На період карантину бізнеси були змушені залишити свої зручні та гарні офіси й працювати з дому. У креативній агенції Banda не розгубилися та максимально зберегли відчуття фізичного офісу і його атмосферу. У рубриці «офіс місяця» показуємо як саме. А ось такий вигляд має справжній офіс Banda.
Banda – провідна українська креативна агенція. Нещодавно компанія стала №1 у рейтингу «Вибір рекламодавця», а у 2019 – найефективнішою агенцією за результатами Effie Awards Ukraine і найкреативнішою у Центральній та Східній Європі за версією Epica Awards.
Фізичний офіс Banda розташований на Воздвиженці. У цьому приміщенні команда працює вже понад чотири роки. Але чотири тижні тому команда агентства почала працювати дистанційно. За цей час усі встигли облаштувати домашні робочі місця та перетворити Zoom-коли на захопливу пригоду завдяки фонам.
Та найголовніше – вдалося зберегти відчуття фізичного офісу, його атмосферу. Banda розповідають як саме.
Єгор Петров
співзасновник агенції Banda
«Я дуже люблю наш офіс: працювати там, пити каву, розважатися і все-все-все. Але зараз усі вимушені працювати вдома. З одного боку це круто, адже вдома можна не паритися щодо багатьох речей, а ще в Україні недорогий і швидкий інтернет. Але вже на другий тиждень ми з командою почали дуже сумувати одне за одним. Ми зрозуміли, що рідні стіни офісу – це велика частина нашого життя, те, що так само, як і наші ідеї, тримає нас разом. Тому ми вигадали, як додати душі у синтетичне онлайн-спілкування і зберегли наші офісні ритуали, як-от веселі балачки на терасі за чашкою кави», – розповідає співзасновник агенції Єгор Петров.
Насправді на час карантину офіс агенції перетворився на багатокімнатну квартиру. Ось приблизно таку, як на цій схемі:
Метраж: близько 4000 м²
Працівники: близько 60
Автор проєкту: Banda
Призначення: офіс креативної агенції
Коли всі різко перейшли на роботу з дому, Єгор запустив челендж #карантейбл, суть якого полягала в тому, щоб викласти у мережу фото свого домашнього робочого місця.
«Коли бачиш сотні постів про те, як працюють інші люди, стає якось веселіше, здається, що ти не один, а в кожній квартирі/будинку по сусідству хтось так само працює вдома», – кажуть у команді.
Так зараз виглядають #карантейбл наших креативних директорів:
Ось так із дому працюють дизайнери:
Крістіна
дизайнерка
До роботи з дому я вже призвичаїлася. Певні процеси зараз значно пришвидшилися і на 100% перейшли в онлайн. Нещодавно ми робили дизайн-сесію з клієнтом у режимі реального часу і досить швидко погодили, у якому напрямі будемо рухатися, і це великий плюс.
Чого мені найбільше не вистачає на карантині, так це ходьби. Мої ноги скучили за довгими пішими прогулянками, і взагалі я звикла щодня трекати свої кроки. Раніше мета на день була – 10 000 кроків. А зараз боляче дивитися на лічильник кроків.
Коли на другому тижні я вже дуже скучила за командою, прийшла ідея створити онлайн-терасу з Zoom, куди б усі могли впродовж дня вибігати на каву й потеревенити. Так у нас з'явилася наша тераса, нехай і онлайн, але місце, де ми продовжуємо збиратися просто так, щоб побачити один одного.
Так само зробили кухню, щоб можна було разом ще й обідати, як це було раніше. А ще переговорку.
Іван
дизайнер
Скажу чесно, я завжди дуже боявся працювати з дому. Я гадав, що так втрачаю ритм і не можу дисциплінувати себе. Але виявилося, що це не так. Перед карантином ми з родиною виїхали за місто й оселилися у будинку. Тут у мене з’явився простір та зручне робоче місце. Режим роботи не збився, адже ми з командою щодня плануємо завдання від термінових до тривалих. До речі, діти розуміють, що я цілий день на роботі. Молодший слухає, як я говорю під час колів із командою, і вже навіть грається, повторюючи мої слова. Це дуже кумедно. Коли раптом ностальгую за нашим офісом, згадую нашу терасу.
Даня
дизайнер
Перше, що стало непокоїти з початку карантину – моя спина. Вдома зі стільців на той момент були лише два дерев’яні на кухні. Вони виявилися не дуже зручними, щоб увесь день працювати сидячи за компом. І тут мені спало на думку забрати додому моє зручне крісло з офісу. Це було найкращим рішенням для дистанційки. За це моя спина сказала мені «дякую». Ще я замовив собі невеликий стіл. Знайти стіл у період карантину, коли всі різко перейшли на роботу з дому, виявилося завданням не з простих. Довго шукав і таки знайшов. Тепер маю своє комбо для зручної роботи. Я не сумую за конкретним місцем в офісі, радше за можливістю пройтися офісом або проїхатися офісом на скейті, з кимось побазікати дорогою.
Іра
продакт-оунерка
Мені завжди подобалося працювати дистанційно. Інколи я практикувала роботу з дому або з більш затишного місця, де є доступ до інтернету. Це допомагає сфокусуватися на самій роботі, бо немає метушні, зайвого галасу, ніхто не може просто так підійти до тебе і сказати: «У тебе є хвилинка?», а такі хвилинки легко могли розтягнутися на години. Тому мені було легко адаптуватися до роботи з дому, де ніхто не смикає і не відволікає.
Ще я помітила, що стала більше усього встигати й навіть почала освоювати нові програми. Раніше я на льоту записувала щось у блокнот або ставила нагадування, а тепер з’явився час, щоб переосмислити й вдосконалити свої робочі інструменти для планування.
Щоб психологічно налаштуватися на роботу, я вже привчила себе вдягати джинси і сорочку, а ще сережки і робити якусь зачіску.
Звісно ж, я сумую за офісом. Найбільше за людьми. Хочеться вийти на терасу, посміятися, обговорити спонтанні проєкти. Це круто перемикає та є можливість з усіма поспілкуватися, пообніматися. От такого не вистачає, дуже.
Стєша
продакт-оунерка
До роботи з дому я вже пристосувалася. Ми з командою так само плануємо наш день та впродовж дня ділимося апдейтами, хто і що робить. Але вже дуже хочеться живого спілкування, бо нескінченні онлайн-коли вже трошки набридли.
Я часто ловлю себе на думці, що як раз зараз пропускаю багато запланованих подорожей. Просто зараз я мала б бути у Карпатах, багато рухатися і дихати гірським повітрям. Щоб хоч якось заспокоїтись, я щодня вмикаю собі звуки природи.
Страшно подумати, скільки ми проводимо часу сидячи. Здається, щойно закінчиться карантин, я буду щодня бігати і всюди ходитиму пішки. Але це я зараз так думаю.
Найбільше сумую за входом до офісу. Дуже хочеться відкрити скляні двері, переступити поріг і почути, як хтось привітається, усміхнеться, зав’яжеться розмова й одразу день стає крутішим.
Фото: Banda
Коментарі
Підписатись