«Каферинок» – це львівська мережа, що поєднує формати магазину продуктів і кафе. Тут пропонують готові страви, каву зі «Світу кави», власні напої та продукти, зокрема, від локальних крафтових виробників. Перший заклад запустили Роман Зорій, Андрій Павліківський і Сергій Цюпко у 2021 році в житловому комплексі, де жив один із підприємців. Відтоді вони разом розвивають новий формат кафе-магазинів і вийшли вже на шість локацій у Львові. Редакція The Village Україна поговорила з підприємцями про виклики, війну та продуктові магазини як обʼєкти критичної інфраструктури.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

«Це не бізнес «по зальоту», – розповідає про походження ідеї «Каферинок» співзасновник Андрій Павліківський. – Це був конкретний проєкт, де ми обирали бізнес-модель, сферу, потенціал масштабування й хотіли робити саме щось мережеве».

Співзасновники мережі розповідають, що впродовж восьми років працювали разом на різних проєктах. Проте постійно мріяли створити «велику компанію». Обирали з трьох напрямів: освіта, спорт або їжа. Освіту відкинули, бо на цьому важче заробляти, а вкладень потрібно більше. У спорті не знайшлося «твердої бізнес-моделі». «Ми шукали більш стійкий ринок, у якому можна масштабуватися. Так ми обрали напрям продуктів», – каже Роман Зорій. «Але ми не розуміли, як складно це буде, коли заходили на цей ринок», – додає Павліківський.

Попри те, що підприємці досліджували ринок, будували бізнес-плани, проводили клієнтські інтервʼю, фінансова модель була простою, жартують вони. «Ми брали суму, скільки може заробити один магазин, потім множили на 100 – і виходила велика компанія. Ми так думали, значить, точно все буде нормально», – жартома кажуть власники.

Формат «Каферинок»

«На перших етапах створення цього бізнесу я щодня тренувався, бігав, плавав, – згадує Роман Зорій. – Коли повертався 08:30 додому, заходив в один із мережевих магазинів і розумів, що не можу тут купити щось під мою модель споживання та ритм життя. Тільки воду, банани та хліб. Це дало поштовх думати, яким би хотілося бачити той магазин для комфортного життя». Додає: «Фактично ми відразу зрозуміли, що це буде гібридний формат магазину з хорошою кавою, як в улюбленій кав’ярні, і готовими стравами, які не поступаються якістю тій самій кав'ярні, міському кафе чи ресторану».

У «Каферинках» можна випити кави, купити готову їжу та продукти. Цей формат досі покращують та удосконалюють, але основа, яка була закладена на початку, так і збереглася, підкреслюють співзасновники. «Ми відштовхнулися в самому початку від свого відчуття ринку, того, як хочеться жити, хочеться споживати. Це бізнес, який мав працювати з першого дня. Ти не можеш потрохи починати робити ритейл. З першого дня він має бути вкомплектований командою, бізнес-процесами й інфраструктурою», – додає Зорій.

Головне – змінити уявлення про магазин у цілому. Роман Зорій каже, що зараз молодь живе в зовсім іншому ритмі та має інші потреби. Щоб їх задовольнити, на ринку має зʼявитися щось «свіже». «Був момент, коли ми думали заборонити співробітникам вживати слово «магазин». Коли ми проводили клієнтські інтерв’ю, спілкувалися з аудиторією, яка, на нашу думку, була цільовою, з’явилося розуміння, чого ці люди хочуть. Вони найбільше довіряють саме своїй кавʼярні, бо там їх знають, люблять, чекають, як говорив Сергій. Водночас ці люди люблять купувати свіжі продукти чи щось цікаве на ринку. І це для них окремий ритуал. Це дало нам вектор розвитку й утворився «Каферинок», – пояснює співзасновник мережі.

Разом із магазинами підприємці відкрили власне виробництво їжі та напоїв. Вони готують бокси з комплексними обідами, сніданками, салатами тощо. «У нас свій завод,– з усмішкою каже Роман. – Кухня за площею десь 400 квадратних метрів. На піку ми видавали 180 тисяч страв на рік [майже 1000 страв на день, – ред.]. Ми думаємо, що це досить багато. У нас невелика команда, але досить ефективне виробництво. Попередньо в нас стояло завдання: зробити смачно, але економічно вигідно».

6 закладів у Львові та робота з командою

Одним з основних ключів до успіху підприємці називають свою команду. За словами Сергія Цюпка, якісна внутрішня комунікація – це філософія мережі. «Ми обіймаємо людей, платимо їм заробітню плату, даємо можливість рости. Нам не доводиться «вимагати» результат: коли команда відчуває, що ми тут, поруч з ними, це формує культуру коли кожен бере відповідальність і старається на своєму місці. Ми не кажемо їм любити гостей, а ми незрозуміло де. Ми тут, разом з ними», – каже Цюпко.

«Я можу доповнити розумною фразою, що сервіс для зовнішнього клієнта лежить через сервіс для внутрішнього клієнта. Ми хочемо бути улюбленим магазином біля дому і, крім як робити це по-справжньому, немає іншого шляху», – додає Роман Зорій.

Нині «Каферинки» працюють в шістьох локаціях у Львові. Вибір нових місць для відкриття залежить від людей, які там живуть, кажуть засновники. Здебільшого це нові житлові комплекси. «Є поняття того, що в країні живе пасивна більшість та активна меншість. Так і активна меншість задає тон розвитку, руху, напряму. Ця активна меншість – це є наші клієнти. Це переважно молодь, яка до 35–40 років, яка знає, що вона хоче в житті, яка працює, яка любить споживати смачно, якісно, яка цінує сервіс, яка хоче перебувати в класних просторах», – пояснює Зорій.

Про виклики підприємці говорять неохоче. Кажуть, що сам формат для них є найбільшим викликом, оскільки ніхто з них не мав досвіду в ритейлі перед тим, як заявити, що планує відкрити сто магазинів. «Увесь наш досвід – це криза, – усміхається Сергій Цюпко. – Жодного дня без кризи не живемо ці два роки. Нам весь час бракувало компетенції та ресурсів».

Як приклад співвласники «Каферинок» розповідають про організацію процесів: «Це бізнес у бізнесі. Такого досвіду ні в кого не було, у це треба було зануритись і зробити. Ніхто не знав, як відкривати продуктовий магазин. Це не просто його операційно бігти, а інфраструктурно забезпечити все: бек-офіс, магазин, класну аналітику, розуміння, яке рішення треба ухвалювати, які дані для того генерувати, як їх аналізувати. Це не про те, щоб побудувати ресторанчик, якому прилетіло кілька чеків, і ти не контролюєш свою маржу, бо в тебе націнка на твій фудкост у три-п'ять разів, а дійсно зібрати команду, яка може робити рентабельний продукт».

Критична інфраструктура та плани на 100 закладів

Проте окремо підприємці пригадують, як 23 лютого 2022 року готувалися до відкриття третього магазину, яке мало відбутися за кілька днів. Війна змінила їхній бізнес, але на краще, кажуть у «Каферинку». «Увечері в нас була дегустація суші, які ми готували на своїй кухні та планували запустити (а потім таки запустили) в продаж у наших торгових точках. Після неї ми роз’їхалися. Після ранкових вибухів ми зідзвонилися й намагалися скласти план на наступні кілька днів. Ми все зробили для нового магазину. Вклали гроші, зібрали команду. Але ми змістили відкриття всього на кілька тижнів», – згадує Павліківський.

Як на мережу вплинуло те, що після початку повномасштабної війни Львів прийняв багато внутрішніх переселенців? «Це дало нам поштовх насамперед, – відповідає Роман Зорій. – Приплив людей до Львова так чи інакше вплинув на результати в кожного торгового об’єкта. З іншого боку, це нас ще більше ввімкнуло. Ми почали швидше ухвалювати більш критичні рішення, і воно дало нам поштовх у розвитку».

«У нас тоді було тільки два магазини, – додає Павліківський. – Другий ми відкрили в новому ЖК, він перші девʼять місяців не показував результати, ми ледь виходили в нуль. Він ще не заробляв, у нас були величезні операційні витрати на бек-офіс і на виробництво, яке тоді теж не було забезпечене таким збутком через малу кількість магазинів. І коли почалася повномасштабна війна, приїхали дуже багато людей і ЖК, у якому був другий магазин, швидко заселився різною аудиторією з Києва, Харкова й інших міст. І ми у квітні-травні відчули нереальний ріст на цьому об’єкті. Це дало нам відчуття того, що ця бізнес-модель все-таки вартує того, щоби продовжувати боротися. Коли ми проінвестували велику кількість грошей, а воно ще не злетіло, то ти не знаєш, коли воно має це зробити та чи має взагалі. Ну і ми просто побігли далі після цього».

Зорій каже, що повноформатне вторгнення РФ допомогло бізнесу прискоритися: «Коли ми відкрили перший магазин, то побачили, яка [реакція] у мешканців, у тих, хто поруч працює і заходить. Було відчуття, що формат потрібний, тут є потенціал, воно нас дійсно драйвило. Але [повномасштабне] вторгнення пришвидшило цей розвиток дуже сильно. Найімовірніше, ми би вийшли на всі ці показники колись, але це було б дуже довго».

Продуктові магазини – це частина критичної інфраструктури, наполягають співзасновники: «Людям треба їсти та пити щодня.. Ми говоримо про базові продукти, звичайно. Забезпечити постачання було досить непросто в перший тиждень, тому що всі були дуже в підвішеному стані. Як каже Сергій, усе розмітали… Ну ви пам’ятаєте, що відбувалося тоді в супермаркетах».

Власники «Каферинку» підсумовують, що вивели робочу модель, яка добре працює, тому планують ставати керівною компанією. «Ми відтестували формат, він добре працює, – кажуть в «Каферинку». – Зараз ми масштабуємося в своєму темпі, відкриваючи власні та партнерські об’єкти».

Засновники кажуть, що мають в планах розвиток ще сотні закладів формату. Найближчі плани – запуск ще трьох закладів у Львові, що вже перебувають в процесі відкриття. «До нового року хочемо перетнути позначку в десять [приміщень]», – каже Зорій. «Насправді ми зайшли з великою амбіцією в сто магазинів ще до того, як з'явився перший. Кинули всі ресурси, які нам потрібні, на перший рік. Але бачили, що на кожному етапі ресурсів треба було набагато більше», – додають співзасновники «Каферинок». 


Інтерв’ю: Марк Лівін

Текст: Анастасія Коропецька

Редагування: Ярослав Друзюк

Корегування: Ніка Пономаренко

Верстка: Дарина Лисак