У другому сезоні подкасту «Простими словами» говоримо про захисні механізми психіки. У попередніх епізодах ми розповідали вам про проєкцію, інтроєкцію, проєктивну ідентифікацію та ідеалізацію.

Тема п’ятого епізоду подкасту — усемогутній контроль. У новому випуску пояснюємо, що таке контроль, як він пов’язаний із тим, що ми говоримо про погоду під час незручної паузи, від чого він нас захищає та чим відрізняється від обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Що таке «всемогутній контроль» та як він зароджується

Контроль схожий на ідеалізацію, тільки в ідеалізації ми шукаємо дещо зовнішнє, божество поза нами. За всемогутнього контролю ми присвоюємо божественність усередині нас. Нам здається, що ми контролюємо все.

Контроль зароджується ще в дитинстві. Психологи Жан Піаже, Лев Виготський, які вивчали ранній етап розвитку, виявили стадію інфантильності. На цьому етапі розвитку дитина, яка переживає себе нагодованою, не усвідомлює сам процес наїдання. Спочатку вона хоче їсти, а після вживання їжі розуміє, що сита й сенсорно зчитує це так, ніби вона сама викликала це відчуття ситості. Тобто дитина сприймає себе як того, хто задовольняє її потреби та все контролює.

На інфантильній стадії розвитку дитина не усвідомлює того, що вона сита завдяки батькам, які заробили гроші на продукти, приготували їсти та нагодували її. Дитяча свідомість сприймає свою ситість, як власний контроль. На ранньому етапі нормально, що дитина сприймає світ підвладним собі. «Я маленька дитина, я хочу їсти. Бац, я поїла, а значить — я всемогутня».

З часом це змінюється. Дитина дорослішає й починає поглинати правила поведінки, виховання, закони та кордони в суспільстві. Поступово дитина втрачає це відчуття всемогутності, починає розуміти, що не вона все контролює й що більшість речей залежить узагалі не від неї. Такі етапи є кризовими. Наприклад, у три роки дитина може влаштовувати істерики, якщо їй не купують цукерку, яку вона хоче. Так вона намагається зберігати цей контроль.

Контроль як захисний механізм

Контроль як захисний механізм означає залишок у дорослої людини дитячої інфантильності відносно ілюзії усемогутності. У людини залишається відчуття, що вона може контролювати своє життя на надмірному рівні й самостійно задовольняти всі потреби. Прагнення до всемогутнього контролю та домінування — це захисний механізм, який намагається приховати певні дефіцити. Дуже часто людина через контроль намагається знизити рівень тривоги, сорому або провини.

Наприклад, зібралася компанія друзів. Хтось запропонував замовити поїсти, але ніхто не може визначитися, що саме замовити. Як правило, той, хто найбільше не любить відчуття невизначеності, буде контролювати процес. Щоби знизити рівень певних переживань, людина візьме контроль у свої руки й почне активно вирішувати, що замовити їсти.

Також приклад контролю як захисного механізму — це коли людина починає говорити абищо, коли виникає незручна пауза в розмові. Якщо людина має низький рівень толерантності до переживання сорому, вона може пригнічувати це відчуття, говорячи про погоду під час незручної паузи в розмові.

Побутова ситуація — знайомство з батьками хлопця або дівчини. Ви спілкуєтеся всі разом і тут раптом хлопець/дівчина виходить із кімнати, а ви залишаєтеся наодинці з батьками. Як правило, усі відчувають себе ніяково в цей момент. Тому, аби якось захистити себе від цих почуттів, людина намагається взяти контроль над ситуацією, а саме — заговорити про погоду або будь-що.

За контролем як захисним механізмом завжди стоїть переживання певних відчуттів. Найчастіше це тривога, сором або страх. Як правило, люди, які мають високий рівень тривоги, хочуть отримати як можна більше контролю у свої руки. Такі люди часто йдуть у політику або займають керівні посади для того, аби мати відчуття влади й можливість щось контролювати, позбавляючи себе певних переживань.

Часто всемогутній контроль застосовується у вихованні дітей. Це відбивається поведінкою нарцисичного розширення, коли батьки сприймають своїх дітей як власність і продовження себе, а не як окремих особистостей. З часом рівень контролю батьків над дітьми повинен зменшуватися. Якщо цього не відбувається й батьки продовжують контролювати дитину там, де це не потрібно, вона фіксує цей досвід і не відчуває свободи. Потім, коли дитина виростає, вона намагається знайти це відчуття свободи та взяти контроль над своїм життям.

Анулювання як акт контролю

Анулювання — це коли людина намагається анулювати певні переживання за допомогою контролю. Це більш зрілий адаптивний захисний механізм. Наприклад, людина, яка відчуває провину, дуже часто хоче зробити подарунок. Так ми намагаємося загладити провину і, відповідно, анулювати це відчуття.

Анулювання — це неусвідомлений процес. Якщо людина його усвідомлює, це вже не можна назвати анулюванням. Психоаналітикиня Ненсі Мак-Вільямс розповідає про анулювання на прикладі своєї пацієнтки, яка кожного разу приносила їй квіти після того, як злилася на неї. Вона робила це несвідомо, намагаючися так упоратися з відчуттям провини.

Вибачення — це свідомий спосіб виходу з почуття провини, а спокутування провини вважається анулюванням. Анулювання можна назвати актом контролю. Тобто людина намагається впоратися з переживанням за допомогою певних дій. Якщо людина застосовує багато способів контролю у своєму житті, це може бути сигналом обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

Що таке обсесивно-компульсивний розлад

Обсесія — це думка, а компульсія — це дія. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) — це злютований процес думки та дії. Але не варто плутати ОКР із ритуалами й нав’язливістю, яка присутня в повсякденному житті багатьох людей.

Наприклад, якщо ви колись перестрибували через смужку на землі з думкою: «Як не зачеплю цю смужку, з мамою нічого не трапиться» або перевіряли, чи зачинили ви двері — це не ОКР. Такі моменти присутні в житті багатьох людей і вони називаються ритуалами або нав’язливістю. Нав’язливість працює як адаптивна форма для того, щоби впоратися з тривогою.

Приклад нав’язливості — це коли людина не може вийти з дому, поки п’ять разів не перевірить чайник. Тобто вона намагається зменшити відчуття тривоги спробою контролювати щось. А обсесивно-компульсивний розлад — це коли нав’язливість починає впливати на якість життя. Умовно кажучи, людина з діагнозом ОКР перевіряє чайник 24/7.

Що подивитися на цю тему:


Фільм «Перелом» 2007 рік, режисер Ґреґорі Гобліт

Головний герой фільму — інженер, який підозрюється у вбивстві, через що чітко перераховує свої дії та намагається контролювати все, аби себе захистити. У фільмі можна побачити приклад гіперконтролю.

Що почитати на цю тему


Книжка «Як нагодувати диктатора», Вітольд Шабловський

Це історія, у якій автор поєднує журналістику, репортерські роботу й кулінарію. Він їздить різними країнами та досліджує історії кухарів, які готували диктаторам. Через те, що вони їли, він розповідає їхню історію.


Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, Soundcloud, Spotify, Google Podcasts, Castbox

Для усіх слухачів подкасту «Простими словами»

Відкрито передзамовлення книги «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях».

Воно триватиме до 23 грудня 2020 року.
Усі, хто замовить книгу, отримає її з фірмовим знаком «Клубу Барабанного коня», підписом від авторів, листівкою та набором стікерів.

У широкому продажу книга планується наприкінці грудня 2020 року

Зробити передзамовлення

ПРОДЮСЕР: Костя Гузенко

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Анна Шакун

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний