Рання чашкаЩо заважає отримувати задоволення від читання (і не тільки)? Історія бібліотекарки Альони Іванової

«Рання чашка» – аудіопроєкт від The Village Україна та БРЕНДА КАВИ JACOBS. Це 5 ранкових маніфестів від п’яти героїв про їхній життєвий досвід, кар’єрні рішення та корисні (чи не дуже) висновки. Кожен випуск триває до 10 хвилин.

Бібліотекарка Альона Іванова – героїня четвертого випуску нашого подкасту. Звісно, Альона експертка у книжках і читанні. Але її маніфест – це насправді історія про задоволення та стереотипи, які заважають його отримувати.

У новій історії із серії «РАННЯ ЧАШКА» ми разом із брендом кави Jacobs та Альоною Івановою вчимося читати для задоволення.

Насправді, аби отримувати задоволення від роботи, вам не потрібно знати про неї все. А ще зовсім не соромно визнавати, коли ви в чомусь не експерт.

Років п’ять чи шість тому ми з партнерами відкрили нашу першу приватну бібліотеку «Ботан». Перші тижні моєї роботи мрії були жахливі. Я як керівниця та головна бібліотекарка щодня спілкувалася з гостями. І кожна друга людина говорила зі мною так, ніби я прочитала всі книжки та розуміюся на всіх письменниках. А ще немов у мене є думка буквально про все на світі: від ботаніки до урбаністики.

Звісно, я чесно говорила, коли чогось не знала. І зовні виглядала веселою та багато жартувала. Але коли ти говориш: «Я не знаю» майже щодня, то відчуваєш, як помалу в тобі формується новий комплекс. З людини, яка обожнює читати, я перетворювалася на «псевдобібліотекарку», якій не можна навіть у читацький зал заходити. Як мінімум, так було в моїй голові.

Але я взяла собі час на аналіз і зрозуміла, що знати все – це стереотип. Він змінював моє уявлення про себе та просто заважав жити й добре робити свою роботу, яку я, до речі, обожнюю. Вам не потрібно прочитати все, аби поважати себе та мати власну думку. Сьогодні я спокійно можу сказати, що не дочитала «Улісса». Не згадаю, про що «Шинель» Гоголя, та й не завжди можу цитувати класиків. І так, я досі працюю із книжками.

Насправді нудні, застарілі чи навіть шкідливі книжки можна і треба викидати. А ще книги – не священний Грааль, тому улюблені цитати варто підкреслювати, а відбитки кави на сторінках – це не кінець світу.

Поколіннями ми вивозимо непотрібні книжки на дачу, складаємо їх пірамідками в гаражах і на балконах. І що це дає? Нам у бібліотеку, наприклад, віддають навіть інструкції з ремонту тракторів 1950 року. Комусь було важко відірвати її від серця. Насправді в книжці головне – суть, а не папір. Тому не бійтеся викидати книжки, які застаріли, зіпсувалися чи зовсім позбавлені сенсу. Власне, це працює не тільки із книжками.

А ще не забувайте: зачитана книжка – це книжка з репутацією. Нудне читво рідко буває у шрамах від олівця, із закладками, помітками та тріщинками. Я завжди читаю так, щоби це було помітно. Іноді навіть залишаю скрижалі із заповітом майбутнім читачам. Тому що книжка створена для користування нею, як і будь-яка матеріальна річ.

Кажуть, що всі ці детективи, фентезі та любовні романи не йдуть в «інтелектуальну заліковку» читача. Начебто в таких історіях головним є сюжет, а не стиль, форма чи глибока ідея. Що це лише розвага й «читання для душі», яке не розвиває. А ось інтелектуальний читач «преміумкласу» лускає, як горішки, великі закордонні романи та лауреатів світових премій. Насправді це таке щастя, що є література для відпочинку розуму, гаяння часу, виховання смаку та для відпустки. Та хоча б і література гілті плежер. Звичайно, для розвитку я раджу читати щось «на виріст»: учитися варто в найсильніших. Але ще ж потрібне читання суто для задоволення.

Тому викидайте заліковку та сумніви й хапайте Фредріка Бакмана, Дена Брауна чи що душі заманеться.

1. Дайте собі час

Аби налаштуватися на книжку, потрібен час: заглибитися, набрати швидкості. Тому книжки на виріст я не читаю за п’ять хвилин і на ходу.

2. Читайте на виріст

У добре підібраній книжці повинно бути щось, що ви знаєте, і щось, чого ви не знаєте – зовсім нова інформація не засвоїться, а все відоме не розвиває, і ми втрачаємо інтерес. Перед початком книжки я ставлю собі два питання: що я вже знаю й що хочу дізнатися. Це допомагає і сфокусуватися, і вбудувати нову інформацію в наявну. Це особливо актуально для документальної й бізнес-літератури.