Єдиний державний реєстр домашніх тварин запустять в Україні, відповідну постанову на початку листопада ухвалив Кабмін. Реєстр має стати основою для створення цифрових ветеринарних паспортів у «Дії».

Спочатку до реєстру вноситимуть інформацію про котів і собак, потім послуги планують масштабувати й на інших тварин. База даних знадобиться, зокрема, для контролю вакцинації та стерилізації. Інформацію про тварину можна буде вносити самостійно й безоплатно в державного або приватного ветеринара.

У системі також буде можливість повідомляти про знайдену або загублену тварину. Цей функціонал має зменшити кількість безпритульних тварин, вважають у Мінагрополітики.

Розповідаємо детальніше, навіщо потрібна реєстрація домашніх тварин на національному рівні, як це відбуватиметься й коли може запрацювати.

Як реєструють тварин зараз

   

Локальні правила утримання домашніх тварин є у великих містах, як-от: у Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську й інших. У цих містах власникам видають реєстраційне свідоцтво на тварину. Воно має вигляд пластикової картки з унікальним номером, де є відомості про тварину й номер її чипа, якщо він наявний.

Наприклад, у Києві електронний реєстр домашніх і безпритульних тварин запустили у 2019-му, він досі працює в тестовому режимі. Спочатку, щоб скористатися реєстром, потрібно було придбати для тварини спеціальний жетон із QR-кодом. Пізніше додали альтернативні способи ідентифікації, зокрема за допомогою чипа.

Після онлайн-реєстрації в системі тварину потрібно верифікувати в Київській міській лікарні ветеринарної медицини, що на вулиці Електротехнічній, 5-А. Запрошення надсилають через деякий час після внесення даних на сайті.

У реєстрі можна переглянути ветеринарні заходи, проведені з твариною – усі відомості про щеплення й інші маніпуляції доступні в електронному вигляді, їх можуть аналізувати ветеринари. Також дані дають змогу простежити графік вакцинації та допомагають не пропустити важливе щеплення.

Жетон полегшує пошук загубленої тварини, але лише в межах одного міста чи області. Зчитавши QR-код на жетоні, людина, яка побачила загублену тварину, може одразу зв’язатися з її власником: за кодом можна перейти на сайт, де показане ім’я, телефон та e-mail утримувача тварини.

Якщо людина знаходить тварину без жетона або з пошкодженим жетоном, вона може скористатися функцією «Знайшов тварину» на сайті реєстру. Для цього треба натиснути кнопку «Знайшов тварину», заповнити основну інформацію щодо самої тварини або жетона та надіслати її реєстратору.

Також, якщо опікун загубив свого улюбленця, в особистому кабінеті він може натиснути кнопку «Розшук», і тоді інформація про тварину потрапить до реєстратора, який почне шукати її через базу та розмістить повідомлення на комунікаційних платформах.

Окрім локальних реєстрів, є недержавний український проєкт Animal ID, що стартував у 2011 році як громадська ініціатива. Пізніше компанія запустила міжнародну платформу та застосунок, де можна реєструвати й ідентифікувати тварин за допомогою QR-паспортів. Ця база даних інтегрована з європейською системою EuroPetNet. В Animal ID передбачена реєстрація опікуном тварини, ветеринарною клінікою, зоологічним клубом, заводчиком і притулком. Петперент, який реєструє тварину, має зокрема надати її фотографії та копії ветеринарних документів.

Навіщо потрібен єдиний реєстр домашніх тварин

   

Єдина державна система реєстрації й ідентифікації домашніх тварин – це запит, із яким до уряду постійно звертаються зоозахисні організації та ветеринарні асоціації. В Україні вже реєстрували кілька законопроєктів про реєстрацію тварин на державному рівні, зокрема щоб зробити її обов’язковою, однак жоден із них не був ухвалений. З початком повномасштабного вторгнення потреба в такому реєстрі стала нагальною, визнають у Мінагрополітики.

У реєстрі буде інформація про кількість тварин в Україні, наявність вакцинації, дані ветеринарного паспорта й інформація про власника чи утримувача, пояснювали в організації UAnimals.

  • Знайти тварину, яка загубилася в іншому місті

Той факт, що в Україні наразі є лише локальні реєстри, це проблема, відзначають в Асоціації зоозахисних організацій України. Уявімо ситуацію: людина живе із собакою, і обоє зареєстровані в Харкові, але через війну переїхали до Львова. У новому місті собака загубилася. Зараз, навіть якщо тварина чипована і львівське комунальне підприємство знайде її та відсканує чип, воно не виявить у реєстрі цю собаку й інформацію про її утримувача.

«Тобто наявні реєстри відокремлені один від одного. У Харкові діє лише харківський реєстр, на території Львова – львівський реєстр, на території Києва – київський. Це дуже незручно для утримувачів тварин. Коли є єдиний реєстр – де би людина не перебувала зі своєю твариною, її всюди можна буде знайти й ідентифікувати. Будь-який ветеринар, навіть у приватній клініці, зможе в цьому реєстрі знайти інформацію про тварину та її утримувача та зв’язатися з ним», – пояснюють зоозахисники.

  • Боротися зі сказом і поширенням інших інфекцій

Крім того, завдяки реєстру буде доступна інформація про кількість вакцинованих від сказу тварин. Це важливо для санітарно-епідеміологічного добробуту населення, підкреслюють у Мінагрополітики. Так, за допомогою реєстру можна буде проаналізувати, яка категорія людей не вакцинує своїх тварин, де їх найбільше, щоб туди спрямувати зусилля з просвітницької роботи.

Загалом реєстрація тварин – одна з найважливіших процедур для їхньої безпеки. Наприклад, дані системи можна використовувати для запобігання поширенню небезпечних інфекційних хвороб.

  • Зменшити кількість безпритульних тварин

Також реєстрація може допомогти контролювати чисельність безпритульних собак і котів, кількість яких через повномасштабне вторгнення РФ щодня збільшується. Це створює виклики для санітарно-ветеринарної ситуації в містах і посилює навантаження на притулки, відзначають у Мінагрополітики.

Загалом унаслідок війни кількість тварин у притулках і на утриманні зооволонтерів в Україні збільшилася в середньому на 60%, свідчить дослідження Save Pets of Ukraine й соціологічного центру «Соціоінформ». На вулицях українських міст багато соціалізованих тварин, які «ще вчора» жили в домівках, перш ніж стали безпритульними. Так, 86% безпритульних тварин у Львові колись були домашніми, засвідчили результати дослідження компаній Kormotech і Animal ID. 

Ідентифікація й реєстрація тварини, яка може прив’язати її до власника, важлива, щоби боротися з викиданням домашніх тварин на вулицю, підкреслюють зоозахисники. «Якби реєстрація тварини була обов’язковою, було би легше знайти відповідального за цуценят чи кошенят, які опинилися на вулиці. Ми мали би інформацію про те, які тварини де мешкають, чи стерилізовані вони», – кажуть в Асоціації зоозахисних організацій України.

  • Відповідати вимогам Європейського Союзу

Ідентифікація домашніх котів і собак – це вимога законодавства Європейського Союзу. Водночас у країнах ЄС наразі немає реєстрів домашніх тварин на національному рівні, тому Україна фактично буде флагманом у цьому напрямі, кажуть у Мінагрополітики.

«На прикладі нашої країни ми зможемо показати, наскільки швидко, зручно та комфортно не тільки вести облік, а також і забезпечити можливість зручного переміщення та мати цифрові аналоги ідентифікаційних документів», – коментують у Держспоживслужбі.

Як і коли це працюватиме

   

Першим кроком після ухвалення постанови має стати, власне, запуск Єдиного державного реєстру домашніх тварин. Коли він буде достатньо наповненим, на його базі можна буде запустити ветеринарні паспорти в «Дії». Та для цього потрібно заповнити реєстр якісними даними.

  • Як будуть реєструвати тварин

Реєстрація буде безоплатна й відбуватиметься добровільно. Зареєструвати можна буде котів, собак і тхорів під час планового огляду як у державній, так і в приватній ветеринарній клініці. Це нововведення суттєво збільшує кількість місць, де можна здійснити реєстрацію, у порівнянні із законопроєктом про реєстрацію тварин 2020 року.

«І хоча в селищах може не бути ветклінік, проте там є ветеринари, які ведуть прийом у веткабінеті або за викликом додому. Для реєстрації нікуди спеціально їхати не потрібно: її можна здійснити під час планового огляду у ветеринара, до якого ви й так звикли звертатись. Водночас ініціатори проєкту розуміють, що доступ до ветеринарних послуг у прифронтових регіонах і сільській місцевості обмежений, і тому пропонують реєструвати домашніх тварин добровільно», – пояснює в коментарі The Village Україна заступник міністра агрополітики з питань цифрового розвитку Денис Башлик.

Оскільки в реєстр будуть вносити інформацію про вакцинацію, біостерилізацію й інші дані, що належать до компетенції ветлікарів, останні нестимуть відповідальність за якість наданої інформації та верифікуватимуть її своїм електронним підписом.

Людина сама не зможе внести інформацію про тварину до реєстру – лише через відповідного фахівця, який має електронний ключ. Він повинен буде також підтверджувати будь-які зміни, наприклад, якщо тварину стерилізували або вакцинували, або якщо була змінена адреса проживання.

Платформа Animal ID стала партнером державного проєкту й одним із провайдерів послуги реєстрації. Як уточнюють у Мінагрополітики, петперенти можуть продовжити користуватися «улюбленим» сервісом, але для вирішення глобальних епізоотичних проблем цих даних недостатньо.

«Відмінність бази Animal ID в тому, що вона створена власниками домашніх тварин на їхній розсуд і не може вважатись офіційною. Важливо й те, що в цій базі зареєстровані тільки чиповані тварини, тоді як державний реєстр має враховувати й інші засоби ідентифікації», – пояснює Башлик.

Також у планах проєкту залучити до роботи з реєстром усі органи місцевого самоврядування, відзначає в коментарі The Village Україна учасниця міжфракційного об'єднання «Гуманна країна» Олександра Устінова. Ідентифікаційні номери, які вже були видані тваринам, можуть використовувати надалі й також вносити в реєстр, тобто локальні реєстри синхронізуватимуться з державним, каже Устінова.

«Це дуже важливо, бо і в міжнародних базах, як-от Animal ID, і в муніципальних реєстрових уже зареєстровано дуже багато тварин. Наприклад, у Львові це близько 30 тисяч тварин, у Києві – близько 15 тисяч», – відзначають в Асоціації зоозахисних організацій України.

  • Коли запустять реєстр

Наразі розроблення реєстру ще триває. Після завершення технічної частини систему спершу протестують ветеринари, потім мають оголосити про повноцінний запуск проєкту. Уже представили інтерфейс для тестування, який ще будуть удосконалювати. Лише потім відбудеться масовий реліз.

Чому не можна зацифрувати наявні ветпаспорти вже зараз

   

У різні роки власники домашніх тварин в Україні отримували багато різновидів ветеринарних паспортів, які не відповідають державному зразку та Регламенту ЄС, пояснює в коментарі The Village Україна заступник міністра агрополітики Денис Башлик.

«Такими паспортами можна користуватись для внесення інформації про здоровʼя тварини, однак вони не мають юридичної сили й не можуть бути визнані державою як офіційні документи. І головне: ці паспорти перебувають на руках у власників тварин і, відповідно, їхнє «зацифрування» державою не видається можливим», – каже Башлик. 

Проте із запуском єдиного реєстру тварин проблема обігу ветпаспортів невстановленого зразка нівелюється: постанова вперше надає право видавати паспорти державного зразка приватним ветеринарним лікарям, підкреслюють у Мінагрополітики.

«Однак важливо уточнити, що отримання ветпаспорта на тварину й реєстрація її в Єдиному державному реєстрі – не одне й те саме», – відзначає Башлик. Коли йдеться про відображення даних для ветпаспорта в «Дії», це має бути саме інформація, внесена до державного реєстру. Поки реєстр порожній, у «Дії» немає чого відображати, кажуть у Мінагрополітики.

«Коли динаміка реєстрацій буде свідчити про те, що ця послуга є масовою, Мінцифри розпочне процес інтеграції з «Дією», щоб у застосунку у власників зʼявився новий документ – електронний ветеринарний паспорт. Там буде фото й опис тварини, інформація про біостерилізацію й актуальні щеплення. Ветеринарним паспортом у «Дії» в межах України можна буде користуватись замість паперового й підтвердити право власності на свого улюбленця», – пояснює Башлик.

Реєстрація лишається добровільною. Чому це може бути проблемою?

   

Наразі на державному рівні реєстрація тварини необовʼязкова, запуск єдиного реєстру також залишає її добровільною. Це проблема, оскільки в такому форматі реєстрація може не стати загальнопоширеною практикою, вважають в Асоціації зоозахисних організацій України.

«У нас не проводять масштабну інформаційно-просвітницьку роботу з утримувачами тварин щодо їхньої відповідальності. Думаю, що в піраміді Маслоу реєстрація й ідентифікація тварини – це десь посередині. Тож домогтися того, щоб люди реєстрували добровільно своїх тварин, дуже складно. На добровільних засадах це робитимуть лише дійсно відповідальні люди», – каже віцепрезидентка Асоціації Марина Суркова.

Так, у локальних правилах утримання тварин у Харкові та Львові за брак реєстрації передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Водночас навіть попри ці елементи примусу не всі опікуни реєструють своїх тварин, відзначає Суркова.

«Сподіваюся, запуск реєстру принаймні стане першим кроком, щоби люди усвідомили, що реєстрація є, що вона потрібна. Люди почнуть говорити, у суспільстві хоча би з'явиться думка, що це можливо. А далі вже розвиватимемо ідею. Бо досі в більшості людей не виникало навіть думки, що тварин потрібно реєструвати. Тому насамперед це має спрацювати як просвітницька компанія», – вважає юристка.

Водночас те, що реєстрація наразі відбуватиметься за власним бажанням, не означає, що держава не вважає реєстрацію й чипізацію необхідною нормою, відзначає учасниця міжфракційного об'єднання «Гуманна країна» Олександра Устінова. «Просто цей процес повинен бути поступовим. Спочатку потрібно максимально відпрацювати механізм реєстрації, протестувати всі можливі ситуації й нетипові кейси. Загалом створити підґрунтя для того, щоб у майбутньому обовʼязкова реєстрація стала комфортним і закономірним процесом», – каже депутатка.

Також у зоозахисників була пропозиція зробити реєстр доступним для правоохоронних органів, щоб ідентифікувати тварину могли не тільки ветеринари та спеціалізовані комунальні підприємства, а й поліційні. «Це дуже важливо для встановлення відповідальності утримувача. Наприклад, якщо собака когось вкусила. Зараз утримувач може просто сказати, що це не його тварина, щоб уникнути відповідальності. І довести зворотне буде неможливо. У міністерстві сказали, що обдумають цю нашу пропозицію», – каже Суркова.

Обкладинка й візуалізації надані Міністерством аграрної політики та продовольства