«Природний відбір буде замінено розумним задумом»: ізраїльський історик Ювал Ной Харарі вперше відвідав Україну і виступив з публічною лекцією на освітньому форумі Facing The Future. Харарі – автор бестселерів «Homo Deus», «Sapiens. Історія людства від минулого до майбутнього» та «21 урок для ХХI століття». The Village Україна коротко переповідає лекцію історика.

Homo sapiens зникне

Людина – така ж нестабільна істота, як уран. Коли уран активно взаємодіє, то може вибухнути. Сьогодні на планеті майже вісім мільярдів людей, і їхня взаємодія може призвести до потужного вибуху. Але вибух матиме різні наслідки. Люди або самі себе знищать, або проапгрейдять себе до рівня божеств. Нині штучний інтелект і біотехнології дають людині такі можливості, які раніше вважалися недосяжними. Люди стали творцями. Як Бог у Біблії створював рослин, тварин і людину за своїми побажаннями, так і люди сьогодні навчились створювати рослин, тварин і навіть людину за власними побажаннями. Ймовірно, що найдорожчими продуктами економіки у XXI столітті уже будуть не речі чи їжа, а тіло, мозок і розум. І це стане найбільшою революцією біології з часів виникнення життя – за чотири мільярди років.

За цей час на планеті нічого не змінилося на рівні фундаментальних правил життя. Упродовж чотирьох мільярдів років і амеба, і динозавр, і томат, і врешті людина були органічними сполуками і проходили через природний відбір. У XXI столітті природний відбір буде замінено розумним задумом. Але це не буде певний божественний задум, який сходить з небес. Це буде задум людини, внаслідок якого розум вийде за органічне обмеження.

Ми входимо в добу неорганічного життя, і homo sapiens, можливо, зникне, тому що людство змінить себе. Уже за 200 років на Землі пануватимуть істоти, які набагато більше відрізнятимуться від нас, ніж ми відрізняємося від шимпанзе. Але які істоти населятимуть Землю у майбутньому та у якому напрямку буде розвиватись людство – залежить від вибору, який усі ми робитимемо у найближчі десятиліття. Якщо людство обере неправильну перспективу – це може призвести до жахливих результатів.

Наприклад, сьогодні деякі організації роблять ставку на розвиток у працівників інтелекту та дисципліни. Водночас обмежують вияв почуттів і творчих навичок. Менеджмент цих організацій очікує, що матиме в результаті дуже дисциплінований і розумний персонал. Але без емоцій і творчості такі компанії, найімовірніше, втратять великі можливості.

Про правильне розуміння історії

Перспективи, які постають перед людством у цьому контексті, дуже залежать від того, як ми розуміємо історію. На жаль, багато людей думає про історію як про постійний конфлікт між різними народами та країнами. Але правда в тому, що вічних тотожностей і конфліктів в історії немає. Єдина константа і закономірність це постійна зміна. Більшість сучасних держав у світі існує менше однієї тисячі років. Навіть найстаріші нації виникли менш ніж п’ять тисяч років тому: у той час ще не існувало ні росіян, ні українців, ні поляків, ні німців. Але п’ять тисяч років для історії – це мало. Наприклад, сільське господарство виникло тільки 10 тисяч років тому, а перше мистецтво почало з’являтися сотні років тому. Сама ж людина існує близько двох мільйонів років.

Якщо зосередитись на останніх 5 000 років, то за цей час нації виникали, змінювалися і навіть зникали. Наприклад, німці – нація, яка утворилась не так давно завдяки об’єднанню саксонів, саксів, урогосів, що в минулому були ворогами. Німеччину об’єднав Отто фон Бісмарк після прочитання «Виникнення видів» Дарвіна.

Нові нації – це не лише результат внутрішнього життя, а й зовнішнього впливу. Якби люди жили ізольовано, неважливо у якій країні, вони жили б дуже бідно. Наприклад, їжа. Італійці, які вважають пасту своєю національною їжею, не мали б цієї страви, якби не хотіли спробувати чиюсь кухню. Данте Аліг’єрі та Леонардо да Вінчі не їли пасти з томатним соусом, ця страва виникла пізніше – коли в Італію завезли томати з Мексики. То чи мають тепер італійці припинити їсти пасту з томатним соусом? Чи мають вони перестати грати у футбол, тому що гру придумали у Британії? Нації об’єднувались, роз’єднувались, проходили через революції та зазнавали зовнішнього впливу. У цьому повторюваному процесі вони змінювали свій характер.

Про гени, які не впливають на історію

Людей не можна об’єднувати чи розділяти за біологічною ідентичністю, як-от різні види тварин: тварини мають об’єктивну ідентичність, яка сформувалась упродовж тисяч поколінь. До прикладу, поведінку шимпанзе і бонобо визначають гени, а не те, про що вони думають. І різні гени диктують для цих видів різні системи взаємодії та поведінки. Шимпанзе мають жорсткий устрій, де домінантна стать – самці. Бонобо проживають у більш мирних системах, де домінують самиці. Ні шимпанзе, ні бонобо не можуть змінити системи взаємодії через революцію.

Однак зовсім інша справа з людьми. Сьогодні є думка, що росіяни живуть у більш жорсткому та патріархальному суспільстві, а шведи – це мирна нація, де переважають спокійні феміністи. Але ще 300 років тому Швеція була найбільш мілітарною країною у Європі. Так, різні соціальні групи можуть мати різні соціальні системи, але не можна стверджувати, що вони визначаються генетикою.

Поглянемо знову на німців. У XX столітті вони пройшли складний шлях: імперія, республіка, нацистський рейх, розподіл на Східну і Західну Німеччину і врешті об’єднання у ліберальну демократичну Німеччину. Увесь час вони були одними і тими ж німцями, які мали однакову географію, жили в один час і мали однакові ДНК. Ще у 1945 році люди думали, що в генах німецької нації є щось радикально мілітаристське. А нині німці побудували одну з найбільш розвинутих і мирних демократій у світі. Ця трансформація не означає, що німці мають не зважати на свою історію, навпаки, вона вимагає бути чесними зі своєю історією та помилками.


Великий народ – це народ, який знає правду про себе, зокрема про свої темні сторони.


Те саме можна сказати про релігії: вони не впали з неба, їх створили люди на Землі й ці релігії теж постійно змінювались. Жодна з релігій не існувала ще п’ять тисяч років тому, і навіть після своєї появи вони продовжували змінюватись. Сьогодні іслам вважається нетерпимою і жорстокою релігією. Але ще кількасот років тому християнство було більш нетерпимим, ніж іслам: у Лондоні страчували католиків, у Парижі – протестантів. Але в Каїрі часів Вільяма Шекспіра існувала мультикультурна метрополія, де мирно уживались різні народи з різними релігіями. Релігія не має суті: іслам – це те, що з релігії роблять самі мусульмани, християнство – те, що з релігії роблять християни.

Про справжній націоналізм

Людству краще звільнитися від обмеженого бачення історії: нам потрібно змінювати наші національні почуття, але не ставати короткозорими націоналістами. Краще ставати чесними націоналістами – тими, що чесно сплачують податки, аби люди в іншому кінці їхньої країни мали змогу отримати якісні медичні послуги та здобути хорошу освіту. Бути чесним націоналістом – це наймати на офіційну посаду кваліфіковану людину, а не свого друга чи родича.

Є багато корумпованих політиків у світі, які вважають себе великими патріотами, тому що вони поширюють ненависть до меншин та іноземців. Якщо такі політики хочуть довести свій патріотизм, їм варто припинити випромінювати ненависть, а почати платити податки, не брати хабарі й не давати посади своїм друзям чи родичам. Це і є справжній націоналізм. Сповідуючи такий націоналізм, ви піклуєтесь про своїх співвітчизників.

Про Україну

Я приїхав в Україну, тому що очі всього світу сфокусовані на тому, що тут відбувається останні кілька років. Це велика трансформація, вона помітна. Якщо ви досягнете успіху, це позначиться на всій Європі.

Спілкуючись з людьми в Україні, я був здивований, як ви здатні швидко перемикатися. Одні й ті самі люди, розповідаючи про війну, корупцію і бідність, здаються засмученими та депресивними, але вже за мить можуть наповнитися оптимізмом і вірою. Мене вразили фото жінок, які під час подій на Майдані розносили їжу та напої протестувальникам: якщо люди так можуть допомагати одне одному, це говорить про великий потенціал.

Фото: Facing The Future