Подкаст про психологію «Простими словами» повернувся на другий сезон. Він присвячений захисним механізмам психіки. У першому епізоді ми вирішили розібратися, що таке захисні механізми та як вони працюють.

Захисний механізм, з якого ми вирішали почати – проєкція. Класичний приклад проєкції, коли відсутність смайлику наприкінці повідомлення сприймається як агресія або невдоволення. В епізоді говоримо про те, як відрізнити реальність від власної проєкції й для чого вона нам потрібна.

Підписуйтеся на телеграм-канал про подкасти «Міністерство подкастів України»

Підтримай подкаст
«Простими словами» на Patreon

Що таке захисні механізми психіки

У другому сезоні ми будемо часто згадувати книгу американської психотерапевтки Ненсі Мак-Вільямс «Психоаналітична діагностика».

За її визначенням, захисні механізми – це спосіб упоратися з певними внутрішніми переживаннями або реакція на середовище, яка проникає всередину людини. Ми захищаємося від навколишнього світу або від себе, наприклад, від сильних переживань.

У психоаналізі розрізняють примітивні та вторинні захисні механізми.

Примітивні механізми наближенні до первинних захистів :

  • ізоляція;
  • заперечення;
  • усемогутній контроль;
  • примітивна ідеалізація та знецінення;
  • проєкція, інтроєкція.

Вторинні механізми складніші та гостросоціальні. Наприклад:

  • ізоляція;
  • раціоналізація;
  • анулювання;
  • зміщення;
  • сублімація;
  • регресія.

Захисні механізми психіки – це психоаналітичний підхід. Якщо подивитися не з точки зору термінології, а з точки зору логіки, то захисні механізми – це механізми адаптації до середовища. У гештальт-підході захисні механізми називають «формами переривання контакту». У когнітивно-поведінковому підході це називають «когнітивним спотворенням».

Із захисних механізмів утворюється велика частина взаємодії зі світом. Відповідно до теорії Фрейда, ми складаємося з двох потягів: перший вид потягу – потяг «від». Ми хочемо уникнути холоду, дискомфорту. Наприклад, нас притиснули в громадському транспорті, ми хочемо відсторонитися від людини, яка дуже близько до нас. Ми хочемо уникати цієї людини. Другий вид потягу – потяг «до». Наприклад, будь-які внутрішні або фізіологічні потреби: їжа, сон чи складніші потреби з піраміди Маслоу, наприклад, потреба в коханні, визнанні та соціалізації в суспільстві. Відповідно, ми цього прагнемо.

Фрейд говорив, що ми перебуваємо на певному стику потягів «від» і потягів «до». Вийти з печери для того, аби поїсти – це наш потяг «до», але щоб поїсти треба вийти на вулицю, де холодно та ходять скажені мамонти, цього хочеться уникнути – це потяг «від». Людина постійно на цьому стику. До чого тут захисні механізми психіки?

Ми прагнемо до задоволення своїх потреб і потягів. У цих потягах ми прагнемо до задоволення, але не завжди нам це вдається, з різних причин. Навколишнє середовище впливає на нас так, що нам складно витримувати внутрішні переживання та почуття. Наша психіка влаштована, як процесор, який намагається правильно розподіляти навантаження, так відбувається захист процесору від перегрівання, умовно.

Ми всі до чогось прагнемо: щастя, влади, кохання, самореалізації або визнання. На шляху до реалізації своїх прагнень ми стикаємося з подіями зовнішнього середовища або внутрішніх переживань – і захищаємося. Тому наше життя побудоване із захисних механізмів. Будь-який захисний механізм – це творче пристосування, яким людина намагається зберегти свою цілісність. Ці способи захисту формуються ще в дитинстві та стають основною стратегією адаптації у світі в дорослому житті.

У гештальт-підході захисні механізми називають «переривання контакту». Наприклад, людина хоче випити води, тобто увійти в контакт із нею. Потім людина думає, що раптом тут ще хтось хоче пити та їй може бути соромно, що вона буде пити, а всі інші – ні. Людина зупиняється, тобто перериває свій контакт із водою. У гештальт-підході буде досліджуватися те місце, в якому людина перериває контакт і зупиняє свій потяг до задоволення потреби. Завдання будь-якого психотерапевта – допомогти людині простежити свої способи захисту / переривання/ спотворення та трансформувати їх у більш прямий та якісний спосіб задоволення своїх потреб.

Проєкція – королева захисних механізмів.

Проєкція – це коли людина приписує навколишньому середовищу свій внутрішній стан. Умовно, проєктор виводить на екран картинку, яка перебуває всередині нього. Відповідно, людина внутрішній стан проєктує на зовнішній. Наприклад, якщо людина в стані агресії, а хтось пише їй повідомлення без смайлика, людина може спроєктувати на цьому свою злість. Внутрішня злість виходить назовні через проєкцію на зміст листування.

Прикладом проєкції є епізод серіалу «Офіс», в якому герой під час пожежного навчання, перебуваючи в стані сильної тривоги, кричить усім: «Спокійно! Я сказав спокійно». Це ідеальний приклад проєкції, коли людина в переляканому стані та проєктує цей стан на інших. Тобто людина бачить у середовищі своїй внутрішній зміст.

Проєкція насамперед є механізмом адаптації до навколишнього середовища. Без проєкції ми б не змогли навчатися, порівнювати свій внутрішній світ із зовнішнім. Маючи навичку проєктувати та добре розвинену систему дзеркальних нейронів у голові, людина може зрозуміти іншу людину, звіряючись зі своїм досвідом. Насправді весь світ проєктивний. Людина виходить з індивідуального досвіду, коли говорить про світ.

Часто в комунікації між людьми є проблеми через те, що люди не помічають, що відбувається зіткнення двох різних світів. Ми не колективний розум, за допомогою проєкції ми зв’язуємося одне з одним, комунікуємо, намагаємося зрозуміти, що відчувають інші, але при цьому ми назавжди залишаємося в небачені того, що відбувається з іншою людиною. Є власна та спільна реальність. Спільна реальність з’являється тільки тоді, коли ми про неї домовилися. Без домовленостей спільна реальність не може існувати.

Що таке проєктивний поріг

Проєктивний поріг – це коли людина усвідомлює, що вона живе проєктивно. З цієї точки починається якісніший взаємозв’язок зі світом. Коли людина усвідомлює, що це проєкція, вона перевіряє, перепитує та намагається звести процеси до спільної реальності. Наприклад, людина в переписці проєктує агресивний внутрішній стан. Їй здається, що інша людина в повідомленні грубо їй відповідає.

Якщо людина усвідомлює, що це може бути її проєкція, вона телефонує цій людині, чує їй тембр, настрій розмови й розуміє, що в її повідомленні не було ніяких негативних емоцій. Гарним способом перевірки проєкції є тестування. Наприклад, запитання: «Чи правильно я розумію?». В основі багатьох конфліктів у сучасному світі, де люди більше спілкуються в месенджерах, лежить проєкція. Бо на текст спроєктувати набагато легше. Тому варто уточнювати, чи правильно ви розумієте емоції людини, з якою спілкуєтеся.

Новий сезон «Простими словами»

Apple Podcasts, Soundcloud, Spotify, Google Podcasts

ПРОДЮСЕР: Костя Гузенко

ВЕРСТКА ТА ДИЗАЙН: Анна Шакун

ОБКЛАДИНКА: Альбіна Колесніченко

Текст: Анастасія Шумілова

ВЕДУЧІ: Марк Лівін, Ілля Полудьонний