У другому сезоні психологічного подкасту «Простими словами» ми говоримо про захисні механізми психіки. Минулого разу ми розібрали такий захисний механізм як проєкція – коли людина приписує навколишньому середовищу свій внутрішній стан.

Другий епізод присвячений захисному механізму – інтроєкції.

Ви, напевно, не засовуєте пальці в розетку, бо знаєте, що цього не можна робити. Але ви знаєте про це не з власного досвіду, а тому, що це інтроєкція. Ще один яскравий приклад інтроєкція – це фраза «Ти мусиш доїсти все, що є на тарілці».

У цьому випуску пояснюємо, що таке інтроєкція, якою вона буває та чим відрізняється від інтеріоризації.

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Інтроєкція – це захисний механізм психіки, при якому людина переймає судження, властивості, способи поведінки навколишніх. Термін «інтроєкція» ввів угорський психоаналітик Шандер Фіренце на початку 20-го століття. Це не менш поширений і важливий захисний механізм психіки. Інтроєкція відображається як мінімум у двох напрямах, у тому числі й в когнітивно-поведінковому підході. Усі напрями розглядають цей захисний механізм, як фундаментальний спосіб людини адаптуватися та захищатися.

Якщо проєкція – це коли людина приписує навколишньому середовищу свій внутрішній стан, то інтроєкція працює навпаки – людина отримує інформацію із зовнішнього у внутрішнє. Людина адаптується до світу, привласнює інформацію ззовні всередину себе та сприймає її як свою.

Ми думаємо, що це наша власна думка, але, насправді, вона нам не належить, вона не асимільована. Ми так думаємо, бо нас цього навчили. Наприклад, що чоловік повинен не показувати свої емоції, бути сухим, твердим, рішучим. Це інтроєкт. Тобто певна ідея зовнішнього світу, яку людина видає за свою. Людині може здаватися, що це її думка, але це не так. Вона не народжувалась із людини та не була асимільована.

Усе, що ми знаємо про світ, потрапило до нас ззовні. Якщо дитина виросла з вовками, вона думає, що вона вовк. Відповідно, усі вміння та навички потрапляють ззовні всередину за допомогою певних властивостей психіки. Інтроєкція пов’язана з когнітивними моментами, тобто знанням про світ. Наприклад, знання про те, що треба чистити зуби, бути хорошим хлопчиком або пристойною дівчинкою – це інтроєкти. Певний кластер знань, які людина колись отримала.

Що таке інтеріоризація

Також існує таке психологічне поняття, як інтеріоризація, що означає поміщення людиною всередину себе ставлення навколишніх до неї. Певний комплекс переживань, поміщених у середину, які сприймаються як частина себе. Це схоже на інтроєкцію. Наприклад, людина вважає себе невдахою – це певне знання, яке їй нав’язали.

Інтеріоризація більш комплексне явище. Наприклад, учителька ставилася до дитини як до невдахи й казала: «Ти – невдаха». Людина в дитинстві бере цей комплекс разом із вчителькою та поміщає всередину себе. Якщо це один раз сталося – можна поплакати й забути, а якщо вчителька принижує протягом багатьох років, людина поступово поміщає образ цієї вчительки всередину себе. Ця вчителька живе в голові людини й людина сама до себе ставиться як до невдахи.

Як працює інтроєкція

Інтроєкція – фундаментальний механізм психіки, тому що він, як і проєкція, містить у собі дві функції: захисну та адаптивну. Адаптивна функція означає інтроєктувати всередину інформацію. Захисна функція полягає в тому, що у випадку складної та незнайомої ситуації, людина шукає вихід способом пошуку вже знайомих знань про світ.

З інтроєкцією пов’язані всі кризи. Людина доходить до точки необхідності пристосування в ситуації, у якій немає досвіду, але є старі уявлення про світ, які вона використовує. Наприклад, чоловік виростає з уявленням про те, що чоловік, який покинув сім’ю – це поганий чоловік. При цьому в нього нещасливий шлюб, дитина страждає, але він не може піти.

У нього є внутрішня потреба розірвати стосунки, але він цього не робить через інтроєкт, який звучить як: «Чоловік не повинен покидати сім’ю». На цьому моменті в психотерапії починається робота з інтроєктом, у якому є певне відчуття провини через нав’язану ззовні ідею. Треба розібратися, звідки в людини з’явилася ця ідея, цей досвід і що вона про це знає.

Інтроєкт є неминучим, тому що в такий спосіб ми пізнаємо світ. В інтроєкції немає нічого поганого, так ми дізнаємося щось нове. Наприклад, ми знаємо, що не можна засовувати пальці в розетку – це інтроєкт. Люди, які цього не робили, звідкілясь знають, що цього робити не можна. Не факт, що такий досвід був.

Інтроєкт зі знаком мінус

У психотерапії інтроєктом називають якесь знання або псевдодосвід про світ, який людина привласнює собі, хоча він, насправді, ніколи не був засвоєний цією людиною.

Наприклад, у дитинстві батько каже дитині, що всі жінки зраджують. Дитина виростає з цим уявленням, хоча в неї такого досвіду не було. Тобто ці знання не були асимільовані, а людина живе з постійними думками про те, що її зрадять. Якщо порівняти ці процеси з їжею, то коли ми куштуємо щось нове, нам це подобається й ми ковтаємо – це асиміляція. А інтроєкт – це коли в нас щось запхали та змусили проковтнути.

Інтроєкт найчастіше заважає в період кризи. Наприклад, інтроєкт, що чоловік не повинен кидати сім’ю, не заважає до тих пір, поки чоловік живе в щасливому шлюбі. Коли в стосунках починаються проблеми, цей інтроєкт уже заважає людині розірвати ці стосунки. Кризи виникають тоді, коли інтроєкти, які потрапили всередину нас, починають впливати на наше життя. Коли наші внутрішні інтенції не зіставляються з нашими інтроєктами. У кожній людині можна знайти безліч інроєктів, які впливають на життя та оточення людини.

Інтроєкт зі знаком плюс

Не всі інтроєкти погані. Наприклад, людина ніколи не запізнюється, бо звідкілясь у неї з’явилося таке уявлення, що запізнюватися не можна. Це не заважає їй жити.

Існують більш масові інтроєкти. Наприклад, самовизначення нації. Деякі інтроєкти можуть стримувати нас у чомусь і тим самим захищати від небезпеки. Наприклад, інтроєкт про те, що гроші потрібно зберігати в різних банках. Він є, але він не поганий, він захищає нас від ризику втратити кошти.

Є безліч ситуацій, коли інтроєкти корисні. Криза виникає лише тоді, коли інтроєкти перестають працювати на користь. Коли з’являються простір для нової творчої ситуації, у якій було б ідеально заново адаптуватися, але не виходить, тому що в людини багато тривоги й вона намагається застосувати старий спосіб, який не є функціональним. Це і є криза. Інтроєкт – це властивість психіки, яка може перетворитися в захисний механізм.

Робота з інтроєктами

Психотерапевти допомагають позбутися інтроєктів двома способами.

Перший – способом його демонтації або розщеплення. Тобто людина відмовляється від інтроєкту, тому що усвідомлює, що цей інтроєкт їй не підходить. Особа усвідомлює, що таким способом вона захищається від нового досвіду, уникнути якого неможливо. Другий спосіб – асиміляція. Людина визначає для себе, що цей інтроєкт їй підходить і приймає його.

Завдання психотерапевта – допомогти людині творчо пристосуватися та самостійно визначити, що робити з власними інтроєктами: асимілювати чи позбавлятися їх. Робота з інтроєктом, як із захисним механізмом, це усвідомлення того, що ця ідея не наша та, відповідно, пошук власної.


Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, Soundcloud, Spotify, Google Podcasts, Castbox

Для усіх слухачів подкасту «Простими словами»

Відкрито передзамовлення книги «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях».

Воно триватиме до 23 грудня 2020 року.
Усі, хто замовить книгу, отримає її з фірмовим знаком «Клубу Барабанного коня», підписом від авторів, листівкою та набором стікерів.

У широкому продажу книга планується наприкінці грудня 2020 року

Зробити передзамовлення

ПРОДЮСЕР: Костя Гузенко

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Анна Шакун

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний