Захар Бірюков пішов захищати Україну добровольцем ще у 2015 році. Під час повномасштабного вторгнення, у 2022 році, чоловік отримав чисельні вогнепальні поранення під час виконання бойового завдання. Герой частково втратив кінцівки (обидві руки, нога) й очне яблуко, після ураження також страждають мʼякі тканини. У майбутньому потрібно буде готувати орбіту для протезування очного яблука. Є значна деформація носа. Також у чоловіка наявні деформовані рубці. 

У межах благодійної ініціативи «Врятуй красу» в клініці пластичної хірургії Valikhnovski Surgery Institute хірург Ростислав Валіхновський провів Бірюкову операцію першого етапу відновлення – ліпофілінг, під час якої відновили обʼєм верхньої губи пацієнта. Журналіст The Village Україна Cерж Хуцану відвідав Бірюкова в його палаті за кілька годин до операції, щоб зафіксувати його досвід і, власне, сам процес операції.

Це вже другий фоторепортаж про роботу благодійної ініціативи «Врятуй красу», яка відновлює обличчя людям, які постраждали від війни. У першому матеріалі ми розповідали про роботу проєкту й показували процес операції з військовим Ігорем Любарським.

TRIGGER WARNING: Ми ілюструємо текст фотографіями, які зробили в процесі операції. Це графічні кадри, які не варто переглядати неповнолітнім. 

You can read this piece in English.

 фото: Серж Хуцану для The Village Україна

 

Поранення 

   

Неважливо, який ти Джекі Чан, – артилерія, танки й авіація рівняють усіх

   

 

Захар Бірюков

військовий ЗСУ, отримав поранення у 2022 році

   

Захар Бірюков отримав поранення влітку 2022 року. 17 липня доля зіграла з військовим злий жарт. Того дня Бірюков займався налаштуванням вибухового начиння для безпілотників-«скидів», які призначалися ворогу. Саме в момент підготовки одного з таких дронів поруч із ним вибухнув ворожий артилерійський снаряд. На силу ударної хвилі зреагував тактильний сенсор на пристрої, що саме перебував у руках Бірюкова. 

«Ми запускали безпілотники, я зробив свій «сюрприз на кнопочці» для ворога, і з першого заряду недалеко стався «прильот», від ударної хвилі цей заряд спрацював у мене в руках. Разом із безпілотником, – згадує військовий. – Там просто датчики дуже чутливі. Я ж сам робив їх і налаштовував чутливість так, щоби при зіткненні з поверхнею вони вибухнули напевне». [сміється]

Бірюков пережив вибух 300 грамів пластиду. Він продовжує розповідь, що дає зрозуміти силу такого вибуху: «Якщо в РГД-шці [ручна граната РГД-5] 110 грамів тротилу, то там був пластид ПВВ-7. Тобто коефіцієнт до тротилу один до чотирьох, тож рахуйте, що [вибухнуло] десь грам 500 тротилу». 

 

   

Так, історію забувати не треба. Треба вчитися на помилках. Тому що, якщо не вчитися на помилках, то краще піти одразу застрелитися, ніж заважати іншим людям жити

 

Одразу після вибуху Бірюкову надали першу медичну допомогу побратими: «Допомогли хлопці, наклали джгути». Через 15 хвилин після поранення військовий уже був у травмпункті, де його стабілізували координатори й анестезіологи, а опісля організували евакуацію та вивезли в Запоріжжя. Через дві години після вибуху Бірюкова вже оперували в міській лікарні.

«Я вже тоді підсвідомо розумів, що в мене немає рук, немає ноги, – пригадує Бірюков. – У мене були галюцинації, але важкість поранення я міг відчувати».

Відновлення

 

Далі тривалий шлях до відновлення. Позаду в Бірюкова шість лікарень в Україні та шість операцій із протезування ноги в Німеччині: «Там, у Німеччині, воно триває довго. Але це першочергово пов'язано з тим, що не можна робити більше однієї операції на місяць. Це ж робиться під загальним наркозом. А ще протезування. Тому що, якщо тобі стає протез на несформовану куксу, вона зсихається. Наразі ж усе добре».

У майбутньому на Бірюкова чекає імплантація ока, обох рук, переднього мосту зубів і численні пластичні операції обличчя. «Коли ти був на війні, ти розумієш, що таке справжні втрати та сум. Тому, коли ти повертаєшся, тебе не може засмутити несмачна каша, або те, що ти кудись запізнився, або твоє таксі приїхало невчасно. Це речі, які не впливають максимально ні на що. Так, інколи я також можу бути роздратований, ну бо, а як? Нічого не врятує тебе, вибачте за французьку, від довбойобів і дебілів навколо. Але я не очікую чогось надмірного від людей. Я знаю, що люди розчаровують, підводять. Але я адекватно до цього ставлюсь. Ну або запізнився ти, не туди заніс папірець. Ми всі люди. Ми всі помиляємося. Це нормально».

   Якщо ситуацію можна виправити, то треба про це думати, а не побиватися. Якщо ми зациклюємося на тому, що сталося, то в нас не буде майбутнього

Якщо ситуацію можна виправити, то треба про це думати, а не побиватися. Якщо ми зациклюємося на тому, що сталося, то в нас не буде майбутнього

   

 

   

Для мене дуже цікавий приклад Ізраїлю. Євреїв ганяли по всьому світу. Їх знищували роками. У якийсь момент вони «вигризли» для себе цю землю й тепер за неї загризуть і не віддадуть нікому. Кожні 15–20 років у них війна. У нас же своя, дана богом, родюча красива земля з усім на світі. Як за неї можна не воювати? Якщо ти опустиш руки, жертв менше не буде. Або ти так чи так мобілізуєшся, або ти здохнеш, а ми зникнемо як нація

 

Щодо протезування обох рук Захара Бірюкова, його надалі буде проводити центр протезування Superhumans Center.

Раніше ми писали про те, як працює Superhumans Center і що треба знати про життя з протезами. Також слухайте епізод подкасту «Простими словами» із засновницею проєкту Ольгою Руднєвою.

Про ветеранську політику

Захар Бірюков має власну візію того, як влаштована ветеранська політика в Україні та роль у ній, власне, самих ветеранів. «Уявімо, що в нас у країні ідеальна ветеранська політика. – візуалізує Бірюков. – Я приходжу до тебе додому, а ти лежиш. Нічого робити не хочеш. Я тобі кажу, мовляв, поїхали, мені потрібна твоя присутність під час оформлення квартири, натомість тобі треба зібрати такий-то пакет документів. Ай, а чого це я тільки не їздив? Везіть мене. Ну, люди, годі. Так, треба «метушнутися». Але це всюди так. Увесь світ так побудований. Не буде людини, яка буде щось робити за тебе».

   

  У сучасному світі немає такого, що ти втратив усе. Так, ти втратив те, що було до цього – можливості, руки, як-от я. Натомість ти можеш узяти з цього щось нове, чого не було до цього. Так, втрати – це сумно. Можеш поплакати в подушку, ніхто не забороняє, це окей. Але поплакав, закінчив, пішов далі. Тільки так

   

«Треба не здаватися, коли в тебе щось не вийшло. Будь-який бізнесмен, будь-яка успішна людина вам це скаже. Усе починається з дитинства, коли проходиш місію в якійсь грі, щось не виходить і ти просто припиняєш грати. Тоді ти виростаєш і не вважаєш за потрібне їхати зараз там до якихось центрів чи у якусь адміністрацію, бо нащо тобі займатися документами, якщо можна полежати, а вся ця бюрократія – це негативні емоції, – сміється Бірюков. – Я не говорю, що є правильно, а що ні. Особисто я просто цього не розумію». 

Бірюков також вважає, що все в житті має відбуватися поступово, що також нормально. «Я ж не йду одразу керувати батальйоном, поки не побуду солдатом, – розповідає військовий. – Так само я і документи збираю, так. Я ж не йду на ВЛК без аналізів. Я розумію, що це база». 

 

Давайте я дам вам подушку, ви покладете її на плечі й будете стояти. Це ж усього лиш подушка, вона неважка, так? Але через скільки вона вам почне тиснути на шию? Так будь-яка ситуація. Люди не можуть 12 місяців 24/7 працювати. Вони втомлюються, треба піти полежати. Усі втомлюються – цивільні та військові. Утомлюватися від війни нормально. Просто тут є інший момент – ти не можеш лежати постійно. Не можна просто взяти, утомитися та сказати, що я не хочу війни  

 

Бірюков ледь хвилюється в очікуванні операції, але має на неї певні надії: «Здавалося б, що там той ліпофілінг, косметична операція. Але завдяки їй у мене, наприклад, не буде постійно пересихати в роті. Це річ, про яку люди зазвичай не думають. А ще зможу надувати щоки», – сміється чоловік. 

 

 

Операція

 

Виконано лазерне шліфування рубців обличчя СО2-лазером. Лазер випарює воду з клітин, на поверхні утворюється кірочка, яка відлущується протягом 5–10 днів. Утворюється молода шкіра. 

Епідерміс відновлюється протягом чотирьох тижнів, далі процедура повторюється. З кожним сеансом шрами стають менш помітними.

Верхня губа стоншена, присутня атрофія верхньої губи. 

 

Перший етап – відновлення верхньої губи – ліпофілінг. Відновлено обʼєм верхньої губи. 

 

Накладено два шви, де вводилась жирова тканина (узята з живота). 

Євгенія Ізмайлова

засновниця ініціативи «Врятуй Красу»

   

Наш досвід показує, що «Врятуй Красу» – це не лише про відновлення зовнішності, але й про відновлення психологічне. Коли наші вцілілі бачать результат операцій, вони стають більш упевненими в собі, усвідомлюють свою цінність. Пропрацьовуючи свою травму, вони знаходять нові сенси життя та мотивацію досягати своїх цілей. У психології це називають посттравматичним зростанням. У цьому ми бачимо місію ініціативи. Також ми розуміємо, що зовнішній вигляд впливає на соціальну інтеграцію, тому прагнемо допомогти постраждалим повернутися до нормального життя, відчути підтримку оточення

   

Ми вийшли на звʼязок із Захаром Бірюковим через два тижні після операції, щоб дізнатися про його самопочуття та стан у процесі відновлення. На момент запису розмови, чоловік повідомив про чудове самопочуття та майже повний процес загоєння: «Почуваю себе добре. Все супер. Звісно, перші три дні було страшнувато дивитись у дзеркало, – сміється чоловік. – За три хвилини зняли шви, і я поїхав у своїх справах. Візуальні зміни побачу вже через три тижні». Наступна пластична операція чекає на Бірюкова вже в кінці лютого 2024-го року, після протезування рук у Superhumans Center у Львові.