Чому дітям важливо мати сім’ю, які бувають форми сімейного виховання та що змінилося в процедурі всиновлення під час повномасштабної війни. Розпитали Олену Ремень, керівницю експертної групи з альтернативних форм сімейного виховання й усиновлення Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.

Що змінилося в процедурі всиновлення
після 24 лютого?

   

Призупинення процедури. Протягом перших місяців після початку повномасштабного вторгнення процедура усиновлення залишалася незмінною й могла проводитись на загальних підставах, проте фактично були ускладнені умови її проведення, особливо в окремих регіонах, де відбувались бойові дії. Це не було зумовлено законодавчими змінами, але більше відображало об'єктивні реалії. У регіонах активних бойових дій органи, що брали участь у процедурі всиновлення (зокрема суди), тимчасово призупиняли свою роботу. Крім того, умови воєнних дій ускладнювали проведення всіх етапів усиновлення, починаючи від збору документів до навчання й обстеження умов проживання потенційних усиновлювачів.

Неможливість всиновлення на тимчасово окупованих територіях. Війна й досі впливає на можливість усиновлення дитини. Так, частина кандидатів в усиновлювачі залишились на тимчасово окупованих територіях. Вони не можуть усиновити дитину, бо для дитини перебувати там небезпечно. Органи влади України не здійснюють там своїх повноважень, і тому особи з тимчасово окупованих територій не можуть усиновлювати дітей.

Діти евакуйовані за кордон. 4732 дитини з інтернатних закладів України евакуювали за кордон після початку повномасштабної війни. Станом на 1 грудня 2023 року за кордоном залишаються 3205 дітей. Усиновлення дітей, яких евакуювали за кордон, було неможливе. Але 1 червня 2023 року уряд дозволив здійснювати всиновлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з-за кордону.

Як усиновити дитину, евакуйовану за кордон?

   

Усиновити дитину, яка евакуйована за кордон, можуть громадяни України, які перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі, мають дійсний пакет документів і перебувають на підконтрольній Україні території.

Інформацію про дітей, які евакуйовані за кордон, можна отримати в обласних службах у справах дітей або Нацсоцслужбі. Саме вони видають направлення для знайомства з дітьми.

Щоб усиновити дитину, яка евакуйована за кордон, потрібно звернутись до обласної служби у справах дітей і поцікавитися, чи є за кордоном діти з відповідної області, у яких країнах вони перебувають, повідомити про бажання й готовність розпочати процедуру усиновлення дитини, яка перебуває за кордоном. 

Далі потрібно очікувати запрошення до служби у справах дітей для отримання інформації про дитину. Запрошення надсилають на електронну пошту, яку вказав кандидат в усиновлювачі у своїй заяві, у порядку черговості. 

У разі отримання запрошення кандидат в усиновлювачі має два дні, щоб відповісти службі у справах дітей (письмово на електронну пошту або телефоном) та узгодити дату зустрічі в службі у справах дітей. Для спрощення процедури усиновлення дітей, які перебувають за кордоном, дозволено проводити ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дитину онлайн. 

Під час ознайомлення з інформацією про дитину кандидату в усиновлювачі покажуть фото дитини, розкажуть його чи її історію (що сталось із батьками, наявність братів, сестер, стан здоров'я, де дитина перебуває зараз).

Якщо кандидат в усиновлювачі виявить бажання розпочати процедуру всиновлення дитини, йому видадуть направлення для знайомства з дитиною. Строк дії направлення для знайомства з дитиною, яка перебуває за кордоном, становить 15 робочих днів (замість 10 в Україні) й може бути продовжений на такий самий термін.

Знайомство з дитиною, яка перебуває за кордоном, здійснюється у два етапи:

  • попереднє знайомство з дитиною онлайн (проводять за бажанням кандидатів в усиновлювачі);
  • особисте знайомство з дитиною за кордоном (обов'язково).

Попереднє знайомство проводиться онлайн. Спочатку кандидат в усиновлювачі спілкується з керівником закладу й особами, які супроводжують. Надається додаткова більш розширена інформація про дитину, рекомендації щодо того, як спілкуватися з дитиною. Після цього до розмови запрошують дитину. Формат знайомства з дитиною в режимі онлайн залежить від віку дитини. Маленькі діти можуть просто спілкуватися з вихователем, а кандидат в усиновлювачі спостерігатиме. Мета такої зустрічі – дати можливість кандидатів в усиновлювачі ще раз зважити, чи поїде він за кордон для ближчого знайомства з дитиною. Якщо діти старші, то кандидати розповідають дитині про свою сім’ю (де живуть, чим займаються), розпитують дитину, що вона любить, чим цікавиться.

Особисте знайомство за кордоном є обов’язковим. Кандидат в усиновлювачі самостійно їде за кордон. Там він знайомиться з дитиною у присутності працівників, які її супроводжують. Працівникам служби у справах дітей дозволено не їхати за кордон, а спостерігати за процесом знайомства онлайн.

Якщо один із подружжя обмежений у праві виїзду з України під час воєнного стану, у такому разі знайомство з дитиною за кордоном здійснюється одним із подружжя. Той із подружжя, хто під час воєнного стану не має права виїзду за межі України, бере участь у знайомстві з дитиною в режимі відеоконференції, а після повернення дитини в Україну знайомиться з нею особисто. 

Після особистого знайомства кандидатів в усиновлювачі (або одного з них) з дитиною за кордоном процедура всиновлення може бути продовжена одним із таких способів:

  • кандидат в усиновлювачі тимчасово призначається опікуном/ піклувальником дитини. У такому разі дитина буде передана кандидатам в усиновлювачі й житиме в їхній сім’ї до завершення процедури усиновлення;
  •  дитина повертається до України, але до завершення процедури всиновлення перебуватиме в інтернатному закладі.

Яким із двох можливих способів продовжується процедура, усиновлення вирішують кандидати в усиновлювачі. Зазвичай кандидати в усиновлювачі обирають процедуру встановлення опіки з подальшим усиновленням. Це пришвидшує потрапляння дитини в сім’ю. 

Що варто знати про призначення кандидата в усиновлювачі опікуном чи піклувальником дитини, яка евакуйована за кордон: 

  • опіка/ піклування встановлюється тимчасово строком на три місяці й може бути продовжена до набрання чинності рішення суду про всиновлення;
  • якщо протягом трьох місяців після встановлення опіки чи піклування кандидати в усиновлювачі не подадуть до суду заяву про усиновлення дитини, вважається, що вони відмовилися від її усиновлення. У такому разі орган опіки та піклування влаштує дитину до іншої сім’ї чи закладу;
  • кандидатам в усиновлювачі, які бажають узяти дитину, яка перебуває за кордоном, під опіку чи піклування з подальшим усиновленням, не потрібно проходити навчання, що передбачене для опікунів, піклувальників. 

Що змінилося в процедурі всиновлення
під час війни?

   

Під час воєнного стану не можуть стати всиновлювачами: 

  • громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;
  • іноземці;
  • громадяни України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України. 

Основною причиною такого рішення є те, що неможливо забезпечити дотримання процедури всиновлення й забезпечити контроль за умовами проживання дитини. Наприклад, потрібно провести перевірку умов проживання сім’ї, але ресурсу, щоб працівники служб у справах дітей їхали за кордон, немає. Також аргументом на користь заборони було те, що люди, які виїхали за кордон, самі перебувають у кризовій ситуації.

Питання про відновлення міждержавного усиновлення зараз навіть не розглядається.

Наразі законодавством встановлено, що для цих громадян усиновлення буде відновлено через три місяці після завершення воєнного стану. Винятком є випадки, коли іноземці чи громадяни України, які проживають за межами України, є родичами дитини, або вирішується питання про всиновлення дитини, яка є рідним братом чи сестрою раніше всиновленої ними дитини.

Що мають зробити люди, які хочуть всиновити дитину?

   

Для того, щоб розпочати процес усиновлення, слід звертатися до служби у справах дітей за місцем вашого постійного проживання. Вони допоможуть розібратися у всіх нюансах сімейного виховання, розкажуть про можливості для охочих стати всиновлювачами, опрацюють заяви та перевірять документи й житлові умови.

Основні етапи процедури усиновлення:

Підготовка

   

Підготовка – це перший і дуже відповідальний крок на шляху всиновлення. Цей етап можна порівняти з підготовкою до біологічного батьківства, коли пара консультується з профільними медичними спеціалістами, у більшості випадків – відмовляються від шкідливих звичок та облаштовують дитячу кімнату. До процесу всиновлення варто підійти настільки ж відповідально. Єдине – розпочати необхідно з консультації із соціальними працівниками, а не медичними.

Підготовка до всиновлення – це час, коли варто зосередитися на своїй психологічній та емоційній готовності до батьківства. «Чому я хочу всиновити дитину?» – саме на цьому етапі важливо чітко зрозуміти власну мотивацію та готовність до прийняття дитини в родину, каже Олена Ремень.

Запит на усиновлення

   

Етап подання запиту на усиновлення – це процедура, під час якої людина, яка хоче всиновити дитину, подає заяву про бажання стати на облік кандидатів в усиновлювачі. Таку заяву подають до служби у справах дітей за місцем проживання. До заяви додається пакет документів, що підтверджує відповідність кандидатури вимогам до усиновлювачів:

  • Заява на усиновлення
  • Копія паспорта
  • Довідка про несудимість
  • Висновок про стан здоров'я
  • Свідоцтво про шлюб (якщо заявник перебуває у шлюбі)
  • Згода другого з подружжя на усиновлення (подається, якщо заявник перебуває у шлюбі, але інший із подружжя не має наміру стати усиновлювачем)
  • Документи, що підтверджують про наявність житла (на праві власності або на праві користування)
  • Документ про доходи.

Пакет документів можна подати на особистій зустрічі в службі у справах дітей або онлайн через «Дію». 

Служба у справах дітей надає інформацію про дітей, які є на обліку. Якщо у службі за місцем проживання кандидата в усиновлювачі немає дітей на обліку, можна звернутись до обласної служби у справах дітей чи Нацсоцслужби. 

Перевірка та підготовка кандидата

   

Після подання заяви на реєстрацію кандидатом в усиновлювачі її розглянуть фахівці служби у справах дітей, які й визначатимуть відповідність майбутніх усиновлювачів критеріям. 

Фахівці служби у справах дітей обов’язково відвідають житло кандидата в усиновлювачі, щоб переконатися, що воно в належному стані й там достатньо місця для комфортного життя дитини чи дітей. 

Після цього кандидатів в усиновлювачі направлять на навчання до обласного центру соціальних служб, де готують до всиновлення через насичений теоретичний і реально-практичний матеріал. 

У разі позитивного проходження навчання кандидати в усиновлювачі отримують довідку про його завершення та рекомендації щодо кількості та віку дітей, яких вони можуть прийняти у свою родину. 

Взаємодобір родини й дитини

   

Далі починається етап, під час якого відбуваються особисті зустрічі з дитиною та встановлення взаємного контакту. Для всиновлення дитини потрібна згода дитини, якщо вона за віком і рівнем розвитку усвідомлює факт усиновлення. Тому після знайомства кандидатів в усиновлювачі з дитиною служба у справах дітей проводить бесіду з дитиною, щоб з’ясувати її думку.

Після особистого знайомства та встановлення контакту кандидати в усиновлювачі мають звернутися до служби у справах дітей, на обліку якої перебуває дитина, і повідомити про намір її усиновити.

Протягом 10 робочих днів вони отримують висновок про доцільність усиновлення та відповідність інтересам дитини. Висновок про доцільність усиновлення готує служба у справах дітей, підписує голова органу опіки та піклування за місцем перебування дитини, далі його подають до суду. 

Розгляд справи в суді

   

Коли кандидати в усиновлювачі отримують висновок, їм необхідно підготувати заяву про всиновлення та звернутися до суду за місцем перебування дитини. Щойно набуває законної сили рішення суду про всиновлення (за 30 днів після ухвалення рішення судом), дитина починає життя в новій родині. За заявою кандидатів в усиновлювачі суд може змінити дитині прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження.

Адаптація

   

Після завершення юридичної процедури усиновлення розпочинається не менш важливий процес – адаптація дитини вдома, до якої кандидатів в усиновлювачі готували під час навчання. Цей процес може бути тривалим і складним і потребуватиме від усиновлювачів витримки, уваги й любові. 

Хто може стати кандидатом в усиновлювачі
й що означає цей термін?

   

Кандидати в усиновлювачі – це люди, які виявили бажання всиновити дитину, подали відповідну заяву та пакет необхідних документів до служби у справах дітей, успішно пройшли обстеження житлових умов і навчання для кандидатів в усиновлювачі. У разі успішного проходження цих етапів служба у справах дітей ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі та видає їм висновок про можливість бути всиновлювачами.

Законодавством визначено, що якщо під час обстеження житлово-побутових умов заявників і бесіди з ними або у процесі вивчення їхніх документів виявлено обставини чи умови, які можуть мати негативні наслідки для виховання й розвитку дитини, то таким кандидатам має бути відмовлено в постановці на облік як кандидатів в усиновлювачі.

Законодавством встановлено низку вимог до кандидатів в усиновлювачі, яким потрібно відповідати:

  • вік старше 21 року;
  • не мати судимості;
  • не мати у своїй історії ситуацій, коли держава вже довіряла цій людині виховання іншої дитини, але цей досвід був невдалий (скасовані всиновлення, припинена опіка через неналежний догляд за дитиною);
  • не бути позбавленим батьківських прав щодо власної дитини;
  • мати відповідний стан здоров’я;
  • також потрібно мати житло й доходи.

Відповідність кандидатів в усиновлювачі цим вимогам перевіряє служба у справах дітей на основі документів, які подають кандидати.

Чи можуть іноземці всиновити дитину в Україні під час війни? Що вони мають зробити для цього?

   

Ні. Під час дії в Україні воєнного стану міждержавне усиновлення не здійснюється. Винятком є випадки, коли іноземці є родичами дитини або вирішується питання про усиновлення дитини, яка є рідним братом чи сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Що робить держава для спрощення процедури усиновлення?

   

Для спрощення процедури усиновлення Координаційний центр спільно з Міністерством соціальної політики працює над цифровізацією цього процесу. Ми хочемо зменшити кількість паперових документів і прискорити всі процеси, каже Олена Ремень.

Наразі працюють над трансформацією системи «Діти». Це електронна система, що зберігає інформацію про дітей, які можуть бути усиновлені, і кандидатів в усиновлювачі. 

У Координаційному центрі кажуть, що прагнуть зробити механізм подання документів, проходження навчання та пошуку дитини прозорим і зрозумілим, адже кожен кандидат в усиновлювачі матиме свій персональний кабінет у системі та зможе відстежувати прогрес на шляху до всиновлення.

Також в оновленій системі буде можливість відстежувати роботу щодо всиновлення дитини чи влаштування її в сімейні форми виховання та підтримки сім’ї після влаштування дитини.

Які діти не можуть бути всиновлені?

   

Усиновити можна дитину, яка має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Тобто це випадки, коли біологічні батьки дитини померли, або їх позбавили батьківських прав, суд визнав недієздатними, або вони зникли безвісти. Також усиновленою може бути дитина, батьки якої невідомі або батьки якої добровільно дали згоду на всиновлення своєї дитини.

Тобто можна всиновити:

  • дитину: особу до 18 років, яка перебуває на обліку з усиновлення;
  • новонароджену дитину: підкинуту або залишену дитину, тільки після досягнення двох місяців або після спливу двох місяців з часу її знайдення;
  • братів чи сестер: якщо на обліку для можливого всиновлення перебувають рідні брати та сестри – вони не можуть бути роз’єднані, якщо тільки немає важливих причин для їхнього роз’єднання.

Чим опіка відрізняється від усиновлення?

   

Усиновлення – це родина для дитини назавжди. Усиновлена дитина стає частиною нової сім’ї на правах народженої, з рівними правами й обов’язками, як і в біологічних дітей. 

Опіка/піклування – одна з форм сімейного виховання дітей. Опіка встановлюється над дітьми до 14 років, піклування – над неповнолітніми від 14 до 18 років.

Переважне право взяти дитину під опіку чи піклування отримують її родичі або особи, у родинах яких ця дитина живе. Якщо дитина має правові підстави для всиновлення, то її опікун чи піклувальник має переважне перед іншими особами право на її усиновлення. Водночас дитина не позбувається статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, що забезпечує збереження державних гарантій. 

Опікуни та піклувальники отримують від держави соціальну допомогу на утримання підопічного. Допомога для дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, становить два з половиною (якщо дитина має інвалідність – три з половиною) прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. Ці кошти вважаються власністю самої дитини, хоч і призначаються її опікуну/піклувальнику.

Розміри допомоги у 2024 році:

  • діти до 6 років – 6407,50 грн;
  • діти від 6 до 18 років – 7990,00 грн;
  • діти з інвалідністю до 6 років – 8970,50 грн;
  • діти з інвалідністю від 6 до 18 років – 11 186,00 грн.

Опікун (піклувальник) зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити дитині можливість отримати повну загальну середню освіту. Водночас він є законним представником дитини. Має право самостійно визначати способи її виховання, враховуючи думку самої дитини та рекомендації органу опіки й піклування. 

Дитина, яка перебуває під опікою чи піклуванням, може бути повернута батькам за рішенням органу опіки та піклування або суду, якщо відпадають причини, які зумовили розлучення батьків і дитини. Наприклад, якщо поліпшиться стан здоров’я батьків, або вони виїдуть із тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію, або суд поновить їх у батьківських правах тощо. 

Опіка припиняється, коли дитина досягає 14 років, й автоматично змінюється на піклування. Піклування припиняється, коли дитина досягає 18 років, укладає шлюб або отримує повну цивільну дієздатність. Наприклад: стає матір'ю чи батьком дитини або ж працевлаштовується за трудовим договором.

Щоби стати опікуном/піклувальником, треба:

  1. Звернутися до служби у справах дітей для отримання консультації.

  2. Зібрати пакет документів майбутнього опікуна чи піклувальника.

  3. Звернутися до служби у справах дітей для подачі документів.

  4. Пройти перевірку житлових умов.

  5. Пройти навчання майбутніх опікунів, піклувальників (пропустити крок навчання може особа, яка перебуває в сімейних, родинних стосунках із дитиною-сиротою або позбавленою батьківського піклування, яку має намір взяти під опіку, у тому числі – її хрещені батьки).

  6. Стати на облік майбутніх опікунів/піклувальників.

  7. Пройти взаємодобір родини й дитини, встановити контакт із нею, якщо опікун чи піклувальник не є родичем дитини. 

  8. Отримати рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування.

  9. Прийняти дитину в родину.

В Україні є й інші форми сімейного виховання для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Це прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ).

Прийомна сім'я

   

Прийомними батьками може бути подружжя або окрема особа, яка бере на виховання від одного до чотирьох дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, на власну житлову площу. Діти залишають за собою статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Якщо дитина, яка виховується в прийомній сім’ї, має правові підстави для усиновлення, то прийомні батьки мають пріоритетне перед іншими особами право на її усиновлення. Але якщо прийомні батьки не бажають усиновлювати дитину, то така можливість буде надана іншим особам, які перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі.

Дитячий будинок сімейного типу

   

Відрізняється від прийомної сім’ї лише тим, що на вихованні в такій сім'ї можуть перебувати від п’яти до десяти дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Максимальна кількість дітей у сім’ї (враховуючи як кровних, так і влаштованих) має не перевищувати десять дітей.

Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, так само як і опікуни чи піклувальники отримують від держави соціальну допомогу для виховання дитини. Додатково їм виплачують грошове забезпечення, яке є власністю прийомних батьків і батьків-вихователів.

Чому мати сімʼю – важливо для дитини?

   

Сім’я є природним середовищем для виховання й розвитку дитини. У сім’ї дитина відчуває любов, турботу до себе, свою унікальність і значущість для батьків. Виховання дитини в сім’ї відбувається на основі власного прикладу, що допомагає дитині засвоїти правила поведінки, навчитись комунікації, підготуватися до самостійного життя. Натомість виховання в закладах базується на колективному підході, що значно ускладнює формування особистості дитини, пояснює Олена Ремень.

Координаторка каже, що майже сто років досліджень у різних країнах світу показали значну шкоду інституційного догляду для дітей:

  • діти частіше схильні до розвитку психологічних та емоційних проблем, таких як депресія та тривожність;
  • негативний вплив на розвиток мозку, зниження рівня інтелекту та мовних навичок, порушення соціально-емоційного розвитку, особливо в дітей раннього віку;
  • руйнування особистісних зв'язків із батьками та громадою, що ускладнює подальшу адаптацію дітей до самостійного життя;
  • потреба в підтримці держави, зокрема матеріальної, упродовж життя.

У листопаді 2023 року Офіс дітей та молоді «ДІйМО» при Міністерстві соціальної політики України провів онлайн-опитування серед дітей про їхні інтереси. У межах опитування діти обрали п'ять найважливіших у житті для себе. 52% опитуваних вважають, що це – мати турботливих дорослих поруч. 49% мріють мати друзів, яких обирають самостійно. Почуття захисту в колі родини та важливість висловлювати власну думку відмітили 48% опитуваних. Про потребу самостійно обирати сфери для розвитку, без вказівки дорослих, заявили 44%. 

В анонімному опитуванні взяли участь понад 4500 дітей і молоді з усієї країни. Вік учасників опитування – від 6 до 29 років. 48% опитуваних – діти у віці від 10 до 13 років.