Психічне здоров’я – це важливий компонент здоров’я загалом і означає не тільки відсутність психічних розладів. Чи приділяють йому увагу українці? У 2018 році, згідно з індексом здоров’я, близько 20% опитаних помічали відсутність інтересу або задоволення від звичних речей, що є однією з ознак депресії. За підрахунками, близько третини населення України пережило щонайменше один психічний розлад протягом життя.

Однак по допомогу до спеціалістів звертається небагато людей, а ті, хто робить це, часто залишаються незадоволеними схожим досвідом.

Чому так може статися? Розповідаємо історію Олександри Пономаренко про пошуки психотерапевта з коментарями експертів.

Цей матеріал розповідає особисту історію героїні й не може замінити повноцінну консультацію спеціаліста

Олег Романчук

директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії, лікар-психотерапевт

Марія Бодильова

гештальт-терапевтка та сексологиня

Перший досвід

Мені 23 роки, я живу у Харкові. Цього року я нарешті отримала диплом журналістки в Харківському національному університеті імені В. Каразіна і завела телеграм-канал про психологію. Я давно цікавлюся цією темою, раніше писала тексти, пов’язані з психічним здоров’ям, у різні медіа та в соцмережах.

Уперше я пішла до психолога ще в школі.

Шкільний психолог – найбільш невловима людина в навчальному закладі. Він ніби є, але ти його ніколи не бачиш. В 11 класі у мене був перший депресивний епізод, і я написала дуже безрадісний і похмурий твір. Настільки, що вчителька попросила мене залишитись після уроків. Вона порадила мені звернутися до психолога. Я подумала: «А що мені втрачати?». І пішла.

Шкільна психологиня дала мені базові поради: більше відпочивати, дати собі час, аби визначитись у житті. Там не було якоїсь супердіагностики, яка б радикально змінила моє життя, але мені було легше від того, що я з кимось поговорила. У цьому є певний мінімальний, «гомеопатичний» ефект.

Уже університетська психологиня дала мені тест на визначення депресії. Він показав наявність її ознак, і мене скерували до психіатра. Я думала, що мені випишуть рецепт на якісь таблетки й усе стане так, як раніше. У депресивному стані ти дуже вразливий і сподіваєшся, що хоч хтось тобі допоможе відразу, але насправді процес виходу з такого стану є тривалим.

Психіатриня у психоневрологічному диспансері виявилася жінкою суворою і відразу запитала: «Коли ви плануєте госпіталізуватись?». А я їй: «Та я ніби не планую». У відповідь почула: «А треба». Я не лягла тоді в лікарню. Мені шкода, що я не отримала більш м’якого і людяного підходу. Сьогодні, повертаючись до тієї ситуації, я можу зрозуміти лікарку.

Одночасно з пошуками психіатра я пішла на психотерапію. Я тоді тільки вийшла з лікарні, у мене було запалення нирок через анорексію. Моя вага становила 42 кілограми при зрості 180 сантиметрів. Під час розмов із психотерапевткою я відчувала її розгубленість, вона була трохи шокована, коли вперше мене побачила. На одну з наших запланованих зустрічей я не прийшла, хоч ми й узгодили час.

Між двома психотерапевтами я зробила паузу – 6 місяців.

Цього часу мені вистачило, щоб загнати себе в ще глибшу яму. Зараз я можу говорити про це зі смішком, але в той час мені здавалося, що це кінець світу.

«Психотерапевт має знати межі своєї компетенції, діяти в межах етичного кодексу і в інтересах клієнта, забезпечувати конфіденційність. Ці фактори разом з належною освітою психотерапевта і визначають безпечну психотерапію».

Олег Романчук

«Непрофесіоналізм психотерапевта неважко розпізнати. Якщо терапевт запізнюється на 20 хвилин і не компенсує цей час сесії або каже на початку терапії заплатити за 10 сесій наперед, оскільки менша кількість сесій «не допоможе» і він має бути впевнений, що ви до нього прийдете, це означає, що він порушує межі. І це все тривожні маячки. Довірливий зв’язок, створення сприятливої атмосфери для того, щоб клієнт розкривався, міг говорити про те, що його бентежить – теж є компетенцією психотерапевта».

Марія Бодильова

Особисті вподобання

Ваша психотерапія починається ще на етапі вибору психотерапевта.

Ви орієнтуєтеся на свої внутрішні бажання і відчуття, якій людині краще довіряти. Щоб визначити, чи психотерапевт є комфортним для вас, проводять перші консультаційні зустрічі. На них відбувається збір інформації з боку психотерапевта: яка ви людина, що хотіли б отримати в процесі психотерапії, який ваш запит.

Наприклад, у мене склався в голові образ людини, якій я зможу довіряти. Це жінка 30-40 років. За цими фільтрами я відбирала анкети людей на профільному сайті з базою психотерапевтів, читала хто на чому спеціалізується. І ось я знайшла людину, яка підійшла мені за всіма параметрами. Ця психотерапевтка відразу викликала у мене довіру, у неї був дуже спокійний голос. Я подумала, що точно піду, а там як вийде.

«В уявленні людей різні види психотерапії є однаково ефективними. Проте наукові дослідження постійно дають усе більше знань про той чи інший метод і його ефективність. Як ліки мають різні механізми дії при різних хворобах, так і методи психотерапії рекомендують відповідно до розладу. Є спеціальні клінічні протоколи, що містять такі рекомендації. Наприклад, у разі тривожного розладу протоколи рекомендують когнітивно-поведінкову терапію. Важливо під час вибору психотерапевта орієнтуватися і на методологію, яка є науково обґрунтованою при певному психічному розладі.

Фактор особистості теж є дуже важливим, адже психотерапія – це запрошення людини у свій внутрішній світ. Фахівець має поважати цінності клієнта, завжди ставитися з повагою до його культурних особливостей. Психотерапія схожа на подорож, і психотерапевт у ній – ваш провідник. Важливо, щоб ваш гід не лише знав маршрут і був експертом у своїй галузі, а й щоб це була людина, з якою вам буде комфортно у подорожі. Кожен має право мати свої вподобання, і це право пацієнта вибирати собі фахівця.

Олег Романчук

Застій та опір психотерапії

У моїй нинішній психотерапії були як підйоми, так і спади. Був період, коли я закривалась і не могла вичавити із себе жодної історії чи емоції. Раніше я сильно пручалась психотерапії і в мене виникало бажання її кинути. Мене накривало жахливою злобою, коли ми добралися до глибинного шару емоцій і думок, що був аж надто болісним. Я була згустком ненависті щодо всіх. Частково це почуття виливалась і на психотерапевтку.

Я чесно все проговорила з нею. Ми домовилися про чотири останні зустрічі. Під час них ви плавно виходите з процесу, підбиваєте підсумки, спілкуєтеся про те, чим вам допомогла психотерапія. За 10 хвилин до кінця останньої зустрічі я боролася з дилемою: з одного боку, мені було дуже незручно ходити на психотерапію, а з іншого – я розуміла, що це просто етап, який мине. Я зробила вибір – продовжувати.

«Часто у психотерапії настає момент, коли перше враження і час інсайтів минув, почався застій, але насправді це час глибинних зрушень»

Марія Бодильова

Психотерапія – це не плавна динаміка вгору. Це закільцьований процес, коли тобі іноді доводиться повертатись до попередніх емоцій, почуттів і ситуацій. Відкочуватися назад – це абсолютно нормально. Моя психотерапевтка якось сказала, що плавна і спокійна психотерапія – це не психотерапія.

Що робити, якщо відчуваєш на терапії дискомфорт?

Марія: «Якщо на психотерапії ви відчуваєте дискомфорт, пов’язаний із самим спеціалістом, треба чесно сказати йому, що відбувається. Якщо клієнтові чогось не вистачає або його турбує специфічний вираз обличчя та погляд психотерапевта, здається, що його присоромлюють, то у відкритій розмові психотерапевт може розповісти, що він вкладає в цей погляд і в ці слова.

У психотерапевта немає телепатичних здібностей і здатності бачити наскрізь. Довірливі стосунки і їхня побудова вимагає часу, як і з іншими людьми».

Чи треба робити паузу перед тим, як піти до нового психотерапевта?

Марія: «Дайте собі час, щоб пережити розчарування і зрозуміти, що не так. Скільки це займе часу залежить від людини, все індивідуально. Але й робити довгі перерви в кілька місяців не є доцільно».

Чи треба повідомляти новому психотерапевтові про попередній досвід психотерапії?

Марія: «Не обов’язково, але можна. Таким чином ви розповідаєте про свої вимоги до психотерапевта, і це нормально».

Ілюстрації: Анна Шакун