Електронна система охорони здоров’я – найбільша державна ІТ-система в Україні, каже заступниця міністра охорони здоров’я з цифрового розвитку Марія Карчевич. «З одного боку, це для нас виклик, її адмініструвати, а з іншого – бажання зробити новий і новий функціонал у системі», – коментує Карчевич The Village Україна.

Із заступницею міністра охорони здоров’я ми вже спілкувалися майже пів року тому. Тоді на піку були обговорення про введення електронного рецепта й довгі черги під час військово-лікарських комісій. 

Запитали Марію Карчевич, що змінилося за цей час і які проєкти цифровізації в МОЗ готують на 2024 рік. Спойлер: серед них – бета-тестування кабінету пацієнта на початку 2024 року; можливий запуск системи «єКров» і розширення Програми медичних гарантій на трансплантацію.

 

 

 – В Україні хочуть запустити реформу медико-соціальної експертизи, тобто МСЕК. Простіше кажучи, відмовитися від поняття «інвалідність», трьох груп інвалідності й використовувати міжнародні інструменти. Як я розумію, ідеться не лише про медичні потреби. Розкажіть про це детальніше.

– Система встановлення інвалідності – радянський спадок, який лишився в нашій країні. Війна виявила корупційний складник ще більш гостро в цьому питанні. З одного боку, збільшилася кількість людей, які мають інвалідність, з іншого – зросло навантаження й на систему.

Водночас сама система не дає людині достатньо інструментів і стимулів, щоб повернутися до активного життя. Люди не отримують достатньо послуг, які вони могли б отримувати, щоби відновити функціональність. Тому на початку року ми почали масштабну реформу, яка стосується не лише роботи МСЕК, а й загалом зміни логіки взаємодії з людьми, які мають певні обмеження у функціонуванні. Ідеться про зміни в усіх аспектах: починаючи від безбар’єрності та завершуючи переосвітою чи працевлаштуванням відповідно до можливостей людей із інвалідністю. 

Ми відходимо від груп інвалідності й запроваджуємо міжнародні інструменти. Один із таких – МКФ, Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я людини. Його використовують у багатьох країнах світу, щоб оцінити пацієнта не лише з медичної точки зору, але й різних сфер – соціальної, освітньої, економічної. Оцінюють його стан і обмеження в функціонуванні, а також потреби, які він має на певний період часу, і які послуги має отримати, щоб повернути втрачену функціональність.

У межах реформи ми повністю провели інвентаризацію всіх послуг, пільг і гарантій, що зараз передбачені для людей, які мають інвалідність. Це понад 600 різних позицій. Ми також побачили, що передбачене законом не завжди покривається ресурсами чи втілюється на практиці. Зараз працюємо над законопроєктом і вже розробили драфт, який буде визначати основи нового підходу. 

У підсумку МСЕК перестануть існувати як такі. Буде оцінка стану людини фахівцями різних сфер та автоматизоване ухвалення рішень щодо послуг, щоби максимально відійти від корупційних ризиків і можливого суб’єктивізму, який зараз спостерігається. Тобто система автоматично пропонуватиме певні послуги. Якщо людина буде не згодна, буде можливість оскаржити рішення, також за прозорим процесом.

 

 

– Як це працюватиме на практиці?

– Якщо ми беремо медичну точку входу, то уявімо, що людина проходить реабілітацію в медзакладі. Там про неї турбуються відповідні фахівці, мультидисциплінарна команда. Вони оцінюють її стан за міжнародною класифікацією МКФ, і під цей стан оцінюють потреби. Ці дані передаються між різними сферами, відбувається також дооцінка потреб – соціальних, освітніх, економічних (буде взаємодія між електронними системами різних міністерств).

Ми створюємо систему, яка має неофіційну робочу назву «єМСЕК». У цій системі під потреби людини будуть підбиратись послуги. Наприклад, людина втратила руку й не може виконувати професійні обов’язки. Тому їй потрібна послуга переосвіти, а потім – працевлаштування. Далі будемо здійснювати моніторинг за якістю надання цих послуг, чи надаються вони вчасно й чи людина задоволена.

За певний період часу людина проходитиме переоцінку – наскільки ті послуги, які надавали, допомогли відновити втрачену функціональність. Також людина зможе відмовитися від певних послуг, якщо вважає, що вони їй будуть не потрібні. Ми передбачаємо, що ці послуги можна буде підтвердити або скасувати через «Дію». Зараз також немає достатньо ефективного механізму оскарження рішень, ми цей процес також пропрацьовуємо.

– Коли плануєте запустити цю реформу?

– Ми орієнтуємося, що запуск реформи відбудеться в 2025 році. Завершення 2023 року й увесь 2024 рік будуть присвячені законодавчим змінам і розробці IT-рішень, бо це буде взаємодія IT-систем різних міністерств. Далі буде розробка підзаконних актів і навчання фахівців, бо для них це новий інструмент, зараз ми до цього готуємося. Окремо будемо розглядати питання комунікації, бо важливо донести до суспільства, як це буде працювати. 

Нова система буде працювати для людей, які будуть по-новому заходити для оцінки стану. Для тих, хто мав інвалідність до цього, буде перехідний період протягом п’яти років. Це важливий момент, бо люди переживають, що вони втратять групу інвалідності.

– Ви вже запустили цифровізовану систему реабілітації. На якому вона зараз етапі й чого ще треба досягти?

– З початком повномасштабної війни система реабілітації оновилася, але законодавче підґрунтя було закладене ще до початку воєнного стану. У червні ми запустили функціонал обліку реабілітаційних втручань в електронній системі охорони здоров’я.

За оновленою системою, у закладах охорони здоров’я формують мультидисциплінарні команди з різних фахівців, як-от ерготерапевти чи фізичні терапевти, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, психологи. Крім медичного супроводу, до команди можуть входити спеціалісти соціальної сфери.

Для реабілітації визначені два пакети Програми медичних гарантій [перелік медпослуг і лікарських засобів, які оплачують із держбюджету на основі однакових вимог і тарифів для медзакладів]. 

Це пакети послуг для реабілітації у стаціонарних та амбулаторних умовах. Законтрактовані заклади, які надають відповідні послуги. В електронній системі охорони здоров’я мультидисциплінарна команда формує реабілітаційний план і вносить до системи інформацію про процедури, призначення, результати реабілітаційних обстежень та інші дані про відновлення пацієнтів за міжнародною класифікацією МКФ, про яку ми вже говорили.

Зараз людина отримує необхідну допомогу ще до моменту, коли вона отримала групу інвалідності. Раніше людина мала дочекатися встановлення інвалідності, й уже потім починати процес протезування чи інші процеси.

– Як просувається цифровізація військово-лікарських комісій?

– Військово-лікарська комісія – це зона компетенції першочергово Міноборони, але так склалося, що на початку року було багато викликів і проблем – довгі черги, питання із сервісом тощо. Тому наша цифрова команда спільно з Мінцифри об’єдналися, щоб змінити підхід, зробити роботу ВЛК більш людиноцентричною.

Ми розробили дорожню мапу, яка базувалася на аналізі й опитуваннях щодо найбільш критичних проблем, яке ми провели серед військовослужбовців. Зараз ми впроваджуємо цю дорожню мапу в трьох напрямах – цифровий, юридичний та організаційний.

Насамперед ми розширили мережу ВЛК. До початку реформування вона була недостатньою, тобто була велика кількість людей, які проходять ВЛК, і мала кількість комісій. Фактично за весь період повномасштабної війни долучено до роботи військово-лікарських комісій понад 800 цивільних закладів охорони здоров’я. До того ВЛК були лише у військових закладах. Зараз ми бачимо, що немає таких довгих черг, як на початку року. Також здійснюємо постійний моніторинг навантажень, щоби не було територіальних перекосів. 

Крім того, внесли законодавчі зміни, це певні спрощення на рівні законів. До прикладу, спростили отримання довідки № 5 про обставини травми. Це один із важливих документів, потрібних для поранених військових. Його отримання могло тривати до кількох місяців. Зараз процес суттєво спрощений, якщо йдеться про поранення, отримане в результаті дій супротивника.

Щодо цифровізації, тут є два аспекти. Перший – військові лікарі вже почали працювати з нашою електронною системою охорони здоров’я. Так, ми маємо великий досвід цифровізації саме цивільної медицини, але, на жаль, у військовій медицині цифровізація не була впроваджена. Зараз військові лікарі мають можливість переглядати попередню історію хвороби пацієнта, щоб ухвалювати більш коректні рішення. Процес навчання триває. Не скажу, що це легко дається, але, думаю, це дасть змогу працювати більш ефективно.

Другий аспект цифровізації – впровадження електронного запису в гарнізонних військово-лікарських комісіях. Люди розуміють, на який час їм можна прийти до певного фахівця, а раніше це було у вигляді живих черг. Електронний запис також дає змогу бачити, коли є навантаження на певних фахівців: можливо, до комісії потрібно додати ще одного терапевта, якщо інший надто завантажений.

Простіше кажучи, те, що ми мали в цивільній медицині, ми тепер впроваджуємо у військовій. На листопад спільно з Міноборони готуємо повноцінний запуск електронного документообігу, щоб не передавати документи в паперовому вигляді між різними суб’єктами системи, починаючи від військових частин і центрів комплектування до закладів охорони здоров’я. У військових частинах документообіг уже розгорнутий, ми також провели навчання для закладів охорони здоров’я. Система отримала атестат захисту інформації, а отже, є захищеною. Впровадження електронного документообігу дасть змогу зменшити час і збільшити швидкість розгляду документів.

 

 

– Ви також працюєте над багатьма реєстрами разом із Мінцифри. Які саме реєстри зараз пріоритетні?

– Так, Мінцифри запустили платформу, де доволі швидко можна створити новий реєстр [ідеться про Дія. Engine]. Пріоритетно це ті реєстри, які потрібні для виконання євроінтеграційних вимог. У сфері охорони здоров’я є 309 директив ЄС, які ми проаналізували, і з них понад 250 містять певні вимоги щодо впровадження електронних рішень. У нас не так багато часу, щоби їх імплементувати. Це різні реєстри, іноді доволі цікаві, але ми маємо їх впровадити. Наприклад, реєстр процесів переробки пластику чи реєстр небезпечних чинників реєстр новітніх харчових продуктів. Також ми вже запустили оновлений реєстр медичних виробів і продовжуємо його модернізацію.

Найближчим часом ще плануємо запускати реєстр резерву медпрацівників для роботи на майбутніх деокупованих територіях. Зараз ми почали процес моделювання – як будемо відновлювати сферу охорони здоров’я, коли повернемо собі Крим та інші частини окупованих регіонів. Це моделювання здійснюється з урахуванням кадрових потреб.

Якщо говорити про території, які окуповані з 2014 року, то там потрібно починати все ледь не з нуля. У нас у 2017 році відбулася реформа фінансування сфери охорони здоров’я, коли запровадили програму медгранатій, перетворення закладів у комунальні некомерційні підприємства. Усього цього на територіях, що в тривалій окупації, не було. Тому потрібно буде провести великий шмат роботи.

– Ви їздите у відрядження на прифронтові території, наприклад, нещодавно були в Херсонській області. Які проблеми там зараз треба вирішити?

– Перше питання – допомога з кадровим підсиленням. Багато медпрацівників виїхали, і через це дефіцит певних спеціалістів. Тому ми ввели механізм відрядження медпрацівників із різних регіонів, він діє вже кілька місяців. Медики їздять на кілька тижнів у відрядження в Херсонську, Миколаївську область, також потребу виявила Запорізька область.

У ліках і медичних виробах критичної потреби немає, бо в нас є постачання гуманітарної допомоги, закупівлі в межах державного фінансування. 

Також можуть виникати ситуативні потреби, залежно від закладу. Зараз готуємося й перевіряємо, щоб усі заклади були забезпечені генераторами й паливом, бо розуміємо, що зима буде складною. На Херсонщині контролюємо, щоб усюди були свердловини, запас прісної води на випадок потенційної катастрофи [за прикладом підриву росією Каховської ГЕС].

Окреме запитання – зарплати медичних працівників. Нещодавно уряд збільшив фінансування саме для зони бойових дій і прифронтових територій, щоб у медпрацівників, які там працюють, був додатковий стимул. Вони все-таки працюють у трохи інших умовах, ніж ті працівники, які на більш безпечних територіях.

 

 

– Повертаючись до запитання про реєстри. Уже не перший рік в Україні хочуть запустити Національний реєстр донорів крові. Чи працюєте зараз над цим?

– Парламент уже ухвалив закон про безпеку та якість донорської крові, і на виконання цього закону ми зараз розробляємо електронну систему «єКров». Вона буде включати інформаційне й аналітичне забезпечення процесів планування, обліку, моніторингу, контролю використання залишків крові, гемонагляду, ліцензування, державного контролю за діяльністю суб’єктів системи крові [заклади, які зберігають кров, і центри крові], а також заохочення до донорства крові.

– Чи відомо вже, коли почне роботу електронний кабінет пацієнта?

– Якщо все буде добре, на початок 2024 року плануємо бета-тестування. Перший функціонал – це буде можливість онлайн-укладення чи розірвання декларації із сімейним лікарем. 

Для нас це великий виклик. Так, у нас були проєкти, які мали десять чи дванадцять мільйонів користувачів для підтримки, як із COVID-сертифікатами, але зараз ми говоримо про аудиторію в понад 25 мільйонів людей. Завжди, коли запускаємо новий проєкт, виникають запитання – щось не працює або десь людині потрібна допомога чи пояснення.

– Крім укладання декларації із сімейним лікарем, який ще функціонал передбачили в кабінеті пацієнта?

– Ми склали свій план і додатково провели опитування пацієнтів, а після цього визначили пріоритетні напрями. Один із них – це звіти про те, скільки держава платить людині за надані медичні послуги. З одного боку, це матиме й антикорупційний ефект. Тобто якщо людина отримала звіт про послугу, але насправді не отримала самої послуги, ми можемо говорити про те, що в закладі були певні махінації. З іншого боку, коли людина бачитиме такий звіт, вона також буде розуміти, що держава про неї турбується й витрачає певні ресурси на те, щоб вона могла отримати медичні послуги.

Також до кабінету пацієнта ми хочемо додати доступ до даних про щеплення, нагадування про календар щеплень. Загалом у всіх пацієнтів має бути доступ до медичних даних. У планах загалом близько 30 пунктів різного функціоналу, який хочемо втілити.

– У попередньому інтерв’ю для The Village Україна ви казали, що працюєте над функціоналом для надання стаціонарної медичної допомоги. Чого вдалося досягти за пів року? 

– Насправді в нас покрито багато функціональності в електронній системі охорони здоров'я, але саме блок стаціонару поки що не повністю покритий. Тобто багато що ще на папері, а не в цифровізованому вигляді.

Зараз є шість проєктів щодо стаціонарної медичної допомоги, над якими ми працюємо. Наприклад, один із них стосується команди лікування, коли людину супроводжує не один лікар, а група фахівців. 

На декількох проєктах із шести вже проведені або тривають закупівлі, на інших – ще розробляється технічне завдання. Впровадження проєкту – це тривалий процес. Спочатку ми пишемо загальне бачення, потім розробляємо технічне завдання, далі відбувається закупівля послуг на технічну розробку й сама розробка, тестування, впровадження, навчання фахівців, підтримка. Іноді здається, що IT-проєкти запускають швидко, але насправді це кропітка робота.

– Як МОЗ зараз співпрацює з United24?

– Ми адмініструємо медичний напрям, визначаємо одержувачів, які можуть отримувати кошти. Наприклад, якщо це відбудова закладу охорони здоров’я, то заклад має подати заявку. Якщо йдеться про медичне обладнання, транспорт чи інше забезпечення, то одержувачем є ДП «Медичні закупівлі».

При Міністерстві є комісія, куди також входять представники громадського сектору й міжнародних організацій. Вона розглядає заявки й вирішує, куди скерувати кошти. Далі триває процес закупівлі відповідно до закону, потім – використання коштів і моніторинг. Ми проводимо міжнародні аудити щодо використання коштів.

Крім того, у парламенті недавно внесли зміни до бюджетного кодексу. Кошти United24 уже стали бюджетними. Це означає підвищений моніторинг із боку різних структур.

За весь час роботи платформи вдалося залучити понад 1,5 мільярда гривень. Ми придбали різні позиції: авто швидкої допомоги, операційні столи, функціональні ліжка, апарати ШВЛ, обладнання для реабілітації тощо. 

Остання закупівля, якою ми дуже пишаємося – це броньовані евакуаційні автомобілі, які передадуть військовим медикам для евакуації поранених. Броньований транспорт критично важливий, ми провели закупівлю, і ці авто майже рік виготовляли в Канаді. Кожна автівка відповідає балістичним стандартам НАТО. Усього їх буде 13, в неділю перша прибуде до України.[Інтерв’ю записували 14 жовтня. На момент публікації перша броньована «швидка» вже прибула до України]. 

 

 

– Разом з United24 ви також відбудовуєте медичні заклади. Це буде відбудова за новими стандартами? І загалом, чи варто відбудовувати вже зараз?

– За час воєнного стану пошкоджено понад 1500 об'єктів закладів охорони здоров’я. Це і вщент зруйновані лікарні, і частково. Ми починаємо їх відбудовувати, бо на територіях, де були влучання, перебувають люди, які потребують медичної допомоги.

823 об'єкти уже відновлені повністю або частково, наприклад, у них перекриті вікна чи двері тощо. Кейс відбудови з нуля в нас також є. Загалом відбудова триває з різних джерел. З United24 уже профінансовані два заклади в Чернігові. Також відбудовуємо за кошти міжнародних партнерів, зокрема Світового банку. Є й бюджетне фінансування. 

Звісно, коли йдеться про безпосередньо зону бойових дій чи наближену до фронту, то потрібно думати про те, щоб заклад узагалі функціонував, як це можливо. Якщо неможливо, то треба перебудовувати маршрути пацієнтів або звертатися до бригади екстреної меддопомоги. Якщо медзаклад зруйнований повністю, то такі бригади виїжджають на місця й надають медичну допомогу за базовими потребами.

 

 

– Ви також розвиваєте напрям телемедицини. Як це працює, зокрема, у поєднанні зі штучним інтелектом і гейміфікацією?

– Над телемедичними проєктами ми почали активно працювати під час повномасштабної війни. Ще під час коронавірусу ми побачили, що це перспективний напрям. Але телемедицина – це не лише про дистанційні консультації з лікарем, вона має кілька напрямів.

Перший напрям – це телеконсультації між лікарем і пацієнтом або між лікарями, бо фахівці також потребують порад. Особливо ті, які під час війни працюють із травмами і роблять операційні втручання. Вони можуть мати оперативні консультації зі спеціалістами, які працюють у закладах різних країн світу, наприклад, у клініках США або у клініці «Шаріте» в Німеччині.

Консультування пацієнта також може відбуватися за допомогою відповідного програмного забезпечення. У нас були великі постачання такої гуманітарної допомоги під час війни, ми вже роздали їх у лікарні. Тому другий напрям телемедицини – це телеметрія, коли є також дистанційне спостереження певних показників здоров’я. Наприклад, пацієнт може виміряти артеріальний тиск, а лікар за допомогою відповідного обладнання побачить результат на своєму телефоні. Ми навіть маємо спеціальне обладнання, за допомогою якого лікар може спостерігати за станом плоду під час вагітності жінки. 

Третій напрям – телерадіологія, поки що він на первинному етапі. Він передбачає передачу радіологічних зображень. Цей напрям потребує значних ресурсів, але ми працюємо.

Зараз у пріоритеті – робота з вибухо-вогнепальними пораненнями, телереабілітація, опікові травми, тобто ті стани, де допомога найбільш критична. Нині закладів, де ми розвиваємо телемедицину, усього кількасот, але ми дуже хочемо розвивати цей напрям.

Наприклад, в Одесі зараз пілотуємо нову телемедичну технологію BrainScan на базі штучного інтелекту. Це значно пришвидшує процес діагностики захворювань головного мозку. Нейромережа аналізує зображення компʼютерної томографії й виявляє патологічні зміни. Протягом п’яти хвилин після обробки знімка програмою лікар може ухвалити рішення про подальше лікування.

Або, до прикладу, система RGS, яку використовують для реабілітації пацієнтів із проблемами опорно-рухового апарату та мозкової діяльності. Її побудували за принципом гри – за коректно виконані вправи пацієнт отримує бали для доступу до наступних етапів. Це дає змогу лікарю дистанційно контролювати виконання завдань і коригувати план відновлення залежно від прогресу пацієнта.

 

 

– З 8 жовтня держава повністю або частково відшкодовує вартість тест-смужок для пацієнтів першого типу діабету. Це перший медичний виріб, який підлягає реімбурсації, тобто відшкодуванню коштів. А як щодо пацієнтів із діабетом другого типу, їм не будете відшкодовувати вартість тест-смужок? Бо десь у 20–30% випадків їм також потрібен інсулін, а отже, і тест-смужки для вимірювання рівня глюкози.

– Програма реімбурсації діє вже понад п’ять років. За цей час близько чотирьох мільйонів людей отримали ліки безоплатно чи з певною доплатою.

Справді, вартість медичних виробів почали відшкодовувати вперше. Якщо говорити про цукровий діабет загалом, то такий діагноз, за даними системи, мають понад 900 тисяч людей в Україні (ідеться про діабет і першого, і другого типів).

Ми плануємо розширювати й категорії, і кількість медичних виробів, але все залежить від спроможностей бюджету. Загалом Програму медичний гарантій під час війни здебільшого фінансують міжнародними коштами. Дохідна частина бюджету не дає змоги покривати всі видатки на сферу охорони здоров’я.

Але плани в нас є. На 2024 рік також у Програму медичних гарантій зайдуть нові напрями, зокрема трансплантація. Україна має великі успіхи в трансплантації, думаю, ви цьогоріч бачили повідомлення про успішні операції. Ми хочемо фінансово підтримувати й розвивати цей напрям.

– Які проєкти є більш короткостроковими, які ви плануєте втілити ще в 2023 році?

– Цього року хочемо запустити електронну систему безперервного професійного розвитку. Для цього є постанова уряду, ми майже готові нормативно й технічно. Це важливо для медичних працівників, які мають отримувати бали, але цей процес ще не цифровізований.

Також до кінця року повністю запустимо оновлені реєстри медичних виробів і лікарських засобів. Вони потрібні під час багатьох процесів, починаючи від електронних рецептів, закінчуючи іншими процесами обліку.

– Які проєкти, крім кабінету пацієнта, плануєте на 2024 рік?

– Останній запит від колег із соціального боку – це допомога зі зміною процесу усиновлення, там є і медична складова. Ми хочемо зробити реінжиніринг, тобто перегляд і вдосконалення процесів і, звісно, відійти від паперових форм.

Загалом, коли ми щось цифровізовуємо, то не просто переводимо в цифру те, що було на папері. Ми насправді переглядаємо сам процес і змінюємо, коли щось неефективне. 

Ще один важливий напрям – кібербезпека. Атаки на наші системи й реєстри не зупиняються. Може, непомітно, але робота триває, і в нас не було жодного «зливу» даних. І ми ставимо в пріоритет, щоби дані систем завжди були захищені.

Також окремо розиваємо напрям цифрової компетентності медичних працівників. Багато нових продуктів, і вони мають уміти ними користуватися.