Реабілітація – це не пити компот у санаторії, а важка системна робота, розповідають у проєкті Recovery, що займається реабілітацією військових. Зараз немає інформації про точну кількість захисників і захисниць, які потребують відновлення, але це понад 100 тисяч людей, кажуть у проєкті, що заснували і втілюють у життя Віктор та Олени Пінчуки.

Однак культура реабілітації для України є відносно молодою, бо раніше реабілітація сприймалася здебільшого через рекреацію – санаторії, відпочинок. Зараз філософія реабілітації поступово змінюється — доказова реабілітація є основою сучасної парадигми в усьому світі та Україні зокрема.

Реабілітація є окремою стратегією ВООЗ разом з лікуванням, профілактикою, паліативною допомогою та пропагуванням здорового способу життя. З появою закону про реабілітацію в сфері охорони здоров'я все більше людей в Україні почали розуміти — як це працює.

Як відбувається реабілітація, хто її потребує, скільки це коштує й на що варто звертати увагу – дізнавалися в керівниці всеукраїнського проєкту Recovery Світлани Гриценко, завідувача реабілітаційного центру Ростислава Андрусенка та психологині Ганни Барило.

У грудні 2023 року Міністерство оборони підписало меморандум про співпрацю з всеукраїнським проєктом Recovery, що розвиває мережу реабілітаційних центрів, сформованих на базі державних медичних закладів. Разом вони планують запустити один із найпотужніших реабілітаційних центрів, де зможуть одночасно відновлюватися після поранення понад 100 захисників і захисниць. Загалом у центрах мережі Recovery вже пройшли реабілітацію понад 5200 пацієнтів.

You can read this piece in English.

 

Ростислав Андрусенко

Світлана Гриценко

 

Кому потрібна реабілітація

Військових, які потребують реабілітації визначає Міністерство оборони. Точну кількість пацієнтів не називають, але це понад 100 тисяч воїнів, які потребують реабілітації, каже керівниця проєкту Recovery.

У реабілітації є кілька сценаріїв. Перший — відновлення здоров'я пораненого з можливістю повернення до військової служби та виконання бойових задач. Другий, якщо поранення складне, наприклад, ампутації, пошкодження головного чи спинного мозку, множинні травми, які потребують складних хірургічних втручань, то реабілітація може тривати місяці. Часто особи з такими пораненнями потребують тривалого процесу реабілітації навіть після виписки з реабілітаційного центру.

Реабілітацію після поранення військові можуть проходити в приватних і державних медичних закладах. Людина отримує направлення на реабілітацію або в певний медичний заклад, або може звернутися з довідками й направленнями туди, де хоче відновлюватися. Якщо військовий чи військова звертається напряму до центрів Recovery, його звернення передають на розгляд лікарні.

Навантаження на реабілітаційні відділення зараз – понад 100%, є велика черга осіб, які чекають місяцями. Центри Recovery працюють на базі державних медустанов. Зараз послуги надають вісім центрів у шести містах України, у планах на наступний рік – відкриття ще восьми центрів. Зараз центри Recovery розташовані в цивільних державних лікарнях, також у планах – відкрити реабілітаційний центр на базі військового шпиталю.

Після відкриття всіх запланованих на 2024 рік центрів Recovery, вони зможуть реабілітувати близько 20 тисяч пацієнтів на рік. Однак і цього не достатньо. «За деякий час пацієнтів будуть мільйони», – додає керівниця проєкту Світлана Гриценко, посилаючись на те, що багато захисників зараз продовжують службу з травмами (зокрема наслідками контузій), що потребують реабілітації, але зараз не можуть її пройти.

 

Скільки це коштує

Оплатою реабілітації для військових займається Національна служба здоров'я України, яка регулює також і те, що має бути в медичному закладі, придатному для реабілітації: які фахівці, обладнання тощо. Максимальний пакет допомоги (для пацієнтів зі складними випадками) – 33 тисячі гривень на пацієнта. Є й менші пакети. Вартість реабілітації в державних медичних закладах і центрах Recovery для пацієнта є безплатною, у приватних медичних закладах може варіюватися. 

 

Що таке – реабілітаційний центр Recovery?

Команда Recovery приїжджає в певну область, де оглядають усі ключові медичні заклади, у яких можна проводити реабілітацію. Обирають заклад, команда якого готова навчатися й фокусуватися на наданні якісних послуг. Тоді коштом проєкту проводять ремонтні роботи закладу і роблять приміщення безбар’єрним, закуповують інноваційне обладнання й починають реабілітацію на базі звичайної державної лікарні. Надважливою складовою в мережі центрів, також є постійні навчальні програми для фахівців мережі.

 

Як відбувається реабілітація

Коли пацієнт потрапляє в реабілітаційний центр, він проходить обстеження й для нього розробляється індивідуальний реабілітаційний план. Уся реабілітація в Україні зараз законодавчо має відбуватися в мультидисциплінарних командах. Вони очолюються лікарем фізичної та реабілітаційної медицини. Саме лікар ФРМ несе відповідальність за весь процес та результат реабілітації. Разом із ним у команді працюють інші функціональні спеціалісти, які не є лікарями. А це — фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови та мовлення, клінічні психологи та інші. 

Найважливішим членом реабілітаційної команди є сам пацієнт, а також його близьке оточення. Кількість та інтенсивність реабілітаційних втручань враховують можливості пацієнта і в середньому тривають по три - чотири години щодня. Тобто реабілітація є інтенсивною цілеспрямованою роботою пацієнта та всієї реабілітаційної команди, до якої також залучаються члени сім'ї, побратими, які мали схожий досвід бойової травми та реабілітації після неї.

Керівниця проєкту Світлана Гриценко зазначає, що на законодавчому рівні систему реабілітації відрегулювали, але впровадити це повсюдно – непросто. Зокрема, лікарі, які формувалися протягом багатьох років в іншій системі, не можуть в один день стати іншими. Тому зараз галузь трансформують.

Основними викликами в Recovery називають критичну нестачу фахівців і рівень їхньої підготовки: «Це виклик і для нашого проєкту, і для країни загалом, бо реабілітують усе ж не тільки комфортні умови, і навіть не обладнання, а люди. Тому на національному рівні головною задачею є підготовка спеціалістів. 

Велику роль у реабілітації відіграє й молодший медичний персонал, якого також бракує. Обладнання ж виконує функцію не тільки прямого лікування, а й полегшення роботи лікаря. Наприклад, там, де раніше могли дві-три людини підіймати бійця, зараз це може зробити один апарат.

 

 

Обладнання, підходи та сучасні методи реабілітації

Сучасне реабілітаційне обладнання має елементи віртуальної реальності, і це робить реабілітацію суттєво комфортнішою. Це можуть бути, наприклад, рукавички, у яких здорова рука розробляє поранену, коли та повторює рухи за допомогою ментальних зусиль, або гейміфікована форма розробки м’язів і суглобів. 

Завідувач київського реабілітаційного центру Ростислав Андрусенко розповідає, що найчастіше в реабілітації зараз допомагають стельові підйомники, оскільки є потреба в ранній вертикалізації військових. Також це обладнання допомагає у відновленні навичок ходіння та навчанні ходіння на протезі. 

 Віртуальна реальність показує свою ефективність, як у покращенні фізичного й емоційного стану, так і для зменшення фантомних болів. Екзоскелет – зовнішній каркас, що повторює рух людини для посилення її м'язових зусиль, найчастіше використовується при тяжких станах, які потребують повної або часткової допомоги у виконанні певних рухових функцій. 

 За словами команди Recovery, важливо створювати реабілітаційні центри по всій країні, оскільки реабілітація на місцях дає можливість сім’ї бути поруч із військовим. Перебування поруч із близькими позитивно впливає на психоемоційний стан, який є дуже важливим елементом відновлення.

 «Реабілітація може бути разовою, але будуть люди, яким реабілітаційні послуги потрібні будуть протягом усього життя. Зокрема, психологічна підтримка», – резюмує Світлана Гриценко.

 

Що робить реабілітацію успішною

Останні дослідження у сфері реабілітації роблять акцент на нових підходах дообстеження пацієнтів, щоби провести повну діагностику й одразу розуміти, які саме функції можуть бути відновлені та скільки часу це триватиме. За словами завідувача київського реабілітаційного центру, особливо це стосується ампутацій кінцівок, черепно-мозкових травм і травм спинного мозку, адже це стани, які потребують тривалого відновлення з чітким розумінням, що зрештою можна буде відновити, а що ні.

Результат реабілітації залежить, як від стану здоров’я, так і від самого пацієнта. Але основою є:

  • комплексний підхід (фізична, соціальна та психологічна реабілітація паралельно);
  • пацієнтоцентричність (урахування потреб, можливостей і бажання людини, яка проходить реабілітацію);
  • цілеспрямованість (робота на результат);
  • своєчасність (реабілітацію варто починати відразу після стабілізації стану пацієнта);
  • послідовність (усі етапи реабілітації пов'язані і є продовженням одне одного).

«Найкращому відновленню сприяє комплексна робота всіх фахівців із реабілітації, бажання та мотивація самого військового та психологічна робота з відновлення», – підсумовує Ростислав Андрусенко.

 

 

Чому психологічна реабілітація важлива

Психолог є невіддільною частиною мультидисциплінарної команди. Оскільки, на сучасному етапі, реабілітація не ділиться на фізичну, психологічну, чи соціальну, то психологічна допомога може надаватися на всіх етапах надання реабілітаційних послуг: на гострому, післягострому та довготривалому

Психолог може працювати не лише з пораненим, але і з членами родини військовослужбовців, втручання можуть проводитися як індивідуально, так і в формі групових сесій. Нерідко психологічної допомоги потребують і самі члени реабілітаційної команди.

Психологиня київського реабілітаційного центру Recovery Ганна Барило пояснює, що психологічна реабілітація є важливою, зокрема через те, що в пригніченому стані людина є менше працездатною, а в тривожному стані її важко зупинити діяти. Також психоемоційний стан впливає на роботу гормональної системи, а це безпосередньо визначає швидкість загоєння, відновлення м'язової тканини та всього організму. Одне з найважливіших в реабілітаційному процесі – психологічний супровід, тому що саме психолог допомагає спрямувати увагу пацієнта на відновленні в центрі.     

У центрах Recovery психологи починають роботу з пацієнтом із моменту його прийому у відділення. Спочатку це знайомство, опитування, тестування, психоедукація й вибір напряму – з чим конкретно можна буде працювати на етапі реабілітації. «Зазвичай я щодня роблю обхід своїх пацієнтів, ми маємо призначені дні для персональної роботи з кожним захисником, але також можемо призначити позапланову зустріч в рамках реабілітаційного плану. Психологи допомагають знайти підхід до пацієнта, щоб відбувся найкращий варіант реабілітації», – описує свою роботу психологиня Ганна Барило.

Психоемоційний стан залежить не лише від внутрішніх чинників. На темп відновлення і загальний стан військового чи військової може впливати все, що відбувається в родині й соціумі, що відбувається з його підрозділом і побратимами, що відбувається в реабілітаційному центрі.

Найпоширенішими викликами в особистій практиці Ганна Барило визначає тривожно-депресивні стани, порушення сну, втрату апетиту, наслідки контузії, такі як: порушення уваги, пам'яті, зниження чи навпаки – підвищення мотивації, іноді відчуття провини. Відчуття провини може бути як перед побратимами, так і перед родиною, через те, що військовий більше не зможе забезпечувати сім’ю, як раніше.  

«Тим військовим, з якими мені доводилося працювати, буває важко прийняти новий вигляд тіла після поранення або втрати кінцівок. Усі, як один, кажуть, що після поранення першочергово перевірили, чи на місці статевий орган», – розповідає психологиня. Окремою дуже важливою темою є відновлення сексуального життя після поранення. З цим працюють паралельно з іншими реабілітаційними процесами або після реабілітації, але це найчастіше – довгострокова робота. «За два тижні або навіть за місяць ці питання не вирішити, але можна знайти напрям», – додає Ганна Барило.

Керівниця проєкту Світлана Гриценко зазначає, що дуже важливою є психологічна допомога пораненому захиснику чи захисниці, але не менш важливо звертати увагу на психологічну підтримку лікарів, тому що лікарі в такій роботі швидко вигорають, і це є найбільшим викликом. Також варто готувати психологів до роботи з військовими, щоб вони хоча б трохи розуміли специфіку, бо не всі бійці готові говорити з цивільними психологами.

Центри Recovery та реабілітаційні команди у відділеннях системно працюють з університетами, знайомляться зі студентами, запрошують їх на практику, а згодом пропонуватимуть їм роботу. 

 

Як поводитися з військовим, який проходить реабілітацію

Головне – пам’ятати, що військовий чи військова є передусім людиною. Варто брати до уваги їхні особисті побажання в підтримці. 

Психологиня київського реабілітаційного центру Recovery Ганна Барило радить: 

  • Не намагатися зробити щось за пораненого військового, якщо він сам про це не просить. За бажання допомогти, варто спитати дозволу про це, тому що зробивши щось замість військового, ми забираємо в нього відчуття спроможності та самостійності.
  • Не боятися говорити з військовими, тому що частіше вони хочуть говорити, а не слухати, але якщо вам важко слухати про його чи її досвід, про це варто сказати, а не слухати з поваги. Якісно слухати – це обов’язок психолога, бо він знає, що з цим робити, а сім’я, кохані та друзі виконують інші соціальні ролі, і це нормально. «Говоріть на будь-які теми, які стосуються життя, відкриттів, усього, що цікаво й вам», – радить психологиня. 
  • Не соромитися. Роздивлятись протези – нормально, ненормально – коментувати чи ховати очі й смикати дітей, які роздивляються. Достатньо пояснювати дітям, що це – ветерани, які нас захищають, і висловити вдячність словами або жестом. 
  • Усміхатися військовому чи військовій, яких зустрічаєте на вулиці. «Завжди приємніше бачити людей, які щиро посміхаються, а не ховають очі», – резюмує психологиня.

Ганна Барило вважає помилковим розподіл у суспільстві психоемоційної підтримки для військових і для не військових. Бо ветеран – це одна із соціальних ролей людини, яку людина може не хотіти ставити наперед. Військовим хочеться бути частиною суспільства, а не окремим його складником. Він чи вона хоче повернутись до соціального життя, яким ви живете, а не до штучно створеної для нього чи неї реальності.