The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Героїня нового матеріалу – продюсерка проєкту «Фантастичні українці» Аліна Гисева.

На Аліні: сумка – Dr. Martens, костюм – The Oversized, взуття – no name, пальто – Who is it

Про шопінг

Я точно не шопоголік, мені шкода свого часу на багатогодинне бродіння магазинами.

Мій девіз: «Прийшов, побачив, переміг». Останнім часом обираю речі в інстаграмі: пишу в директ, чи є в наявності мій розмір – і тільки тоді приїжджаю в магазин.

Я з тих людей, для яких найважливіше – комфорт. Мені важливо розуміти, що у своїх речах можу спокійно лазити знімальним майданчиком і вони не будуть обмежувати мої рухи. Здебільшого обираю оверсайз і базові кольори: чорний, білий, сірий, іноді тілесний і хакі. Це полегшує вибір уранці, бо майже всі речі легко комбінуються між собою.

Не надто люблю Zara, Mango, H&M – починаючи від натовпу в магазинах і закінчуючи якістю речей, яким можна знайти кращу альтернативу серед українських дизайнерів за ту саму ціну. У масмаркеті зрідка купую базові речі, типу однотонної футболки або домашніх штанів, але завжди розумію, що ця річ на два прання максимум.

Пам’ятаю, як за один день побачила кілька дівчат у такій самій сорочці, що й у мене. Вона була від Zara, коштувала близько 2 500 гривень. Тоді я зрозуміла, що потрібно переходити на локальні бренди. Коли почала активно шукати, зрозуміла, що нашим є чим вразити.

Подруга якось привела до шоуруму Why Not Denim на Обсерваторній – там непоганий вибір і деніму, і оверсайз спортивних костюмів, і піджаків. Цінник суперприємний. Спортивні штани обійдуться вам у 1 200 гривень, а базове боді близько 800 гривень. Класні нейтральні та зручні речі можна знайти в Syndicate на Рейтарській. А їхній шарф із серії «Український авангард», – окремий різновид любові. Він схожий на величезний килим, ти ходиш, ніби в ковдрі.

Якщо говорити про шопінг для задоволення, то це про речі, до яких я давно придивляюсь і додаю у збережене в інстаграмі. Потім, скажімо, раз на сезон, отримавши хороший гонорар, хочу себе потішити – іду в TTSWTRS і купую звичайнісіньке боді за 6 000 грн або бананку за 8 000 грн. Розумію, що люди, які не цікавляться українськими брендами, чи от хоча б покоління наших бабусь, не повірить, що звичайна однотонна чорна бананка від «наших» дизайнерів може стільки коштувати, бо на ній не написано «Gucci».

Люблю спостерігати за реакцією людей, які роблять комплімент одягу, а потім здивовано витріщаються на мене, дізнавшись, що це локальний виробник. Іноді, коли запитують про вартість, дивуються, чому наші ставлять зависокі ціни. Я ж пояснюю, що ми мусимо боротись із цим комплексом меншовартості. Якщо річ стильна та якісна – має коштувати відповідно. До того ж служитиме довго, як моя улюблена «невмируща» бананка від TTSWTRS. Тому краще купувати рідше, але якісніше.

Сильно люблю оверсайз. Надихаюсь корейськими модниками, вони носять його максимально стильно. Між іншим, крута підбірка корейських брендів у So dodo. І приходять вони в єдиному екземплярі.

Цього карантину мені пощастило, я першою відхопила супероверсайз-куртку у стилі «Каньє Вест» в єдиному екземплярі, яка й досі отримує найбільшу кількість компліментів серед моїх речей. Подобається, що не бачу нікого в таких самих речах. Однак потрібно бути готовим, що за корейські бренди ми переплачуємо банально через складне транспортування. Тому вартість куртки буде близько 250–300 євро.

Якщо також любите оверсайз, то раджу корнер вітчизняних брендів Rehab у ЦУМ. Нещодавно шукала пуховик і знайшла в них кльовий бренд Nebesite. Зараз на мені зимове пальто, а, точніше, «кожух» українського бренда Who is it. Купила його у цьому ж корнері за 7 000 гривень і сильно задоволена, що не мерзну. У Rehab і взуття класне представили.

Ще мені подобається наш бренд Ali Saulidi – це просто кайф, одяг настільки футуристичний, провокативний, однозначно для сміливців.

Та розумію, що дивні черевики від Ali Saulidi чи оверсайз – не для всіх. Мені постійно прилітають жарти з цього приводу. Деякі колеги з роботи лагідно кажуть: «Аліна, досить ходити в цих мішках, тобі потрібно попрацювати над стилем. Не приходь на ділові зустрічі, ніби ти безхатько й одягла перше, що з шафи випало». А бабуся взагалі невтомно повторює: «Боже, зніми цей одяг 80-го розміру, бо ти так ніколи заміж не вийдеш». Та мене це швидше тішить, бо мій стиль такий і в оверсайзі я почуваюся собою. Ніякої тобі сексуальної об’єктивації на робочому місці.

Однак зрідка, коли необхідне щось «жіночне», іду у Volan або Kvartira 31 на Рейтарській. Там можна обрати щось у стилі «подружка нареченої».

Маю багато спортивного одягу. Для мене він швидше повсякденний, бо в ньому зручно сидіти в монтажці й не боятись його зім’яти чи заплямувати. Adidas або Nike в нас майже не купую, тому що на вітринах здебільшого старі колекції з минулих сезонів і коштують вони зазвичай дорожче, ніж на офіційному сайті. Тому я купую Nike та Adidas за кордоном або замовляю звідти. Також за кордоном купую Levi’s – це хороший денім, він у мене завжди має бути. Із класичного обираю Cos, Uniqlo, а із casual – Superdry, Tommy Hilfiger, Lacoste, & Other Stories.

Щодо взуття: здебільшого це різноманітні кросівки влітку та спортивні хайтопи взимку. Особливо люблю: Adidas superstar, Nike air Zoom, Nike air Huarache, Nike air force та іноді Skechers. Дуже люблю всілякі Crocs, це найзручніше, що можна придумати: і за кермом, і на зйомках. Я не зважаю на жарти друзів, що це взуття для пенсіонерів.

Підбори вдягаю вкрай рідко й тільки на івенти. Якщо захочу придбати нові, то піду у Hvoya, Marsala чи Katya Silchenko.


Костюм The Oversized

Я купила цей костюм спеціально для кінопрем’єри «Фантастичні українці» менше, ніж за добу. Коли збагнула, що завтра івент, на якому не зможу бути у спортивному костюмі, – одразу поїхала в The Oversized. Там дівчата швидко обрали відповідний мені костюм, зробили всі заміри, перешили під мене й наступного ранку я забрала готового красеня. Обійшовся мені у 5 500 гривень.

The Oversized – стильний бренд, позиціюють себе як upcycling atelier, перешивають із вживаного одягу. Дуже круті, екологічні та про розумне споживання.

Індивідуальний підхід і клієнтоорієнтованість – ось що дають нам локальні бренди. Це – кайф, цей шопінг я навіть вважаю комфортним. Швидко, доступно й важливо, що поруч немає шуму від людей, тиску у приміряльних і незадоволених облич на касі.

Тобі усміхаються, пропонують каву, присісти, відпочити, ти не стресуєш. Пишаюся нашими молодими українськими брендами, давайте підтримувати їх. Вони на це заслуговують.


Сумка – Dr. Martens

Купила її десь за кордоном, здається, у Лондоні.


Пальто – Who is it

Купила в ЦУМі в корнері Rehab.

Про місто

Я з Вінниці, живу в Києві вже 5 років. Переїхала сюди в 17 років і вступила в Києво-Могилянську академію на правничий факультет.

За період мого життя в Києві пожила в різних районах. Перші декілька років жила поруч із Могилянкою, на вулиці Хорива на Подолі. Винаймала там квартиру й це було дуже круто, оскільки це прямо в серці Подолу, поруч багато класних хіпстерських кафе, типу Espressoholic.

Потім жила на Оболоні, а зараз за містом – на Петропавлівській-Борщагівці. Мені потрібно було терміново виїжджати з квартири на Оболоні й це був єдиний варіант, куди можна було швидко з’їхати. Спершу думала, що надовго не затримаюсь, бо не звикла жити за містом, але зараз кайфую від лісу, озера та краєвиду зі своїх панорамних вікон – і поки не готова з ними розлучатись.

Зараз для мене комфортні умови переважають район, оскільки я користуюсь автівкою: загалом мені байдуже, де жити. А в період карантину жити за містом – просто ідеально: затишно, красива природа й усі мої друзі напрошуються в гості.

Мій улюблений район у Києві – це Поділ, тому що моє глобальне знайомство з Києвом відбулося саме в цьому районі. Андріївський узвіз, як на мене, місце сили всіх подолян. Обожнюю гуляти нічним Андріївським, слухати вуличних музикантів, дивитись на туристів і пригадувати розповіді Булгакова про цю неймовірну вулицю.

Серед закладів мої улюблені: «Дилетант»; Hum:Hum – для сніданків непогана історія. Іноді, якщо нікуди не поспішаєш, можна зайти у «Друзі». Також мені подобається Good girl, Fish&Pussycat, Liberty, Zigzag. Особливе місце – «Тарілка 22» на території кіностудії Film.ua. Мені здається, це найсмачніший і водночас найдешевший ресторан. Щоб поїсти там, необов’язково бути працівником кіностудії.

Серед барів останнім часом полюбляю «Бармен Диктат». Мені здається, останні пів року туди ходить уся кіношна тусовка. Також мені подобається Parovoz Speak Easy, а влітку – Grails на Подолі. Ще дуже люблю Sky Garden – там найсмачніша веганська їжа в місті.

Фото: Костянтин Гузенко