ФінансиПенсійний фонд банкрут, а пенсії не буде? Що зробити вже, щоб майбутнє було з достатньою пенсією

Грошей, які українці сплачують у Пенсійний фонд, давно не вистачає, щоб покривати пенсії, а дефіцит покривають коштом державного бюджету. До того ж війна вдарила по демографії України, через що реформу пенсійної системи, яку ігнорували ще до початку великої війни, відклали на «майбутнє». «Це наша відповідальність – подбати про своє майбутнє», – кажуть фінансові консультанти, тож ми запитали їх, як подбати про майбутнє, у якому є гроші на пенсію.

Яка взагалі ситуація з пенсійною системою в Україні?

В Україні трирівнева пенсійна система, її ще називають «солідарною» через назву першої ланки. Це нащадок пенсійної системи СРСР, коли незалежно від того, скільки людина заробляла і який мала стаж, усе ж отримувала пенсію від держави. Зараз ця система трохи змінилася: тепер має значення стаж і те, скільки ти заплатив грошей у державний бюджет. Другий рівень цієї системи – накопичувальна ланка, коли держава бере частину грошей, які ти сплачуєш як ЄСВ й інвестує в реальну економіку, яка і приносить прибуток. Утім, цю ланку досі не впровадили в Україні, натомість утілили зразу третю ланку – добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Це значить, що українці самостійно можуть інвестувати в недержавні пенсійні фонди, яких в Україні зараз 52.

«Наш державний пенсійний фонд давно банкрут. Тих внесків, які сплачують люди, недостатньо, щоб покривати пенсії для пенсіонерів. Щороку цей дефіцит зростає, його закривають коштом державного бюджету. Навіть якщо всі люди повернуться з-за кордону й почнуть платити податки, мало що зміниться», – пояснює Тритяк.

Ситуація й до повномасштабного вторгнення РФ, до того як за кордон виїхала велика кількість людей, постійно погіршувалася, каже Галина Тритяк. Кількість пенсіонерів зростає, а працівників – зменшується. «Солідарна система давно себе пережила, тому були зміни щодо страхового стажу й дискусії про перехід на обовʼязкову накопичувальну систему, але через велику війну до цих розмов повертаються усе рідше», – додає фінансова консультантка.

Так, 25 квітня парламент України провалив голосування за законопроєкт про накопичувальне пенсійне забезпечення. «За» лише 214 голосів, пише нардеп Ярослав Железняк. За його словами, шансів для ухвалення закону майже немає, зокрема, через «незрозумілу ситуацію з демографією», а також норму МВФ, яка передбачає, що будь-які зміни пенсійної системи мають бути погоджені зі Світовим банком.

Якщо втілити цю реформу, Україна перейде на обовʼязкову накопичувальну систему. Це значить, що частина внесків, які ми сплачуємо, буде, як і раніше, йти державі, а невеликий відсоток – на персональний накопичувальний рахунок. Тобто пенсія складатиметься із суми грошей на персональному рахунку й виплат від держави.

Утім, поки цього не сталося, перекладати відповідальність за пенсію на державу не має сенсу, вважає Тритяк. Основне завдання українців – самостійно забезпечити собі майбутнє, погоджується Оксана Желєзко. «Навіть зараз слово «пенсіонер» в Україні асоціюється з тотальною бідністю. 51% пенсіонерів у країні отримує пенсію до 4000 гривень на місяць, це менш як 100 євро. Це один із найнижчих рівнів пенсії в Європі. Премʼєр-міністр Денис Шмигаль, коли виступав у 2020 році перед студентами «Львівської політехніки», сказав, що через 15 років пенсії в Україні не буде. Це, мабуть, була одна з найбільш чесних комунікацій влади щодо пенсій», – каже вона.

Чи значить це, що нове покоління взагалі не матиме пенсії?

Люди, яким зараз до 40 років, не матимуть пенсії в Україні, або ж це буде мінімальна пенсія, вважає Оксана Желєзко. Так, ФОПи зможуть розраховувати на мінімальну пенсію, якщо вони сплачують мінімальний ЄСВ – 22% від мінімальної зарплатні, й усе. Але для цього їм потрібно мати мінімум 15 років стажу. Перевірити свій стаж і прогнозований розмір пенсії можна на порталі Пенсійного фонду за посиланням.

Виходить, покоління людей віком 20–30 років працюватиме до глибокої старості, щоб не жити на одну лиш пенсію? Так, якщо покладатиметься лише на державу, вважає Тритяк. Якщо в людини є 15 років мінімального стажу, то на пенсію можна вийти в 65 років, але щоб вийти в 60, наприклад, станом на зараз потрібно вже 31 рік стажу.

Крім того, частка людей в Україні, які зайняті в гіг-економіці, зростатиме – це світова тенденція, додає Желєзко. Це модель, що ґрунтується на основі короткострокових контрактів. За нею працюють служби виклику таксі чи доставка їжі. Утім, модель має недоліки, наприклад, відсутність лікарняних та інших пільг, які мають офіційно працевлаштовані працівники.

З чого починати інвестувати?

Спершу варто закрити всі борги та сформувати фінансову подушку. Розмір збережень може бути різним, але головне, щоб він давав відчуття фінансової безпеки. Можна орієнтуватися на 3–12 базових місячних витрат, але якщо є діти або інші фінансово залежні від вас люди, то варто відкласти трохи більше. Утім, якщо фінансової подушки ніколи не було, то накопичити на три місяці – це вже успіх. Крім того, навіть якщо у вас є незакриті кредити, варто відкласти гроші хоча би на один місяць життя.

Краще окремо тримати фінансову подушку, а окремо – гроші для довгострокових інвестицій чи пенсії. Якщо «подушку» можна зберігати на власному рахунку або навіть готівкою, то гроші для довгострокових цілей будуть лише знецінюватись, якщо зберігати їх у такий спосіб. 

Що таке ці недержавні пенсійні фонди і які є альтернативи?

Недержавні пенсійні фонди й лайфове страхування – це інструменти, через які держава стимулює українців формувати капітал на приватну пенсію. Якщо людина офіційно працевлаштована, що не стосується ФОПів, то вона також має право на податкову знижку. 

Лайф-страхування працює не тільки на накопичення грошей, а й на захист людини, тоді як недержавний пенсійний фонд – це прямий інструмент для формування додаткової приватної пенсії. Гроші з рахунку недержавного пенсійного фонду можна забрати не раніше, ніж за 10 років до офіційного пенсійного віку. Тобто якщо офіційний вік 60 років, то забрати гроші можна буде в 50, і неважливо, коли цей рахунок відкрили – у 20, 30 чи 40 років. «Цим недержавні пенсійні фонди й відрізняються від депозитів, бо є розуміння, що це довгострокова історія», – каже Галина Тритяк.

Почати інвестувати в недержавний пенсійний фонд можна з 300 гривень. Відкрити рахунок у такому фонді можна за 15 хвилин, а авторизуватися можна через застосунок «Дія». «Пенсійний рахунок перебуває в компанії, що за нього відповідальна, а інвестуєш ти в недержавний пенсійний фонд, це дві різні структури. Тобто якщо є бажання змінити пенсійний фонд, то можна написати заяву, і з грошима, які ти отримав за цей час, перейти в інший фонд. Це, наприклад, те, чого немає в лайфовому страхуванні – ти не можеш змінити цю компанію», – розповідає Оксана Желєзко.

Недержавні пенсійні фонди – це не тільки про збереження, а й про примноження грошей, хоч це й не високодохідний інструмент, пояснює Тритяк. Такі фонди використовують більш консервативні фінансові інструменти, але відсоток нараховується щороку. Зараз середня дохідність недержавних пенсійних фондів складає в межах 17–20% річних у гривні. Інфляцію на цей рік, наприклад, закладають на рівні 10%, тож реальне зростання капіталу є навіть за таких умов. 

Утім, щоб сформувати значний капітал для фінансової свободи, не варто обмежуватися одним інструментом, потрібно поєднувати кілька різних. «Якщо ми говоримо про більш пасивне інвестування за кордоном, у фондовий ринок, то оптимальний інструмент – формування капіталу через ETF-фонди. Ще один інструмент – інвестиційне страхування життя (unit-linked), що теж передбачає інвестування в S&P 500», – каже Тритяк.

Депозити, інвестиції в нерухомість і криптовалюта

Депозит зазвичай відкривають радше для збереження, ніж для примноження грошей, принаймні в умовах із таким рівнем інфляції та відсотковими ставками, вважає Галина Тритяк. За її словами, є альтернативи, наприклад, державні облігації, що дають кращу дохідність, ще й дохід від них не оподатковується, на відміну від депозиту. «Це точно не інструмент для формування капіталу на пенсію, бо він занадто легкодоступний. Найбільший ворог грошей – це переважно сама людина», – каже Тритяк.

«Треба спробувати всі інструменти, щоби хоча би зрозуміти, що це таке», – додає Желєзко, але погоджується, що депозит – це не спосіб заробітку або пасивного доходу. За її словами, краще придбати військову облігацію за 1000 доларів, дохід від яких, зокрема, не потребує додаткового оподаткування, на відміну від депозитів. Утім, якщо такої суми немає, можна відкрити депозит на 100 доларів і щомісяця поповнювати його на таку суму.

«Якщо ви не зовсім упевнені й немає розуміння, що й до чого, то не варто інвестувати. Можна щось почати робити як експеримент, але тоді й сприймати це потрібно як експеримент [...] Почати інвестувати просто заради того, щоб почати інвестувати – це не дуже хороша ідея, бо якщо немає плану, то людина більше схильна до емоційних рішень, є ризик втратити частину або всі гроші», – каже Тритяк.

Інвестування в нерухомість, наприклад, також буває різне: можна пробувати купувати дешевше й продавати дорожче, а можна розглядати здання в довгострокову оренду. Утім, купівля нерухомості має доволі високий поріг входу, зазвичай це кілька десятків тисяч доларів. Збирати 30–40 тисяч доларів, щоби почати інвестувати в нерухомість і нічого не робити з цими грошима до цього – не найкраща ідея, вважає Тритяк. «Як на мене, оптимальний варіант – це інвестування у фондовий ринок, а вже потім, коли є певний капітал, його можна перевести в нерухомість», – додає фінансова консультантка. Попри це, за кордоном працюють REIT-фонди (Real Estate Investment Trust), у які можна інвестувати від 100 доларів.

Що стосується криптовалюти, то Желєзко вважає, що це можна спробувати як один з інструментів інвестування, але краще сприймати крипту як «пісочницю» в інвестиційному портфелі, у якій можна тестувати й досліджувати.«Для себе я ухвалила рішення, що в крипті заробляють професіонали. Я не кажу, що там узагалі не можна заробити, але ти маєш бути потужним стейкхолдером у цій сфері», – каже Желєзко.