Зовнішній виглядІрина Мокрій, 28 років, учителька географії

The Village Україна в рубриці «Зовнішній вигляд» фотографує містян і просить їх розповісти про свій одяг, шопінг та улюблене місце в Києві. Напередодні Дня вчителя героїнею нового матеріалу стала вчителька географії Ірина Мокрій.

Про шопінг

Я з дитинства обожнювала одяг, це прищепила мені мама, вона завжди гарно одягалася й мала багато одягу, взуття та завжди щось нове. З дитинства мене модно одягали в школу, звісно, до підліткового віку, бо там, самі знаєте, почалися субкультури й «те не хочу, те не буду».

Над стилем, як і над стосунками з Києвом, мені теж довелося попрацювати. Недавно стався переломний момент, коли мені остаточно перестав подобатися мій вигляд. Тоді я зібрала всі свої кофтинки, які берегла з 11 класу, і віднесла на благодійність у «Ласку». Почала прислухатися до себе та свого тіла, у чому йому добре.

Ключову роль у стилі, мабуть, відіграє моя професія. Усі пам’ятають історію про вчительку в купальнику, яка облетіла всю Україну. Тому для мене важлива базовість речей. Останнім часом почала купувати менше, але якісніше й дорожче, адже всіх зараз хвилює проблема утилізації одягу та модна індустрія, яка відповідальна за засмічення планети.

Якщо говорити про шопінг, то я – взуттєвий маніяк, як Кері Бредшоу. Так люблю взуття, що можу купувати кожного сезону нову пару туфель, черевиків, кросівок і босоніжок. Вважаю, що взуття для жінки, як дорогий годинник для чоловіка, підкреслює статусність і серйозність. Обожнюю красиве шкіряне взуття. З українських брендів мої фаворити – Kachorovska, Hvoya, Te shoes, Shoes Nani.

Здебільшого базові речі я купую в масмаркеті: у Zara, Massimo Dutti, Mango, Reserved. Обожнюю стокові магазини та аутлети, де можна вирвати класні базові речі: жакети, сорочки, водолазки, джинси: Brands outlet, Obnova, G-outlet.

До шопінгу підходжу продумано, здебільшого знаю, чого хочу, іду за певними одиницями (у цьому мене виручає інстаграм і стилісти, блогери, які знімають огляди нових колекцій і магазинів). Масмаркет люблю за різноманітність трендового одягу, де можна дуже швидко скласти модний лук.

Серед українських брендів подобаються Nove.Coat, Katimo, Jul, лляні костюми – в Balcony, Nugastudio, Daff і Katsurina. Сумки – Kozhuhar, Kate Kore та Kachorovska.

Часто мене виручає мама, яка надсилає мені з Калуша взуття зі стоків і базару, куди з-за кордону завозять класне фірмове взуття закордонних марок і на 50% дешевше. Зазвичай це такі бренди, як Minelli, Cos, Vagabond, Ecco, Timberland, Rieker, Tamaris, Salamander і Teva. Усі фірмові кроси – Nike, Adidas, Vans, кеди Converse – завжди шукаю там.

Що можу сказати точно, онлайн-шопінг – це не для мене, завжди боюся невідповідності очікування та реальності, з розміром важко вгадати. Навіть якщо щось побачила в інстаграмі, завжди найперше шукаю, чи є шоу-рум, де можна приміряти цю річ. На картинці завжди дуже гарно, а на мені може й не сидіти так само.

Про місто

Я не киянка, а провінціалка – дівчина, яка у 17 років приїхала з маленького міста Калуша на Івано-Франківщині до столиці в пошуках нових вражень, перспектив і великої любові. Як у серіалі «Секс і місто»: дівчата приїжджають у велике місто за двома «л»: лейби та любов. Київ не з першого разу мені зайшов, нам довелося попрацювати над нашими стосунками, але згодом це місто просто поглинуло мене повністю.

Зараз Київ для мене – це місто мого життя, усе в ньому для мене особливе й улюблене. Київ мене не втомлює, а надихає, дає відчути якісь змішані відчуття щастя, спокою, рівноваги, самодостатності, свободи та любові. Знаю, багато хто каже, що цей мегаполіс тисне на них, втомлює: усі кудись поспішають, ніхто нікого не помічає, життя проходить, тільки іноді ти на хвилинку зупиняєшся й затамовуєш подих від краси якоїсь вітрини чи старовинної історичної будівлі та знову біжиш у справах. Це правда – таке життя у великому місті. Мені здається, я народилася для цього життя й через це доля мене привела сюди. Бо для мене це суцільний кайф: величезні вітрини магазинів, сигнали машин, стукіт трамвайних колій, кафешки та ресторани, мурали та старі будинки. Де б я не була, завжди спішу повернутися з відпустки до Києва, а відпустка в мене довга – ціле літо.

Люблю гуляти й розглядати вікна людей в центрі та красиві балкончики, та й узагалі люблю спостерігати за людьми, а тут вони особливо красиві, стильні й не нудні.

Що стосується локацій, то я не люблю центр Києва: Хрещатик, Майдан Незалежності, Маріїнський парк. Це, мабуть, професійне, бо за роки роботи в школі на вихідних хочеться сховатись від людей і місць їхнього скупчення. Обожнюю район, в якому працюю – район цирку та вище, вулицею Гончара, велотрек і Рейтарську. Обожнюю театр імені Франка, тому це теж місце маствізит для поціновувачів і культурних естетів. А ще люблю Національну оперу, куди обов’язково потрібно потрапити хоча б перед Новим роком на «Лускунчика».

Робота вчительки, здавалося б, недовга за часом, багато хто думає, що в обід я вже вільна. Насправді робота енергозатратна й часто виснажлива. Вигорання – це моя улюблена рубрика, з якою працюю кожного дня. Тому моїми місцями сили є кав’ярні району: 1900 coffee, Station Cakes&Coffee, Coffee and the city та Luch coffee. Останнє – просто виграшне комбо: смачна кава, випічка Baker street і морозиво Mr.Pops. Люблю всі заклади зі сніданками, а ідеально, коли вони там цілий день: Zigzag, Tres Branche, недавно відкрила для себе нове місце на шумній Бессарабці – «Чайка», де просто божественний авокадо-тост і м’ятний чай.

Звісно, усі люблять «Китайский Привет», я не виняток, проте моїм фаворитом і особливим місцем з азійською кухнею є «Китайка».

Art Eclair на Костельній – такі ідеальні еклери, яких більше ніде не скуштуєте. Особливе місце біля роботи – пиріжкова «Тітка Клара», думаю, про їхні пиріжки з горохом уже знають усі.

Люблю залишатися наодинці після роботи, зазвичай прогулююся парком КПІ, тримаючи курс додому. Особливо приємні такі прогулянки восени після 8 уроків. Також люблю пройтися бульваром Шевченка або погуляти в районі Золотих воріт.