У кожної людини існує природне бажання визначити, категоризувати себе. Я нарцис чи параноїк? Схильний до депресії чи істерії? І це ок. Але є й зворотний бік історії – клінічні терміни непомітно перетікають у побутові розмови – й ось уже позитивну любов до себе називають «нарцисичністю», а сум від дощу стає «депресією». Від цього виникає ще більша плутанина в термінах і діагнозах.

Пояснюємо, чому навіть після дослідження типів особистості не варто називати людей «нарцисами» або «шизоїдами», а також проганяємо побутові «діагнози» крізь етичний перекладач.

*Текст статті не дублює зміст подкасту.

#1 Типи особистості – «Хто ти в серіалі «Друзі?». Як працюють типи особистості?

слухай на зручній платформі

#1 Типи особистості – «Хто ти в серіалі «Друзі?». Як працюють типи особистості?

слухати

Ілля Полудьонний

психолог, сертифікований гештальт-терапевт, співзасновник платформи онлайн-терапії Treatfiled

Я не один такий? Звідки в нас прагнення до категоризації

Однією з базових потреб людини є бажання категоризувати себе, віднести до певної соціальної групи, психологічного типу особистості, знаку зодіаку. Будь-яка типологія, навіть гороскоп – спроба категоризувати людей, аби розуміти їхні патерни поведінки. Хто я: істерик чи параноїк, Терези чи Скорпіон, оптиміст чи реаліст, жайворонок чи сова? Хто інші – й в кого ще така сама історія, як і в мене?

Історично на діагностичну культуру вплинула правова база – необхідність визначати осудність і неосудність людини, що скоїла злочин. У кінці 19 століття виникає діагностика – як запит спеціалістів у сфері психіатрії та душевного здоров’я допомогти собі і якось категоризувати процеси.

Звичайно, психіатрія існувала й до 19 сторіччя, якщо брати за відправну точку не момент введення в ужиток самого терміну (1808 рік), а момент першого прояву «лікування душі». Так, ще «незміцніла» психіатрія бере свій початок із найдавніших часів і має дуже непростий шлях до гуманності:

  • у давні часи в психічних розладах вбачали одержимість духами та містикою – і «лікувалося» це трепанацією черепа;
  • у часи середньовіччя, коли в суспільстві переважали забобони, психічні розлади на ряду з переслідуванням відьом «ефективно лікувалися» спаленням на вогнищах;
  • в епоху Відродження в Європі з’являються перші психіатричні лікарні, й основою «лікування» було заковування хворих у кайдани й ізолювання від соціуму;
  • психіатрія Нового часу являла собою ті самі психіатричні лікарні, але з новими методами «лікування», як-то кровопускання, обливання крижаною водою, призначення проносних і сечогінних засобів;
  • у 20 столітті в СРСР почала діяти так звана «каральна медицина» – як механізм боротьби з інакодумцями шляхом зловживання діагнозами та насильницьким утриманням в місцях ізоляції. Водночас у світі розпочався період розвитку позалікарняних засобів лікування і значно гуманного ставлення до пацієнтів.

Від Фрейда до 9 типів особистості Мак-Вільямс

До спроб зрозуміти, з чим психіатри все ж мають справу і як з цим обходитися, доклав зусиль Зігмунд Фрейд, що започаткував психоаналіз – фундамент, із якого вийшла сучасна психотерапія.

Етапи формування психоаналітичної думки Фрейда – від понять «свідомого» та «несвідомого» до понять «я», «воно» та «над-я» – дозволили описати ширший спектр психічних розладів, створити нові інструменти психотерапії та мати можливість досліджувати різні контексти.

Одним із наступних важливих кроків, який уплинув на сучасну психотерапію, було поняття теорії об’єктних відносин, що завдячує своїй появі британській групі психоаналітиків (Мелані Кляйн, Дональд Вудс Віннікот та інші). І якщо Фрейд вважав, що кожна людина проходить певні етапи розвитку – і тільки від цього буде залежати, як вона влаштована, то теорія об’єктних відносин пояснювала, що на людину впливають насамперед середовище й оточення, в яких вона зростає. Саме попередній досвід зумовлює подальшу поведінку людини.

Паралельно з’являється група аналітиків, що розвивають міжособистісну аналітичну парадигму: на те, що відбувається з людиною впливає те, який вона має досвід і як цей досвід розвиватиметься в системі стосунків психотерапевт-клієнт.

Завдяки появі різноманітних методів психіатрії та психотерапії з’являється основа розуміння людей, уявлення про патерни розвитку, діагностику. Так, в 1994 році виходить у світ праця американської психоаналітикині Ненсі Мак-Вільямс «Психоаналітична діагностика» – підручник із діагностики структури особистості. Авторка виділяє 9 типів і детально описує кожен із точки зору різних психоаналітичних підходів. Так дає комплексний погляд на кожен із них.

9 типів особистості за Ненсі Мак-Вільямс:

1

Нарцисичні особистості

2

Депресивно-маніакальні особистості

3

Шизоїдні особистості

4

Психопатичні особистості

5

Параноїдні особистості

6

Мазохістські особистості

7

Обсесивно-компульсивні особистості

8

Істеричні особистості

9

Дисоціативні стани

Кожен із нас – більше, ніж один тип особистості

Перше, що варто пам’ятати: тип особистості – це не діагноз, не недуга, а спосіб адаптації до світу. Це така сама категорія, як і колір очей. Тільки визначення людини з допомогою фрази: «Ти нарцис!» може ранити, а: «У тебе блакитні очі» – ні. Категоризація з’являється там, де незрозуміло, як себе визначати. Нас цікавить типологія з точки зору дорожньої мапи, що допомагає орієнтуватися на місцевості, бачити себе та розуміти інші точки на карті.

Кожен тип особистості має спектр:

від зеленої зони –
невротичної («здорової»)
,
в якій людина нормально
справляється зі своїми
стражданнями

через
жовту – пограничну зону

до червоної –
психотичної
, зони
важких станів і розладів

Будь-який тип особистості може перебувати більшість часу в одній зоні, але за певних обставин (стрес, травматичний досвід та інше) змінювати ці зони спектру протягом життя. І те, як людина адаптується до своїх страждань, і визначає тип її особистості. Це також унеможливлює потрапляння лише в один «чистий» тип, завжди є схильність до кількох різних компонентів.

Чому типологія – не інструкція до дії

Ось вам в інтернеті трапився тест на визначення особистості. Ви відповідаєте на запитання про те, як часто ви нервуєте, як проявляється ваша тривожність – і в кінці висновок: «Ви – нарцис». Ваші відчуття? Чи достатньо цієї інформації, щоб носити клеймо «нарциса» та вважати схожих на себе людей такими самими «нарцисами»?

Головне завдання етичного діагностування – загострити увагу на тому, що типологія особистості покликана змінити власне життя, а не діагностувати чуже. А для цього варто спочатку розбиратися, як ми організовані.

Діагностувати людину, ставити діагнози, роз’яснювати психічний стан має компетентний спеціаліст – психіатр або лікар-психотерапевт. Не тести в інтернеті й не ті, хто їх пройшов і «все зрозумів».

Діагностика все більше приділяє уваги тому, як постановка діагнозів може впливати на побутові прояви. Як і будь-який процес, вона має два боки медалі:

+

Роз’яснення психотерапевта щодо типу особистості людини – це позначення опори, знання щодо своїх сильних і слабких сторін.

З іншого боку, людина може бути не готова до раптового втручання у свою реальність із визначенням. Це може бути пасткою, коли «ви нарцис» без достатньої підготовки та сприймаєте це як клеймо.

+

Те, що описує й роз’яснює спеціаліст – навчання, що має зробити знання людини про себе союзником, а не ворогом. «Те, що я дізнався про себе, я почну в собі приймати, та це дає мені можливість розуміти, що я ок».

Тип, що описує людину, зливається з нею – стає важко відчути, що «нарцис» – це не весь я, а лише моя частина. Діагностика завдає шкоди «цементуванням», людина починає відчувати себе поламаною, бо замало про себе знає.

+

Ми потребуємо діагностики, аби легше сприймати нову інформацію про себе й уживатися з нею.

А з іншого боку, діагностика надає нам готовий набір штампів, аби клеймувати та визначати одне одного.

Проганяємо «народні» типи особистості через етичний перекладач

Побутові «діагнози», на жаль, перейшли в розмовну мову й міцно закріпилися в нашому вокабулярі для пояснення себе та визначення інших. Розбираємося, що ми маємо на увазі, коли вішаємо такі ярлики-«діагнози», і що вони насправді означають.

Що я говорю

«Та він нарцис!»


Що я маю на увазі

Він зарозумілий і самозакоханий, думає лише про себе

Переклад етичною мовою

Мене зачіпає, що ти мене використав, проігнорував, я для тебе неважливий

Що означає реальний діагноз

Під «нарцисом» ховається людина, що живе з несформованим особистим ядром. Людина, яку використовували для своїх потреб, коли він був дитиною. Він погано знає, що йому потрібно та прагне бути яскравим, аби провокувати на захоплення

Що я говорю

«Ти що, шизік?»


Що я маю на увазі

Ти, здається, хворий голову або божевільний

Переклад етичною мовою

Я боюся твоєї реакції і я не розумію контексту

Що означає реальний діагноз

«Шизік» не має нічого спільного із шизоїдним типом особистості, оскільки «шизік» утворилося від хвороби «шизофренія». За образою «шизік» ховається бажання приписати людині психічно нездоровий стан, червону зону спектра лише тому, що її поведінка виходить за межі мого сприйняття

Що я говорю

«Він точно психопат»


Що я маю на увазі

Він хвора жорстока людина, яка нічого не може відчувати

Переклад етичною мовою

Я відчуваю безсилля перед твоєю нечутливістю і жорстокістю

Що означає реальний діагноз

Клінічний підхід пов’язує психопатію з неправильною роботою дзеркальних нейронів. Але схильність до психопатичної поведінки також може бути внаслідок травматичного досвіду. Проявляється через нечутливість і відсутність емпатії до інших.

Що я говорю

«У мене біполярочка»


Що я маю на увазі

У мене постійні емоційні «гойдалки» та роздвоєння особистості: сьогодні хочу одне, а завтра інше

Переклад етичною мовою

Мене тривожить стан «гойдалок» з піднесеними та пригніченими фазами, лякає амбівалентність

Що означає реальний діагноз

У 90% випадках термін вживають некоректно, оскільки це поле психіатрії. Біполярний розлад (або біполярний афективний розлад – БАР) це ніщо інше, ніж маніакально-депресивний розлад.

Під час реального БАРу людина перебуває або в стані манії, або в стані депресії, і стани змінюються циклічно. В манії людина може не спати тижнями, бути в піднесеному настрої. Ця «піднесеність» і лякає навколишніх. Після неї настає стадія виснаження, яка дуже болісно переживається.

Що я говорю

«Істеричка!»


Що я маю на увазі

Вона хоче постійної уваги та щоб усі бачили, яка вона важлива

Переклад етичною мовою

Її реакції не в балансі, такий прояв емоцій для мене – це занадто, я не можу з цим миритися

Що означає реальний діагноз

Зазвичай обвинувачення немає нічого спільного з істероїдним типом особистості. Людину клеймують за незбалансовану реакцію. Насправді в такого типу на біологічному рівні не спрацьовують механізми гальмування емоцій. Але «істерично» поводитися може кожен із типів особистості.

Що я говорю

«Схоже, я маю ОКР»


Що я маю на увазі

Я постійно перевіряю, чи всі прилади вимкнено, накручую волосся на палець, гризу нігті, люблю ходити лише одним маршрутом на роботу

Переклад етичною мовою

Я маю нав’язливі стани та думки або невіддільні ритуали для того, щоб заспокоювати свою тривожність

Що означає реальний діагноз

ОКР – обсесивно-компульсивний розлад, яким стало модно описувати стан, дуже далекий від реального ОКР. ОКР складається з обсесії – думки та компульсії – дії, і найчастіше ОКР-ом ми називаємо повторюваність дій, ритуалізацію або спосіб знизити тривожність. Насправді ОКР – важкий розлад, за якого людина реально страждає від нав’язливих думок і дій у комплексі.

Інструкція: як усе ж коректно говорити про типи особистості

1

Ми говоримо про типи особистості не для того, щоб вішати ярлики.

2

Говорити про типи особистості має сенс тільки про самого себе, оскільки ми ніколи не знатимемо контексту іншої людини.

3

Якщо я сам виявляю в собі компоненти певного типу особистості – це ок, якщо я комусь кажу про це з негативним посиланням – це не ок. «Ти істеричка» – не допоможе вирішити жодної проблеми.

4

У побутових діалогах бажано не вживати ці терміни.

5

Не «параноїк», а «параноїдально організована особистість».

6

Розуміти, що тип особистості – не діагноз, а спосіб адаптації, який є базовою функцією. «У тебе печінка» – не може бути клеймом, оскільки є невіддільною частиною організму, так само як і певний тип особистості.

7

Пам’ятати, що діагностика також може бути способом захисту: і якщо хтось назвав вас нарцисом або істериком, за цим ховається така сама потреба адаптуватися, але в інший спосіб.

Ще одна неофіційна типологія особистості – лінива дупця. Думаємо, знайома та рідна для багатьох :)

Нові COMFY-Точки в Києві:

  • ТЦ Smart Plaza Polytech, метро «Політехнічний Інститут», пр. Перемоги, 26
  • вул. Андрія Малишка, 4/2, метро «Дарниця»
  • вул. Теодора Драйзера, 8
  • ТРЦ «Аладін», метро «Позняки», вул. Михайла Гришка, 3А
  • ТЦ NOVUS, село Софіївська Борщагівка (Київська область), вул. Соборна, 120
  • ТЦ NOVUS, метро «Осокорки», пр. Миколи Бажана, 8-А

Нові магазини COMFY в Києві:

  • ТРЦ Ocean Plaza, вул. Антоновича, 176
  • ТРЦ Respublika Park, Кільцева дорога, 1В

COMFY-Точки – це...

  • мінімагазин і максісклад
  • понад 2000 товарів у кожній Точці дорогою на роботу чи додому
  • можливість день у день забрати інтернет-замовлення або зробити купівлю найбільш популярних товарів
  • повноцінний сервіс великого магазину COMFY – від професійної консультації продавця до можливості протестувати товар і навіть оформити кредит
Ліниві дупці купують техніку тут

Матеріал підготовлено за підтримки