Люди в містіЦе люди, які висаджують клумби в місті та мають городи на балконі

Я киянка в п'ятому поколінні. Моє міське садівництво почалося з того, що ми із сім’єю п’ять років тому переїхали на Велику Васильківську. У центрі зазвичай красиво й акуратно, усе класно облаштовано, але чомусь наша частина центру була місцями занедбана. Мене спочатку дуже дивувало, чому на центральній вулиці неохайні двори та недоглянуті фасадні клумби. Потім я пройшла класичні п’ять стадій прийняття: 1) намагалася «не бачити» те, що мене хвилює, 2) гнівалася на людей, які залишають сміття в клумбах, і на комунальників, які його не прибирають, 3) писала свої побажання в 1551, може, до чого домовимось, 4) була в розпачі й нарешті 5) зрозуміла, що треба діяти самостійно.

У 1551 реагували швидко, особливо на точкові прохання прибрати, але на великі прохання на кшталт «озеленити двір» або «поставити урну» відповідали величезними нечитабельними листами, суть яких у тому, що, якщо мені треба, то я можу сама тим усім зайнятись, попередньо узгодивши якісь великі зміни з жителями будинку, зібрати комісію, підписати протоколи тощо. Була навіть якась фраза на кшталт «благоустрій території не входить в обов'язки благоустрою». Так до мене дійшло, що я сама можу взяти на себе відповідальність, попередньо отримавши зелене світло від комунальних служб. Для великих змін потрібні збори чи протоколи, а для висаджування рослин – тільки бажання і ресурси.

Київ – моє місто, я тут все життя живу, ходжу вулицями, тому хотіла зробити якийсь вклад у його охайність. У плані вирощування рослин я поганий виконавець, але хороший артдиректор.

Я спочатку хотіла робити клумбу з камінчиками – коли є тільки рослини, а замість газону гравій чи галька. Я думала, що це буде економно і простіше в догляді. Одна справа полити п’ять рослин, а зовсім інша – 100500 рослин. Але мене Андрій відмовив, він розказав, що для цієї території це не підійде – сухий сад і камінчики треба було б замінити на кору сосни, бо вона тримає вологу. Але дійсно заощадити можна іншими способами, наприклад, посадити так звані агресивні рослини, типу барвінку. Коли ти садиш маленький пучечок, а через декілька місяців він захоплює всю територію, і це виглядає дуже кайфово.

Найкращий референс і натхнення на українські рослини я знайшла в нашій із чоловіком поїздці в [заміський будиночок] The Riverbird’s Nest у Витачеві. Там я звернула увагу на те, які прекрасні українські луки та наскільки вони більш притаманні нам, ніж вилизана естетика європейських садів.

Тому я дуже відкрито зустріла пропозицію робити українські рослини, бо вони кайфові, дикі, вільні та чудово виглядають поруч із міськими будівлями. Тобто це місто, у якому поруч живе саме українська природа.

Абсолютно прекрасна людина, яка взяла на себе відповідальність. Мені дуже швидко запросили якогось свого майстра й безплатно відкрили доступ до води. Тож тепер поливати квіти – кайф.

Коли не було доступу до води, а територія клумби доволі велика, я спочатку ходила з п'ятилітровим бідоном, мені треба було робити майже 50 ходок додому для того, щоб полити всі рослини. Завдяки паливній кризі, яка була торік, у мене є каністри, тож останнім часом я ходила з каністрами. Так я можу за раз узяти десь 60 літрів води, якщо дуже навантажусь.

Але коли в мене з’явився доступ до води з крана, я відчула, що маю якийсь голос і написала цьому чоловіку, що я вже доволі давно прибираю цю територію, доглядаю за нею, може, можна попросити когось із ваших співробітників теж прибирати, бо це юридично ваша територія. Через хвилину в Viber з'являється група «Прибирання і номер відділення». Тепер мені щопонеділка, середи та п’ятниці дають фідбек із відео, що територія прибрана. Я відчуваю себе зараз королевою цієї клумби, бо нарешті не я її сама прибираю, а «Нова пошта» бере на себе таку відповідальність.

Але щоби було чисто прям усюди, я винайняла власного двірника, який приходить до мене раз на тиждень і прибирає всі клумби. Це молодий хлопець, який теж дуже підтримав мої намагання зробити «внутрішній Київ» кльовим.

Раніше я особливо не спілкувалася із сусідами, і, коли ми робили останню клумбу, я вирішила всіх запросити в спільний чатик. Написала на папері оголошення з номером телефону, запропонувала організувати десь групу і спілкуватися там, бо я вже п’ять років тут живу, а нікого не знаю. Мені хтось написав, що чатик уже є, тож мене запросили, і я розповіла про свою ініціативу. Сусіди були здивовані, бо думали, що фасадна клумба – це робота «Нової пошти». Ми почали спілкуватися, сусіди розповіли, хто що зробив і посадив у дворі. Наприклад, старезні дерева посадив батько однієї з жительок ще в 1960 році.

Зараз у нас є постійні дискусії, хтось виказує свої побажання: «А давайте зробимо під'їзд, а давайте зробимо ремонт даху». Усі підхоплюють цю сусідську ініціативу, і у двору насправді дуже класний вайб.

Торік, коли ми зробили цю клумбу всередині двору, туди постійно приїжджали машини та паркувалися передніми колесами прямо в клумбі. Через це в мене померла купа рослин. Цього року я вирішила зробити білу огорожу. У неї теж періодично в'їжджають машини, але принаймні її можна ставити назад.

Так от, коли ми з чоловіком монтували цю огорожу, зійшлися всі сусіди, вони були дуже захоплені й одразу почали підхоплювати ініціативу на кшталт: «а давайте ще шлагбаум поставимо». Прийшли люди із сусідніх будинків, усі так чудово спілкувалися, обмінялися номерами телефонів.

Найперше, не смітити – це класний секрет успіху, як робити будь-яку територію красивою.

По-друге, якщо є можливість висаджувати рослини, то, з мого досвіду, найкрутіше висаджувати вічнозелені рослини. Необов'язково хвойні, просто ті, які зелені й узимку. Зима в Україні достатньо довга, і дуже сумно, що ти знаєш, що в тебе є клумба, але вона місяців п'ять на рік виглядає, як щось мертве й занедбане.

Коли люди бачать, що перед ними справжня клумба, тобто в ній щось цвіте, рослини буяють, то сміття в ній залишають менше. А взимку і восени, коли клумба без листя і без квітів, то, наскільки я розумію, рука сама тягнеться викинути туди бичок.

Також агресивні рослини – це дуже економно. Це може бути барвінок, виноград Вічі, плющ. До речі, міська влада навіть закликала колись робити за допомогою винограду Вічі зелені стіни. Мені здається, це дуже класна ініціатива.

Щоб отримати кращий урожай, потрібно підібрати правильний ґрунт і правильний горщик. Бо в рослин різна за розміром коренева система, до того ж не всі культури можуть рости поруч. Важливо не забувати поливати, стежити, щоб було сонце. Я намагаюся не ставитися до цього занадто серйозно та відпускаю всі очікування, щоб потім не розчаруватися. Але торік я зібрала 28 помідорів.

Для мене найбільша цінність балконного городництва в тому, що в тебе завжди є зелень, яку ти можеш з'їсти. Також у мене є мрія: орендувати теплицю (я бачила такі біля шкіл по місту, мало які з них функціонують) і вирощувати там сезонні овочі. Можливо, передавати їх для громад, де проживають ВПО.

Мої стосунки з рослинами почалися під час ковіду. Раніше мені здавалося, що я і рослини – це щось нереальне і в мене помре навіть кактус. Але з початком пандемії ми закрили школу, у нас лишилося майже 50 вазонів, щось я пороздавала, але більшість переїхали до мене. Так в принципі я опинилася серед рослин у своїй квартирі й почала в них трохи розбиратися.

Плюс усі їхали дахом і хотілося щось садити. Ми взяли дерев’яний ящик з-під вина, купили землю та перше-ліпше насіння. І воно якось росло, щось навіть виросло, щось не вийшло. Але залишилося відчуття, що це треба повторити. Та ковід відступав, роботи ставало більше, і я не знайшла тоді сил для відновлення свого городництва.

У батьків мого чоловіка є дача, під час ковіду ми стали також частіше туди їздити, тому що це було чи не єдине дозвілля. Там завжди росли квіти та був невеличкий город. Усе починалося з того, що мені пропонували: «Хочеш, нарву тобі квітів». І перший дачний сезон я просто споживала те, що мені давали. Але в якийсь момент мене це теж стало цікавити: «А що буде, якщо посадити такі квіти?». Мама чоловіка підтримала мою ініціативу, і в перший рік я висадила тюльпани, садову гортензію і півонії. А на другий сезон на дачі вже з’явилися мої квіти.

Другим етапом мого садівництва став початок повномасштабної війни. 24 лютого нам було небезпечно залишатися вдома, ми виїхали в бік Карпат, і майже весь весняний сезон я провела не вдома. Я пропустила, як квітло все, що я посадила на дачі. І багато з моїх домашніх рослин: монстери, пальми та банани, які залишилися вдома, до нашого повернення в травні, на жаль, не дожили. Я була в розчавленому стані, не розуміла, чи ми повернулися зовсім, чи ще доведеться кудись їхати.

Коли відчула, що вже точно не хочу нікуди виїжджати з Києва, почала закуповувати назад такі самі рослини, як до того померли. Зрозуміла, що мене заспокоює процес купівлі нової рослинки, заспокоює, коли бачу новий листочок, відчуваю, що це мене підтримує, мені подобається за ними доглядати. Восени-взимку 2022 року я усвідомила, що мені це щиро цікаво.

Тож на цей весняний сезон я більш свідомо підійшла до питання, що мені хочеться ростити. Навесні я купувала квіти в горщиках: крокуси, нарциси, тюльпани. Вони в мене виросли на підвіконні, а коли відцвіли, я все це зібрала і восени повезу на дачу висаджувати в справжній ґрунт. Я зрозуміла, що в мене на підвіконні майже 20 вазонів. Я навіть питала в психолога, чому мене це так надихає. Вона сказала, що кожен справляється з тривожністю по-різному. Мені треба заземлятися, я знайшла відповідь у землі. Мені справді хочеться покопатися та виростити щось нове. Це мій механізм переживати стресові події.

Сад на підвіконні вже відцвів, усе стоїть цибулинками та чекає свого часу. На дачі зараз сезон – я посадила вперше жоржини, новий бузок, бо виявляється, бузку треба дуже багато часу. Тобто бузок, який я посаджу, побачать уже мої онуки, якщо вони будуть. Бо той бузок, що в нас є зараз, саджала бабуся мого чоловіка. Ми посадили лохину. До цього я саджала суниці – зібрала десять ягідок і це було ого-го, як для першого врожаю. Також свідомо підійшла до процесу висадки городу із зелені. Багато дивилася і читала матеріалів, зробила дренаж, відстоювала насіння, щоб воно спочатку пустило пагони. Зараз у мене є розсада огірків, помідорів чері, уже бачу, як ростуть шпинат і базилік. Я сподіваюся, що цього сезону воно не помре, як у ковідні часи, але я дозволяю собі говорити, що це експеримент, бо це мій перший сезон.

На балконі в мене росте півонія. Нещодавно я була на фермі Villa Verde, де дізналася, що є півонії, які можуть рости в горщику. Це знову ж таки один сезон – вона відцвіте, і я повезу її висаджувати в ґрунт. І ще влітку хочу спробувати посадити балконні квіти. Поки що я консультуюся, які є квіти, які мені подобатимуться візуально і добре почуватимуться на балконі. Тобто зараз у мене такі сади: на підвіконні, балконі та на дачі.

У моєму оточенні є супергеройка Настя Жеребецька, яка посадила клумбу біля дому. Я дуже захоплююся нею, але час від часу бачу в неї в сторіз, як туди кидають бички та паркують машини. І вона постійно це прибирає. Я розумію, що мене б таке дуже засмучувало і демотивувало, і я б навряд знаходила сили продовжувати. Якщо буде якась ініціатива або мене покличуть посадити клумбу, я не відмовлю, але стати першопрохідцем не готова.

Я дуже чекаю, коли ботанічний сад відкриє набір на новий тримісячний курс із садівництва. Минула група стартувала в лютому, але взимку було важко спонукати себе на нові знання. Там охоплюють усе: від дерев до квітів і рослин у горщиках. Я як людина, яка пов’язана з навчанням, розумію, що наразі в мене суперобмежені знання. Щось десь у когось спитала, подивилася на ютубі, але загальної картинки в мене нема. Тепер хочеться піти на навчання, поїздити фермами, щоб поспілкуватися з людьми, які своє життя пов’язали з городництвом. А далі буду дивитися. Даю собі право, що завтра мені може це не подобатися, і я все закину (хоча навряд, бо з кожним роком мене це цікавить усе більше), або навпаки – з базиліку на грядці та квітів на підвіконні, може, я перейду до дерев.

Найбільше в садівництві мене вражає цей процес, коли з насіннячка виростає помідор, а з цибулинки – квіточка. Мені просто хочеться бачити це життя, спостерігати, як воно росте. Я щиро радію кожному новому листочку.