції – цього зараз не вистачає. Коли відчули, що почали вигорати, вирішили, що вихідними братимемо наше спорядження для мандрівок і їхатимемо будь-куди поруч – хоча б на сусідній пагорб, уявляючи, що це мініподорож.

Оля: Ми розкажемо вам про минулу мандрівку до Кугаєва, бо це зараз – наша улюблена локація! Усього 10 хвилин автівкою від Львова, і все – здається, наче ти в дикій глушині: ліс, поле, потічок. Ще тут є стара дерев’яна церква 17 століття, ми любимо до неї ходити. Якщо з нами їде хтось із друзів, просимо взяти сорочку з довгим рукавом і книжку – це базовий персональний стартер-пак, решту ми маємо.

Подбайте про комфортний одяг і взуття

Оля: На минулих вихідних ми позичили автівку в нашої подруги й дали собі волю – пакували багажник так, ніби збираємось у трекінг на кілька тижнів! Насправді за цим стояло бажання максимального комфорту: щоб і в спеку не гаряче, і ввечері не холодно, та і в автівку можна кинути більше речей – адже їх не треба нести на собі в рюкзаку. Ми їхали у футболках, сорочках та окулярах, узяли трекінгові штани й головні убори. Кинули також теплі речі на випадок, якби хотіли залишитись там і заночувати в наметі.

Костя: З взуттям того разу не заморочувалися, їхали обоє в трекінгових сандалях, бо за прогнозами дощів не передбачалося. Коли стало прохолодно, я влаштував вечір високої моди й під сандалі одягнув шкарпетки.

Візьміть спорядження для «чілаксу»

Оля: У Кугаєві живе прабабця Кості. Ми часто їздимо їй допомагати, тож добре знаємо цю місцевість. Оскільки планували поїздку-перезавантаження, то відразу після приїзду схопили гамак, книжки, полуницю – і гайнули в ліс релаксувати. Щоправда, ми виявились не готові до неймовірної кількості комах, які швиденько вигнали нас звідти, але ми не здались і пішли читати до потічка, на старий мостик.

Костя: Ми називаємо це «чілакс»: чіл і релакс разом. Нарешті протестували нові розкладні стільці – просто кайф: важать зовсім не багато, але складаються за хвилину, і сидіти набагато зручніше, ніж просто на кариматі.

Подбайте про ігри, щоб їжа не стала єдиною розвагою

Костя: Після чілаксу на природі було б логічно захотіти якихось розваг: побігати, порухатись, правда? Але ми захотіли їсти! Тому повернулись до автівки, узяли наш розкладний стіл (він легко вліз у багажник), перекус і шахи.

Оля: Але розваги також були! Цього разу ми взяли фрисбі й трохи покидали. А потім бавились у настілку про похід на Говерлу – було дуже затишно, ми згадували свої походи в гори. Цього разу ми мали замало ресурсу на щось дуже активне, хотілось більше «заземлитись». Але ідей для розваг на природі – дуже багато: музичні інструменти, волейбол, бадмінтон, велосипеди, якщо для них є кріплення на авто.

Урахуйте зміну температур

Оля: Коли вечоріє, Костя відразу йде мене закутувати.

Костя: Я завжди дивувався, наскільки інакше на природі відчувається зміна температур. У місті, здається, немає таких різких стрибків між спекою вдень і прохолодою ввечері, а в горах чи біля лісу є сильний контраст, навіть улітку. Ми не любимо палити вогнища, тому просто беремо із собою більше теплих речей: переважно флісові светри та пухові безрукавки.

Створіть медитативну атмосферу

Оля: День нашої мандрівки до Кугаєва ми перетворили на своєрідну медитацію: видихали, тішились простими речами. Під вечір їхати додому зовсім не хотілось, тож ми вирішили розкласти намет і заночувати тут. Я вже уявляла, як ми, закутані в спальники, будемо вранці пити каву біля намету. А ще ми взяли гірлянди на батарейках, щоб увечері створити казкову атмосферу, наче в мультфільмах Міядзакі.

Запасіться засобами проти комах

Костя: З ночівлею ми були за крок до успіху: розклали намет і чекали на захід сонця. Але не врахували одну річ: комахи, які вдень вигнали нас із лісу, увечері прилетіли перевірити, як ми, і влаштувати нам випробування. І тим єдиним, що ми забули взяти з дому, звісно ж, виявився спрей від комах, тож побороти нападників нам тоді не вдалося. Ми постраждали, потанцювали, розганяючи їхній рій, але зрештою з ганьбою здалися, склали намет, усі речі й поїхали додому, поки вони не з'їли нас живцем.

Оля: Тепер навіть коли просто йдемо гуляти містом, спрей завжди кидаємо в рюкзак – то був хороший урок!

Мрійте про далекі подорожі вже зараз

Оля: Усього один день у Кугаєві або в лісі поруч із містом, або біля кар’єру дає стільки сил! Після повернення здається, що батарейка всередині трохи зарядилась – для нас це зараз найкращий метод перезавантажитись і трохи звільнити голову від зайвих думок. Навіть мріяти хочеться знову.

Костя: Ми вже намріяли собі стільки планів після перемоги України! Хочемо помандрувати до Японії: вона здається іншим світом, зовсім не схожим на те, як живемо та мислимо ми. Хочеться побути диваками в тому світі. І до поїздки ми вже готові: усе спорядження з вихідних досі лежить у багажнику автівки.