У Києві після завершення повномасштабної війни зібралися реконструювати застаріле житло. Програму розробило ПП «Інститут Урбаністики» на замовлення Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА.

Під реконструкцію підпадають «сталінки», «хрущовки» й панельні будинки, які вичерпали свій експлуатаційний ресурс і мають незадовільний технічний стан, ідеться в пояснювальній записці до відповідного рішення Київради. У липні 2022-го проєкт рішення підтримала комісія з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.

Цьому передували щонайменше пʼять років доручень, прохань, ухвалень і затверджень. «Інститут Урбаністики» працював над програмою три роки, пише «Економічна правда».

Задовго до цього, у 2006 році, набув чинності закон «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду». Згідно з ним, «застарілим житловим фондом» є «сукупність обʼєктів житла до пʼяти поверхів, які за технічним станом не відповідають сучасним нормативним вимогам».

3 березня 2016 року Київрада доручила Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА розробити проєкт «Програми оновлення застарілого житла». Уже у 2017 році Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА замовив розробку програми з реконструкції застарілого житла «Інституту Урбаністики».

Що це за програма?

Програма передбачає як ремонт із надбудовою поверхів, ущільнення будинків у межах кварталу, так і їхнє знесення. «Будинки, які перебудовувати недоцільно, наприклад, барачного типу та хрущовки, підлягатимуть знесенню», – розповів «Вечірньому Києву» депутат Київради Тарас Криворучко.

5395 – саме стільки «застарілих» будинків у Києві. Вони мають загальну площу в понад ​​12 тисяч квадратних метрів, а проживають у цих помешканнях майже 567 тисяч людей.

У записці вказано, що застаріле житло, зокрема, не пристосоване до маломобільних груп населення, має низьку енергоефективність і звукоізоляцію, а також неефективно використовує власну територію. Оновлення кварталів застарілого житла має дати змогу осучаснити інфраструктуру міста й зекономити бюджетні кошти, переконана депутатка Київради й одна з ініціаторів проєкту Юлія Ярмоленко, цитує «Економічна правда».

За її словами, набагато ефективніше провести реконструкцію, ніж систематично виконувати точковий ремонт. У пояснювальній записці «Інституту Урбаністики» також зазначається, що реконструкція дасть змогу підвищити економічну ефективність використання міських територій.

Які будинки виокремили як «застарілі»?

Увесь фонд застарілого житла розділили на чотири категорії:

– історичні будинки, зведені до Першої світової війни. Це або помешкання, які мають статус обʼєкта культурної спадщини, або не мають статусу, однак створюють «фонову історичну забудову» міста.

Щодо таких будинків рішення обіцяють ухвалювати індивідуально.

– барачні помешкання, збудовані після Другої світової. Найбільша кількість таких будинків збереглась на Сирці, Дарниці й Чоколівці.

Серед недоліків таких помешкань у ПП «Інститут Урбаністики» називають розтріскування цегли опорних стін, аварійний стан внутрішніх дерев’яних стін, незадовільний стан електромереж і сантехнічного устаткування.

– «сталінки» 30–50-х років. Їх поділили на рядові будинки (триповерхові) й номенклатурні (5–10 поверхів із балконами та лоджіями);

– цегляні й панельні «хрущовки» 50–70-х років. Це цегляні пʼятиповерхівки, девʼятиповерхові та пʼятиповерхові «панельки».

ФОТО: Анна Бобирєва

У пояснювальній записці вказано, що житло відносили до «застарілого», врахувавши переліки, які надали районні держадміністрації Києва, Програму економічного й соціального розвитку Києва 2021–2023 років, а також дані системи управління житловим фондом.

Ось перелік кварталів для проведення першочергової комплексної реконструкції:

  • вулиця Костянтина Заслонова, вулиця Ялтинська, вулиця Юрія Литвинського, вулиця Сімферопольська;
  • вулиця Волго-Донська, провулок Ігоря Качуровського, провулок Волго-Донський;
  • вулиця Тростянецька, вулиця Вереснева;
  • проспект Юрія Гагаріна, вулиця Павла Усенка, вулиця Івана Сергієнка, вулиця Володимира Сосюри;
  • вулиця Стальського, вулиця Курнатовського, вулиця Запорожця, бульвар Перова;
  • вулиця Миколи Кибальчича, вулиця Валентина Сєрова;
  • вулиця Осиповського, вулиця Межова, вулиця Івана Їжакевича, вулиця Світлицького;
  • вулиця Стеценка, вулиця Івана Виговського, вулиця Квітникарська, вулиця Всеволода Змієнка;
  • вулиця Депутатська, бульвар Академіка Вернадського, вулиця Василя Алексухіна, вулиця Генерала Вітрука;
  • вулиця Волинська, вулиця Керченська, вулиця Очаківська, вулиця Левка Мацієвича, вулиця Донецька;
  • вулиця Мартиросяна, вулиця Джеймса Мейса, вулиця Бориса Житкова, вулиця Юрія Глушка;
  • вулиця Щусєва, вулиця Максима Берлинського, вулиця Ризька, вулиця Академіка Грекова;

Навіщо взагалі потрібна реконструкція?

Як розповідає один з ініціаторів проєкту, депутат Київради Тарас Криворучко, найоптимістичніші терміни експлуатації будинків індустріального домобудування не може перевищувати 70 років. Чому саме стільки? Такий термін встановили через недовговічність інженерних конструкцій усередині помешкань, а також загальну невисоку якість будівництва.

«Ми маємо знати, у якому технічному стані перебуває застарілий житловий фонд міста й кожен такий будинок зокрема», – цитує слова депутата ЕП.

Задля досягнення мети пропонують чотири методи реконструкції: модернізацію комунікацій помешкань без відселення мешканців; оновлення із заміною елементів конструкції будинку; перебудову (зміна кількості квартир, площі) з імовірним відселенням жителів будинку, а також комплексну реконструкцію, яка передбачає знесення старих і будівництво нових будинків.

ФОТО: Анна Бобирєва

Чому це роблять під час повномасштабної війни та коли розпочнеться реконструкція?

Проводити реконструкцію планують точно не раніше завершення повномасштабної війни проти України, розповів «Вечірньому Києву» депутат Київради Тарас Криворучко. За його словами, наразі пріоритет міської влади – це відновлення пошкоджених від ракетних обстрілів будинків, а не розвиток і будівництво.

Попри це, Криворучко вважає, що місту така програма необхідна. По-перше, щоби розуміти, які квартали потрібно реконструювати вже після завершення війни. А по-друге, щоби вже зараз провести інвентаризацію: у 2023 році на неї просять виділити 15 мільйонів гривень. По 100 тисяч гривень виділять на обстеження технічного стану кожного з будинків.

Спочатку планують реконструювати 15 кварталів у різних районах Києва, це майже 250 будинків. Загальний фронт робіт – це 256 кварталів і приблизно 5 тисяч будинків.

Фінансування робіт «Інститут Урбаністики» пропонує взяти на себе девелоперам, а також використовувати іпотечні кредити. Попри це, пише ЕП, у проєкті, за який проголосувала Київрада, немає жодних порядків проведення інвестиційних конкурсів.

Який закордонний досвід використовують?

«Інститут Урбаністики» наводить як приклад досвід Естонії, Польщі, Німеччини та Фінляндії, які вдало втілили або продовжують втілювати програму з реконструкції житла.

За словами авторів проєкту, реновація є більш пріоритетним варіантом, ніж зведення нових будинків, адже вартість реконструкції становить 30–70% від собівартості нового житла. Крім того, такий метод дає змогу заощаджувати просторові ресурси.

В Естонії в такий спосіб зі звичайної радянської «панельки» зробили енергоефективний будинок, який тепер слугує гуртожитком Талліннського технічного університету, зазначає «Інститут Урбаністики».

У Польщі й країнах Балтії здебільшого саме реконструюють старе житло, а не зносять його, доводить «Вечірньому Києву» урбаніст Юліан Чаплінський. «Проводять інвентаризацію, складають план робіт і поступово реалізують його», – каже він.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Donate