Бригада «Київреклами» працює на проспекті Володимира Івасюка, що на Оболоні, другий тиждень. Уранці на локацію приїжджають тягач, бус, троє монтажників із водієм і бригадир. Упродовж дня вони демонтують із фасадів незаконні вивіски й рекламу, а також «відбиваються» від нападок власників конструкцій.

«Київреклама» працює над тим, щоби зовнішня реклама в усьому місті відповідала єдиному дизайн-коду й не створювала візуального забруднення на фасадах та уздовж доріг, розповідають у команді. Фотозвіти «до/після» демонтажу збирають вдячні реакції від містян у соцмережах. Водночас на місці роботи атмосфера здебільшого напружена.

Журналістка The Village Україна Вероніка Масенко провела день на Оболоні разом із бригадою «Київреклами». Показуємо на прикладі однієї вулиці, як змінюється вигляд зовнішньої реклами та правила її розміщення в Києві. А також розповідаємо, як реагують підприємці та що роблять із незаконними конструкціями після демонтажу.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів


Форматні зони: яка реклама дозволена в Києві

Проспект Володимира Івасюка (раніше – проспект Героїв Сталінграда) ближче до парку «Наталка» забудований сучасними житловими багатоповерхівками. Перші поверхи традиційно займають бізнеси – ресторани, салони краси й магазини квітів. І хоча серед тутешніх будівель не знайдеш пам’яток історії або архітектури, обмеження щодо вивісок на фасадах тут також діють.

Якою б не була будівля, реклама не повинна перекривати декоративні елементи на її фасаді, а також вікна та вхідні двері. Правильна вивіска не створює додаткових об’ємів на фасаді, а вписується в ті, що передбачив архітектор, пояснює директорка Управління з питань реклами КМДА Оксана Поліщук.

На Івасюка цими правилами більшість підприємців нехтують, і вивіски зрештою опиняються на тягачі.

«Якщо вони хотіли розмістити вивіску вздовж цієї частини фасаду, потрібно було робити її не ширшою за цей уступ. Могли б зробити напис окремими охайними літерами», – коментує Поліщук, поки бригада розбирає незаконну конструкцію.

За дозволеними типами вивісок Київ поділений на чотири форматні зони – історичну (зокрема, райони «Золотих воріт», Контрактової площі, майдану Незалежності) центральну (як-от Поділ, Липки, Бессарабка), прицентральну (наприклад, Лук’янівка, Шулявка й Солом’янка) й загальну міську (відносно нові райони).

В усіх районах можна розміщувати вивіски з написами у вигляді окремих літер, без підложки. В історичній і центральній зонах це єдиний дозволений варіант.

У прицентральній зоні можна робити вивіску з прозорою підложкою й окремими літерами, а в міській – у вигляді суцільних стендів або лайтбоксів. Водночас є загальні для всього міста правила, що, наприклад, забороняють закривати елементи декору фасаду, кріпити вивіски на балконах і вище першого поверху.


Без поліції не обходиться

Перед тим, як розмістити будь-що на фасаді, підприємець має ознайомитися з правилами, подати документи з ескізом вивіски, отримати на неї дозвіл і лише потім виготовити.

На практиці частіше працює інша послідовність: «Людина сама собі вирішила, що вона хоче, проігнорувала правила. Замовила, витратила кошти, повісила. А коли ми приїжджаємо й кажемо, що тут такої вивіски не може бути, починаються скандали й обурення», – каже Оксана Поліщук.

Скандали – те, з чим бригада демонтажу має справу регулярно. Власники перешкоджають, часом погрожують і навіть пробивають шини. У коментарях до дописів «Київреклами» можна натрапити на скарги про зниження відвідуваності через демонтаж вивіски, але на незаконність дій КП не жаліються. Спілкуватися з обуреними власниками – робота бригадира.

Без поліції не обійшлося й на проспекті Івасюка, розповідає керівник бригади Олексій Сайчик. Але сьогодні на локації спокійніше, співробітники з цокольних поверхів лише час від часу виходять на вулицю, збентежено поглядаючи то на свої вивіски, то на техніку «Київреклами». Усі «на телефонах».

Демонтажі щоразу анонсують на сайті «Київреклами». Власникам дають 15 днів на те, щоб вони самі усунули порушення й не доводили до примусового зняття вивіски.

«Наша діяльність максимально відкрита. Ми навіть створили публічну мапу всіх рекламних конструкцій у Києві, де кожен може знайти свій будинок, свою вивіску з фото, ми їх оновлюємо постійно. І в разі, якщо конструкція включена до наказу про демонтаж, на цій же мапі буде відображений номер наказу», – відзначає Поліщук.

Керівник бригади приїжджає на локацію з профайлами на кожну незаконну конструкцію – на цих паперах є і фото вивіски, і номер наказу про демонтаж. Але документи не завжди діють на власників реклами переконливо: «Дехто вважає, що фасад це їхня власність і що вони мають право. Ну, а як інакше, коли твоя вивіска коштує 100 тисяч гривень, – усміхається Сайчик. – Хочуть жити, як у Дубаї, а рекламу вішають… як у Росії».

«Підприємці мають розуміти: щойно ти виходиш назовні, це вже не твоє приміщення. Це публічний простір. І правила, дизайн-код для вивісок створені не для того, щоб завдати бізнесу клопоту. Ми робимо це, щоб зовнішній вигляд фасадів був комфортний для проживання в місті, – каже Поліщук. – Якось я пропонувала власникам просто зупинитися ненадовго від роботи, узяти чашку кави, вийти з офісу й подивитися на свою вивіску на фасаді. І чесно відповісти самим собі, чи вона їм узагалі подобається».


«Одну конструкцію можемо демонтувати два, а то і три рази»

У КП «Київреклама» за обстеження всього міста відповідають вісім фахівців. Вони щоденно виходять на моніторинг, роблять фото й потім вносять їх до бази й на онлайн-мапу. Зокрема, перевіряють, чи вивіски, на які видали дозвіл, справді мають такий вигляд, як на заявлених ескізах. Якщо ні, власнику надсилають вимогу замінити конструкцію. Якщо ж виявляють незареєстровану вивіску, її позначають як самовільно розміщену. Такі конструкції також вносять у наказ про демонтаж.

Бригади виїздять на демонтажі щодня, крім вихідних. У монтажників є денні та нічні зміни, навіть попри комендантську годину. Удень працюють дві бригади, одна з яких із великогабаритною технікою. Також є мінібригада, яка демонтує все те, для чого не потрібна спецтехніка: банери з парканів, невеликі виносні конструкції (штендери), які в місті заборонені взагалі.

«Часто буває, що одну конструкцію демонтуємо два, а то і три рази», – розповідає Сайчик. Працює це так: коли бригада починає працювати вздовж вулиці, частина власників сама знімає незаконні конструкції, однак щойно монтажники просунулися далі, повертає вивіски назад. Тоді бригада проходить вулицю повторно, у зворотному напрямку. Але щоб досягти потрібного ефекту, зазвичай вулицю треба проходити тричі. Зокрема в нічний час.

Зняту завчасно конструкцію можна виявити за залишеним каркасом. Коли вивіску знімає «Київреклама», то демонтують і його. Але металеві конструкції без вивіски не чіпають, бо знають: скоро незаконну рекламу повернуть. «Ну нічого, ми вночі приїдемо та знімемо», – каже Сайчик.

Нічні зміни в монтажників улюблені, розповідає Сергій Олексійчук. У темний час доби працювати простіше, бо не доводиться комунікувати з власниками вивісок.

Загалом роботу в «Київрекламі» монтажники називають цікавою, хоч й емоційно складною. «До цього десять років працював у театрі монтажником сцени, але стало вже нуднувато. Тут фактично роблю те ж саме, що в театрі. Тільки в театрі я збирав і розбирав сцену, а тут лише розбираєш, зате щодня щось новеньке», – ділиться Олексійчук.

Насправді ж збирати теж доводиться. Кожну конструкцію, нехай і незаконну, потрібно зберегти й не пошкодити. Наприклад, лайтбокс Сергій із напарником спочатку розбирають, щоби зняти з фасаду, а потім знову монтують так, щоби він був цілісним. Маркером на знятій конструкції позначають номер. У такому вигляді її повезуть на склад.


«Кладовище реклами»

Склад на Борщагівці, куди відвозять демонтовані конструкції, у бригаді жартома називають «кладовищем реклами». Але ця назва відображає суть лише частково. Дійсно, останніми роками дедалі менше підприємців забирають демонтовані конструкції назад, і це означає, що їхні незаконні вивіски більше не з’являться на фасадах, а будуть утилізовані, розповідають в Управлінні з питань реклами. Водночас власники мають право забрати свою рекламу впродовж трьох років після демонтажу, і доти вона має зберігатися у цілісності на складі.

«Буває, що в одній вивісці 20–30 деталей, і коли власник повертається за нею, потрібно все віддати. Є і закриті склади, де лежать електронні вивіски», – розповідає Сергій Олексійчук.

Якщо власник вирішив забрати конструкцію, він має відшкодувати демонтаж. «У нас стоять трекери на машинах, рахують години. Також вартість демонтажу залежить від того, як знімали: з вежі чи ні, чи везли вивіску на тягачі, чи на бусі. Потім за формулою рахують вартість демонтажу», – каже керівник бригади Сайчик.

Найбільша проблема – з обмінними пунктами й аптеками, відзначають у «Київрекламі». Зокрема, їхні власники найчастіше роблять вивіски у формі блимання й миготіння, які заборонені в місті. Але серед демонтованих вивісок на «кладовищі» можна знайти й відомі бренди, як-от Roshen, «АТБ», державні «ПриватБанк» та «Укрпошту». Комунальники демонтують і вивіски комунальних аптек «Фармація», додають у КП.

З великими брендами стараються вийти на перемовини. Серед перших мереж, які почали увідповіднювати вивіски до правил, була «Нова пошта», розповідає Оксана Поліщук: «Вони відгукнулися на наш запит і вирішили не робити різні типи вивісок залежно від району, а зробити їх усюди окремими літерами, без підложки. І зараз вони майже всі свої конструкції оформили так, як треба. Раніше вони ще використовували холдери на опорах освітлення, а це взагалі заборонено. Ми також до них достукалися, і вони познімали всі свої холдери самі».

З початку 2023 року в Києві вже демонтували майже 9 тисяч конструкцій, половину з них зняли самі власники. З цих 9 тисяч 60% – це конструкції на фасадах. Це головні порушники, які залишилися в місті, відзначає очільниця Управління з питань реклами Оксана Поліщук.

Також у місті демонтують штендери, які виставляють на тротуари. Ці конструкції так і називають – «спотикачами», бо вони заважають пішоходам рухатися. Ще гірше, коли їх ставлять на зеленій зоні та прикріплюють до дерева ціпом, каже Поліщук.

«Колись була кумедна історія. Приїхали хлопці демонтувати стелу. Надсилають мені фото й запитують, що робити. Виявилося, що до стели хтось ціпом прикрутив свій велосипед. Якщо перекусити ціпок і залишити вєлік, його вкрадуть. Розпилити конструкцію теж не можемо, бо ми несемо відповідальність за неї. Урешті вирішили демонтувати цю штуку разом із велосипедом, вивезли їх на склад, а власнику велосипеда залишили записку з номером. І хлопець приїхав на склад за своїм велосипедом (він був класний, спортивний), а охоронець у нас приколіст, вивозить йому свій «Україна» й каже: «Ось ваш вєлік». Як же той хлопець спочатку перелякався», – сміється Оксана.

На дверях складу, де бригада перевдягається після робочого дня, – силует танцівниці, певно, знятий колись із вивіски нічного клубу. Поряд – табличка державного зразка.


Як змінювалися правила щодо реклами в Києві

«Київреклама» відповідає за зовнішню рекламу в місті (сітілайти, білборди, вивіски тощо) та за рекламу в транспорті (у метрополітені та швидкісних трамваях). Підприємство підпорядковане Управлінню з питань реклами КМДА, яке й розробляє правила. Чинні з’явилися у 2017–2018 роках. Тоді визначили типи конструкцій і вимоги до них. Для наземної реклами ухвалили схему розміщення – це масивний двотомний документ, але він також має графічну частину, розповідає Оксана Поліщук. Місто готує також схеми розміщення для реклами у транспорті, зокрема на станціях і у вагонах метрополітену. За хаотичну рекламу в метро Управління реклами критикують уже кілька років.

Правила щодо зовнішньої реклами розробляли майже три роки разом з архітекторами, дизайнерами, громадськими організаціями. Шукали компромісні рішення, які давали би змогу бізнесу рекламуватися, водночас враховували вимоги міста щодо безпеки руху, а також позицію містян щодо комфорту й естетики вуличного простору, кажуть в Управлінні.

Потім стартував ще складніший процес утілення правил у життя. Протягом двох років постійно відбувалися демонтажі, замінили весь парк рекламних конструкцій у Києві, розповідає Поліщук. З 12 тисяч наземних конструкцій залишилося менш як 4,5 тисячі.

Зараз усі білборди й сітілайти розміщені згідно з новою схемою. Демонтажі ще відбуваються, але значно рідше. Коли виявляють незаконний білборд, бригада мусить викопати його разом із 5-тонним блоком, це може тривати пів ночі, розповідає Сергій Олексійчук.

Раніше фундаментні блоки білбордів могли стояти просто на землі, але тепер такі конструкції заборонені, блоки мають бути закопані. Якщо це неможливо, наприклад, через підземні комунікації, значить, конструкцію розмістити не дозволять.

Крім того, заборонили наземну рекламу в історичній зоні, на пішохідних і велодоріжках, ближче за 10 метрів від перехресть, пішохідних переходів і зупинок, ближче за 20 метрів від транспортних розв'язок і ближче за 50 метрів від залізничних переїздів. Передбачили відстані між конструкціями, щоб уникнути їхніх скупчень.

Так, вулиця Саксаганського до 2019 року була заповнена рекламою загальною площею 1408 квадратних метрів. Реклама була розміщена на кожному перехресті й уздовж вулиці. Після того, як ввели нові правила, на вулиці стало втричі менше рекламних конструкцій.

З підприємцями тоді домовилися, що нові правила вони почнуть виконувати відразу, попри те, що терміни їхніх старих дозволів ще не скінчилися, розповідає Поліщук. Бізнеси самі подавали заяви на анулювання й оновлювали свої конструкції.

Правила щодо реклами на фасадах також оновили, але в місті ще залишилися конструкції, які узаконили до ухвалення нових норм. Вони не можуть бути демонтовані, поки не закінчаться терміни дозволів. Деякі вже мали би припинитися, але автоматично подовжені через воєнний стан. Поліщук вказує на одну з таких рекламних конструкцій на проспекті Івасюка: «Зараз ми би дозвіл на таку конструкцію не видали, тому що вона перекриває вікна, запропонували б змістити вбік. Але є дозвіл, що видали на п’ять років до набуття чинності нових правил. І поки він діятиме, конструкція законна».

Для вивісках на фасадах невдовзі хочуть ввести додаткове поняття «маркіза». Це тканинний дашок, який можна розмістити над вікнами або дверима й там позначити свою назву й логотип. Так дозволятимуть ідентифікувати себе на будівлях, які дуже насичені декоративними елементами й не мають доступного місця для вивіски.


Містяни-інспектори

Виявляти незаконні вивіски «Київрекламі» допомагають і містяни. «Ми щодня отримуємо звернення від мешканців будинків про те, що в них купа цих вивісок на фасадах, що їм це не подобається, просять демонтувати. Бізнес чомусь думає, що чим більша та яскравіша вивіска, то краще для клієнта. Хоча ці мешканці – це ж і є їхні клієнти. І вони обурюються», – каже директорка Управління з питань реклами КМДА Оксана Поліщук.

Звернення можна подавати через онлайн-чат «Я інспектор» на сайті «Київреклами». Бувають місяці, коли повідомлень від містян надходить кілька сотень, бувають і спокійніші періоди, коли лік іде на десятки, розповідають у підприємстві.

Фахівці з обстеження можуть не помітити рекламу в глибині житлових масивів або не встигнути зафіксувати її, якщо вивіска лише з’явилася, хоча такі випадки трапляються нечасто, відзначають у «Київрекламі». Кожне звернення містян беруть у роботу, і якщо виявляється, що ці випадки вже були відпрацьовані, заявників інформують.

«Часто буває й таке, що конструкція насправді законна, а людині вона просто не подобається», – додає Поліщук.

Листи з переліком незаконних конструкцій також надсилають балансоутримувачам будинків і житлових комплексів, щоби вони доносили цю інформацію до орендарів комерційних приміщень. «Маємо вже кілька позитивних прикладів. Є ОСББ, які отримали від нас листи, і за кілька тижнів відписали, що вже зняли всі незаконні конструкції», – розповідає директорка Управління реклами.

Ініціативні очільники ОСББ – важлива підтримка для бригади демонтажу, зокрема емоційна. На Івасюка «Київрекламі» допомагає, серед інших, Ірина Петриченко. «Ви, як завжди, радуєте зранку, – каже вона монтажникам і продовжує, – Я це все затіяла в нашому мікрорайоні у 2017 році. Їздила, писала заяви, до мене приїжджали демонтувати. Часом і сама демонтую, не дозволяю розміщувати без дозволів, викликаю поліцію. Але не завжди це можна відстежити. Орендарі постійно змінюються, вивіски часто монтують на вихідних, коли мене тут немає».

«Не треба бути архітектором, щоби розуміти, що декоративний елемент фасаду не варто перекривати, – продовжує Поліщук. – Або що не треба перекривати комунікації, труби. Не розміщувати вивіски впритул до пам’ятних табличок, на колонах. Або натягувати банери від колони до колони – це ж очевидно».

На будь-якому фасаді, навіть із великою кількістю декоративних елементів, можна знайти спосіб розміщення вивіски, додає очільниця Управління реклами: «Десь це складніше, треба більше подумати. Можливо, ти будеш обмежений у розмірі, локації. Але не може бути такого, що я хочу лайтбокс на пів фасаду й водночас хочу працювати в центрі на Хрещатику в будівлі з декоративною плиткою. Якщо ти обрав цю будівлю, маєш рахуватися з нею».