Максим Сікаленко – електронний артист Cape Cod, засновник та продюсер лейблу Kiev House. The Village Україна публікує короткий конспект його ранкової лекції в Kyiv Academy of Media Arts.

Фото: Анна Бобирєва

Обкладинка: КАМА

Про те, що надихає

До 25 років я жив на чудовому лівому березі, виглядав у вікно хрущовки 24 години на добу – оце й було все натхнення. Згодом я переїхав на Поділ. Він відкрив потенціал всередині мене та дав свободу. До того я читав інтерв’ю різних виконавців, які казали, що на них вплинула місцевість. Тоді я дивився у вікно на Чернігівській і не розумів, чому на мене все це не впливає.

Поле мого натхнення – це музика. Я думаю, що хочу сказати піснею. Можу міркувати над сенсом два тижні. А технічний процес відбувається швидко. Результат оцінюю інтуїтивно: якщо хочеться танцювати під свою музику, тоді все добре.

Я постійно використовую принцип деконструкції. Зараз користуюся ним у проекті Cape Cod. Коли деконструюєш, то наче переселяєшся у людей, які створювали музику до тебе. Я на деякий час абстрагувався від зовнішнього світу, коли працював над альбомом. Мені було цікаво заглибитися у 90-ті: я дивився фільми 90-х, читав книги 90-х, слухав музику 90-х. 

 Поле мого натхнення – це музика

 Увесь досвід, яким би він не був, рано чи пізно тобі знадобиться

Про життєвий досвід

У 14 років зібрав свій перший капітал. Я тоді встановлював камери прихованого спостереження і слухав тяжку музику. Мені хотілося навчитися самому виконувати схоже. Маючи підвищену стипендію 50 гривень, за півроку я назбирав на свою першу бас-гітару та створив свій перший гурт. Через деякий час він отримав назву +\-. Завдяки цьому розпочалося формування мене як музичної особистості. Я отримав змогу експериментувати, не було жодних рамок.

Увесь досвід, яким би він не був, рано чи пізно тобі знадобиться. За своє життя я працював журналістом, помічником судді в апеляційному суді, частково у Верховній Раді (було не дуже весело), логістом, встановлював приховані камери, оцінював нерухомість і був менеджером гурту Marakesh. Я змирився, що музикант повинен мати іншу роботу. Не треба сподіватися, що ви станете Фредді Мерк’юрі чи Radiohead.

Я працював у Moon Records із 2008 року. Прийшовши туди у якості контент менеджера, за декілька років я розпочав у компанії продаж музики на цифрових майданчиках - iTunes, Napster. Тоді це здавалося утопічною ідеєю, оскільки продаж компакт дисків та мобільного контенту був надзвичайно великим у порівнянні з цифрою. Так за 4 роки я вже був куратором усього digital напрямку компанії. Восени 2017-го звільнився. Досягнув межі особистого розвитку. Коли тобі 30, важко ухвалювати такі доленосні рішення. Але все на краще, за 2 місяці я вже майже адаптувався від офісного ритму на користь роботи над музикою

Про невдачі

Ніколи не зупиняйтеся, навіть коли все занадто погано. У мене було багато факапів із кожним музичним проектом.  Із гуртом +\- теж. Ми збирали гроші, щоб записати альбом та вийти на західну аудиторію. Команда розуміла, що тут ця музика, поєднання джазу і металу, не цікава для великої кількості людей. Ми вже трохи назбирали коштів, але підвищився курс долара. Нам довелося працювали на 3-х роботах, а їсти яблука. Ми хотіли зробити те, що ніхто тут не робив. Не важливо – успішно чи ні, ми просто горіли ідеєю.

Факапи – це динаміка розвитку. Альбом Cult повністю злітав, я його переписував, але ніколи не опускав руки. Були думки: «Може, це все, досить?» – проте не більш як 5 хвилин. Мене підтримувала внутрішня віра.

 Факапи – це динаміка розвитку

 Музика це засіб розказати історію

Про вимогливість до себе

Я великий сноб у ставленні до самого себе. Якось намагався робити пісні у вітчизняній поп стилістиці, але потім мав депресію 5 днів, бо не виходило. Будьте снобами до себе. Проте зовнішній снобізм це деструктивізм, який ні до чого не приведе.

На жаль, я не співаю, бо перфекціоніст. Впадаю в депресію, якщо не роблю все ідеально. Лише нещодавно зрозумів, що музика це засіб розказати історію. Якщо  я співав би, то звертався б до соціальних питань. Можливо, десь на 3 альбомі заспіваю.

Поглинайте більше музики. У кожного є інтернет, усе у вільному доступі. Проте своє аналітичне мислення там не знайдеш, маєш створити його сам. Колись я міг за день прослухати 20 альбомів, при цьому я ще працював. До 2010 року в мене була статистика: які стилі я для себе відкрив. Зараз уже такого нема. Музика це форма і колір, чим більше форм я знаю, тим простіше мені створювати індивідуальні композиції. Так вдається сформувати свою думку і потім написати власну музику.

Про музику, яка подобається

Я аналізую музику: намагаюся відчути її на інтуїтивному рівні. Спочатку розумію, що чую щось нове, потім оцінюю контекст часу та композиційні штуки. За попередній рік мені мало що сподобалося. Ще важливо, щоб у артиста був бекграунд, аби я знав: можна було б відчути досвід, який він пережив. Тоді він мені подобається.

Kiev House – «vinyl only» лейбл для київських продюсерів. Спочатку я не усвідомлював навіщо мені лейбл взагалі. Тепер є розуміння, що це мотиваційна сила для молодих київських бендів із різними стилями: хаус, електро, техно, альтернативний рок. Поки що артистів не багато, але я вірю, що ми будемо розвиватися та дійдемо до київського звучання. У кожного міста своя динаміка, яка залежить від тусовки. Відчуваю, що Київ – це напруга, контраст і спокій.

 У кожного міста своя динаміка, яка залежить від тусовки

 Я музикант, що вийшов із живої музики, тому важко відмовитися від енергетики live виступу, віддачі глядачів

Про Cape Cod і творчі плани

Cape Cod це логічний рух: гурт-діджей-гурт. Я музикант, що вийшов із живої музики, тому важко відмовитися від енергетики live виступу, віддачі глядачів. Не розумію людей, які перескакують від тренду до тренду і хочуть написати хіт. Індивідуальність – це коли несеш досвід крізь роки. Якщо б Cape Cod йшов за тенденціями, то кілька років тому це було б румунське техно, а тепер електро чи trap.

Зараз готую другий альбом. Записую його з іноземними виконавцями, тому що працювати з ними зовсім інша історія. Носії мови по-своєму проживають текст, бо вони його не перекладають.

Допінг у творчості? Я drug free. Перед написанням пісні для мене найкраще заглибитися в історію та аналізувати.