Редакція The Village Україна разом з експертами відповідає на актуальні запитання, які хвилюють сучасних батьків.

Ірина Лутак

дитяча психологиня

Уявімо себе на місці дитини, якій 5–7 років. Ось вона жила певним життям: ходила в садочок, мала або не мала розпорядок дня, друзів, улюблені ігри. Більшість подій були знайомі, вона почувала себе в безпеці.

Можливо, вона вже чула про школу від старших сиблінгів, дорослих і була там разом із ними. Чи ходила на знайомство з першою вчителькою та багато розмовляє про школу з батьками, відверто цікавиться та ставить запитання: «Що це?», «Чому школа?».

Її ігри тепер переважно на шкільну тематику: дитина розсаджує іграшки, вчить їх читати, рахувати, писати. Сама активно виступає не тільки в ролі вчителя, а й учня, коли грає з іншими. Можна зрозуміти та помітити, що її активно цікавлять знання, вона хоче та любить вчитися.

І ось вона йде до першого класу. Тут перед нами, дорослими, постає запитання, як допомогти дитині адаптуватися до школи. Адже кожен пам’ятає з власного досвіду, що це цілий світ зі своїми правилами. В школі отримуєш не тільки класичні знання, а й вчишся того, як жити в суспільстві, дружби тощо.

Що важливо знати про адаптацію

Це точно щось більше, ніж пристосування. Це про те, як дитина, яка розвивається й змінюється, контактує з довкіллям, іншими, котрі теж розвиваються та змінюються.

Як допомогти своїй дитині

Здається, відповідь очевидна – розвиватися, проявляти винахідливість і гнучкість мислення. Та, найголовніше, бути безпечною та стабільною гаванню для дитини. Щоб дитина відчувала вашу компетентність стосовно питань, що виникають у тому, новому середовищі під назвою «школа», здатність її підтримати, зрозуміти. Емпатійне спілкування полегшує адаптацію.

Що також важливо:

  • мати розпорядок дня – стабільність дарує почуття безпеки. Без жорсткого тайм-менеджменту, коли виконання справи стає на перше місце;
  • ритуали перед і після школи – розмова, якась приємна спільна дія;
  • добрі стосунки батьків із вчителем і батьками однокласників, позитивні відгуки про школу.

Що потрібно знати батькам

Дитині в будь-якому разі буде непросто. В когось це проявиться не так сильно, як в інших, але точно не завадить у перші місяці школи бути більш чуйним і співчутливим.

Будьте готові до того, що дитина може регресувати, тобто забуде те, що знала раніше, почне поводитися так, як коли їй було 3–4 роки. Може проявляти агресію до інших чи до себе, псувати речі.

Поширена реакція – часті хвороби. Стрес, спричинений адаптацією, викликає зниження імунітету. Якщо дитина хворіє часто та переважну більшість часу не відвідує школу – можна звернутися за консультацією до дитячого психолога.

Як ми можемо зрозуміти, що адаптація пройшла успішно

Дитина фізично здорова, немає різких і кардинальних змін в її поведінці, судженнях, вона отримує задоволення від навчання, має друзів, з інтересом розповідає про шкільне життя, з повагою ставиться до вчителя. Відповідно, ознакою дезадаптації буде різка зміна поведінки, скарги на погане самопочуття, відсутність друзів, небажання говорити про школу. Те, що можна описати фразою: «Не впізнаю свою дитину».

Для того, щоб краще розуміти, як адаптація вплине на дитину, слід знати декілька нюансів, що стосуються розвитку дитини цього віку:

  • розвивається рефлексія – аналіз наслідків певних подій, закладаються перші моральні судження, оцінка власної поведінки;
  • дитина сприймає себе через послання «Я – те, чого я навчився». Тому так важливо обережно підбирати слова, коли оцінюємо вміння дитини, й оцінки, які ми їй ставимо. Це впливає на самооцінку в подальшому житті, почуття неповноцінності та некомпетентності;
  • перехід від 6-го до 7-го року життя вважається кризовим, згідно з віковим розвитком. Змінюється основний різновид діяльності: від гри до навчання. Саме тому я використовую таке коротке послання: до 7 років дитина навчається, граючись, а після 7 навчання проходить через гру. Помічаєте різницю?

Знаючи свою дитину, дослухаючись і розвиваючись разом із нею, ми робимо не лише адаптацію, а й загалом життя більш безпечним і комфортним. А почуття безпеки – ключова умова для успішного розвитку (за даними нейронаук).