The Village Україна обирає книгу тижня, пояснює, чому її варто читати та публікує уривок.

«Брітт-Марі була тут» ‒ роман популярного шведського письменника Фредріка Бакмана, який є спінофом його попередньої книжки «Моя бабуся просить їй вибачити». Історія про доволі неприємну, зарозумілу жінку з манією чистоти і порядку стала популярною у світі, нині продано понад 1,5 мільйона примірників різними мовами. У власній авторській манері Бакман розкриває образ головної героїні, розповідаючи про її життя, несправджені мрії та надії. Це роман про боротьбу, силу волі та віру в життя, яке має тривати попри невдачі та розчарування.

 Цей роман Фредріка Бакмана виявився найзагадковішим, бо присвячений добре відомій нам (і, правду кажучи, малосимпатичній) персонажці роману «Моя бабуся просить їй вибачити» – Брітт-Марі. Так-так, тій самій Брітт-Марі – повному антиподу Бабуні. Тій самій застебнутій на всі ґудзики зануді, яка, одночасно дотримуючись усіх правил пристойності, примудряється щомиті налаштовувати проти себе всіх сусідів. Що ж такого цікавого можна розгледіти в цій Брітт-Марі, щоб вистачило на цілий роман?

Та не поспішаймо, бо недарма автор натякав у кінці того роману, що не все так просто з цією Брітт-Марі. Обставини складаються так, що вона несподівано зважується змінити своє звичне й таке нібито зручне життя. Це рішення зрушує «тектонічні плити» у Брітт-Марі, й вона, дивуючись сама собі, намагається прилаштуватися до нового життя. Дотепно й зворушливо показує автор, як Брітт-Марі ламає всі свої стереотипи й мимоволі стає каталізатором подій у містечку Борг. А ще автор переконує нас, що сонячна казка живе в душі кожної людини, варто лише прислухатися до себе. Фредрік Бакман знову дивує. Він пише дуже просто про дуже прості речі, але доторкається до найпотаємніших струн душі

Ольга Захарченко

перекладачка

10 цитат з роману «Брітт-Марі була тут»

Кажуть, що, вирушаючи в подорож, люди міняються. Тому Брітт-Марі завжди ненавиділа подорожувати. Вона не хотіла змінюватися.

Ти ніколи не буваєш зовсім самотній, коли стоїш на балконі. Машини, будинки й люди на вулицях – це все твоє. Ти – і серед цього всього, і в той же час окремо. Ось що найкраще в балконах.

Футбол – дивна гра, бо вона не просить, щоб її любили. Вона вимагає.

Зими завжди були найгіршою порою як для балконних квітів, так і для Брітт-Марі. Найважче було вжитися з тишею, бо, поринувши в тишу, ти не знаєш, чи хтось пам’ятає, що ти тут. До того ж сама зима – це тиха пора року, бо холод роз’єднує людей. Робить світ беззвучним.

У всіх шлюбів є свої погані сторони, бо всім людям притаманні слабкості. Якщо ви живете з іншою людиною, то вчитеся якось уже миритися з цими слабкостями. Наприклад, можна уявити, що це якісь важкі меблі й, прибираючи, треба просто мити підлогу навколо них. Щоб підтримувати ілюзію.

Іноді легше жити далі, навіть не знаючи, хто ти, якщо ти хоча б точно знаєш, де ти. Цього вже достатньо.

Відчай Брітт-Марі посилюється. Люди по-різному переживають безсилля і горе, але для Брітт-Марі вони найсильніші тоді, коли вона не може вмовити когось поїсти.

Брітт-Марі здригається. Це той самий футбольний м’яч, яким поцілили Брітт-Марі в голову, і коли вона бачить, який він бруднющий, їй хочеться негайно зробити собі щеплення від правця.

Здається, для таких чоловіків, як Свен, цілком природно більше вірити в любов, ніж у пристрасть. Він – полісмен, який більше вірить у справедливість, ніж у закон. Йому це личить, думає вона. Але цього вона йому не каже.

Якщо міцно-міцно заплющити очі й трохи почекати, то можна згадати кожен твій вибір, зроблений на твою користь. І може виявитися, що цього не було ніколи.

 Вартість:

 Книголав (українською)

   друкована: 220 ₴