Другий сезон подкасту «Простими словами» присвячений захисним механізмам психіки. У попередніх двох епізодах ми говорили про ідеалізацію та раціоналізацію – захисні механізми, спрямовані на ізоляцію афекту. У 15-му епізоді ми завершуємо сет механізмів ізоляції афекту та говоримо про моралізацію.

На відміну від раціоналізації й інтелектуалізації, моралізуючи, людина хоче залишити доступ до своїх переживань і пережити їх, але через певні складнощі вмикається умовна система моралі. Часто за моральними інтроєктами ховаються базові потреби, які людина намагається виправдати з допомогою моралізації. Наприклад, за моралізацією того, що не можна паркувати машини на газоні, може бути приховане бажання робити так само, але людина не може собі цього дозволити через інтроєкти та поняття моралі.

У новому епізоді ми говоримо про різні підходи до поняття моралі, а також пояснюємо, як працює моралізація, які потреби можуть ховатися за цим процесом і в чому полягає завдання психотерапевта в роботі з моралізацією.

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Підтримай подкаст
«Простими словами» на Patreon

Що таке мораль

За вченням філософа Іммануїла Канта, мораль – це набір певних універсальних законів, яким мають слідувати люди. Як правило, мораль складно обговорювати в контексті виключення особи божества як чогось абсолютного й наділеного якостями, до яких людини прагне все життя. Тобто мораль – це щось абсолютне, що має регулювати взаємини між людьми. Людина сама собі не спроможна бути мірилом добра чи зла, тому цю функцію виконує Бог, який є прикладом, якому мають слідувати люди.

Є певна соціальна домовленість, і коли ми чинимо не відповідно до неї, ми відчуваємо всередині себе переживання й відчуваємо порушення морального закону. Є певний невидимий закон, який регулює наші взаємини.

Існують три підходи поняття моралі: консеквенціалізм – тобто ми фокусуємося на результаті, а не на процесі. На основі цього підходу будується утилітаризм. Деонтологічний підхід побудований на зобов’язанні, тобто є певні правила, яким потрібно слідувати; і категоричний підхід, або категоричний імператив Канта.

Класичний приклад утилітаризму – дилема вагонетки. Цю дилему часто обговорюють на лекціях філософії й не тільки. Суть цієї дилеми полягає в тому, що людині потрібно зробити вибір. Їде потяг, якщо не перемикати залізні шляхи, він зіб’є п’ять робочих, а якщо перемкнути – потяг зіб’є одного робочого. Людина стоїть біля важеля потяга, вирішувати їй.

Далі цей вибір ускладнюється контекстом. Наприклад, якщо на шляху, де один робочий, убивця – можна перемикати важіль у його сторону чи ні? А якщо там стоїть дитина або людина, якій і так залишилися недовго жити – можна чи не можна? Суть утилітарної моралі на цьому прикладі полягає в тому, що декілька життів дорожчі за життя одного, тому якщо стоїть такий вибір, утилітарний підхід обирає збити одного робочого, щоби врятувати п’ятьох інших. Але в категорії загальної моралі й перший, і другий варіант – це вбивство.

Категоричний і гіпотетичний імперативи Канта

Кант говорив, що є певна етика, яка існує без нашої участі й регулює наші зі світом стосунки – незалежно від того, хочемо ми цього чи ні.

Згідно з гіпотетичним імперативом, людина діє відповідно до обставин. Тобто є певний контекст, і людина чинить відповідно до своїх бажань. З точки зору психотерапії, про це можна говорити як про усвідомлення себе, своїх бажань та емоцій.

Ідея категоричного імперативу полягає в тому, що людина хоче, щоби всі поводилися правильно, її вчинки мають відповідати цьому контексту. Тобто вчинки людини повинні відповідати її моралі. Наприклад, якщо людина говорить, що потрібно приходити на зустріч вчасно – адже це її мораль – а сама запізнюється, то це дивно, тому що, за вченням Канта, людина має чинити так, як вона каже.

Друга ідея Канта полягає в тому, що до людини треба ставитися як до цілі, а не до засобу. Тобто саме собою життя людини є цінністю, і використовувати людину для досягнення своїх цілей є аморальним.

Кант вважає, що моральною людиною можна вважати ту, яка вийшла з категорії об’єктності й увійшла в категорію суб’єктності. Наприклад, людина усвідомлює себе в ситуації, коли вона злиться, і бере на себе відповідальність не лише за свої бажання, але й за наявну волю, яка може регулювати її бажання та корегувати поведінку.

Що таке моралізація

Моралізація – третій захисний механізм ізоляції афекту. Моралізуючи, людина намагається обґрунтувати свої потреби або дії. Коли людина ідеалізує, вона зменшує афект та інтелектуально описує свої переживання. Завдяки інтелекту людина намагається обґрунтувати свої переживання від різниці між очікуванням і реальністю. Ці захисні механізми спрямовані на ізоляцію афекту – великого скупчення переживань та емоцій, які потрібно проживати, але через те, що деякі з них проживати складно, ми намагаємося їх ізолювати, зменшити.

За моралізації людина хоче залишити доступ до своїх переживань і пережити їх, але через певні складнощі вмикається умовна система моралі. Прикладом моралізації в історії є інквізиція, хрестові походи, місіонерство. Адольф Гітлер також моралізував свою мотивацію створити чисту арійську расу.

У чому полягає завдання терапевта в роботі з моралізацією

Завдання психотерапії в тому, щоби не шукати мораль, а шукати приховані процеси за мораллю. У роботі із травмами насилля або інцесту психотерапевту важливо дотримуватися моралі й підтверджувати реальність того, що насилля – це погано. Часто в кровозмішувальних ситуаціях зустрічається заперечення. Наприклад, мама не вірить дитині, яка каже, що тато її чіпав за геніталії. Вона може це заперечувати й говорити: «Тато просто грався з тобою, ти не так зрозуміла».

Так дитина відчуває жах і відразу, яку заперечили, вона, переживаючи багато сорому та ніяковіння, відчуває, що з нею щось не так. У такій ситуації психотерапевту важливо підтвердити, що насилля – це погано, і кордони дитини порушили. Тобто дитині дають зрозуміти, що її почуття правильні, а те, що з нею зробили – неправильно.

Мораль у роботі терапевта стоїть у тому, щоби розібратися, що стоїть за моралізацією клієнта. Часто за цим ховається потреба, яка далека від поняття моралі.

Наприклад, людина злиться, що хтось проскочив без черги. Насправді за цією злістю може ховатися бажання зробити так само, але цьому заважає інтроєкт, що так робити не можна. У цьому контексті це не інтегрована агресія. Тобто людина невільна щодо вибору влізти в чергу чи ні, й обирає не влізати. Кант називав це моральною особою, яка може усвідомити себе в ситуації та зрозуміти, як вчинити правильно. Завдання терапії – не привести людину до свободи вибору, а просто навчити свідомо називати певні процеси.

Ще один приклад. Водій їде смугою громадського транспорту та свариться на тих, хто паркується на газоні. Завдання терапевта полягає в тому, щоби дати зрозуміти людині, що за цією злістю стоїть бажання так само припаркуватися на газоні, але неможливість це зробити через інтроєкти. Важливо повернути людині можливість свідомого вибору.

Тоді людина починає усвідомлювати, що, можливо, вона теж хотіла поставити на газоні машину, але вона більше не злиться, коли це робить хтось інший.

Часто за моральними інтроєктами ховаються базові потреби, які людина намагається виправдати завдяки моралізації. Моралізація відбувається там, де людина погано усвідомлює себе та свої потреби. І часто саме контекст визначає моральність вчинку. Бо якщо людина припаркувала машину на газоні, тому що раптово дитині в машині стало погано – це вже зовсім інший контекст, і ставлення до цієї людини буде не таким агресивним.

Що почитати на цю тему

«12 правил життя» Джордан Пітерсон – книга є директивою, яка передбачає мораль. У книзі є 12 правил, за якими можна побудувати моральні стосунки зі світом.

Що подивитися на цю тему

«Champagne for Savages» (1964), режисер Крістіан Жак – під час Другої світової війни вже окупована паризька група друзів збирається відсвяткувати день народження. Хто приніс вино, хтось сир. Увесь фільм побудований на етичних і моральних виборах. Оскільки на фронті не вистачає звичайної їжі, а тут друзі нібито святкують день народження із сиром і вином. У процесі всіх подій з’являється ланцюжок, який призводить до дискусії моральності вчинків.

Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, SoundCloud,
Spotify, Google Podcasts

ПРОДЮСЕР: Тарас Галаневич

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Катерина Шерстобітова

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний