Повномасштабне вторгнення РФ стало безпрецедентним випробуванням не тільки для суспільства, але й для економіки України. Усі зароблені кошти держава вимушена спрямовувати на сектор оборони, а освіту, медицину й пенсії фінансує за гроші, які надають міжнародні партнери. Як наша економіка виживає під час війни, які є ризики і що відбувається з курсом гривні, пояснюємо разом з економістом Центру економічної стратегії Максимом Самойлюком. 

 

Максим Самойлюк

   

економіст Центру економічної стратегії

Половина бюджету – на війну

   

Перше, що потрібно знати про економіку під час війни: Україна витрачає на оборону все, що сама заробляє. 

«Сьогодні Україна витрачає абсолютно весь внутрішній ресурс на війну. 100% податків, які платять бізнес і громадяни, ідуть на забезпечення потреб сил безпеки й оборони», – розповідав премʼєр Денис Шмигаль.

Причому 2/3 оборонних витрат – зарплати військовим і 1/3 – оснащення армії (техніка, зброя, боєприпаси).

Решту видатків (медицину, соцзахист, освіту) ми покриваємо завдяки фінансовій допомозі від партнерів (ЄС, США, МВФ й інших). Ця допомога приблизно дорівнює тому, що ми самі заробляємо (крім фінансової, ми отримуємо від партнерів також військову допомогу, але в цьому тексті зосередимося на суто економічній сфері).

Умовно кажучи, бюджет України складається з двох частин. Першу половину, безпекову, ми фінансуємо самостійно. Другу, цивільну, завдяки коштам партнерів. 

Коли грошей не вистачало, їх довелося надрукувати 

   

Але якщо у 2023-му гроші з-за кордону надходили систематично, то таке не можна сказати про перший рік повномасштабної війни. Тому у 2022 році Україні довелося вдатися до монетарного фінансування бюджетних видатків. Або, просто кажучи, почати друкувати гривні. 

«Допомога перші місяці [широкомасштабної війни] надходила нерегулярно й в недостатніх обсягах. Тому з самого початку Нацбанк почав друкувати гривні, щоб фінансувати бюджет. І це довелося робити впродовж всього 2022 року. На кінець року Нацбанк надрукував 400 мільярдів гривень, тобто 12,5 мільярдів доларів», – пояснює економіст Максим Самойлюк. 

Чому це погано? Випуск грошей (емісія) є звичайною практикою, каже він: «Завжди потрібно збільшувати кількість грошей в обігу або замінювати старі купюри. У самій собою емісії нічого поганого немає. Погано, якщо за рахунок емісії починають фінансувати бюджетні видатки, що в нас і відбулося торік».

Коли грошей у системі стає дуже багато, вони «тиснуть» на ціни – і це призводить до стрімкої інфляції. «Через неконтрольовану емісію є ризики випустити джина з пляшки – допустити гіперінфляцію», – зазначає економіст. 

Під гіперінфляцією розуміють зростання цін на товари й послуги, що перевищує 50% на місяць. Україна у своїй новітній історії вже переживала такий стан у 1993-му, коли ціни піднялися більш як на 10 000% за рік, тобто в 100 разів. 

Хоча монетарного фінансування бюджету намагаються уникати, після повномасштабного вторгнення емісія була виправданим кроком, погоджується фахівець. Витрати держави на оборону й гуманітарні проблеми зростали, водночас податків до бюджету стало надходити менше: підприємства були зруйновані чи потрапили в окупацію, інші призупинили роботу, доходи людей впали, а водночас їхня спроможність щось купувати. 

«Результати [фінансування бюджету за рахунок емісії] ми побачили в значній інфляції минулого року [за 2022 рік інфляція досягла 26,6% – ред.]. Але треба розуміти, що вона була би більшою, якби ми не припинили друкувати гривню або не надходило б достатньо міжнародної допомоги», – додає Самойлюк.

Що було би без допомоги

   

«З початку 2023 року, оскільки вдалося розпланувати надходження міжнародної допомоги і загалом зробити цей процес більш стабільним, ми вже не друкуємо гривню і, сподіюваюся, вже не будемо», – зазначає економіст ЦЕС.

За даними Мінфіну, у 2022 році ми отримали 31 мільярд доларів зовнішньої допомоги, у 2023-му – 38 мільярдів. 

Інфографіка: Джерела фінансування держбюджету

Така суттєва зовнішня підтримка дозволила Україні витрачати всі свої ресурси на оборону проти Росії.

«Якби ми не отримували допомогу в таких обсягах, нам би довелося скорочувати видатки, щоб залишити оборону в пріоритеті. Усе скоротити однаково би не вийшло, і Нацбанку довелося би далі друкувати гривню. Це спричинило би ще більшу інфляцію. Якщо наприкінці минулого року вона піднялася до 26%, то на листопад 2023 року вона становила 5%. Інфляція не пришвидшується, а сповільнюється, і це добре. Якби ми продовжили друкувати гривню, то ціни зростали би щонайменше з такою швидкістю, як минулого року, але можливо, і ще швидше», – каже Самойлюк.  

Що далі 

   

Незабаром настане 2024 рік, і бюджет на нього вже ухвалений. Згідно з документом, доходи держави становитимуть 1,768 трильйона гривень, видатки – 3,355 трильйона гривень. Дефіцит бюджету, тобто різниця між доходами й витратами, – 1,572 трильйона гривень. Отже, Україні не вистачає на покриття всіх витрат майже стільки ж, скільки вона має заробити у 2024 році. 

Як зазначав міністр фінансів Сергій Марченко, проєкт держбюджету готували, базуючись на припущенні, що «війна з нинішньою інтенсивністю триватиме весь 2024 рік». Як і до цього, майже всі доходи бюджету підуть на сектор оборони й безпеки (1,693 трильйона гривень).

Інші витрати розподіляються так:

  • 469,4 мільярда гривень – соціальний захист; 
  • 14,3 мільярда гривень – підтримка ветеранів війни;
  • 203,4 мільярда гривень – охорона здоров’я;
  • 179,1 мільярда гривень – освіта;
  • 10,2 мільярда гривень – культура й медіа;
  • 7,6 мільярда гривень – спорт;
  • 2,5 мільярда гривень – цифрова трансформація;
  • 13,6 мільярда гривень – наука;
  • 30,9 мільярда гривень – підтримка бізнесу.

Як прожити з таким дефіцитом

   

Дефіцит державного бюджету на 2024 рік становить майже 1,6 трильйона гривень. Що з цим робити?

Давайте спершу розберемося, як наповнюється державна казна. Основних джерела є три: податки, військові облігації й зовнішня допомога. 

Які бувають податки? Головним для наповнення державного бюджету є податок на додану вартість (ПДВ). Його сплачує кожен українець, коли купує товари чи послуги: податок уже «зашитий» у ціну. 

«ПДВ – це близько двох третин усіх податкових і митних надходжень. І притому більшу частину зараз становить ПДВ на імпорт. Ми ввозимо в Україну товари, їх продають і з них стягують ПДВ, і це є основним джерелом надходжень у бюджет», – пояснює Самойлюк. 

За схожим способом працює акцизний податок (продавці вже враховують його в ціні товару), але він встановлюється лише на окремі категорії: алкоголь, тютюн, пальне, автомобілі.

Ще одним вагомим для державної казни є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Він стягується з доходів українців (зарплати, продажу авто чи нерухомості, виграшу, відсотків за депозити, спадку). Більша частина податку залишається в місцевому бюджеті населеного пункту, у якому зареєстрований роботодавець, детальніше про це нижче.

Відносно менше надходжень поступає від податку на прибуток підприємств (це податок, який платять зі своїх доходів компанії, що працюють в Україні); рентної плати (податок за користування надрами, водою й лісами); мита (збір за товари, які ввозяться чи вивозяться з країни). 

«Те, що ми не можемо покрити за кошт цих податків і зборів, ми покриваємо за кошт випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), або «військових облігацій». Якщо в жовтні 2023-го податкових надходжень ми отримали 92 мільярди гривень, то ОВДП випустили на 64 мільярди гривень», – порівнює економіст. 

Військові облігації – це цінні папери, які випускає Мінфін, щоб залучити гроші в бюджет. Їх купують банки, бізнеси чи окремі люди. Покупці ОВДП стають кредиторами держави. Потім уряд повертає їм заборговані кошти із відсотками, таким способом на військових облігаціях можна заробити. У 2024 році Кабмін планує залучити понад 500 мільярдів гривень до бюджету через продаж ОВДП. 

Третім основним джерелом надходжень є міжнародна фінансова допомога, про яку ми вже згадували. Її надають або у вигляді грантів, тобто безвідплатно, або у вигляді кредитів.

«У жовтні ми отримали 100 мільярдів гривень [міжнародної допомоги]. Це величезні кошти, вони перевищують те, що ми можемо збирати з податків і мит», – зазначає економіст ЦЕС.

Саме завдяки міжнародній допомозі Україна планує покрити дефіцит бюджету в 1,6 трильйона гривень. Уряд оцінив, що від партнерів треба отримати близько 41 мільярда доларів, щоб профінансувати всі не військові видатки. Однак досі немає впевненості, що гроші будуть. 

«Проєкт бюджету передбачає 41 мільярд доларів міжнародної допомоги, водночас міністр фінансів Марченко казав, що ми не маємо підтверджень аж на 29 мільярдів доларів», – зазначає Самойлюк.

Звідки ж Україна розраховує отримати таку підтримку? Головним чином від Європейського Союзу й США. 

План на 50 мільярдів євро від ЄС 

   

Основним спонсором українського бюджету у 2024 році має стати Євросоюз. Україна разом із Єврокомісією працюють над програмою Ukraine Facility. Вона розрахована на чотири роки (2024–2027) і передбачає виділення Україні 50 мільярдів євро в обмін на реформи. Із них 17 мільярдів євро – гранти, тобто їх не треба буде повертати, і 33 мільярди – пільгові кредити. 

«Ці 50 мільярдів євро розділяються на три частини. Перша – 39 мільярдів євро, які просто йдуть у бюджет, тобто макродопомога. 8 мільярдів євро – це інвестиційна складова. Вона йтиме через міжнародні фінансові організації, які зможуть здешевити свої кредити, які видають в Україні, – розповідав в інтервʼю ЕП заступник міністра економіки Олексій Соболев. – Ще 3 мільярди йдуть на адміністрування програми, технічну допомогу й компенсацію відсотків за 33 мільярди пільгових кредитів для держбюджету, різниця в ринковій ставці зашита в самій програмі».

Щоб отримати ці кошти, Україна зобовʼязується провести реформи. Які саме реформи, вирішує уряд, який якраз екстрено готує для Єврокомісії план із їхнім переліком. Гроші будуть перераховувати за кожну проведену реформу. 

«Щокварталу ЄС перевіряє виконання плану. Кажуть: оці пʼять виконали, три не виконали, значить, отримаєте стільки грошей. Якщо не виконав вчасно, то є чотири квартали на виконання. Якщо за рік не вдалося, то гроші «згорають», – пояснював Соболев.

Україна очікує, що 18 мільярдів євро (або 19 мільярдів доларів) за програмою Ukraine Facility Євросоюз надасть уже у 2024 році. 

«Для того, щоб ми отримали ці кошти, програму мають затвердити всі країни-члени ЄС, поки цей процес затягується», – зазначає Самойлюк.

Затягується через премʼєра Угорщини Віктора Орбана, який не тільки був проти початку перемовин з Україною про вступ в ЄС, але й наклав вето на виділення Україні 50 мільярдів євро на саміті в грудні. Попри це, лідери Євросоюзу запевняють: так чи так гроші для України виділять. До цього питання повернуться на саміті в січні. І, якщо Угорщина знову заблокує рішення, знайдуть інші шляхи.

Детальніше про початок перемовин про вступ України в ЄС і блокування Угорщиною цього процесу ми розповідали в експлейнері.

Гранти від США

   

Другим донором української економіки у 2024 році мають стати США. Білий дім подав до Конгресу пакет допомоги Україні на 61,4 мільярда доларів. Ці кошти призначені переважно на військові потреби, але в пакет також входить підтримка економіки, зокрема 11,8 мільярдів доларів прямої бюджетної допомоги.

«Це найкраще фінансування для нас, бо США від початку повномасштабного вторгнення надає нам не кредитну, а грантову допомогу. Таку, яку нам не треба буде повертати», – каже Самойлюк.  

Утім, законопроєкт із допомогою Україні застряг у Конгресі. Республіканці відмовилися підтримувати його, якщо він не включатиме заходів безпеки на кордоні США з Мексикою. Президент США Джо Байден уже заявив, що готовий піти на поступки своїм політичним опонентам заради підтримки України. Утім, невідомо, чи встигнуть проголосувати за законопроєкт до різдвяних канікул у США. Хоча Сенат продовжив свою роботу, щоб знайти компроміс щодо законопроєкту, члени Палати представників уже пішли на канікули.

Хто ще нам допоможе 

   

Ще одним джерелом надходжень коштів у 2024 році має стати Міжнародний валютний фонд (МВФ). У березні 2023-го він схвалив програму в межах Механізму розширеного фінансування (EFF). За нею Україна може розраховувати на 15,6 мільярда доларів протягом чотирьох років. Три транші на близько 4,5 мільярда доларів уже надійшли.

Як і завжди під час співпраці з МВФ, допомога привʼязана до проведення реформ (виконання так званих «структурних маяків»). «Але МВФ дає кошти, зокрема, на те, щоб ми повертали старі зобовʼязання перед ним же», – пояснює економіст Максим Самойлюк. 

Продовжить мобілізовувати допомогу для України і Світовий банк. Він запустив проєкт «Підтримка державних видатків для забезпечення стійкого державного управління в Україні» (PEACE), завдяки якому фінансуються соціальні виплати, пенсії, зарплати лікарям і вчителям. У межах проєкту вже надали 23,4 мільярда доларів. Частково це грантові кошти (від тих же США, Німеччини), частково – позики під кредитні гарантії від урядів інших країн (Великої Британії, Данії). Кредитні гарантії означають, що в разі якщо Україна не зможе повернути позику, то за неї це зроблять країни, які дають гарантії. 

Крім програми PEACE Світовий банк має інші фонди й проєкти для підтримки України, загалом через них акумулювали від різних країн понад 39 мільярдів доларів допомоги.

Заморожені російські активи

   

Ще одне потенційне джерело фінансування для України, навколо якого точаться дискусії, – це заморожені російські активи.

«Наразі йдеться не про те, щоб передавати нам усі ці заблоковані кошти. Найбільш реалістичним сценарієм є отримання Україною відсотків, які нараховуються на ці кошти», – каже Самойлюк. 

Активи російського центрального банку заморожені в європейських фінустановах через санкції, однак вони продовжують приносити інвестиційні доходи – відсотки. Єврокомісія розмірковує над тим, щоб вилучити ці прибутки для допомоги Україні. За даними FT, ідеться про 15 мільярдів євро.

Що буде, якщо ми не отримаємо потрібний 41 мільярд доларів 

   

Допомога Україні в інтересах самих міжнародних партнерів, підкреслюють у Кабміні. Міністр фінансів України Сергій Марченко в інтерв’ю Politico заявив, що вся Європа постраждає, якщо Україна не отримає достатньо ресурсів для фінансування держбюджету. 

«Така ситуація може спричинити підвищення цін на продукти харчування й енергоносії, збільшити рівень бідності і, ймовірно, кількість українців, які тимчасово переїдуть до країн ЄС також зросте», – зазначив він.

«Пан Марченко правий, що не надати нам кошти зараз – це не означає не витратити їх узагалі. Якщо не допомогти нам зараз, то в майбутньому зʼявляться проблеми в тому чи тому прояві і Європі доведеться їх вирішувати вже, найімовірніше, значно більшими витратами коштів», – підтверджує Самойлюк. 

Якщо ж з фінансуванням від США і ЄС виникнуть проблеми, то український уряд передусім буде шукати способи збільшити фінансову допомогу від інших країн, вважає він. «Можливо, залучити фінансування від Японії, Норвегії, можливо, індивідуальне фінансування від Німеччини чи інших країн ЄС. Але без коштів США і ЄС як наших найбільших партнерів буде дуже складно», – зазначає економіст.

Чи можна обійтися своїми ресурсами

   

Способи збільшити внутрішні надходження в держбюджет майже вичерпалися. Що вже зробили?

  • Відмовилися від податкових пільг для малого бізнесу. 

З початком повномасштабного вторгнення для бізнесу ввели послаблення, щоб стимулювати економічну активність. ФОПи могли платити 2% податку на доходи замість 5%. Однак ще влітку такий пільговий режим скасували. 

  • «Військовий» ПДФО (податок із зарплат військових) забрали з місцевих бюджетів до державного. 

Частина ПДФО йде в державний бюджет, але основна частина (64%) залишається в місцевих бюджетах. Такий розподіл має стимулювати місцеві адміністрації створювати у своїх громадах більше робочих місць, щоб отримувати більше прибутку. Після початку повномасштабної війни Україна збільшила чисельність армії й підняла виплати військовослужбовцям, відповідно, зріс податок із їхніх зарплат. І деякі громади почали отримувати надприбутки просто тому, що там розташовані військові частини. 

Тепер ПДФО із зарплат військових будуть перераховувати до спеціального фонду державного бюджету. Завдяки цьому держава у 2024 році отримує додаткові 96,3 мільярда гривень.

Кошти витратять так:

  • 45% (понад 43 мільярди гривень) на закупівлю дронів.
  • 45% (понад 43 мільярди гривень) на стимулювання виробництва української військової техніки.
  • 10% (близько 10 мільярдів гривень) військовим частинам.


Інфографіка: Міністерство фінансів

  • Дорожній фонд перенаправили до загального фонду держбюджету. 

Дорожній фонд, із якого фінансували будівництво й ремонт доріг, наповнювали від акцизів з авто й пального. Тепер ці податки підуть на оборону. За оцінкою Кабміну, це додаткові 94,7 мільярда гривень.

Чи це значить, що на дороги взагалі не буде грошей? Будуть. Для утримання доріг взимку використають залишки коштів дорожнього фонду, які там будуть станом на 1 січня 2024 року. Траси, важливі для військових потреб, будуть фінансувати за кошт резервного фонду бюджету (це фонд у складі держбюджету для термінових витрат, які не можна було передбачити). А нове будівництво й ремонт доріг вестимуть за гроші від інших країн й організацій.

  • Підвищили податок на прибутки банків. 

У 2023 році українські банки отримали надприбутки й, як у випадку з місцевими громадами, не завдяки своїм діям. Причиною цьому стала політика Нацбанку, спрямована на стримування інфляції. Після емісії гривні у 2022 році НБУ просив банки зберігати «зайві гривні» в депозитних сертифікатах. Це було потрібно, щоб прибрати надлишкові кошти з фінансової системи, щоб надалі не зростали ціни. Через високі ставки банки отримали з цих депозитів великі доходи (їхні прибутки зросли майже в 15 разів). 

Ці надприбутки вирішили оподаткувати під 50% (було 18%). Причому, попри критику з боку самих банкірів, зробили це заднім числом. Тобто банкам доведеться віддати державі половину прибутку, отриманого у 2023 році. Ставку на 2024 рік підняли до 25%.

«У цьому році це принесе додаткові 25 мільярдів гривень – відносно невелика й однаково значуща сума. Військовий ПДФО, який перерозподілили до державного бюджету, теж принесе близько 25–26 мільярдів гривень цього року. Згадуючи, що в жовтні ми отримали 92 мільярди гривень, то разом 26 мільярдів і 25 мільярдів – це трішки більше половини з місячних надходжень. Але однаково доводиться шукати ось такі шляхи, щоб тримати надходження на якомусь адекватному стані, щоб постійно фінансувати оборону», – розповідає Максим Самойлюк.

Що ще можна зробити

   

Міністр фінансів Сергій Марченко заявляв, що його відомство розглядає будь-які кроки зменшення дефіциту бюджету, зокрема «акциз і боротьбу з нелегальним ігровим бізнесом і його легалізацію».

«Але я скажу відверто, навіть якщо ми розв’яжемо всі ці наші внутрішні проблеми, це не дозволить нам перекрити потреби в зовнішньому фінансуванні», – зазначив він в інтервʼю «Укрінформу».

«Шляхів радикально збільшити внутрішні надходження немає, оскільки наразі питання про значне підвищення податків не стоїть, – каже фахівець ЦЕС Максим Самойлюк. – Що точно варто робити, це не допустити ухилення від сплати податків. Наприклад, таких історій, коли торговельні мережі на «чорну пʼятницю» продавали техніку, розбиваючи в чеку її вартість навпіл – на власне техніку й аудіокниги, які в нас не оподатковуються ПДВ. Таким способом вони собі фіктивно зменшували податкове навантаження».

Якщо ж усе-таки уряду не вдасться залучити необхідну зовнішню підтримку, то доведеться ще більше скоротити необоронні видатки бюджету, припускає економіст. 

«Наступним кроком може бути подальше обмеження витрат місцевих бюджетів. Далі, можливо, будуть підвищувати податки чи вводити нові. У крайньому разі доведеться обмежувати видатки на оборону, включно із закупівлею озброєння, – каже він. – І, найімовірніше, тільки після цього останнім кроком буде відновлення фінансування дефіциту держбюджету через Нацбанк (друк грошей), оскільки це матиме значні негативні наслідки для економіки, які будуть розподілені серед усіх громадян». 

Як позбутися залежності від інших  

   

Регулярні транші від міжнародних партнерів допомагають нашій економіці протриматися під час війни. Але не кожен транш є «подарунком», тобто дається задарма. Більша частина допомоги є кредитами, які рано чи пізно доведеться повертати.

«Єдиний реальний спосіб зменшити залежність від зовнішньої підтримки в нашій ситуації – це збільшення ВВП в довгостроковій перспективі, тобто йдеться про збільшення обсягу внутрішнього ринку і, відповідно, зростання бази, з якої збираються податки», – розʼяснював міністр фінансів Марченко.

У принципі й реформи, які Україна зобовʼязується виконати в межах плану з ЄС Ukraine Facility, і «структурні маяки» від МВФ мають на меті одне – розвиток економіки.

Отже, настав час поговорити про ВВП – валовий внутрішній продукт (показник розвитку економіки, що вимірює сукупну вартість всіх товарів і послуг, вироблених у країні. За підсумками першого року повномасштабної війни ВВП України впав майже на третину (за даними Держстату, падіння становило 29,1%). Це краще за прогнози, які український уряд і світові фінансові інституції робили в перші місяці після вторгнення РФ.

Уже у 2023-му економіка України зростала. МВФ в останньому звіті спрогнозував зростання ВВП на 4,5% за підсумками року. Нацбанк говорив про зростання в 4,9%. А українська інвестиційна компанія Dragon Capital називала цифру в 5,2%.

Але у 2024 році, за прогнозами, зростання може дещо сповільнитися. В МВФ говорять про збільшення економіки на 3–4%. Dragon Capital прогнозує 4% зростання. Тим часом в уряді передбачають, що приріст ВВП становитиме 4,6%, такий прогноз заклали в проєкт держбюджету на 2024 рік. 

Пʼята частина економіки працює на війну 

   

Яке ж зростання потрібно, щоб Україна змогла «сама себе годувати» (тобто прожити без колосальних вливань в економіку ззовні)? 

«Якщо ми говоримо про період повномасштабної війни, коли йдуть активні бойові дії, то ми все ж таки повністю залежимо від іноземної допомоги, – говорить економіст Самойлюк. – Усі власні надходження йдуть на фінансування оборони й до закінчення гострої фази війни говорити про повну самодостатність не реально». 

Зараз наші витрати на оборону становлять близько 1/5 ВВП (у держбюджеті на 2024 рік передбачено 22,1% ВВП).

«Кошти, які держава витрачає на оборону, становлять 20% від усього валового продукту, який продукує наша економіка. По суті наша економіка на 20% працює виключно на оборону. Притому в мирний час для країн НАТО є нормою витрачати на оборону 2%. І те, дуже мало країн-членів НАТО цього досягають. Тобто ми наразі вдесятеро перевищуємо нормативи НАТО економічних витрат на оборону. Це дуже великі кошти. Дуже шкода, що ми не можемо витрачати ці кошти на розвиток економіки, нові інвестиції, а змушені витрачати їх, щоб просто забезпечити своє існування», – каже економіст.

План мінімум на майбутнє: стати як половина економіки Польщі 

   

Якщо ж війна закінчиться, то ВВП України має зростати щонайменше на 7% на рік до 2030 року, наводить Самойлюк дані дослідження Центру економічного відновлення. 

«Якщо у 2021 році ВВП України становив понад 200 мільярдів доларів, то у 2022-му він упав до 160 мільярдів доларів, – розповідає Самойлюк. – За підрахунками наших колег із Центру економічного відновлення, за умови, що війна закінчиться й ми переходимо до повоєнного відновлення, Україні до 2030 року потрібно мати ВВП мінімум 300 мільярдів доларів, а бажано близько 400 мільярдів доларів. Тобто треба майже вдвічі збільшити економіку відносно поточної ситуації. Для порівняння, у Польщі зараз ВВП – близько 700 мільярдів доларів, тобто ми маємо стати приблизно як половина економіки Польщі. Для чого це нам потрібно? Це нам дозволить по мінімуму фінансувати всі необхідні видатки: і повоєнний сектор безпеки, і соціальні гарантії для ветеранів, і все інше. Якщо ми не зможемо досягти 300 мільярдів ВВП, нам доведеться на чомусь економити й будуть всілякі соціальні потрясіння».

Що нам потрібно, щоби досягти такого зростання економіки?

   

«Передусім підвищувати технологічну складність нашої економіки, – каже економіст. – Нам треба більше доданої вартості [це різниця між ціною товару, яку платить кінцевий споживач, і вартістю матеріалів, які використали в процесі виробництва цього товару – ред.], тобто потрібно виробляти більше продуктів із ресурсів, які ми видобуваємо в Україні. Наприклад, якщо це метал, то треба продавати за кордон не просто металеві балки й металопрокат, а робити вагони. Або переробляти аграрну продукцію в Україні й продавати за кордон не зерно, а макарони. Для того, щоб підвищити технологічну складність, потрібні інвестиції, передусім іноземні. А для того, щоб вони почали надходити, треба подолати перепони, які заважали нам їх залучати й до повномасштабної війни: забезпечення справедливого правосуддя, реформа судової системи й рівні правила для всіх. Потрібно, щоб усі розуміли, що закони в Україні виконуються й ті інвестиції, якій зайдуть, не пропадуть».

Людський капітал 

   

Для розвитку економіки нам також важливо повертати людей, які виїхали з України з початком широкомасштабного вторгнення. За даними Центру економічної стратегії, за кордоном залишається від 5,6 до 6,7 мільйона українців.

«Якщо цих людей немає всередині країни, то в нас зменшується внутрішній ринок, споживання, немає достатніх людських ресурсів, щоб працювати, зменшуються податкові надходження, – пояснює Самойлюк. – У нас велика за площею країна, нам потрібно повернути якомога більше тих, хто виїхав за кордон. Якщо вони повернуться, то буде достатньо внутрішнього споживання, щоб інвестори розглядали Україну не тільки як потенційне місце вироблення товару для експорту, але і як місце, де ці товари споживаються». 

За оцінкою Мінекономіки, протягом наступних десяти років Україні буде треба додатково залучити 4,5 мільйона людей на ринок праці. 

«Потрібні люди, особливо високопрофесійні, щоб працювати та створювати додану вартість», – каже Самойлюк.

Як впливає на економіку повернення в Україну H&M чи вихід «Нової пошти» на європейський ринок 

   

Безперечно, цілою подією для України стало відновлення роботи ресторанів McDonald's у 2022 році й відкриття магазинів H&M у 2023 році. Над поверненням міжнародних компаній, які зупинили роботу в Україні через війну, працює Міністерство закордонних справ. Міністр Дмитро Кулеба розповідав The Village Україна, що МЗС також підтримує постійний контакт з IKEA й Inditex (Zara, Bershka, Massimo Dutti, Stradivarius, Pull&Bear). 

«Повернення міжнародних компаній посилює економіку України, адже це сплачені податки в державний бюджет, нові робочі місця, оренда приміщень, підвищення попиту на робочу й інтелектуальну силу, сервіс тощо», – казав Кулеба.

Економіст Максим Самойлюк вважає, що це важливо передусім для іміджу України як країни, що навіть під час війни має достатньо стабільну економіку. 

«Певно, більше проривним було би не повернення вже тих, хто працював в Україні, а залучення принципово нових компаній. Наприклад, зовсім іншою справою було би не повернення McDonald's, а відкриття Burger King. Це було би, напевно, дуже значуще, хоча McDonald's є більшою компанією», – зазначає Самойлюк. 

Вихід українських компаній на міжнародний ринок («Нова пошта», Rozetka) він теж називає позитивним процесом, хоча це прямо й не впливатиме на надходження в бюджет України. «Якщо компанії виходять на міжнародний ринок, то можуть заробляти більше коштів і вкладати свої прибутки в інвестиції всередині України або розвивати бізнес за кордоном і перераховувати кошти в Україну. Експансія українських компаній – теж абсолютно позитивна річ, навіть з погляду бренда України», – каже він.  

Чи корисно для економіки «перекладання бруківки» 

   

Восени 2023 року в Україні почався протестний рух «Гроші на ЗСУ». Жителі міст виходять на акції під місцеві адміністрації, вимагаючи, щоб ті витрачали більше коштів на армію, а не на благоустрій. У Києві, наприклад, каталізатором руху стало перекладання бруківки чи будівництво дорожніх розвʼязок. 

Однак навіть не раціональні з погляду учасників протесту витрати міст теж працюють на економіку. 

«Якщо ми абстрагуємося й просто подивимося на це з погляду економіки, то умовне перекладання бруківки дійсно може бути позитивним для економіки. Якщо це нова дорога в центрі міста, то таким способом стимулюють компанії будівельної галузі, стимулюють працівників цієї галузі, – погоджується Самойлюк. – Але проблема в тому, що ми не можемо просто абстрагуватися: у країні йде війна за виживання. Навіть якщо дивитися на це з погляду економіки й говорити не про закупівлю дронів і не про підтримку Збройних сил прямо, то ті самі кошти можна витратити по-іншому. Наприклад, щоб підтримати ту ж будівельну галузь, можна заасфальтувати дорогу не в центрі міста, а до якоїсь військової частини чи на фронті, щоб полегшити логістику. Або ми можемо вкластися в будівництво фортифікаційних споруд». 

Що треба знати про курс гривні й інфляцію

   

Коли почалася повномасштабна війна, НБУ ввів обмеження на виведення капіталу й обмін валют, а також зафіксував офіційний курс гривні на рівні 29,25 гривні. З того часу й до жовтня 2023 року офіційний курс переглядали лише одного разу: у липні 2022 року його підняли до 36,57 гривні. 

«Фіксування курсу – це був правильний вчасний крок, який дозволив уникнути паніки на валютному ринку, зберегти стійкість економіки, – каже Максим Самойлюк. – Але поступово переваги від фіксованого курсу почали зменшуватися».

Тому з жовтня НБУ перейшов до «керованої гнучкості» обмінного курсу. Це означає, що офіційний курс може змінюватися, як зростати, так і падати. Однак суттєвих коливань Нацбанк не допускатиме.

Офіційний курс долара застосовується в операціях на міжбанку, це валютний ринок, де купують чи продають валюту банки. Вони це роблять для своїх клієнтів – великого бізнесу. Якщо на міжбанку виникає дефіцит валюти (тобто банкам треба купити доларів більше, ніж продають), НБУ здійснює валютні інтервенції (тобто сам продає долари). Для цього він використовує міжнародні резерви. Зараз рівень валютних резервів України рекордно високий, тож НБУ може дозволити тримати курс.

І перші два місяці після переходу до «керованої гнучкості» курс гривні навіть зміцнився. Але вже в грудні долар підріс і перетнув позначку 37 гривень. У Нацбанку пояснили це сезонним фактором, адже попит на долар наприкінці року традиційно зростає.

«Схоже, Нацбанк обрав стратегію утримання гривні в певному діапазоні. Поступово НБУ може послаблювати такий вплив, але на початковому етапі регулятор не допустив стрімкого обвалу національної валюти. Навіть якщо Нацбанк у майбутньому не буде так міцно тримати гривню (а це, найімовірніше, буде так), то можна очікувати, що гривня не буде значно знецінюватися, бо НБУ перешкоджатиме стрімким падінням чи, навпаки, зміцненню», – каже Самойлюк. 

Парадоксально, але зниження офіційного курсу долара до гривні не так уже й добре для української економіки. Міжнародну допомогу й доходи з митниці уряд переводить у гривні за курсом НБУ. Коли курс долара знизився, то коштів у національній валюті з цих сум уряд отримував менше. Наприклад, у листопаді, за підрахунками «Економічної правди», через це бюджет втратив 1,2 мільярда гривень.

«Тому для бюджету міцна гривня – це радше мінус, аніж плюс», – підтверджує експерт. 

А що з курсом для населення? Офіційний курс долара стосується уряду, банків, які проводять операції на міжбанку, і підприємств, що займаються імпортом й експортом. Курс в обмінниках, де купують долари українці, формується за ринковим правилами, пояснює Самойлюк. На нього впливає баланс попиту й пропозиції.

З грудня 2023 року НБУ скасував усі обмеження для банків й обмінників на обсяги продажу валюти населенню. До того вони могли продавати лише стільки доларів, скільки купували в громадян. У Нацбанку вважають, що це рішення вирівняє курс на чорному ринку й офіційний. 

«Узагалі різниця між офіційним обмінним курсом і середнім курсом в обмінниках має бути мінімальною. Утім, зараз в Україні введено багато валютних обмежень, які поширюються на безготівкові операції й не впливають на готівку. Тож зараз різниця між офіційним і готівковим курсом може бути суттєвою, – розповідає фахівець ЦЕС. – Також не варто забувати про психологію. Коли НБУ перейшов до керованої гнучкості курсу, він не «відпустив» курс у вільне плавання, а доволі міцно тримав гривню. Тим самим Нацбанк показав, що ситуація в нього під контролем і по-іншому не буде. Це впливає на очікування гравців ринку (зокрема тих самих обмінників), які розуміють, що обвалу не буде й немає сенсу панічно скуповувати всю валюту». 

Ще один яскравий приклад впливу психології – заборона обмінникам показувати курс на вуличних табло, яку НБУ ввів улітку 2022 року, додає Самойлюк: «Певний період ці курси, що були на кожному кроці й, здавалося б, зростали ледь не щогодинно, мали значний вплив на настрої громадян, які накручували себе й могли побігти міняти гривню, що тільки посилило б цей позитивний фідбек».

У держбюджеті на 2024 рік закладений курс 40,7 гривні за долар. Але орієнтуватися на нього не варто, каже економіст.

«Прогноз курсу, який закладають у держбюджет, не обовʼязково буде збуватися. Оскільки прогнозує не Нацбанк, а за курсову політику відповідає Нацбанк як незалежна інституція. Наприклад, у бюджеті на 2023 рік на кінець року був закладений курс на майже 46 гривень за долар, – згадує він. – Ці прогнози використовуються, щоб підрахувати планові надходження й видатки держбюджету. Але це не є істина в останній інстанції». 

Населенню ж доречніше зважати на індекс інфляції (споживчі ціни), а не девальвацію гривні.

«Наскільки критично буде підвищення курсу долара до 40 гривень? Не приємно, бо ми імпортуємо більше, ніж експортуємо. Дійсно, знецінення гривні негативно позначиться на цінах. Але не обовʼязково, що зі знеціненням гривні до 40, ціни в супермаркеті зростуть, оскільки не все завʼязано на курсі долара. Девальвація й інфляція повʼязані, але це різні поняття. Зміна курсу впливає на інфляцію: якщо наприклад, гривня знецінюється, то зростають ціни на імпортні товари – й інфляція пришвидшується. Але на інфляцію впливають і ціни на товари, виготовлені в Україні. На них курс долара може взагалі не впливати або впливати опосередковано, якщо для вироблення товарів використовуються імпортні матеріали чи обладнання. Тому не обовʼязково зі зростанням курсу долара настільки ж зростатиме інфляція. Найімовірніше, інфляція буде менше». 

За прогнозами Нацбанку, у 2024 році ціни зростатимуть швидше, ніж цьогоріч – 9,8% проти 5,8%. У державному бюджеті на наступний рік інфляція закладена на рівні 9,7%. Але це навіть трішки менше, ніж у довоєнний 2021 рік, коли ціни зростали на повних 10%.

Як допомогти економіці України

   

Поки ми чекаємо новин зі США й ЄС, можна самим робити внесок в економіку України. «Рецепт дуже простий, – каже Максим Самойлюк. – Перше – це бути фізично в Україні, бо навіть якщо людина просто живе тут, вона харчується, витрачає кошти всередині країни, вона щось купує, з цього йдуть податки на оборону. Друге – працювати й сплачувати податки зі свого доходу. Третє – намагатися купувати більше українського, а не іноземного як з погляду підтримки українських виробників, так і з погляду того, щоб гроші залишалися всередині країни, а не витікали за кордон. Ну і, звісно, донатити на ЗСУ. І якщо є можливість, купувати військові облігації». 

Обкладинка та ілюстрації: згенеровано за допомогою штучного інтелекту в моделі Dalle-3