Говоримо з киянами, які влаштували зручне сортування сміття вдома та відмовилися від захаращення балкону чи кухні пакетами з вторсировиною. Запитуємо, як вони облаштували місце для сортування, налагодили процес вивозу сировини та скільки це коштувало.

Юлія Дрібко

спеціалістка з комунікацій


Сортую вже рік. Раніше сортувала все, що не органіка, і відвозила на «Україну без сміття»: скло, пластик, метал, папір. Але сміття ставало так багато, що балкон був увесь завалений, я навіть не могла туди зайти. Під час карантину балкон був схожий на сміттєзвалище й там не вистачало хіба що тарганів. Бо вивозити не було куди, а пакетів і контейнерів із доставки їжі було дуже багато.⠀

Тому на карантині вирішила сортувати не все. Почала викидати папір у звичайний смітник, оскільки він займав дуже багато місця, особливо коробки з доставки. Залишилися пластик, метал і скло. Металу зазвичай мало, тому з ним проблем немає. А от скла і пластику було дуже багато. З пляшок з-під вина можна вже було побудувати якусь лавочку. А пластик треба було ще й сортувати на кілька пакетів, тому зазвичай балкон був завалений незрозумілими пакетами, усередині яких ще пакети.⠀

Оскільки на карантині треба було багато часу проводити вдома, це сміття почало напружувати. Тому я кілька днів витратила на пошуки рішення для всього цього невдячного заняття. Знайшла в Ikea 2 великі контейнери по 60 л (заплатила за них по 300 гривень), у яких тепер сортую пластик: той, що можна переробити, і той, що на спалювання. Цих контейнерів вистачає на 2–3 місяці сортування.

Тепер сортування стало простішим і нарешті мій балкон очистився від непотребу. Можна не почувати себе нечупарою тільки тому, що ти сортуєш. Зараз у мене лише 4 окремих місця зі сміттям: 2 контейнери на пластик (його найбільше), одна коробка на метал, яку легко можна помістити під умивальником у кухні, і одна окрема полиця на скло. Ще маю додаткову полицю, де можу сушити помитий пластик, метал чи скло. Теж замовила в Ікеа за смішні гроші – 70 гривень.⠀

Раніше усе вивозила в «Україну без сміття», але тепер виношу в баки, що біля метро Печерська та в контейнери «Сільпо». Це простіше, економніше та швидше. Можна дорогою на роботу чи в супермаркет узяти пакетик і викинути. Не треба замовляти таксі, потім по кілька разів чути відмови водіїв ставити сміття в машину, аби просто вивезти купу пластику та скла в інший кінець міста.

Колись думала, що ці відходи з баків для сортування на вулиці просто скидають на загальне сміттєзвалище, але це не так. Я подзвонила в організацію, яка займається баками в мене на районі, і вони підтвердили, що вивозять відходи окремо та сортують. Ще й миють усе. До SilpoRecycling відразу була довіра, тому спокійно виношу частину сміття туди.⠀

Пластик, що перероблюється, і скло – виношу в баки, а от метал і пластик, які неможливо переробити, у «Сільпо».

Завдяки контейнерам для сортування сміття на районі й нормальній організації, удома я почуваю себе мегакорисною для світу. Бо раніше сортувала й почувала себе покинутою напризволяще: ти сортуєш, сортуєш, миєш усе це сміття, захламлюєш балкон і ще й мусиш платити гроші за перероблення. А тепер і дім чистий, охайний. На місці, де були пакети сміття, стоять вазони. Почуваюся гордо, що пройшла цей етап еволюції сортування та не кинула на пів шляху.

Віталій Кравчук

засновник PinYoTravel maps


Ми сортуємо сміття вдома десь рік чи півтора. Дружина запропонувала спробувати, ми почали збирати різні види вторсировини в окремі пакети. Коли перший раз привезли все це на станцію сортування, я подумав: «Це ж стільки часу займає. Може, більше не будемо сортувати?». Було спекотно, довелося все це везти на таксі, бо в нас немає свого авто. Але коли ми посортували все та вийшли зі станції, стало приємно на душі, з’явилося відчуття, що ми робимо щось справді корисне для довкілля. Тому вирішили продовжувати, уже «підсіли» на сортування.

Спочатку збирали все в окремі пакети, але це було незручно. Вирішили трохи організувати сортування, на «Новій пошті» купили 3 великі коробки, поставили їх на балконі та сортували там. Це також виявилося не дуже зручно, тому що коробки стояли одна на одній, їх потрібно було щоразу знімати, відкривати та ставити на місце.

2 місяці тому ми випадково побачили в «Епіцентрі» контейнер для сортування сміття, розділений на 3 відсіки. Коштує всього 200 гривень. Усередині нього 3 великі довгі коробки, у які вміщається досить багато відходів. Вирішили спробувати й виявилося, що це дуже зручно.

Перший відділ у нас для «шуршиків», що йдуть на спалювання, і для пакетів із пакетами, що відправляються на сортування. На станції розділяємо їх і здаємо окремо. Другий відділ для паперу, картонних паковань, альбомів для малювання дитини. Третій – для скла, пластику та металу на перероблення. Контейнера вистачає на 1,5–2 місяці, головне всі відходи стискати та утрамбовувати. Коли бокси заповнюються, дістаємо кожен із них окремо, пересипаємо у великі пакети та вивозимо на «Україну без сміття».

Тепер сортувати стало набагато зручніше. Спочатку ми миємо вторсировину, сушимо та складаємо під раковину в загальну коробку, аби щоразу не виходити на балкон. Коли вона заповнюється, виносимо все це в контейнери на балконі.

Найкраще в цьому всьому те, що балкон більше не завалений сміттям. Взагалі, у нас балкон із панорамними вікнами, було б дивно перетворити його на сарай. А цей контейнер має гарний вигляд, як на мене, не заважає, можна навіть поставити журнальний столик, стільчики та пити каву.

Звісно, було б ще зручніше, якби баки для сортування були під кожним будинком, щоб не потрібно було їздити далеко. Але для тих умов, які зараз є, це оптимальний варіант, як мені здається.

© Анна Бобирєва

Софія Пилипюк

заступниця головної редакторки Wonderzine Україна


Сортую сміття з перемінним успіхом з 2017 року. До речі, почалося з експерименту для Village. Тоді ми разом із подругою місяць сортували сміття вдома – пластик, скло, папір. Так я дізналася про «Україну без сміття», що є різні види пластику й усі паковання треба мити. Зрештою, після закінчення експерименту можна було б і не сортувати далі, але я вже усвідомила, скільки сировини, яку можна переробити, накопичується за місяць.

Зараз вдома стараємося сортувати такі види: придатний для перероблення пластик, папір, тетрапак, скло, картон, металеві відходи (алюмінієві бляшанки, наприклад).

Донедавна разом із хлопцем ми збирали всю сировину у вільному кутку кухні. Складали її в коробки або пакети. Сортували не відразу, а вже перед тим, як їхати на станцію. Незручно було тому, що ми вивозили відсортоване сміття не частіше разу на місяць, тому воно займало досить багато місця й виглядало хаотично.

Ми давно думали, що треба придбати спеціальні контейнери для сортування, але руки дійшли лише із запуском Ikea в Україні. В асортименті ми побачили кошики, які якраз підійшли нам за розміром – купили два такі на 60 літрів, це коштувало нам 558 гривень. У першому збираємо папір, картон, тетрапак, а другому – скло, залізо та пластик. Контейнери повністю заповнюються за місяць-півтора. Окремо збираємо лотки для яєць і стараємося їх повторно використовувати, але коли їх назбирається надто багато – віддаємо на перероблення або «в село». Також у ці контейнери не кладемо більш габаритні картонні коробки, наприклад, бо вони не влазять за розміром.

До карантину ми відвозили вторсировину на станцію «Україна без сміття», а з березня користуємося послугою «УБС кур’єр». У неї є кілька особливостей: 1) на цю послугу приймають замовлення від двох пакетів об’ємом 120 літрів – тобто на цей момент у нас має назбиратися дійсно багато сировини; 2) після замовлення на приїзд кур’єра треба чекати ще 7–10 днів. Тому інколи буває, що в очікуванні в нас збирається ще більше сировини, яка не поміщається в контейнери. Її складаємо в окрему коробку.

Тепер у кухні стало візуально приємніше перебувати й звільнилося більше простору. Раніше, коли приходили гості, через коробки із сировиною посеред кухні я відчувала себе трошки crazy trash lady, а тепер сортування просто інтегрувалося в наш звичний простір.

Анна Понікарчук

співзасновниця 0zero


Коли я почала вивчати тему сортування, зрозуміла, що існує дуже багато видів відходів, які переробляються. У нас удома може з’являтися 10–15 різновидів вторсировини. Мені як перфекціоністу дуже хотілося, щоб у кожного виду сміття було своє місце, тому я завела для них окремі коробки на балконі або старі судочки для чогось дрібного. Спочатку був повний порядок – я навіть надрукувала значки під кожен тип сировини й наклеїла їх на коробки. Та згодом виявилося, що хоч мені все зрозуміло, але для мого хлопця це було не дуже пріоритетно, тому він просто складав своє сміття на підвіконня, а мені доводилося його далі розсортовувати.

Також помітила, що одні коробки наповнюються скоріше, наприклад, папір, а інші майже не наповнюються, наприклад, у коробці міг лежати лише один тетрапак. Це було нераціональне використання простору, тому що під сортування був відведений цілий балкон. Я більше не могла вийти туди поснідати чи просто відпочити в оточенні домашніх рослин.

Згодом ми знайшли красиві контейнери з переробленого пластику від Ikea, які ставали один на одного. Придбали 3 контейнери, вони були достатньо великі й теж займали багато місця, але хоча б вертикально. З часом виявилося, що 3 відсіки для сортування – це теж не дуже зручно, тому що всередині різні типи сміття змішувалися, і мій внутрішній ідеаліст через це трохи страждав. Я намагалася якось розділити відходи всередині контейнерів за допомогою перегородок, але це не спрацювало.

Одного дня мені набридло, що балкон окупований сортуванням, тому я реорганізувала сортування й ми перестали користуватися великими контейнерами. Тепер один із них я використовую для зберігання всього необхідного для домашнього садівництва. А домашнє сортування ми звели до інтуїтивного процесу, який відбувається дуже органічно й нікого не напружує.

Зараз місце для сортування займає мінімум площі на балконі, не більше 1 квадратного метра. Наш балкон поєднаний із кухнею, тому відносити туди відходи дуже зручно. Весь папір складаємо в 1 паперовий пакет. Хлопець часто купує лимонад в алюмінієвих бляшанках, тому всі вони теж складаються в 1 відерце. Для небезпечних відходів у нас окрема невеликий кошичок. Пластикові пляшки вдома з'являються дуже рідко, тому окреме відро під них ми не заводили, вони просто займають маленький куточок разом з іншою вторсировиною. Організація простору для сортування мені нічого не коштувала, усе це з підручних матеріалів, які були вдома.

Коли я починала сортувати сміття, мені здавалося, що класно, коли вдалося якомога найбільше зібрати на перероблення. Думаю, ми всі через це проходимо, це нормальний етап. Але добре, якщо з місяцями чи з роками ми доходимо до того, щоб утворювати менше відходів і сортувати менше. Зараз мені не хочеться робити культ сортування вдома, тому наша сортувальна точка – не головна зона на балконі. Ми прагнемо залишати після себе нуль відходів, обираємо товари без пакування, щось, що можна перевикористати. Так виходить не завжди, але часто. Саме тому нам не потрібно багато простору для сортування.

На станцію сортування ми більше не їздимо просто тому, що культ сортування змінився на звичку регулярно виносити різні види сміття та старатися менше його створювати. Винесення вторсировини більше не велика подія раз на пів року, а просто щоденна рутина. Під будинком у нас стоять сітки для скла та пластикових пляшок, їх відразу виносимо. ОСББ у сусідньому будинку відкрило міні сортувальну станцію, двічі на тиждень вони запрошують приносити туди свою вторсировину всіх охочих. Виношу туди папір, метал і пластикову плівку.

Побутову хімію для дому купую в DeLaMark. Зручно, що під час наступної покупки можна повернути пусті пакування кур'єру та отримати знижку, тому місткості від побутової хімії мені не потрібно здавати на перероблення.

Ще одна зручна опція – вивозити вторсировину в «Метро». Біля супермаркету, що знаходиться неподалік від нас, облаштували зону з кількома баками, куди можна складати відходи на сортування. Туди вивозимо тетрапак, папір, метал і деякі види пластику раз на 3–4 тижні, коли їздимо на закупи. Така можливість є також у «Сільпо», тому думаю, що кожен може знайти для себе зручний варіант недалеко від дому.

Для мене сортування – це більше не подія, не гордість, а просто ще одна побутова звичка, яка вплелася в життя й не приносить незручностей. Це відбувається дуже спокійно й непомітно.

У теплій частині нашого балкону стало більше місця для мене, тепер я можу приготувати собі вранці кашку, заварити чай, сісти на крісло-мішок і поснідати серед домашніх рослин. Навіть у місті хочеться відчувати себе частиною природи та мати можливість просто посидіти й подивитися на небо. Я дуже кайфую, що тепер у мене є така можливість.