У другому епізоді «Здорового подкасту» Андрій Med Goblin і Віолетта Лійка пояснюють, що таке доказова медицина, чому кожному з нас потрібен сімейний лікар та як обрати адекватного.

До виходу нового випуску лікар і медичний блогер Андрій Med Goblin розповідає, як певний метод лікування стає доказовим і чому ще досі не всі лікарі в Україні вірять у доказову медицину.

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Андрій Med Goblin

лікар і медичний блогер


Що таке доказова медицина простими словами

Доказова медицина – це правила, завдяки яким визначають, є певний метод лікування дієвим чи ні. І це сучасна парадигма, у якій думають лікарі. Протягом століть люди не перевіряли, чи є ефективними ті чи ті методи лікування, а просто використовували їх. Якщо якийсь професор чи видатний діяч медицини казав, що кровопускання допомагає від усього, то всі так і робили. Можливо, свого часу це й урятувало тисячі життів, але зараз у медицині є більш дієві методи.

Усе завдяки тому, що люди почали перевіряти, чи дійсно допомагають ті чи ті ліки або процедури. Аби підтвердити це, потрібно провести дослідження на великій кількості людей. А щоби зрозуміти, що означають результати цих досліджень, треба використати методи статистики.

Наприклад, є препарат Х, який хочуть перевірити на ефективність у випадку апендициту. Для дослідження нам треба взяти кілька тисяч людей з апендицитом – що більше, то краще. Усіх учасників випадковим чином ділять на дві групи: одним дають препарат Х (досліджувана група), іншим препарат У або плацебо (контрольна група). Що саме отримуватиме контрольна група, залежить від того, що ми хочемо довести: або препарат Х краще за У, або препарат Х краще, аніж нічого не робити. Люди в обох групах мають бути приблизно одного віку та з однаковими хворобами.

Бажано, щоб у дослідженнях було засліплення: тобто лікар не повинен знати, він дає пацієнту препарат Х чи плацебо. Це потрібно для того, щоб уникнути упереджень лікаря та викривлення результатів.

Після того, як дослідження провели, отримані результати статистично обробляють і визначають різні характеристики препаратів. Наприклад, Х допомагає краще, аніж плацебо, або Х нічим не відрізняється від плацебо. На одну й ту саму тему можуть проводити багато досліджень у всьому світі, тоді результати збирають разом і порівнюють.

Усе це має назву «Рандомізоване, подвійно засліплене контрольоване дослідження». Це золотий стандарт у доказовій медицині. Саме завдяки йому ми отримуємо підтвердження, працюють певні ліки чи ні.

Візьмемо, до прикладу, вітаміни. Коли їх тільки почали синтезувати, лікарі всім призначали всілякі вітаміни профілактично й постійно казали про їхню користь. Проте після того, як провели сотні досліджень на цю тему, ми точно знаємо: вітаміни ніяк не захищають від сезонних застуд, грипу й не покращують стан здоров’я.

Часто лікарі прописують препарати, які створюють ілюзію лікування

У нас досі багато лікарів призначають неефективні препарати, які в цивілізованих країнах не використовують узагалі. Вони там навіть не зареєстровані, і про них ніхто не знає.

Наприклад, ніде у світі так активно не використовується препарат «Тівортін». Це амінокислота, яка в нас чомусь зареєстрована як ліки. У рецепті препарату приписують купу чудодійних властивостей, яких він насправді не має. У нас ним активно лікують вагітних, людей з інсультом, інфарктом – кого завгодно.

У багатьох лікарів старшого покоління відсутня культура постійного оновлювання своїх знань, вони не ставлять під сумнів те, що вчора здавалося безсумнівним

Ще один приклад – препарат «Актовегін», який «допомагає від усього». Найчастіше його призначають у випадку неврологічних хвороб та інсультів. Можна помітити тенденцію: у нас часто призначають препарати, ефективність яких не доведена, пацієнтам з інсультом. Чому? Бо лікування здебільшого хірургічне та дороге. Ба більше, має бути створена спеціальна система в охороні здоров’я, аби такі хворі отримували необхідну допомогу дуже вчасно та швидко. Оскільки в нас цієї інфраструктури немає, то часто лікарі прописують препарати, які не допомагають, але створюють ілюзію лікування.

Ще одна проблема – неправильне призначення препаратів, які доведено працюють, скажімо, антибіотиків. В Україні лікарі в середньому призначають більше антибіотиків, аніж за кордоном, і не завжди це потрібно.

Лікарі старого загартування не оновлюють свої знання

Чому так відбувається? Є люди старого загартування. Коли закінчилася Друга світова війна, Західна Європа, США та Японія отримали відкритий інформаційний простір. Люди їздили, обмінювалися досвідом, випускали медичні журнали – усі згуртувалися та слідкували за потоком знань. А ми в цей час сиділи за залізною завісою. Доступ до західної літератури мали лише академіки.

Тому в багатьох лікарів старшого покоління відсутня культура постійного оновлювання своїх знань, вони не ставлять під сумнів те, що вчора здавалося безсумнівним. Хоча серед старшого покоління є й лікарі, відкриті до знань, які чудово адаптувалися. Проте більшість усе-таки відстає. Я думаю, що серед молодих лікарів цієї проблеми значно менше, адже сьогодні з усіх дірок кричать про те, що треба читати професійну періодику й бути відкритим світові.

Але й молодий вік не означає, що лікар доказовий. У навчальних закладах досі є великий відсоток лікарів старого загартування, які не прищеплюють цінності доказової медицини студентам. Якщо такий студент вважає, що в університеті йому, як горобцю, насиплють усе, що потрібно знати, то він фактично й вийде чавунною заготівлею такого самого радянського лікаря. Тож це проблема ще окремих індивідуальностей.

Окрім цього, є ще люди, яким не хочеться нічого знати. Але варто пам’ятати, що деякі люди не є безнадійними. У свій час я теж призначав препарати, які не мають доведеної ефективності. Але тільки тому, що мене вчили так робити, і сам я не перевіряв правдивість цих тверджень. Коли почав самостійно перевіряти й читати західну медичну літературу, від таких призначень відмовився.

Доказова медицина економить час і гроші

Після прочитання тисяч різноманітних статей можу сказати, що під час лікування за принципами доказової медицини призначень препаратів зазвичай менше, ніж у нас звикли. Наприклад, у нас часто прописують пацієнтам уколи, хоча багато препаратів можна вживати у вигляді таблеток. Вони дешевші й не потрібно кудись їхати, сидіти в черзі, витрачати час на те, аби тобі зробили укол. А деякі проблеми не потрібно лікувати взагалі, вони самі проходять. Тобто доказова медицина економить людям час і гроші.

ведучі: Віолетта Лійка, Андрій Med Goblin

Виконавчий продюсер: Марк Лівін

Продюсер: Тарас Галаневич

РЕДАКТОРКА: Юлія Беба

Обкладинка: Анна Шакун

ВЕРСТКА: Катерина Шерстобітова