Київ займає сьоме місце у світі за рівнем завантаженості автомобільних доріг – показало дослідження сервісу TomTom. Через затори водіям у столиці необхідно на 51% більше часу, щоб дістатися до пункту призначення. Це одна з головних причин, чому деякі містяни свідомо відмовляються від купівлі автомобіля, навіть маючи фінансову можливість. Але ця причина не єдина.

Спілкуємося з киянами, які вирішили не купувати власний автомобіль. Запитуємо, чому вони так вирішили, як пересуваються Києвом і чи відчувають обмеження, коли подорожують за місто.

Ірина Бондаренко

спеціалістка з планування транспорту


Я живу на Борщагівці, неподалік станції швидкісного трамваю, на роботу їду трамваєм без заторів. Це дуже зручно та приємно: у трамваї багато місця, можна їхати й дивитися на вулицю або читати книжку. Від зупинки можна пройтися до роботи пішки й насолодитися прогулянкою, до того ж це корисно для здоров’я. Я б не хотіла проміняти це на затори.

Коли почався карантин і закрили громадський транспорт, я розмірковувала про те, щоб купити автомобіль. Не придбала би євробляху чи автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння, щоб не створювати додаткові викиди в атмосферу. Тому думала про купівлю електромобіля. З’їздити за місто й назад можна було б на одній зарядці, тим паче зараз в Україні їх вистачає й постійно стає більше. Хоча з погляду урбаністики це не дуже хороша ідея, адже електрокари так само займають багато простору в місті й створюють затори.

Я вже навіть обрала кілька варіантів електромобілів, і фінансова можливість була. Але зрозуміла, що авто принесе мені не свободу пересування, а тільки зайвий клопіт.

На моє рішення не купувати автомобіль вплинуло кілька чинників. Перший – економічний: потрібно купувати страхування, обслуговувати авто, платити за паркування. Це постійна стаття витрат незалежно від того, користуєшся ти авто чи ні.

Другий чинник часовий. Дехто вважає, що автомобіль пришвидшує людей, але мені здається, що це неправда, бо в Києві зараз затори такого розміру, що доїхати кудись можна значно швидше на трамваї чи метро. Тим паче після реконструкції вулиці Борщагівської, здається, стало ще більше заторів, а це єдиний шлях, яким можна виїхати в центр. Коли я уявила, що буду щодня там стояти в заторі, упевнилася, що мені це не треба.

Третій чинник психологічний. Треба постійно шукати місце для паркування біля будинку, а двір і так заставлений автомобілями. Слід придумати, де його заряджати біля дому: викинути з вікна дріт чи домовитися з ЖЕКом – не зрозуміло. Просто не хочеться додаткових проблем із цим, є більш пріоритетні речі.


Дехто вважає, що автомобіль пришвидшує людей, але мені здається, що це неправда. В Києві зараз затори такого розміру, що доїхати кудись можна значно швидше на трамваї чи метро


Через те, що коронавірусні обмеження змушують більше сидіти вдома, намагаюся за будь-якої можливості ходити пішки. Але, якщо погода погана або я повертаюся додому пізно ввечері та мені здається, що йти пішки небезпечно, викликаю таксі. Намагаюся брати електротаксі, але з цим бувають проблеми: іноді їх треба дуже довго чекати.

Хтось вважає, що під час пандемії користуватися автомобілем замість громадського транспорту безпечніше для здоров’я. Мабуть, у короткостроковій перспективі – так, але в довготривалій – точно ні, адже викиди від автомобілів впливають на якість повітря. Що більше людей використовують автомобілі, то гіршим стає повітря, яким ми дихаємо. Доведено, що забруднене повітря скорочує тривалість життя, також дослідження показали, що смертність від коронавірусу більша в містах із забрудненим повітрям. Тобто купити автомобіль у такій ситуації – це вирішення своїх тимчасових проблем через добробут суспільства.

Вважаю, що слід приділити більше уваги безпеці громадського транспорту. Наприклад, можна дезінфікувати рухомий склад після кожної поїздки й інформувати про це, щоб люди не боялися захворіти в транспорті.

Деякі мої знайомі говорять, що зараз без авто неможливо подорожувати. Спочатку карантину, коли транспорт не працював, у мене теж було таке відчуття, а коли він відновив роботу, однаково залишився страх заразитися. Такі психологічні перешкоди справді існують. Але, якщо порахувати, скільки разів люди користуються машиною, аби поїхати за місто, то це виходить нерентабельно. Хіба що в них є дача, на яку вони їздять щотижня. Особисто я минулого року виїжджала з міста разів десять, і мені було комфортно дістатися кудись електричкою, потягом або велосипедом.

Андрій Кузьмичов

програмний інженер


Я живу на Подолі, працюю на Либідській і їжджу в офіс щодня. Узимку найчастіше користуюся метро, улітку – мотоциклом, а для поїздок у центрі беру на прокат велосипеди Nextbike.

Власний автомобіль не хочу купувати з кількох причин. Перша й найголовніша: я дуже не люблю стояти в заторах. У годину пік, зазвичай, дорога займає майже на пів години більше часу, ніж на громадському транспорті. Наприклад, коли їхав на роботу на таксі, дорога займала 50 хвилин. На метро мені потрібно 30–35 хвилин разом зі шляхом до станції та від станції до офісу. На мотоциклі доїжджав за 14 хвилин.

Як житель Подолу можу сказати, що тут не лише постійні затори, а й проблеми з місцями для паркування. Тому, якби я купив авто, потрібно було б постійно витрачати час на пошуки вільного місця.

Коли потрібно поїхати в інший кінець міста, можу поєднувати громадський транспорт і таксі. Наприклад, з правого на лівий берег переїжджаю на метро, а далі беру таксі, якщо їхати далеко. Так виходить набагато швидше.

Вважаю метро найзручнішим і найкращим видом транспорту в Києві: ти не витрачаєш час ні на затори, ні на очікування, можеш прогнозувати свій графік. Як на мене, метро ще й дуже комфортне: узимку можна зігрітися після вулиці, улітку – їхати з прохолодним вітерцем. Метро для мене більш зручне, ніж будь-який наземний вид транспорту. Єдиний його мінус – довгий піший перехід з червоної на синю гілку.

Під час карантину з’явилося дуже яскраве відчуття, що в громадському транспорті стало небезпечно, адже не всі носять маски або роблять це неправильно. Але я однаково продовжував їздити на метро, бо розумів, що це найзручніший для мене вид транспорту, а захворіти можна будь-де. А після того, як перехворів, узагалі перестав тривожитися.

Минулого року я почав активно користуватися сервісом Nextbike і їздити по центру міста на велосипеді. Це дуже зручно й до того ж приємно. Спуститися з Золотих воріт чи Михайлівської площі до Подолу на велосипеді – це просто кайф.


Вважаю метро найзручнішим і найкращим видом транспорту в Києві: ти не витрачаєш час ні на затори, ні на очікування, можеш прогнозувати свій графік


Мені здається, якби люди менше користувалися автомобілями, у місті було б значно приємніше. Мені дуже подобається практика Берліна, де в історичний центр міста обмежений в’їзд машин або за нього потрібно додатково заплатити. Це стимулює людей користуватися громадським транспортом для пересування центром або взагалі їздити на велосипеді.

Звісно, зручно мати машину для поїздок за місто. Але особисто я не відчуваю в цьому потреби, бо в мене є мотоцикл і в теплу пору можу виїхати кудись на ньому. Для дальніх поїздок іноді беру автомобіль в оренду або кооперуюся з друзями та їду кудись разом із ними. Фінансова сторона питання також важлива: машину потрібно регулярно обслуговувати, купувати страхування. А якщо користуватися нею лише зрідка, щоб виїхати за Київ, це виходить невигідно.

Якби я жив за містом, десь у Борисполі, Бучі чи Боярці, і водночас мені б доводилося щодня їздити в Київ, можливо, я б задумався над купівлею автомобіля. Але такого намагаюся не допускати. І навіть у такому випадку я б користувався машиною лише в холодну пору, а в теплу продовжував би їздити на мотоциклі, бо це значно швидше.

Я не знайшов для себе жодного аргументу «за» купівлю автомобіля. У мене немає бажання володіти річчю, яка вимагає обслуговування й не вирішує ніяких завдань особисто для мене.

Фото: Євген Чижик

Тетяна Кириленко

директорка SpinUs PR Agency


Я б могла купити собі автомобіль, але впевнена в тому, що він мені не потрібен. Я живу на бульварі Лесі Українки, а працюю неподалік від Хрещатика. Зазвичай, іду на роботу пішки 30 хвилин, назад повертаюся на таксі. На зустрічі до клієнтів теж їду на таксі й у цей час встигаю попрацювати.

Для мене час – це гроші. Тому, поки їду в таксі, дорогою можу зробити кілька робочих дзвінків, відповісти на пошту та навіть виконати якісь задачі за ноутбуком. Якщо бачу, що запізнююся, а за моїм маршрутом затори, просто сідаю на метро. Без власної машини відчуваю себе більш мобільною.

Хтось переконаний, що власний автомобіль – це зручний засіб пересування, але не думаю, що так можна сказати про Київ. Коли на дорогах затори, ти просто в них втрачаєш час і не можеш зробити більш нічого корисного. Тому перша причина не купувати власний автомобіль – це економія часу.

Не знаю, де б я паркувалася, якби був автомобіль, у центрі з цим проблеми. Наприклад, коли клієнти приїздять на зустрічі на авто до мого офісу, вони, зазвичай, декілька разів об’їжджають навколо Майдану, поки знаходять місце для паркування.

Друга причина не купувати авто емоційна. Люди, які живуть у великих містах і їздять за кермом, здебільшого багато нервують. Робота піарника й так досить нервова, тому мені не хочеться отримувати зайвий стрес на дорозі.


Без власної машини відчуваю себе більш мобільною


Третя причина в тому, що це не екологічно. Вважаю, що було б краще, якби більше людей користувалися велосипедами. Коли я була в Амстердамі, помітила, що там навіть узимку люди на велосипедах. У нас для цього недостатньо розвинена інфраструктура й чомусь вважається, що це не так круто, як їздити на машині. Особисто я іноді їжджу велосипедом на роботу влітку, а мій чоловік робить це щодня в теплу пору.

Четверта причина в тому, що власний автомобіль – це дорого в обслуговуванні. Викликавши таксі, ти просто платиш за поїздку, а машину постійно треба обслуговувати. Для мене це зайві турботи.

Ще одна причина в тому, що я маю страх водіння після того, як моя подруга потрапила в жахливу аварію.

Коли йдеться про поїздки за місто, наприклад, у гори чи в Чернівці, звідки я родом, ми з чоловіком їдемо на потязі або беремо автомобіль в оренду. Ми не відчуваємо дискомфорту через відсутність автомобіля, навіть якщо треба виїхати з міста.