1 травня в Україні та ще 143 країнах світу відзначають День праці. Святкування – це своєрідний знак пам'яті про робітничі протести в Чикаго, які почалися 1886 року. Того дня сотні тисяч робітників найбільших промислових центрів США вимагали впровадження 8-годинного робочого дня, збільшення зарплати та створення профсоюзів. В Україні перший День праці відзначили ще у 1890 році, у Львові.

Нині 1 травня для когось, як і раніше, – це свято та вихідний, а для когось – звичайний робочий день. Напередодні 1 травня ми розпитали людей, які працюють без вихідних, чому вони обрали такий ритм роботи, як це вплинуло на їх життя та як вони знімають стрес.

   Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.

Дарія Захарова

продюсерка

Я працюю в рекламному продакшені близько шести років. Здається, всі працівники у цій сфері ніколи не мають вихідних і йдуть на це свідомо. Наші вихідні залежать не від того, коли настане субота або неділя, а скоріше від того, коли закінчиться проект. Якщо після закінчення проекту на тебе чекає наступний, то, можливо, вихідні не настануть ще пару тижнів.

Марія Жартовська

журналістка, політична оглядачка

Журналістика – це історія про понаднормову роботу. Наприклад, під час виборів ми інколи йшли додому о третій-четвертій ночі. Часто інтерв‘ю відбуваються на вихідних. Якщо ти кілька місяців добивалась інтерв‘ю, і його призначають будь-коли, ти маєш бути до цього готовим: треба написати важливий текст.

Катя Паламарчук

акаунт-менеджерка

По буднях я працюю акаунт-менеджером у діджитал-агентстві, а по вихідним – підпрацьовую офіціанткою у кафе. Це триває вже кілька місяців.

Дарина Скидан

спеціалістка з комунікацій

Близько шести років займаюсь SMM-проектами. Весь цей час я працюю без вихідних. За рік маю від 2 до 5 днів повних вихідних. Інколи працюю нон-стоп, сплю по чотири години.

Данило Голота

власник маркетингової агенції

Повноцінну відпустку за останні 5 років я брав 2 рази, але в кожній з відпусток я теж частково працював. Для роботи мені треба перш за все ноут, тому працювати я можу будь-де і будь-коли. Звичайно в мене бували дні коли я не працював за останні 5 років — хворів, їздив на марафон в Берлін, був в горах і в селі без інтернету. Але в загальній кількості цих днів занадто мало, щоб вони щось значили.

Андрій Фріл

репер

Довгий час я працював на 4 повноцінних роботах одночасно. Не те що вихідних — рідко виходило просто поспати більше 4-5 годин на добу. Приміром, одночасно в різних місцях я працював головним редактором музичного сайту, коректором у спортивному друкованому виданні, писав новини на політичному сайті і робив так званий віральний контент у IT-компанії.

Чому працюєш без вихідних?

Дарія Захарова: Це особливість моєї роботи і на неї потрібно було погодитися, коли влаштовувалась. Моє завдання – організувати всі процеси таким чином, щоб всім коллегам робочий процес був зрозумілий, було зручно і це забирало мінімум робочого часу. Мене мотивує тільки внутрішнє відчуття задоволеності власною роботою, коли я роблю її якнайкраще.

Марія Жартовська: Мене драйвить моя робота, драйвить результат, коли читачам подобаються матеріали, коли ми робимо щось круте, заради цього можна попрацювати і у вихідні.

 Основна мотивація моєї роботи у вихідні — я люблю те, що роблю

Катя Паламарчук: Пішла на другу роботу, коли почала ходити на курси, щоб отримати додаткову освіту. Вони коштували надто дорого для мене, а офіціанткою за два дні я могла заробити кілька тисяч, щоб покрити вартість навчання.

Дарина Скидан: Думаю, я трудоголік. Без моїх проектів мені важко прожити навіть два дні. На мою думку, це якісь незакриті дитячі гештальти і це ненормально. Коли не працюю, мені здається, що я втрачаю якийсь шматок життя. З’являються навіть думки, що я неважлива людина для планети. Вихідні для мене – це робота, але в домашній обстановці.

Данило Голота: Основна мотивація моєї роботи у вихідні — я люблю те, що роблю. Я не хочу робити щось інше, і тому в мене немає проблем з мотивацією. Колись в мене був трудоголізм, але він був спричинений купою проблем, від яких я тікав в роботу. З часом я ці проблеми вирішив, і на місце трудоголізму прийшла робота, основний мотив якої — любов. Я люблю процес, люблю результат цього процесу, люблю помилки і перемоги. Але перш за все процес.

 Коли не працюю, мені здається, що я втрачаю якийсь шматок життя

Андрій Фріл: Все моє життя пов'язане з музикою, все крутиться навколо неї, вона завжди на першому місці. Купа робіт була ніби покаранням самого себе. Я сказав собі: «Ок, чувак, ти зараз замість того, щоб писати альбом, приміром, граєш у Skyrim. Тому давай краще принаймні обміняємо час на гроші». Що цікаво – у такому скаженому графіку я був надзвичайно ефективним і блискуче справлявся усім. 3 з 4 робіт були дистанційними, на четверту я мав їздити двічі на тиждень в офіс.

Графік був божевільним. Уявіть собі такий день: зранку пишу дайджест для політичного сайту. Протягом дня пишу новини: політичні, музичні, шукаю історії, які можуть стати вірусними, для IT-контори. У сусідній вкладці пишу перекладачу з Колумбії: «Пабло, бляха, де текст?». У Пабло, виявляється, сезон тропічних дощів, і у половини країни тупо немає світла.

Як робота без вихідних впливає на здоров'я, кар'єру, особисте життя?

Дарія Захарова: Плюси моєї роботи: ніхто не може мені сказати, скільки триває моя відпустка і коли мені можна виїхати з міста, а коли повернутися, я можу працювати у будь-якому місці. Крім того, робота без вихідних – це великий плюс для кар'єри. Люди відразу помічають твоє ставлення до роботи і це дає швидке зростання.

Серед мінусів – практично на кожен концерт або подію, яку я б дуже хотіла відвідати, я не можу сходити через роботу. У багатьох людей зі сфери продакшену не вистачає часу на друзів, особисте життя і дітей. Колеги ж жартують, що на старості ми всі потрапимо в будинок «продакшн престарілих», куди нас здадуть наші ж діти або близькі, тому що ми недостатньо приділяли їм часу.

Марія Жартовська: На кар‘єру такий ритм роботи вплинув позитивно. Я встигла попрацювати і в «Фокусі», і в Forbes, і в «Українській правді».

Я намагаюся не нехтувати сім‘єю і проводити більше часу з чоловіком, особливо подорожувати. Дякую чоловікові за те, що мене розуміє, бо він сам колишній журналіст. Пам‘ятаю одного разу я схопилася о четвертій ранку і просто на автоматі почала збиратися у відрядження, чоловік не розумів, що відбувається, адже відрядження не було. Коли я працювала у Forbes, то поверталась додому і він вже спав, а коли йшла, він ще спав. І у той період я була відверто не права, не приділяючи йому часу, але дуже вдячна йому за підтримку і розуміння. Мої друзі розуміють мене, бо такі ж самі, як я.

 На старості ми всі потрапимо в будинок «продакшн престарілих», куди нас здадуть наші ж діти або близькі, тому що ми недостатньо приділяли їм часу

Андрій Фріл: З плюсів: я багато заробляв, зробив собі фінансову подушку безпеки. Мінуси – не мав часу ні на що інше. Крім того, почало підводити здоров'я: купа стресу, мало сну, погане харчування, постійне сидіння перед монітором — і от уже і зір погіршився, і там болить, і тут.

Данило Голота: Маю мінімалістичний підхід до життя – в мене є кілька сфер життя між якими я розділяю свій час. І я нічого не додаю. Я сплю 6-7 годин на день, працюю 10-15 годин, а залишок часу я проводжу з близькими, бігаю і вчусь. Для когось такий підхід — жирний мінус, а мені навпаки дуже подобається, коли я не розриваюсь між купою речей, а якісно вкладаюсь в дві-три.

Як розвантажуєте себе від роботи?

Дарія Захарова: Найкращий спосіб – це сон. Більше 9 годин. Я вірю, що він рятує від старості, депресії, поганого настрою, невдоволення, нудьги, глибокої втоми, піднімає імунітет і дуже розважає, якщо ти вмієш ним усвідомлено управляти. Також допоможе душ або ванна, обійми коханої людини, 30 хвилин сміху з друзями чи хороший фільм.

Марія Жартовська: Подорожами. Коли я відчуваю, що у мене немає ресурсу для роботи, я намагаюся поїхати кудись і відновитися. Найбільше подобаються великі міста, де багато людей і усі кудись поспішають – саме тому я люблю Нью-Йорк, Берлін. Там ніби заряджаю свої батарейки і готова бігти далі. Також моя пристрасть – коктейльна культура. Одного разу я мала зміну в барі, було дуже круто. Для мене це можливість відпочити від роботи і політики.

 Коли я відчуваю, що у мене немає ресурсу для роботи, я намагаюся поїхати кудись і відновитися

Дарина Скидан: Для мене розвантаження – це подорожі. Працювати з краєвидом на сталінку, чи працювати з видом на гори – велика різниця. Я люблю їздити у потягах, де немає інтернету і п’ять годин можна просто дивитись у вікно. Також допомагають йога та медитації. В мене є таке правило останнім часом – не діставати з кишені телефон, хоча б дві години на день. Намагаюсь приділяти увагу офлайну, реальне життя стало для мене останнім часом розкішшю.

Данило Голота: Сплю, бігаю, пишу в щоденник, дивлюсь кіно, читаю. Нічого особливого, але я дуже добре знаю, що працює для мене в різних ситуаціях.

Андрій Фріл: Розвантажуватися виходило рідко. Якщо знаходилося вільних півдня, проводив його з дівчиною – зазвичай їхали у коротку подорож. Ефективним був діджитал-детокс – я на тиждень-два міняв смартфон на бабусину нокію. Вжух, і я вже не маю відповідати на десятки повідомлень у телеграмі.

Плануєте змінювати ритм роботи?

Дарія Захарова: Робота в такому ритмі корисна і важлива до 30-35 років. Далі ти повинен навчитися завдяки своєму досвіду вкладати менше і отримувати більше. Це природно і саме на це я розраховую.

Марія Жартовська: Ні, не збираюся. Так вийшло, що я почала працювати, коли мені було 14 років, на літніх канікулах продавала газети і журнали. Навчаючись в старших класах, почала писати тексти для журналу та газет. Коли навчалась в університеті, працювала на новинному сайті. Я не вважаю, що цінність людини – це працювати з 9 до 18 в офісі, цінність у тому, як і наскільки ефективно вирішується завдання, наскільки людина може мислити за рамками запропонованого. Де людина це робитиме, о котрій годині, в який день – то її справа. Тому я не розділяю вихідні, свята, будні. При цьому я в жодному разі не вважаю себе трудоголіком.

Катя Паламарчук: Я й далі напевно так працюватиму, доки зарплатня на основній роботі не почне мене влаштовувати, бо плюс це кілька тисяч до основного заробітку. Інколи, певно, братиму вихідні.

 Я не вважаю, що цінність людини – це працювати з 9 до 18 в офісі, цінність у тому, як і наскільки ефективно вирішується завдання, наскільки людина може мислити за рамками запропонованого

Дарина Скидан: Поки в мене є здоров’я, я й далі так працюватиму. Мені комфортно у такому режимі. Напевно, моєму організму не вистачає гормонів, адреналінів і норадреналінів, які я отримую на роботі. Друзі мені кажуть: «Даша, ти себе заганяєш», а я не відчуваю такого. Для них 12-годинний робочий день – це занадто, а для мене – нормально.

Данило Голота: Не збираюсь. Розвиток бізнесу в перші роки вимагає максимальної уваги. Він ще не стоїть міцно, тому його потрібно підтримувати і штовхати вперед. Це вимагає часу і сфокусованості. Тому я залишаюсь в фокусі на наступні роки. Не знаю на скільки – може на 2, а може на 10. Мені все одно, якщо чесно. Я люблю той процес в якому знаходжусь, і не роблю його для того, щоб потім відпочивати на острові під пальмою. В мене процес заради процесу.

Я не рекомендую працювати без вихідних. Є індивідуальний контекст, в якому живе людина, і приймати рішення стосовно будь-чого треба відносно цього контексту. Сама по собі робота без вихідних не має цінності. Так само не треба бігати кожен день, чи читати кожен день, чи робити будь-що інше. Працювати без вихідних комусь підходить, а комусь ні – залежить від вас. Не слухайте нікого, хто каже, що всі зобов’язані працювати по 15 годин в день. Так само не слухайте того, хто каже, що працювати треба з 9 до 6 тільки в робочі дні. Будь-які абсолютні твердження стосовно цього не мають жодного сенсу, тому що абсолюту не існує. Є контекст вашого життя, ваша ситуація, ваші цілі і бажання, і відносно цього і треба рухатись.

 Сама по собі робота без вихідних не має цінності

Андрій Фріл: Я вже змінив. Одного разу, перед поїздкою в офіс, заскочив повечеряти до закладу та зустрів друга – той дав послухати нові пісні одного київського репера, і у мене наче пелена з очей впала. Боже, думаю, шо я роблю, на що витрачаю час і сили! Того ж дня я звільнився з пари робіт і сів за альбом, сконцентрувавшись максимально на творчості. Минулої осені випустив альбом.

Зараз я впевнений в тому, що якщо хоча б половину тих зусиль та енергії, які я витрачав на купу робіт, направити на музику – я і зароблю більше, і набагато щасливішим буду. Бо що ті гроші? Ну, +500, ну, +1000 доларів на місяць, але який у цьому сенс, якщо навіть немає часу їх витратити? Тепер є час і на музику, і на сім’ю, і на подорожі – і так набагато краще.