Що ми знаємо про німецьку культуру? Ми не сприймаємо її як популярну та масову, але Німеччина подарувала нам те, про що продовжують усі говорити. The Village Україна разом з Goethe-Institut зібрали 5 явищ німецької культури, які вплинули на світ.

Фото: A Bauhaus Façade Study © Laurian Ghinitoiu

Архітектура: школа Баухауз


Усі ці прямі лінії, фасади без декору та ритміка вікон – сучасна архітектура, якою ми звикли її бачити, великою мірою завдячує архітектурним школам Німеччини. Особливо течії Баухаузу, що виникла на початку ХХ століття і вплинула
на розвиток світового мистецтва, дизайну та архітектури. Стиль Баухаузу відображає те, як сильно тоді змінювався світ: модернізація, великі мануфактури, індустріальна економіка.

Мистецький напрям Баухаузу заснував у 1919 році архітектор Вальтер Гропіус.
У 1926 році він разом зі своїми колегами та студентами переїжджає до міста Дессау в нові навчальні корпуси. Ті самі, що стали головним вираженням ідей Баухаузу: великі скляні вікна, прості геометричні лінії, мінімалістичні матеріали. Проект школи створив сам Гропіус разом з колегою Адольфом Меєром.

A Bauhaus Façade Study © Laurian Ghinitoiu

Окрім архітектури, викладачі та студенти школи займалися прикладним дизайном і розробили впізнавані стільці, столи, лампи та інші предмети інтер’єру. Також практикували фото і текстильний дизайн. Баухауз проникав у всі сфери життя.

Баухауз у дизайні та архітектурі наслідували тоді й сьогодні. Раніше такі будівлі сприймали як більш доступний та швидкий спосіб будівництва. Сьогодні – це приклад лаконічності, чистоти ліній та ціла епоха.

У 1989 році падає Берлінська стіна. Німеччина об’єднується, а митці намагаються зрозуміти, описати та виразити своє бачення нової реальності. Так на початку 90-х помітною стає берлінська школа кіно зі своїм власним стилем, сюжетами та героями. Берлінська кіношкола – це радше умовна назва. Проте режисери того періоду повернули інтерес до німецького кіно. Вони довели, що мистецтво має особливе значення у складні періоди.

Роботи її представників – Томаса Арслана, Крістіана Пецольда та Анґели Шанелеч – викликали сенсацію у суспільстві. Герої їхніх фільмів жили в часи глобальних змін, проте не могли зрозуміти своє місце та роль у ньому. Як тепер жити, любити, працювати? Як відрізняються люди із західного та східного Берліна? А що буде далі? Фільмам берлінської школи характерний радикальний суб’єктивізм. Режисери шукали відповіді на питання у нешаблонних сюжетах, переносили своїх героїв у досить банальні локації: маленька кухня в квартирі, парковка чи вулиця.

"Моє повільне життя" (2001) Анґели Шанелеч | Фото (фрагмент): © Peripher Filmverleih

Деякі зі стрічок берлінської школи торкаються теми міграції та описують життя турецької молоді, що розважається десь посеред берлінського Кройцберга. Зараз такі стрічки можна переглядати як документальні фільми про Берлін 90-х та німецьку дійсність загалом.

Електронна музика: техно і рейви


Німецька музика – це не тільки Rammstein. Після падіння стіни в Берліні до міста з Детройта прийшов новий напрям музики – техно. Він пропагував свободу самовираження і був чимось абсолютно новим. Є думка, що «машинне» звучання техно вперше винайшов німецький гурт Kraftwerk. Ще одне цікаве спостереження – музиканти зі східного Берліна експериментували з більш важким звучанням: без вокалу, важкі баси.

Перші рейви організовували нелегально в закинутих будівлях, часто промислових. Наприклад, це були електростанції, бункери чи станції метро.

Unsplash by © Alexander Popov

Важливу роль у становлені напрямку відіграли клуби Tresor, Der Bunker та E-Werk. Перший досі існує, проте на іншій локації. Сучасні берлінські клуби мають власну атмосферу, лейбл і стиль – від більш темного raw-звучання до наслідування детройтських виконавців. Один із найвідоміших сучасних техно-клубів у Німеччині та світі – берлінський Berghain, що розташований у будівлі колишньої електростанції.

Сучасне мистецтво важко уявити без інтеграції технологій віртуальної та доповненої реальності. Німецькі художники все більше займаються штучними світами та створюють проекти на межі мистецтва, інсталяції та сучасних технологій. Перші твори віртуальної реальності з окулярами з’явились ще у 90-х  у таких художниць, як Шарлотте Девіс, Моніка Фляйшманн і Ніколь Штенґер. З цього розвинулася специфічна німецька сцена зі своїм стилем.

Глядач перед роботою „THE UNFRAMED WORLD“, кураторка Тіна Зауерлєндер з peer to space. House of Electronic Arts, Базель, Швейцарія, 2017 | Foto: © Franz Wamhof

Мистецтво віртуальної реальності здатне зруйнувати наше уявлення про дійсність. Нові інструменти дають змогу митцям створювати неймовірні світи, трансформувати нинішню реальність і проводити глядачів крізь незвичайний досвід.

Наприклад, ми можем «літати», як у проекті віртуального світу Chalkroom художників Лаури Андерсон і Хзін-Чін Гуанґ. Або ж у VR-грі Richie’s Plank Experience, де ліфт піднімає учасника на самий верх, після чого герой має встояти на незакріпленій дерев’яній дошці. Внизу глибока прірва, коліна слабнуть, проступає піт, і віртуальний смертельний стрибок униз також можливий.

Інший незвичний досвід – у 2016 році Торстен Відеман провів у віртуальній реальності 48 годин. Відеман розважався іграми, спілкуванням і просто відпочивав. Так засновник фестивалю інді-геймерів A Maze випробовував новий світ.

Література: поезія Яна Ваґнера


Ви ніколи не чули про молоду німецьку поезію? Дарма, адже останні кілька років німецькі письменники стали відомими і за межами своєї країни. Серед усіх виділяється поет Ян Ваґнер, який 2015 року отримав престижну Лейпцизьку літературну премію за збірку віршів Regentonnenvariationen. Раніше її отримували такі письменники, як Макс Фріш, Уве Йонсон та Генріх Бьолль. Ян обійшов відомих авторів німецької прози, наприклад, Норберта Шоєра та Міхаеля Вільденхайна. Тоді ж критики зазначили, що перемога Ваґнера означає перемогу всіх авторів сучасної німецької поезії.

Leipziger Buchmesse 2014, Jan Wagner © BY-SA 3.0

Крім того, Ваґнер вже отримав близько 30 літературних премій і грантів за свою  творчість. Він вважає, що поезія – це сутність літератури. Збірку автора «Блюз кентаврів» переклали українською та видали у 2017 році.

Матеріал підготовлено за підтримки