Альона Гудкова –  засновниця та ідеолог благодійної барахолки «Кураж Базар». The Village Україна публікує короткий конспект її ранкової лекції в Kyiv Academy of Media Arts.

Фото: Антон Кулаковський

Ми провели вже 18 барахолок «Кураж Базар», на яких зібрали 3,5 мільони гривень на благодійність, з яких 1,5 мільйона – у 2017 році. Така собі «хоум паті», яку ми організовуємо з командою сьогодні, збирає від 12 до 15 тисяч людей за звичайні вихідні і до 25 тисяч за Night Market.

Етапи дорослішання

У 19 років я вирішила, що повинна займатися фешн, як і багато дівчат. Найкращим варіантом для мене наблизитися до Нью-Йоркського тижня моди було піти працювати продавцем у магазин. Не знаю, чому я так подумала і чому вибрала для цього магазин «Магелан» на виїзді з Києва.

Щодня 12 годин я працювала і вірила, що є частиною високої моди в Києві. Нам не можна було йти з робочої зони. Одного разу я пішла в кросівках у примірочну поміряти ті омріяні джинси Dolche&Gabanna, і в мене заклинило спину. Так з джинсами мене і повезли у «Борис». Це був мій останній день на цій роботі .

Там я працювала жіночим консультантом і отримувала три тисячі гривень. Але заробляла я близько 10 000 тільки чайовими. Тоді я зрозуміла, що не важливо, яка в тебе освіта чи досвід роботи. Весь світ побудований на комунікаціях.

 Сила, що мене рухає – цікавість. Я не розумію людей, які не хочуть ставити питання.

 Я подумала, що вже дуже крута – і це був початок мого падіння.

Коли мені було 21, я вирішила, що повинна працювати в івент-бізнесі. Я зареєструвалася за сайті знайомств і підписала у профілі, що хочу працювати в івент-агентстві. Мені написав Картина Неклева. Коли ми познайомилися, він глянув на мене і сказав: «Ти, звісно, трошки дивна. Але десь так я собі і уявляю івент-бізнес», і ми почали працювати.

За рік після мого першого івенту нам прийшло замовлення СКМ, власником якої є Рінат Ахметов. Я курувала івент у Барселоні, куди мали приїхати 60 відомих банкірів. Це була дуже складна історія, після якої хотілося просто закінчити життя самогубством, але я впоралася. Тому у 24 роки я вирішила створити своє івент-агентство. Я подумала, що вже дуже крута – і це був початок мого падіння.

Сила, що мене рухає, – цікавість. Я не розумію людей, які не хочуть ставити питання. Мені здається, що бути аморфним можна лише десь на глибині океану. І таке життя – «тлєн». Усе те, де я є зараз, – результат моєї цікавості.

Коли ти розумієш, що ти дуже крутий і злітаєш – чекай падіння. У мене був хлопець, агентство, машина, гроші, мені дарували троянди, у мене були речі від Gucci. Можна зрозуміти, як це відтворювало мої цінності тоді.

І от мої партнери по агентству виключили мене за засіданням протоколу. Мій хлопець, через якого все це сталося, бо я на місяць через нього поїхала жити за кордон, залишивши своїх партнерів, – зібрав речі, написав записочку і пішов, прямо на Різдво.

У мене була фізична депресія. Але кожна моя трагедія має свій цикл. Усе починається з того, що я не знаю, що робити. Я загублена. Але от що я зрозуміла: якщо ти визнаєш, що ти не знаєш, що робити – попроси допомоги.

Це був найбільший інсайт за 30 років: «Якщо ти попросиш про допомогу – ти її отримаєш».

Після цього я працювала директором з маркетингу. Мені казали, що у мене нічого не вийде, але я ж прочитала всі книжки Манна. Просто почала робити все, що там було написано, – і в мене вийшло.

Одного разу я прийшла до Андрія Федоріва і сказала, що хочу бути в нього волонтером. Він сказав: «Який з тебе волонтер, тобі треба робити щось своє».

 Call shit shit. Дуже важливо вміти оцінити ситуацію

Тренд позитивної благодійності

Тому я поїхала з подругою в Барселону, випила дві пляшки вина, поїла паельї і потрапила на барахолку. На той час я лише курувала івенти, не організовувала їх. Мені дуже хотілося щось віддавати, бо я не дуже розуміла, що робити. От це бажання «віддавати» – це нормальний етап розвитку особистості.

Склалася така ситуація – у мене був досвід організації івентів, Сінний ринок закрили. Я повернулася і написала листа, що хочу зібрати 12 000 гривень на фонд «Таблеточки», йдемо на барахолку – буде їжа від Діми Борисова, гратимуть діджеї.

Це була перша барахолка влітку 2014 року. Я думала, що ніхто не прийде. Але на «The new old» прийшло 8000 людей. Тоді ми зібрали близько 110 000 гривень на благодійність. І на цей івент я витратила 7000 гривень.

Я започаткувала тренд позитивної благодійності. Не всі розуміють, як так можна веселитися і допомагати комусь. Усе, що я знаходила в інтернеті за запитом «благодійність», було дуже сумним. Але мені подобалося робити інакше.

Мій чоловік порадив мені піти з роботи і займатися тільки барахолкою, зробити з неї свій бізнес. І тут запрацювала ця чарівна формула: «Роби те, що любиш – і з часом ти отримаєш за це гроші». Гляньте на мене, зі мною спрацювало.

Не працюйте з мудаками. Є люди, які дають, а є люди, які беруть. Важливо залишатися чимось посередині. Не обманюйте себе, люди не міняються. Якщо хтось забув віддати відео один раз – так буде завжди.

 Бажання «віддавати» – це нормальний етап розвитку особистості.

Є правило «4Н + В»: ніхто ніколи нікому нічого не винен. Ми хочемо, аби нами цікавилися – але перш за все ми маємо бути цікавими.

У нас на «Куражі» Ваня Дорн їздить по барахолці на скейті і тікає від наших фотографів, бо він «тут просто відпочиває». Джамала, яка продає свої речі, чує, як грають Mgzavrebi, виходить до них і просить разом імпровізувати. Ми були першим фестом, який заявив про підтримку ЛГБТ-спільноти, людей з інвалідністю.

Є люди, яким те, що ми робимо – незрозуміло. Але ми вирішили не міняти наш меседж.

Благодійний Кураж Базар

Ми всі дуже спішимо. Важливо, аби такий швидкий рух мав сенс. Якщо ви розумієте, чому ви це робите – вам легше впоратися з маленькими труднощами. Ми як маленькі равлики, які хаотично рухаються і залишають свої сліди. Якщо ми не почнемо зараз рятувати світ – нам «хана» через 50 років.

Складно буде завжди, на будь-якій роботі. Кожного серпня я хочу закрити «Кураж». Вас може кинути хлопець, вас кинуть на гроші, буде несмачна доставка їжі – будь-яка ситуація може стати каталізатором конфлікту. І дуже важливо у такий момент мати поряд людей, які підтримують вас.

Якщо ви не знаєте, ким бути – будьте добрими. Благодійність – це медитація. Є кілька видів медитації, і один з них – медитація на любов.

Я бачу сенс життя в тому, щоб допомагати. У нашої команди є можливість подивитися на країну зсередини – і все дуже погано. Ми стикаємося з проблемою, що людям усе одно. Наша національність не мотивована на щастя. І тому нам треба витягувати себе самих.

Допомога нагадує гру «Супер Маріо». Біжиш, біжиш, з’їв грибочок – і далі «навалюєш».

У 2018 році  «Кураж Базар» матиме одного реципієнта. Ми хочемо побудувати інклюзивний центр. Для цього нам треба збирати мінімум 150 000 гривень у місяць.

Уяви, що ти знаєш, що робиш. І роби це круто. Круто для себе. Все наше життя – це міф. Ми придумали міф про барахолку – і збираємо гроші на благодійність.

 Я бачу сенс життя в тому, щоб допомагати