Через війну в Україні збільшується ризик поширення ВІЛ-інфекції, зокрема через сексуальне насилля, зростання кількості оперативних втручань, травм, особливо на полі бою, попереджають у Центрі громадського здоров’я. Ця хвороба фактично не має симптомів на початковій стадії, тому щоби виявити її, потрібно регулярно проходити тестування. Аби спростити цей процес, ЦГЗ за підтримки USAID нещодавно створили чат-бот у Telegram, що допоможе оцінити ризик захворіти на ВІЛ та знайде найближчий пункт, де можна здати тест.

Водночас удруге за 2022 рік дослідники повідомили про пацієнтів, яким вдалося «вилікувати» ВІЛ. Четвертою такою людиною у світі став 66-річний чоловік: він найстарший із пацієнтів із вірусом імунодефіциту, якому вдалося досягти ремісії після пересадки кісткового мозку зі стовбуровими клітинами. До цього таким методом вилікували від вірусу імунодефіциту двох чоловіків. Також у середині лютого 2022 року вчені з США повідомили про жінку, яку вдалося вилікувати від ВІЛ за допомогою пересадки стовбурових клітин з пуповинної крові.

Крім того, дослідження останніх років розповідають про так званих «елітних контролерів», чия імунна система здатна самостійно позбавитися вірусу. А наприкінці січня стало відомо, що компанія Moderna вже почала тестувати на людях вакцину проти ВІЛу після успішних випробувань на тваринах. Раніше більшість вакцин не проходили клінічні випробування ще на стадії тестування на тваринах.

Пояснюємо, чи це поки експериментальні дослідження, чи справді для ВІЛ-інфікованих є надія на одужання, а також як вберегтися від ВІЛ в умовах воєнного часу.

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

Коли потрібно пройти тест на ВІЛ

Ще до війни Україна займала одне з перших місць серед країн Європи за кількістю ВІЛ-позитивних людей, повідомляють у ЦГЗ. За 2021 рік зареєстрували більше 15 тисяч випадків ВІЛ-інфекції, понад 4 тисячі випадків СНІДу та майже 2 тисячі смертей, зумовлених синдромом набутого імунодефіциту. Водночас кожен третій інфікований українець не знає про свій ВІЛ-позитивний статус.

Як зрозуміти, що потрібно пройти тест на ВІЛ?

Фахівці називають такі стани:

  • невмотивована втрата маси тіла;
  • лихоманка невідомого походження протягом місяця;
  • бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів або бактеріальні пневмонії з рецидивом;
  • кандидоз ротової порожнини (язик густо вкритий білуватим нальотом);
  • різні форми туберкульозу.

Також регулярно проходити тестування треба людям, які:

  • мають незахищені статеві контакти або часто змінюють статевих партнерів;
  • користувалися спільними шприцами та голками;
  • користувалися нестерильними медичними інструментами під час косметологічних процедур, пірсингу або татуювання;
  • мали контакт із кров’ю людини з позитивним або невідомим ВІЛ-статусом (аварії, травми, медичні маніпуляції).

В умовах війни може зростати кількість випадків інфікування ВІЛ: через використання недезінфікованих інструментів у військово-польових умовах, контакти з кров’ю під час надання медичної допомоги, випадки насилля та незахищений секс.

У разі контакту з кров’ю чи іншими рідинами людини, що потенційно має ВІЛ або її статус невідомий, може знадобитися медикаментозна постконтактна профілактика. У яких випадках її застосовують, як саме та яку першу допомогу треба надати потерпілим, можна знайти тут.

ВІЛ фактично не має симптомів на початковій стадії, тому, щоб виявити його, потрібно регулярно проходити тестування. В Україні воно безкоштовне. Якщо ви хочете пройти тест на ВІЛ, треба звернутися до свого сімейного лікаря або до лікаря в найближчій до вас лікарні.

Перед тестуванням можна скористатися чат-бот у Telegram, що допоможе оцінити ризик захворіти на ВІЛ та знайде найближчий пункт, де можна здати тест. Бот розробив ЦГЗ за підтримки USAID, він доступний за посиланням. Бот спрямовує людину залежно від її ризику інфікуватися ВІЛ. Наприклад, людей із групи ризику бот спрямує до відповідних неурядових організацій, які працюють з такими групами. Крім тестування, там надають соціальний супровід та засоби захисту. Незалежно від того, до якого закладу звернулася людина, тестування на ВІЛ безкоштовне та конфіденційне. Експрес-тест можна зробити протягом 15 хвилин методом забору крові з пальця.

Людям з групи ризику й тим, хто має активне статеве життя, бажано робити тест на ВІЛ раз на три місяці, детальніше ми розповідали про це тут. Ми також пояснювали, як ВІЛ-інфіковані можуть отримати медичну допомогу під час війни.

ВІЛ – це мінливий ретровірус

Секрет невразливості вірусу ВІЛ, як й інших ретровірусів, може бути в його оболонці, яка постійно змінюється з такою швидкістю, що імунна система просто не встигає його розпізнати, а тому не бачить небезпеки, яку треба побороти.

Раніше вчені вважали, що оболонка чи капсид, потрібна вірусу для захисту генетичного матеріалу, який знаходиться всередині. Але відтворивши процес інфікування ВІЛ у пробірці, вони зрозуміли, що оболонка «допомагає» процесу зараження.

Вірус нібито «обманює» організм і поширюється за допомогою «самокопіювання» на основі ДНК здорових клітин. Якщо цей процес не зупинити, ВІЛ може перейти в СНІД у середньому через десять років. Ба більше, на початку лютого 2022 року науковці з кількох країн виявили більш агресивний варіант вірусу імунодефіциту, який може призвести до СНІДу вже за два–три роки. Цей штам уже почав поширюватися в Нідерландах.

Антиретровірусна терапія – «снодійне» для ВІЛ

Якщо вірус уже потрапив в організм, повністю його вивести не можна, але можна пригнічувати його розмноження, начебто «приспати» ВІЛ, уже вбудований у ДНК. Для цього інфіковані вживають антиретровірусні препарати. Це комбінована терапія, яку винайшли в 1996 році.

Якщо регулярно вживати ці препарати, кількість вірусу в крові й інших рідинах організму суттєво знижується, аж поки не сягне невизначуваного рівня вірусного навантаження. Це означає, що концентрація ВІЛ у крові стане настільки низькою, що її не може навіть виявити тест, а інфікований не може заразити інших. Так працює формула U=U (Undetectable = Untransmittable), що перекладається як «не визначається = не передається».

Антиретровірусну терапію забороняють переривати, адже організм може виробити стійкість до препаратів у схемі лікування, пояснюють у Центрі громадського здоров’я.

Хто такі «елітні контролери»

Це люди, які інфіковані ВІЛ, але їхній організм може контролювати вірус без підтримки антиретровірусними препаратами. Тобто ВІЛ у їхньому організмі може не розмножуватися навіть протягом 30 років.

Для прикладу, протягом 25 років таке явище спостерігали в однієї з пацієнток, яка брала участь в американському дослідженні, опублікованому в науковому журналі Nature у 2020 році. Водночас у деяких «елітних контролерів» з часом втрачається цей імунний контроль.

Учені й досі не можуть зрозуміти, як ВІЛ-інфіковані здатні контролювати розмноження вірусу без лікування. Це може бути обумовлено генетикою або реакцією організму на ранніх стадіях ВІЛ.

«Елітні контролери» зустрічаються дуже рідко, це може бути один пацієнт зі ста інфікованих. Здатність контролювати розмноження вірусу не залежить від раси, статі або інших показників. Водночас попередні дослідження свідчать, що в «елітних контролерів» може бути вищий ризик захворювань, не пов’язаних із ВІЛ, а саме серцево-судинних та онкологічних.

«Берлінський», «лондонський», «бразильський» та інші пацієнти

Так називають випадки інфікованих ВІЛ, які начебто вилікувалися від хвороби. Докладніше розповідаємо про кожного з них.

«Берлінський пацієнт»

Це американець, його звати Тімоті Рей Браун. Чоловік дізнався про свій діагноз у 1997 році, коли переїхав до Берліна працювати перекладачем – звідси й назва «берлінський пацієнт». На тлі імунодефіциту у 2006 році в чоловіка розвинувся рак крові.

Лікарі запропонували йому пересадку стовбурових клітин кісткового мозку, яка мала допомогти подолати й ВІЛ, і лейкемію. Це був кістковий мозок від донора, який мав стійкість до вірусу. Очікувалося, що нові клітини вростуть у здорову імунну систему.

Це ризикована трансплантація, адже для того, щоб її провести, пацієнтові знищили хвору імунну систему за допомогою хіміотерапії. Перша трансплантація стала частково успішною, бо ВІЛ зник, а рак крові – ні. За рік провели ще одну трансплантацію від того самого донора.

За три роки після операції та закінчення вживання антиретровірусних препаратів у «берлінського пацієнта» не виявили вірусу імунодефіциту. Загалом протягом 12 років вважалося, що Тімоті Браун вилікувався, але у 2020 році в нього стався рецидив раку – і чоловік помер у віці 54 років.

«Лондонський пацієнт»

Це латиноамериканець Адам Кастійльєхо з Лондона. Чоловік розкрив своє ім’я виданню The New York Times, спочатку вів анонімний акаунт у Twitter.

У «лондонського пацієнта» виявили ВІЛ у 2003 році, коли йому було 23 роки. В 2012-му в нього також діагностували лімфому Ходжкіна, тобто злоякісне захворювання лімфоїдної тканини. Протягом кількох років чоловік проходив хіміотерапію. Потім йому зробили операцію, подібну до тієї, яку переніс Тімоті Браун.

У березні 2019 року стало відомо, що Адам Кастійльєхо вже півтора року перебуває в ремісії. Йому вдалося вилікувати обидві хвороби.

«Бразильський пацієнт»

Його ім’я не повідомляють, але відомо, що це 34-річний чоловік, який дізнався про свій діагноз у 2012 році. Чоловікові нібито вдалося вилікуватися без пересадки кісткового мозку. Його лікували за допомогою експериментальних антиретровірусних препаратів.

Станом на липень 2020 року ВІЛ був відсутній у його організмі протягом більш ніж 57 тижнів. Але з часом тести «бразильського пацієнта» почали вказувати на те, що його імунна реакція слабшає.

«Нью-йоркська пацієнтка»

Це американка середнього віку та змішаної раси, яка, імовірно, стала першою жінкою, яка вилікувалася від ВІЛу. Вона хворіла на ВІЛ з 2013 року, а за чотири роки в неї розвинулася лейкемія.

Після хіміотерапії, яка знищила клітини її крові, жінці провели гаплокордову трансплантацію. Цей новий підхід означає, що їй одночасно трансплантували стовбурові клітини від члена її сім’ї, який не має генетичної мутації, стійкої до ВІЛ, і стовбурові клітини пуповинної крові, що містять таку мутацію. Це кров із національного сховища, яку взяли від новонародженої неспорідненої дитини.

За три роки після операції жінка перестала вживати антиретровірусні препарати. З того часу вже минуло більше року, і поки вона перебуває в ремісії.

У США продовжують спостерігати ще за 25 ВІЛ-інфікованими пацієнтами, яким пересадили стовбурові клітини з пуповинної крові для лікування раку й інших серйозних захворювань.

Пацієнт із «міста надії»

Четвертого пацієнта, якого вдалося «вилікувати» від ВІЛ, називають пацієнтом із «міста надії», за назвою американського закладу в Дуарті (штат Каліфорнія), де він проходив лікування.

Це найстарший із пацієнтів, якому вдалося досягти ремісії, йому 66 років. Діагноз ВІЛ чоловіку поставили ще у 1988 році, а у 2019 році діагностували лейкемію. Під час лікування йому пересадили кістковий мозок зі стовбуровими клітинами від неспорідненого донора із рідкісною мутацією гена CCR5, яка робить людей стійкими до ВІЛ.

Пацієнт перебуває у стані ремісії (як ВІЛ, так і раку) вже 17 місяців та не вживає антиретровірусну терапію від березня 2021-го, хоча до цього вживав її протягом 30 років.

Яка генетична мутація була в крові донорів

Цим пацієнтам пересаджували стовбурові клітини, які мали дві копії гену CCR5Δ32. Інакше кажучи, вони мали генетичну мутацію, стійку до вірусу ВІЛ: у цих донорів були відсутні рецептори CCR5, через які вірус потрапляє до клітин організму, Т-лімфоцитів.

Ця мутація трапляється переважно в людей європеоїдної раси, які живуть на півночі Європи (15–18%). Для порівняння, у країнах Азії таку мутацію мають 3–5% людей. Як свідчить дослідження, опубліковане в Nature Medicine, люди зі стійкістю до ВІЛ можуть не мати стійкості до інших вірусів, наприклад вірусу грипу.

Якщо потенційні донори – білі європейці, то, здавалося б, це обмежує кількість трансплантацій для людей неєвропеоїдної раси, але у випадку «нью-йоркської пацієнтки» реакції відторгнення донорських клітин не відбулося. Тобто попри те, що шанси знайти донора були невеликі, операція стала успішною.

Чому пересадка клітин не може вилікувати всіх хворих на ВІЛ

На перший погляд, стовбурові клітини пуповинної крові від неродинних донорів не потребують такого ретельного добору, як стовбурові клітини споріднених донорів. Але кількість цієї крові занадто мала, щоб трансплантувати її дорослим пацієнтам. До того ж такі клітини повільніше приживаються в організмі, пояснюють у Київському міському центрі профілактики та боротьби зі СНІДом.

Крім ВІЛ, «нью-йоркська пацієнтка» та «пацієнт із міста надії», а також «лондонський» і «берлінський» пацієнти мали ще й онкологію. Тож операція їм була потрібна передусім для того, щоб врятувати життя та вилікуватися від раку. Лікування вірусу імунодефіциту не було основною метою. «Я не хочу, щоб усі думали, що це можна застосовувати до 36 мільйонів людей, які живуть з ВІЛ», – сказав один із дослідників в інтерв’ю CNN.

Цей тип трансплантації ризикований, вона може закінчитися смертю для 20% пацієнтів або викликати інші проблеми зі здоров’ям. Та все-таки пересадка стовбурових клітин пуповинної крові може врятувати за рік приблизно 50 людей, хворих водночас на ВІЛ і рак крові, прогнозують учені.

Чи скоро чекати вакцину від ВІЛ?

Розробити вакцину проти ВІЛ учені намагаються ще з 1980-х років, коли у світі зафіксували масові випадки захворювання.

До грудня 2021 року жодна із розроблених вакцин не показувала потрібної ефективності навіть під час клінічних випробувань на тваринах. Тоді американська компанія Moderna повідомила, що успішно випробувала вакцину на мишах і макаках.

За результатами тестування, вакциновані макаки, що отримали основне та кілька повторних щеплень, мали на 79% нижчий ризик зараження ВІЛ (у попередніх дослідженнях ці показники могли становити близько 30%).

Антитіла проти 12 штамів ВІЛ у макак виробилися до 58 тижня досліджень (це була модифікована інфекція, бо вірус імунодефіциту людини не заразний для тварин). Загалом і макаки, і миші добре переносили щеплення, у них спостерігали лише легкі побічні ефекти на кшталт втрати апетиту.

Наприкінці січня 2022 року Moderna повідомила, що починає клінічні випробування вакцини на людях. Це мРНК-вакцина, яка працює за принципом, подібним до вакцини Moderna проти COVID-19. Цю технологію розробляли впродовж кількох десятиліть, але до пандемії коронавірусу офіційно не застосовували.

Нова вакцина проти ВІЛу містить два ключові білки під назвами Env і Gag, які програмують клітини організму виробляти частинки, подібні до вірусу. Особливо важко було побудувати білок Env, який дуже швидко змінюється, а його додатки створюють так звану «камуфляжну шубу», розповідають учені Американського національного інституту алергії та інфекційних захворювань (NIAID), де проводили клінічні дослідження вакцини.

У дослідженнях взяли участь 50 волонтерів, які не мають проблем зі здоров’ям і не інфіковані ВІЛ. Вони отримають одну чи дві дози вакцини (деякі отримають також бустер) або імуноген для посилення імунітету. За імунною реакцією людей будуть спостерігати протягом шести місяців після введення останньої дози, тож результати мають бути відомі вже зовсім скоро.