У другому сезоні подкасту «Простими словами» ми говоримо про захисні механізми психіки. У попередньому епізоді дорогою до Львова Марк та Ілля говорили про сексуалізацію. Дванадцятий епізод – це публічний запис подкасту у Львові, який присвячений темі гумору.

Багато людей полюбляють стендап, суть якого полягає в тому, що комік озвучує правду життя, над якою сміються люди. Ця правда часто є доволі гіркою, однак викликає сміх. Існує вираз «Сміх крізь сльози», який ідеально описує суть гумору як захисного механізму.

На думку Зигмунда Фройда, гумор – це розрядка накопичених складних переживань. Тобто коли людина жартує, вона хоче позбутися напруги. Коли напруга отримує розрядку, людина відчуває полегшення. У якомусь сенсі це психологічна економіка. Тобто людині «дешевше» справлятися з переживаннями за допомогою гумору, ніж жаху або страждання.

Як гумор допомагає впоратися зі складними переживаннями, чому ми любимо стендап і навіщо жартуємо над собою й іншими – слухайте в новому епізоді подкасту «Простими словами».

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Підтримай подкаст
«Простими словами» на Patreon

Що таке гумор

Існує багато підходів, які розглядають гумор і сміх. Наприклад, американський еволюційний психолог Джеффрі Міллер описує гумор як еволюційний механізм зваблення, тобто свого роду «хвіст павича», завдяки якому чоловіки та жінки привертають до себе увагу. Тобто люди за допомогою гумору демонструють свій інтелект, ерудицію та привабливість як партнера.

Гумор – хороший спосіб привернення уваги, тому що багато хто любить людей із хорошим почуттям гумору. Деякі дослідження говорять, що це базовий механізм психіки, оскільки навіть глухонімі люди можуть сміятися, хоча вони ніколи не чули сміху. Це підтверджує, що ми не переймаємо сміх як соціальну комунікацію – це дещо вроджене.

Що каже Фройд

Зигмунд Фройд присвятив дві праці дослідженню гумору: «Дотепність та її ставлення до несвідомого» та «Гумор». У першій праці він розглядає відмінність гумору від дотепності та комізму. Фройд описує гумор як більш складну структуру. На його думку, дотепність виникає на несвідомому рівні, тобто це спонтанна реакція, яку ми до кінця не усвідомлюємо. А гумор – це дещо цілеспрямоване та свідоме.

Ключова ідея Фройда полягає в тому, шо гумор – це розрядка афекту. Афект – це накопиченні складні переживання та почуття. Коли накопичується багато переживань, афект прагне певної розрядки.

Як працює гумор і стендап

Гумор працює завдяки розрядці афекту. Стендап – це продовження цього простого принципу, описаного Фройдом ще у 1905 році. Механіка стендапу доволі проста. Будь-який жарт складається із двох частин: сетап – підготовка, створення певних очікувань; і панчлайн – розрядка та невиправдовування цих очікувань.

Тобто комік пропонує ситуацію, створюючи певні очікування, а потім руйнує їх, пропонуючи зовсім неочікуваний варіант розв’язки. Завдяки цьому контрасту відбувається розрядка афекту.

Багато жартів є смішними через те, що вони грунтуються на правдивих переживаннях людей. Умовно, люди сміються, коли жарт викликає думку: «Так, це правда!».

У своїй статті Зигмунд Фройд наводить приклад жарту. «Уявіть собі злодія, якого ведуть на шибеницю, а він він раптом говорить: «Ну, наче тиждень починається добре»». У цей момент у людини, яку ведуть на страту, вивільняється афект, тобто переживання злодія перед смертю.

Фройд пише, що є два види гумору: гумор, пов’язаний із собою та гумор, що пов’язаний з іншими. У першому випадку, у людини, яка озвучує жарт, накопичується афект, психіка шукає спосіб його зняти, а гумор є одним зі способів. Звичайно, можна зняти афект іншими способами, до прикладу, відчуваючи жах перед шибеницею, увійти у стан шоку або втратити свідомість. У психіки є безліч інструментів, але часто ми використовуємо гумор, який допомагає зняти напругу та заряджає інших.

У цьому аспекті Фройд передбачає, що гумор спрямований на отримання задоволення. Тобто коли людина жартує, вона хоче позбутися напруги. Завдяки вивільненню напруги людина отримує задоволення – сміється. Коли напруга отримує розрядку, людина відчуває полегшення. У якомусь сенсі це психологічна економіка. Тобто людині «дешевше» справлятися з переживаннями за допомогою гумору, ніж жаху або страждання.

Гумор можна назвати каналізацією людських переживань. Люди люблять дивитися телевізійні гумористичні шоу, у яких висміюють політиків чи ціни на комуналку. Їм смішно, бо це їх турбує, це їхні справжні переживання. Посміятися над жартом про комуналку вигідніше для психіки, ніж відчувати переживання з приводу рахунку за комунальні послуги.

Захисний механізм гумору

Фройд бачить у жартах відторгнення та нарцисизм. У першому випадку, жартуючи, людина не погоджується з реальністю, буквально відторгує її, але при цьому вона у стані здорової психіки. Тобто коли психічно здорова людина сміється над жартом, вона усвідомлює, що це не справжня реальність, але приміряє її на себе. Тобто це не психоз, коли людина впевнена в іншій реальності.

А нарцисизм полягає в тому, що людина, окрім відторгнення реальності, кепкує над нею. Деякі, зазвичай не дуже популярні коміки, займаються гумором лише через нарцисичну потребу у схваленні, захваті, популярності, успіху. Такі коміки не так цікавлять людей, оскільки в них менше афекту, правдивих переживань, розрядка яких відгукується в інших людей.

Захисний механізм гумору полягає в тому, що за допомогою жартів людина звільняється від накопичених складних переживань. Письменники розряджають свої переживання у книжках, зачіпаючи переживання читачів, а коміки роблять це через гумор. Коли комік розряджає свій афект, він зачіпає афект інших. Якщо в людей також є цей афект, вони сміються над жартами, якщо немає, то їм уже не так смішно.

Насправді серед коміків багато людей із важкою долею або долею, яку вони важко переживали. Що більше афекту має комік, то смішніше він є. Тому успішні коміки не так часто виступають. Вони довго накопичують свої переживання, роблячи з них гумористичний матеріал.

Гумор допомагає впоратися зі складними переживаннями. Люди можуть розповідати про свій біль не через страждання чи жах, а через схему нарцисичного відторгнення реальності – за допомогою жартів. Замість того, щоби переживати із приводу ситуації у країні, люди можуть сміятися над цим. Це більш економічний спосіб зняти напругу.

Часто люди, які відстоюють право жартувати над усім, не вміють інакше розряджати афект. Тому дехто зажартовує смерть або інші свої переживання та страхи. У такому випадку гумор стає захисним механізмом, свого роду способом виживати.

Люди, які хочуть забрати в інших право жартувати над усім, зазвичай дуже лобільні, тобто схильні до глибокого проживання своїх переживань і страхів. Тому жарти із приводу смерті, наприклад, не розряджають їх афект, а, навпаки, підсилюють його. Через це одна людина виступає проти жартів про смерть, водночас інша людина жартує про це, щоби їй стало легше.

Чому ми жартуємо над собою та над кимось

Фройд бачить у цьому розділення ролей: батьківська та дитяча. У психоаналізі є поняття «Его» – це ми, наше несвідоме; і «Суперего», яке вимагає від нас більшого. Ми часто сміємося над собою. Усе тому, що суперего, яке виконує батьківську роль, бере на себе функцію турбуватися про нас і через гумор піклується про наше его, аби зняти з нього афект. Коли ми жартуємо над кимось, ми так само займаємо позицію дорослого.

Іноді жарти над собою – це спосіб захиститися та зробити крок на випередження. Наприклад, людина вразлива до жартів у бік себе від інших людей, тому аби захистити себе від складних переживань і сорому, сама жартує над собою.

Жарти над іншими можуть бути проявом домінантності та влади. У цьому випадку гумор теж стає захисним механізмом, бо відчуваючи владу в цей момент, людина задовольняє своє відчуття безпеки.


Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, SoundCloud,
Spotify, Google Podcasts

ПРОДЮСЕР: Тарас Галаневич

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Катерина Шерстобітова

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний