Анастасія Топольська – усесвітньо відома українська діджейка (DJ Nastia). У найбільш гастрольні часи Nastia грала приблизно 200 сетів на рік, а також була резидентом і стейдж-менеджеркою на фестивалі «Казантип». Настя заснувала фестиваль електронної музики «Стрічка» та створила лейбли Propaganda та Nechto Records.

The Village Україна публікує конспект ранкової лекції Анастасії Топольської в КАМА.

Як усе починалося

Із самого дитинства дуже любила танцювати й думала, що виросту мегапопулярною танцівницею. Але я росла в бідній сім’ї, і в мами не було можливості відправити мене на заняття танцями. Тож мій талант танцівниці дуже швиденько згинув.

Я переїхала до Донецька, щоб навчатися в університеті. Паралельно почала працювати гоу-гоу танцівницею в нічному клубі. Мені це дуже подобалося. Потім наш колектив стали запрошувати виступати по всій Україні. І мені сподобався той факт, що я можу подорожувати й виступати, як запрошений гість.

Мене оточувало багато діджеїв, і я колись навіть діджеїла в сільському клубі, перемотувала олівцем касети. Мені подобалося все, що пов’язано з музикою, хоча не маю ніякої музичної освіти. Усе було якось інтуїтивно та за принципом «подобається / не подобається».

Я слухала музичні програми на радіо, а потім познайомилася з усіма донецькими діджеями. У якийсь момент також захотіла спробувати себе як діджей. Мене мотивували гастролі. Усі люди запитували, навіщо я туди лізу, якщо вже маю успіх у танцях. А мені просто хотілося.

Це зачепило моє самолюбство. На початку в мене не було цілі стати відомою або заробляти багато грошей. Були амбіції та бажання здобути повагу з боку людей, оскільки вони не сприймали мене всерйоз. Це мене мотивувало, тому дуже старалася й намагалася як можна глибше зануритися в суть діджеїнгу. Я доволі швидко виросла. Мене супроводжувала удача.


Мені не важлива географія або ім’я артиста, який надсилає мені музику.


Розвиток кар’єри

У 2007 році стала резиденткою «Казантипу», з якого про мене всі дізналися. Я почала гастролювати всіма країнами пострадянського простору та стала популярною діджейкою. Потім вийшла заміж, у мене з’явилася дитина, і я обрала сімейне життя. Але це тривало недовго.

Через якийсь час я повернулася на «Казантип» у ролі стейдж-менеджерки й була досить успішною в цьому. Я привозила багато закордонних діджеїв і сама також грала. Оскільки за період сімейного життя в мене накопилося багато енергії, вона знайшла вихід на одному флешмобі, який відкрив мені шлях у майбутнє, скажімо. Це був флешмоб на «Казантипі», на якому відривалася в обтислій зеленій сукні. Це відео розійшлося в мережі, і його дивилися по всьому світу. Після цього я пішла у вільне плавання й у 2011 році перестала бути резиденткою «Казантипу».

Створення лейблів Propaganda та Nechto Records

У 2013 році я відкрила свій лейбл Propaganda. Не шкодувала грошей на продакшн. У мене був найдорожчий комплект для реліза, який тільки можна було зібрати. Платівка 180 грамів, розкладний альбом. Музика на лейблі Propaganda була концептуальною. Це були платівки для колекціонерів. Вони не підходили для вечірок. Ці платівки створювали, щоб їх купували, ставили на поличку вдома, слухали й насолоджувалися.

Торік я закрила лейбл Propaganda, тому що постійно «попадала» на гроші. Лише перший реліз був sold-out. Але справа була не грошах. Мені було прикро, що платівки не продаються, і хотілося якось переформуватися. Так утворився лейбл танцювальної музики саме для діджеїв Nechto. Я максимально здешевила продакшн, щоб діджеї мали змогу купувати ці платівки та грати їх на вечірках.

Я займаюся лейблом Nechto повністю сама. Починаючи від прослуховування демок від продюсерів до ведення сторінки в Instagram. Мені не важлива географія або ім’я артиста, який надсилає мені музику. Якщо трек дійсно крутий або його можна допрацювати і людина прислухається до моїх порад, я випущу цей трек у себе на лейблі.

Що значить бути діджеєм

Мене часто запитують, чому не пишу музику. Але я не збираюся її писати, оскільки я діджейка, а не продюсерка. Це різні речі. Знаю мало діджеїв, які є хорошими продюсерами. Діджей – це людина, яка створює вечірку та класний настрій, а не просто ставить музику. Шкода, що зараз діджеїв почали ставити за пульт усього на півтори години. Багатьом, щоб виконати свою функцію, доводиться ставити просто хітові треки, які точно спрацюють.


В Україні дуже хороший ґрунт для розвитку музичної сцени, оскільки в нас на початку стояли дуже класні промоутери, які створювали Closer, «Схема».


Раніше суть діджеїнгу полягала в п’ятигодинних сетах. Була можливість влаштувати справжній концерт, переходити від одного темпу до іншого, експериментувати. У годинних сетах такого не зробиш. Зараз багато діджеїв просто ставлять усі хітові треки протягом години, але це не діджеїнг. Справжній діджеїнг у клубах Closer, Otel’ або на Кирилівській. Люди, які займаються такими проєктами, ні на що не розраховують. Це дуже важливо. Коли ти робиш щось тому, що не можеш не робити, коли це твій єдиний спосіб самовираження, це відчувається й дає свій результат.

Діджеїнг в Україні

В Україні дуже хороший ґрунт для розвитку музичної сцени, оскільки в нас на початку стояли дуже класні промоутери, які створювали Closer, «Схема». Ці люди добре розуміються у своїй справі. У них є концепт, своє бачення, і кожен іде у своєму напрямі. Саме тому це працює. А коли ти робиш вечірки просто так – це шлях в нікуди. На мою думку, діджей не повинен звеличуватися. Він має бути серед людей, як-от у Closer, наприклад. Ти граєш і прям біля тебе люди, ти бачиш їхні емоції, настрій, відчуваєш їхню енергетику.

Я люблю виступати в Києві, тому що люди тут відкриті до будь-якої музики та я можу розкритися на повну. Можу грати дуже дивну музику, і людям це подобається більше, ніж якісь хітові треки. Маю можливість бути центром музичної освіти й показувати людям, що музика буває різна. Коли ти об’єднуєш усе це в один сет, виходить дуже цікава палітра. Люди запитують: «А що це за трек?» – починають шукати артистів, лейбли. Це й є ланцюговий процес. Діджеї повинні наштовхувати людей на роздуми. Я вважаю, завдання діджея – створювати настрій і сприяти музичній освіченості людей, які приходять на вечірки.

Поради діджеям-початківцям

Діджеям-початківцям варто писати мікси, вести Sound Cloud й обов’язково ходити на тусовки. Якщо ви хочете грати в клубах, вам потрібно ходити на вечірки та знайомитися з людьми. Що частіше ви будете з’являтися на вечірках, то швидше люди почнуть вас упізнавати, звикати та сприймати. Потрібно тусити. Ти не можеш бути діджеєм, якщо сидиш вдома, оскільки так про тебе ніхто не знатиме.

Потрібно спочатку влитися в тусовку, а потім скромно пригадати, що ви діджей. Так вас можуть запросити грати на вечірці. Але не потрібно бути нав’язливими й одразу заявляти про те, що ви діджей і хочете грати. Нав’язливих не дуже люблять. Спочатку просто ходіть на вечірки, спілкуйтеся, налаштовуйте контакт, а потім усе буде.

фото: КАМА