The Village Україна обирає книжки місяця та пояснює, чому їх варто читати.

Художня література

Могамед Мбуґар Сарр «Найпотаємніший спогад людський»

«Видавництво Анетти Антоненко»

Переклад із фр. І. Рябчія

У 2021 році за роман «Найпотаємніший спогад людський» французький письменник сенегальського походження Могамед Мбуґар Сарр отримав Гонкурівську премію. Але характеризує цей твір геть інше. А саме емоції, які отримуєш від прочитання роману. Їх можна порівняти як із несвідомою радістю, коли бачиш щось непохитно довершене, наприклад, глибину зоряного неба, так й із щирим захватом, коли осягаєш красу людського розуму, здатного на створення власних світів. Розповідь про цю книжку не можливо помістити в півтори тисячі знаків, бо, як казала одна з її героїнь, «великий твір завжди ні про що й водночас – про все». Якщо ж коротко, то «Найпотаємніший спогад людський» – історія про письменника-початківця Дьєґана.

Він одержимо шукає Т.Ш. Елімана, автора книжки «Лабіринт жорстокості», що вийшла 1938 року, яку вважає шедевром, а тому прагне знайомства з її автором чи хоча б віднайдення ще одного його твору. Роман Сарра є дивовижним плетивом сюжетних ліній про африканських пророків і революціонерів, європейських літературних критиків і видавців, про війни – між країнами та членами родин. Разом вони утворюють оповідь в оповіді про Т.Ш. Елімана – прозаїка, який випередив свій час, але не отримав схвалення.

Урешті він покинув писати, щоб досягти абсолюту – убити власну пам’ять. Дьєґан та Еліман йдуть одне до одного, вступають у діалог, конкурують, міняються ролями мисливця та здобичі. Усе заради того, щоб Дьєґан пройшов ініціацію, перетворившись із залюбленого у власні нереалізовані фантазії графомана на особистість, яка розуміє важкість вибору: писати чи не писати, а самітник Еліман отримав можливість повернутись до творчості.

Роман Сарра – це література як мистецтво, а не ремесло. Радісно за тих, у кого знайомство з твором іще попереду.

Ніта Проуз «Покоївка»

«Лабораторія»

Переклад з англ. М. Госовської

Ніта Проуз багато років працювала у книговидавничому бізнесі. Колись вона почала зі стажистки та дійшла до головної редакторки одного канадського видавництва. Наважимось припустити, що безпосередня близькість до літератури надихнула Проуз на пробу пера. Її дебютний роман «Покоївка» вийшов на початку 2022 року, на сьогодні маючи статус бестселера кількох престижних медіа, зокрема, The New York Times у США і The Sunday Times у Великій Британії. За жанром цей твір є детективом, що робить акценти на деяких соціальних проблемах, наприклад, булінгу, незахищеності прав трудових мігрантів.

Оповідачкою та центральним персонажем твору є покоївка Моллі – 25-річна жінка з нейроатиповими рисами. Вона росла, ізольована від зовнішнього світу турботою своєї бабусі, а тому й не вірить, що навколо так багато поганих людей.

Моллі працює в люксовому готелі. Одного дня в пентхаусі вона знайде померлим багатія із сумнівною репутацією – пана Блека. Через інтриги вже згаданих поганих людей Моллі звинуватять у незаконному зберіганні зброї та наркотиків, а найгірше – у вбивстві. Попри старання авторки, те, як розвиватиметься сюжет, стає зрозуміло доволі швидко. Звісно, Моллі виявиться не такої наївною, як здається. Вона не лише боротиметься за своє чесне ім’я, але й зберігатиме низку таємниць.

Отже, «Покоївка», безумовно, має як сильні, так і слабкі сторони. Цей роман із серії тих, що швидше сподобаються, але вибухового ефекту не справлять.

Данило Клочко «Андрофаги»

«Видавництво Старого Лева»

Наприкінці 1990-х у невеликому містечку на Київщині стається серія кривавих вбивств. Кохана жінка слідчого міліції, донька місцевого кримінального авторитета, студентки чи хлопець-школяр – Звір обирає жертву лише за йому відомим принципом. Ловами монстра займаються капітан Юрій Кравчук і молодший слідчий Денис Чорний. Після хибних припущень і допитів ледь не половини Холодного Поля, вони беруть слід загадкового Артема Шухарта, колишнього вихованця місцевого дитячого будинку. Що далі розвивається сюжет, то більше з’являється подробиць із його темного минулого. Артем – геніальний маніпулятор, який прагне експериментів над людьми.

Чи не він є Господарем Звіра, який нацьковує його на невинних містян? Бійки, таємниці, психологічні дуелі, романтичні стосунки та крадіжки чужих особистостей не дадуть читачу засумувати за сторінками роману Клочка. Також автор вправно створює сюжетну лінію, яка пов’язує страшні злочини з окультною магією. Але наприкінці твору читач дізнається, що справа не в потойбічних силах, а людській жорстокості.

«Андрофаги» Данила Клочка – атмосферний жанровий роман із продуманим і вдало реалізованим сюжетом, персонажами, які викликають різні емоції, але точно не залишають байдужими, морально-етичним конфліктом, що подає розвиток головного персонажа Дениса Чорного. Це, безумовно, вдалий дебютний твір, на продовження якого хочеться сподіватися.

Фредерік Петерс «Блакитні пігулки»

«Видавництво»

Переклад із фр. О. Макарової

Фредерік Петерс є одним із найвідоміших швейцарських письменників-графіків. Його комікси стають основою для повнометражних стрічок і телефільмів, отримуючи чимало нагород. Мальопис «Блакитні пігулки» в оригіналі вийшов 2001 року й відразу здобув прихильність читачів і критиків. Книжка пережила кілька перевидань, була перекладена понад десятьма мовами, отримала літературні премії у Швейцарії, Франції та Канаді.

До створення «Блакитних пігулок» Петерс працював вантажником в аеропорту Женеви та перебував у творчому пошуку. Друг порадив йому розповісти особисту історію стосунків із ВІЛ-позитивною Каті. Петерс наважився на цей експеримент, малюючи без заздалегідь написаного сюжету. Чорно-білий комікс створено за допомогою лише ручки-пензлика, туші та рідкого канцелярського коректора.

Але навіть ці скромні інструменти дозволили передати палітру складних емоцій персонажів коміксу. Фредерік познайомився з Каті, коли йому було лише дев’ятнадцять. Потім доля їх зводила та розводила, аж поки вони не зустрілись на вечірці. Каті вже мала маленького сина та чекала на розлучення з чоловіком. Між нею та Фредеріком миттєво спалахнула пристрасть. Він підозрював, що за її хворобливим, але дуже привабливим виглядом щось криється, але не чекав, що йтиметься про ВІЛ… Петерс, не криючись, розповідає про свій страх, злість, бажання боротись із жалістю, бо це не те почуття, на основі якого слід будувати стосунки. Урешті парі вдасться створити міцну родину та навіть завести спільну дитину.

Усі разом зі сторінок коміксу вони говорять про головне: не слід боятись людей із ВІЛ, треба бути відкритими та, звісно, вірити в любов.

Крістін Генна «Велика глушина»

«РМ»

Переклад з англ. Д. Стельмаха, А. Дудченко

Крістін Генна – невтомна постачальниця бестселерів, авторка, яка зазвичай розповідає не надто складні, але дуже зрозумілі та близькі широкій аудиторії історії. Читачів її романам не бракує. Так, «Велика глушина» за три роки існування на книжковому ринку США розійшлася накладом у понад три мільйони. А ще отримала Goodreads Choice Awards 2018 за найкращий історичний роман і ввійшла до списку 100 найбільш продаваних книжок року USA Today.

Що ж так зачепило американських читачів? Роман оповідає про родину Олбрайтів. Вони – середньостатистичні громадяни США. Кора, Ернт і їхня донька Лені жили щасливо у трейлерному парку, аж поки батька не призвали на війну у В’єтнамі. За його відсутності Кора з Лені часто переїжджали, навіть жили в комуні гіпі. Коли ж Ернт повернувся, від колись життєрадісного чоловіка не лишилось і сліду. Побачене на війні та пережите в полоні «наче хребет йому зламали». Несподівано Ернт отримає шматок землі на Алясці, куди й вирушить із родиною, щоби почати життя заново. Але виявиться, що це не так легко.

Складнощі підліткового віку Лені, криза стосунків Кори та Ернта, накладені на культурні та політичні реалії Америки 1970-х, акценти на мальовничій красі Аляски – усе це створює емоційний, навіть милий у своїй художній невибагливості твір про втрати, дружбу, кохання та взаємодопомогу.

Нон-фікшн

Младен Долар «Голос і більш нічого»

«Комубук»

Переклад з англ. П. Шведа

«Я спробую довести, що, окрім цих двох поширених використань голосу, – голосу як носія значення; голосу як джерела естетичного захоплення – є ще й третій рівень: голос-об'єкт, який не перетворюється на дим під час передавання значення та не затвердіває, стаючи об’єктом фетишистського поклоніння, натомість це об’єкт, який функціонує як сліпа точка в поклику і як те, що розладнує естетичне захоплення», – так визначає мету своєї праці Младен Долар, словенський психоаналітик і філософ.

Спершу автор пропонує розібратися з лінгвістикою голосу, висловлюючи думку про його характер «зникомого посередника – він робить висловлювання можливим, однак зникає в ньому, він перетворюється на дим у значенні, яке продукується».

Далі Долар переходить до кашлю, гикавки, крику та белькотіння немовлят, подаючи їх як те, що пов’язує голос із його тваринною природою, досимволічним використанням. Щоб осягнути розділ про метафізику голосу, безумовно, потрібна попередня підготовка, бажано роботами видатного французького психоаналітика та філософа Жака Лакана. Інакше на, скажімо, протиставленні голосу як «вторгненні іншості, насолоди та фемінності» та голосу батька, а отже Бога, можна трошки збентежитись. Потім автор сфокусується на фізиці голосу, його етиці та політиці. Наостанок буде подано історію голосу в психоаналізі зі зверненням до Фройда та Кафки.

З книжкою Долара легко не буде, бо це не якась там поппсихологія, а серйозна філософська праця, хоч і створена з очевидним бажанням автора бути зрозумілим і широкій аудиторії.

Олексій Коваленко «Планета грибів»

«Віхола»

Український ботанік Олексій Коваленко запрошує в «секту обожнювачів грибних організмів». Автор книжки називає їх «володарями нашої планети», які достойні захоплення. На підтвердження тези про те, що гриби «настільки дивовижні, що їх складно втулити в картину довколишнього світу» Коваленко розповідає, як учені ще з часів Давньої Греції сушили голови над тим, чим є ці творіння природи: проклятим плем’ям, мінералами чи рослинами. Далі ботанік переходить до розповіді про різні види грибів. Ті, що живуть без кисню у травному тракті ссавців чи паразитують на водоростях, спричиняють важкі захворювання в людей чи допомагають підійматися тісту – вони всюди, вони важливі. Нині вчені налічують понад 151 000 видів грибів, але, як стверджує автор, це лише 10% від їхнього різноманіття, яке люди встигли відкрити та описати.

Ледь не на кожній сторінці видання знайдете якийсь дивовижний факт. Наприклад, дізнаєтесь, що є гриби, які можуть рости в пустелях за температури +60 °C чи спокійно існують в Антарктиді за −50 °C. А ще їх знайшли на стінах знищеного вибухом ядерного реактора четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС.

Усього зі змісту книжки не перекажеш. Тому довіртесь автору та вирушайте в цікаву подорож світом грибів, які, попри свою могутність, теж потребують захисту відповідальних людей.

Крістофер Кокс «Володар дедлайнів»

Vivat

Переклад з англ. Н. Хаєцької

«Замість того, щоб пробивати собі шлях через виснажливі завдання, ми можемо створити схеми, які допоможуть нам здолати природну схильність відкладати важку роботу, – переконаний Крістофер Кокс, американський журналіст і редактор. – На щастя, ми вже придумали неймовірно ефективну схему для розв’язання проблеми нашої слабкої волі, і вона не потребує вміння зав’язувати морські вузли, – це дедлайн».

Посилаючись на цікаві соціальні експерименти та наукові дослідження, автор книжки розповідає про досвід ефективних організацій, «які винайшли системи боротьби з прокрастинацією, не змінюючи основ людської психології».

На прикладі нью-йоркських ресторанів, ферми лілій, авіаконцерну, гірськолижного курорту, мережевого роздрібного магазину електроніки та навіть Військово-повітряних сил США автор доводить: щоби посилити власну ефективність чи продуктивність бізнесу, слід встановлювати чіткі межі виконання завдань. Ба більше. «Установіть дедлайн. Що раніше, то краще», – так Кокс формулює золоте правило успіху.

Книжка Крістофера Кокса складається з талановито написаних репортажів, що її вигідно відрізняє від багатьох макулатурних видань із банальщиною замість дієвих шляхів розв'язання проблем. А тому викликає щире бажання дослухатись до думки автора.

Ерік Ларсон «Велич і ницість»

«Наш Формат»

Переклад з англ. А. Марховської

«Між 7 вересня 1940 року, коли стався перший масштабний напад на центр Лондона, і ранком неділі, 11 травня 1941 року, коли завершився лондонський бліц, близько 29 тисяч лондонців загинули», – пише Ерік Ларсон. Та, попри страшні втрати, Велика Британія навіть не думала про капітуляцію перед Гітлером, адже мала лідера нації, якому вдалося скерувати сміливість людей у річище незламності.

Книжка «Велич і ницість» розповідає про перший рік Вінстона Черчилля на посаді прем’єр-міністра Об’єднаного Королівства. «У ній ідеться про щоденне існування Черчилля та його оточення: про темні та світлі миті, про любовні перипетії й фіаско, про горе і сміх», – зауважує Ларсон.

Для того, щоб надати оповіді живості, позбавити її пафосу, автор дає читачу можливість дивитися на обраний ним період очима різних людей: самого Черчилля, його доньки Мері, особистого секретаря Джона Колвілла й інших. Завдяки цьому автору вдалося показати не лише політика зі сталевою силою волі, а й батька, що мав неприємності через єдиного сина – картяра та тринькала, голову родини, на якому висіли борги й інші турботи, урешті – ексцентричну, емоційну людину, чию поведінку було складно передбачити.

Як стверджує Ларсон, «історія – жвава оселя, сповнена несподіванок», тому, повертаючись у минуле, ми можемо знайти в ньому необхідну нині підтримку. У цьому, власне, і полягає цінність біографії Вінстона Черчилля – видатної особистості в історії буремного 20 століття.

Даніелле Криза «Велика важлива книжка про мистецтво (тепер і про жінок)»

ArtHuss

Переклад з англ. група VERBація

Підзаголовок видання уточнює, що в ньому зібрано «приклади нестримних художниць і мистецьких проєктів, які надихнуть вас на власну творчість». Видання складається з 15 розділів, кожен зосереджений на певному жанрі чи темі. «Моя мета – охопити якомога більше напрямів, що з’являються сьогодні у світі образотворчого мистецтва», – пише Криза. Щоправда, ідеться все ж більше про техніки, але однаково цікаво.

Отже, як працює ця книжка. Маєте тему, наприклад, портрет. Розділ про нього починається із завдання, далі йде розповідь про кількох мисткинь, які активно працюють нині з цим жанром і були обрані авторкою завдяки їхній оригінальності.

Оскільки, щоб зрозуміти сьогодення, треба спершу зазирнути в минуле, авторка також «пролила світло на десятки визначних жінок, які творили ще до цих сучасних художниць» у вигляді невеликих довідок. Так Криза встигає торкнутись фотографії, техніки колажу, живопису, інсталяції, скульптури, графіки, стритарту тощо.

Окрема родзинка – рукоділля, що перетворюється на мистецтво, у деяких випадках навіть концептуальне. Важливо те, що авторка не обмежується творчістю американських мисткинь. Представниці Франції, Великої Британії, Японії, Індії, Німеччини, Канади, Перу склали доволі широку географію книжки. Якщо абстрагуватися від прагнення Кризи надихнути когось там на творчість і підійти до видання, як до фіксації творчості мисткинь певного періоду, то воно, безперечно, відкриє багато вартих уваги імен.