ФоторепортажЯк живе Херсон у перші дні деокупації

11 листопада Збройні сили України звільнили Херсон – єдиний обласний центр України, який вдалося захопити російським окупантам. Загалом місто перебувало в окупації 256 днів. 11 листопада місцеві мешканці вийшли на вулиці міста з жовто-блакитними прапорами, а Україною прокотилася хвиля ейфорії.

15 листопада громадська організація «Жива» – що складається з херсонців, які змогли виїхати під час окупації з міста та зараз повернулися для допомоги містянам, – вирушила гуманітарною колоною з Одеси до Херсона. У колоні було 12 автобусів, наповнених гуманітарною допомогою. З того, що везли в автобусах, зробили п’ять гуманітарних штабів у місті та передмістях. Чотири штаби розбили в Херсоні й один – у Чорнобаївці.

«Чорнобаївка для Херсона – це навіть не як Ірпінь для Києва. Швидше як «Академмістечко», – коментує Микита Аніканов, маріуполець, засновник сервісу друку Klei, який поділився з The Village Україна фото з першої гуманітарної місії до Херсону.

Микита показав вулиці міста та людей такими, як їх бачать волонтери, і розповів кілька історій.

Волонтери ГО «Жива» – це ті люди, яких ми бачили в новинах. Це вони виходили навесні голіруч на російські танки. Зараз вони знову в місті та готові працювати задля його майбутнього.

14 листопада зранку волонтери розставили коробки з гуманітарною допомогою в імпровізованих штабах, а в обід уже почали приходити люди. За 15 хвилин на кожній точці було вже понад 200 людей. Процедура отримання допомоги дуже проста – приходиш із паспортом та отримуєш коробку. Поки що волонтери фонду видають по коробці на сім’ю на місяць, щоби вистачило всім.

Комендантська година тривала до восьмої ранку. Одразу після цього почали вишиковуватися черги охочих отримати допомогу. Місцевий підприємець, власник продуктового магазину «Ферма» Іван Двойневський, привіз цистерну з водою та трохи генераторів. Такі ранкові рутини зараз у місцевих: знайти воду та підзарядитися.

У центрі міста дуже багато людей у святковому настрої ще й тому, що тут є мобільна вишка операторів, і купа людей ловлять мережу та намагаються додзвонитися близьким. Стоять порожні палети від хліба, заїжджають вантажівки з допомогою. Здається, тут починається життя.

З водою – біда, зі світлом – біда. Місцеві кажуть, що росіяни, коли відступали, десь півтора тижня тому, підірвали та знищили всі комунікаційні системи.

Це одна з точок видачі гуманітарної допомоги. Зібралося настільки багато людей, що на всіх коробок сьогодні [15 листопада – ред.] не вистачило. Але обіцяють скоро привезти ще. Микита у складі волонтерської місії наступного дня виїхав із Херсону до Миколаєва, щоб за два дні знову повернутися з допомогою.

Це – другий імпровізований штаб. Волонтери розвантажили автобус, пішли дворами, покликали сусідів, адже інтернету нема. А вже через пів години тут вишикувалася величезна черга.

Жінка в черзі зі сльозами на очах розповіла, що не бачила допомоги вісім місяців і що вони пережили повний жах.

У Чорнобаївці в людей святковий настрій. Микита залишився в одного з волонтерів. Той не бачився з батьком пів року. «Від щастя й радості за цю сім’ю горілки я випив більше, ніж за все життя до цього. Чорнобаївка – Микита 15:0 (шотів горілки)», – коментує жартома Аніканов.

Польова кухня біля церкви. Там також роздають воду, тож поруч велика черга. Люди цілими днями стоять у чергах за водою та їжею. Але вони не нудьгують: хтось прибирає листя, хтось коле дрова. Тут у кожному русі є життя та надія.

Люди готують їжу та проводять час у дворі. Такі «пікніки» в Херсоні – звичайне явище. Для більшості це єдиний спосіб приготувати їсти.