The Village Україна зібрав найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто купувати у грудні.

Художня література


Франц Кафка «Перевтілення»

O. K. Publishing

Друга книжка молодого українського видавництва, що ставить собі за мету перевидати класичні твори зарубіжної літератури у якісних перекладах та оформленні, і перша у майбутньому зібранні творів Франца Кафки ‒ письменника, що не потребує представлення. До збірки увійдуть оповідання «Вирок», «Перевтілення», «У виправній колонії», написані 1912 року.

«Перевтілення»  ‒ один з найвідоміших текстів видатного модерніста. Без цього твору складно уявити світову літературу XX сторіччя, зокрема сюрреалізм та екзистенціалізм.   Оповідання, що крокує зі шкільної до університетської програми, унікальне саме тим, що з віком читача отримує геть інакші трактування. Те, що в юності могло бути співзвучним із відчуттям власної інакшості й викликаною нею самотністю, у дорослому віці сприймається як геніальне підтвердження недосконалості цього світу, його химерності, що вже навіть не лякає, а є беззаперечним фактом. Раптом хтось забув, то нагадаємо. Прокинувшись якось уранці, центральний персонаж книжки Ґреґор Замза розуміє, що перетворився на величезну комаху. Він переймається через роботу, не хоче турбувати родину, жертвуючи собою за якоюсь незбагненною інерцією приреченості. Власне, втома від життя, стан переходу в іншу реальність характерні і для двох інших оповідань збірки. Над перекладом працювала Анна Савченко.

Гіларі Мантел «Вулфголл»

Фабула

Двічі володарка Букерівської премії, відома англійська письменниця, визнана у себе на батьківщині численними нагородами і почесними званнями, Гіларі Мантел є авторкою понад 10 романів, малої художньої прози та публіцистики. Її заяви для преси регулярно викликають скандали, хоча мали би сприйматися виключно як метафори дуже творчої людини.

Історичний роман «Вулфголл» є першою частиною трилогії, присвяченої життю та діяльності видатного політика, реформатора Томаса Кромвеля  ‒ радника короля Генріха VIII, покровителя митців і невтомного мандрівника. Але все це буде згодом. У  «Вулфголлі» ми знайомимося з іще юним Томасом, який тікає з дому від деспотизму батька, від руки якого ледь не загинув. Подробиці про поневіряння 15-річного хлопця, який бачить порятунок лише у війні і службі у війську, тимчасово залишаються на другому плані. Перед нами постає 30-річний Кромвель  ‒ шанований, безжальний у своїх переконаннях, розумний і не за роками мудрий. Томас перебуває всередині історичних змін, політичних ігор, від яких залежить доля не лише Англії, а й цілої Європи. Кохання, вигнання, блиск діамантів, влада та її скороминучість  ‒ він бачитиме все це, лише стверджуючись у власних переконаннях… Роман Мантел з тих текстів, процес читання яких приносить неймовірну естетичну насолоду, настільки потужну, що навіть не думаєш про фінал, з радістю усвідомлюючи, що незабаром українською вийде і друга книжка трилогії.

Сергій Бут «Аляска»

Клуб Сімейного Дозвілля

Детективний трилер у кращих традиціях жанру. «Аляска» ‒ спецвідділення у психіатричній лікарні для буйних хворих, десь в Україні, у місті на березі моря. Гостросюжетний твір про людей, поламаних долею, закинутих у божевільню через відчай, страх, поразки чи підступність когось іншого. У лікарні панує свавілля головного лікаря Павловича, жорстокість санітарів, байдужість решти медперсоналу. За певні суми грошей у відділенні інтенсивної терапії, що перетворює людей на овочі, можна перебувати роками, поки твоя друга дружина не дочекається права на житло, ховатися від в’язниці чи армії, шукати порятунок від власної ж совісті. Приблизно такою є ситуація у палаті, в якій опиняється рятувальник Антон. Його переслідує тягар страшного злочину і привид, від якого колись міг порятувати лише панотець Іларій. Але навіть стіни храму не вберегли неспокійну душу Водолаза, як називатимуть Антона у лікарні. Несподівано для себе чоловік знаходить на «Алясці» справжніх друзів і стає частиною журналістського розслідування, метою якого є викриття протиправних дій головного лікаря. А далі все як по писаному: тортури, погоні, криваві розправи, розкриття таємниць і фінал, яким автор переконує читача, що не буває покарання без провини.

Олег Коцарев «Люди в гніздах»

Комора

Коли до прози береться поет, наслідки можуть бути різними. У випадку з твором Олега Коцарева маємо історію його родини, у підготовці якої відчувається ґрунтовність, бо разом із художнім переосмисленням автор використовує чимало архівних матеріалів чи стилізації під такі, у написанні ‒ майстерність і вміння розкрити красу слова. Проте, аналізуючи «Людей в гніздах», доволі важко відповісти на просте шкільне запитання: що ж автор хотів сказати своїм твором? Те, що сучасний українець ‒ нащадок багатьох культур і жертва таких само багатьох суспільно-політичних процесів? Скоріше за все. Але в контексті прози, що вийшла цього року, ідея губиться серед більш орієнтованого на читача «Діму для Дома» Вікторії Амеліної та менш експериментальної, але приємної  чіткістю своєю форми «Історії, вартій цілого яблуневого саду» Максима Дупешка. Обидва згадані твори змогли стати цілісністю, натомість книжка Коцарева прекрасна, якщо її цілісністю не сприймати. Кожна частина «Людей у гніздах», починаючи з XVII століття і донині, добра сама собою, бо має характери, конфлікти, описує неординарні ситуації. Проте всі голоси, що лунають у книжці, так і не злилися у стрункий хор. Можливо, тому що деякі історії неможливо розповідати без єдиної сюжетної лінії чи через те, що постійна зміна часу і місця дії шкодить концентрації на тексті.

Галина Рис «Амстердам ‒ Київ. І трохи Святого Миколая»

Discursus

Невимушена романтична історія, книжка про книжку, оповідь майже з дитячою вірою у те, що «все буде добре для кожного з нас». Зав’язці роману позаздрив би будь-який сценарист голлівудських love story. Олена з Тернополя та Марко зі Львова повертаються з Амстердама. Вони незнайомі, але молодий чоловік не може не помітити витонченої краси своєї сусідки в літаку. Поспішаючи, Марко плутає валізи. Так у нього опиняється рукопис книжки про Святого Миколая, яку пише Олена. Оповідь про сьогодення переплітається з історією про дивовижну людину, що прагнула допомагати іншим, полегшувати життя бідним і стражденним майже дві тисячі років тому. Зрозуміло, що читати про нещасливі родинні чи любовні стосунки персонажів зі світу сучасного, тим більше скроєні за зразком псевдодокументальних ТБ-програм, де чоловік обов’язково має гримати кулаком по столу, а жінка ‒ готувати пампушки, не дуже цікаво, тим більше, що сподівання хоч на якусь інтригу авторка так і не виправдає. А от про Миколая хотілося б не трохи, а більш докладно. По-перше, герой дуже яскравий, по-друге, відчувається захоплення письменниці добою раннього християнства, бажання змалювати її докладно і максимально правильно, що у тексті проговорюється і присвоюється Олені. На фоні драм і прощень, які відбуваються у гамірному місті Мири приблизно 345 року, події нашого часу видаються дріб’язковими. Тому не віриться, що «Бог ходить поміж нами». Можливо, над цим варто замислитися і нарешті почати готувати подарунки до Миколая…

Нон-фікшн


Емі Чуа, Джед Рубенфелд «Три сили. Як виховують в успішних спільнотах»

Yakaboo Publishing

Скандально відома Емі Чуа, прибічниця суворого, але справедливого виховання дітей, разом із чоловіком-науковцем спробувала відповісти на запитання, що бентежить багатьох людей, особливо тих, що є представниками мультиетнічних соціумів: «чому декому, попри не надто перспективне походження, вдається піднятися на величезні висоти»? Поєднуючи статистику, психологію, культурологію, автори створили книжку, яка репрезентує новий погляд на успіх ‒ «його приховані двигуни, внутрішню динаміку й ціну. Платити за нього доводиться дорого, іноді навіть здоров’ям. Однак, якщо правильно зрозуміти й опанувати описану тут концепцію трьох культурних рис, вона стає джерелом розширення можливостей, понад якесь окреме визначення успіху... Три сили можуть стати сходами до неабияких досягнень, зокрема й тих, що полягають не у самозбагаченні, а в служінні іншим». Смисл концепції Чуа та Рубенфелда вкладається у широко цитовану фразу чи то Ніцше, чи то ще когось із великих про здатність того, що не вбиває, робити нас сильнішими.

Анонсованими трьома силами є відчуття вищості ‒ «глибоко закорінена віра в унікальність, винятковість або вищість вашої групи»; загроженість ‒ «невпевненість у своєму місці та цінності для суспільства»; контроль імпульсів ‒ здатність протистояти спокусі, «особливо спокусі відступити перед труднощами або облишити складне завдання замість виконувати його далі». Саме сукупність цих емоційних станів вчить боротися, тримати удар і виробляти контратаку, щоб не проґавити свій шанс на здійснення американської, чи будь-якої іншої, мрії.

Олівер Сакс «Пробудження»

Наш Формат

Поповнення серед видань українською відомого невролога і нейропсихолога. Оригінальний текст «Пробудження»  з’явився 1973 року, 1990-го вийшла його доповнена версія, перекладу якої незабаром радітимуть поціновувачі нон-фікшн літератури з найвищим градусом гуманності. Сакс знову буде розповідати історії «живих людей», старанно зберігаючи свій підхід до пацієнтів, де передовсім цінується особистість, а вже потім записи в її медичній картці. У «Пробудженні» йтиметься про унікальну сонну хворобу ‒ летаргічний енцефаліт, і пацієнтів, що багато років залишалися для медиків безнадійними випадками. «Моя мета ‒ аж ніяк не створення певної системи чи класифікації пацієнтів. Моя мета ‒ змалювати світ, а точніше, світи, у яких живуть хворі», ‒ зазначає автор. Епідемія сонної хвороби спалахнула в різних країнах після Першої світової війни. У це важко повірити, але люди десятиліттями перебували у летаргії без надії повернутися до нормального життя. В 1969 році лікар Сакс, закінчивши інтернатуру, опинився в американському шпиталі Муант-Кармел, де перебувала найбільша на той момент спільнота пацієнтів у «патологічному сні». Їхній стан давав унікальний матеріал для наукових досліджень, під час яких Сакс вирішив випробувати нові ліки. Вони і спровокували пробудження десятків людей, історії яких лікар викладає на сторінках книжки ‒ цікавої, дивовижної і дуже мудрої.

Ольга Мельник «Ship life. Сім місяців добровільного рабства»

Книги XXI

Бортовий щоденник випускниці Києво-Могилянської академії, політологині, яка втомилася від навчання, постійної розумової діяльності й осілого життя у великому місті. Бажання пригод і змін, подорожей привело оповідачку в компанію, яка набирає персонал для роботи на круїзних лайнерах. Як це часто буває, очікування дещо не збіглися з реальністю. Сім місяців контракту стали справжнім випробуванням, тестом на дорослість, після якого стає зрозуміло, що здоров’я, відчуття свободи і прості земні радості цінніші за будь-які привабливі суми в робочому договорі. Це, звісно, якщо згущувати фарби. «Судно навчило мене, як важливо швидко переходити від теорії до практики. Навіть якщо ти відчуваєш, що не готовий, треба діяти вже зараз! Цього від мене постійно очікували на борту, і цього ж великий світ чекає від кожного з нас. Тільки здихавшись надмірного перфекціонізму, дістаєш змогу рухатись далі, поступово вдосконалюючи свої вміння», ‒ погодьтеся, дуже цінне спостереження. Разом з Ольгою Мельник читач мандруватиме Балтією, зазирне до Середземномор’я, здійснить трансатлантичний перехід, щоб побачити мальовничі Карибські острови. І паралельно дізнається, що соціальна несправедливість і рабська праця, театр життя набагато гостріше відчуваються у замкненому, хоч і шикарному, просторі лайнера.

Джеймс П. Вомек, Деніел Т. Джонс, Деніел Рус «Машина, що змінила світ»

Pabulum

Книжка від інсайдерів автомобілебудівної галузі, які п’ять років збирали інформацію, щоб створити дослідження про лін-виробництво. То що ж воно таке? На початку XX століття як противага мануфактурному з’явилося масове виробництво, розвитку якого посприяв, зокрема, Генрі Форд та його винаходи. Фактично світ виробів поділився на штучний товар, що коштує дуже дорого, та на породження конвеєрів – дешеві, більш доступні речі, створені за допомогою «гнітючих методів праці». Лін-виробництво, тобто «ощадливе», поєднує кращі якості двох своїх попередників, завдяки чому досягаються великі обсяги доступного товару широкого асортименту. Як це працює, показано на прикладі корпорації «Тойота».

На читача чекає подорож у минуле – до зародження автомобільної промисловості наприкінці ХІХ ст. З Європи і США ми перенесемося до Японії, щоб простежити за розвитком компанії, що з «групки фермерів» перетвориться на  «найбільш продуктивного виробника товарів найвищої якості серед усіх автобудівників світу». І хоч на початку книжки автори запевняють, що лін-виробництво є досвідом, який можна використовувати у будь-якій іншій країні, його появою світ завдячує саме особливостям національного характеру й способу мислення працьовитих, чесних, наполегливих японців. Досягнення «Тойоти» цікаві не лише з точки зору економіки, а й менеджменту, лідерства тощо.

Джордж Сорос  «Відкрите суспільство. Реформування глобального капіталізму»

Фоліо

«Ця книга – робота з практичної філософії: вона пропонує концептуальну схему, яка має стати керівництвом до дії. Ця схема вела мене і в зароблянні грошей, і у філантропічній діяльності, тож я вірю, що її можна застосовувати і до всього суспільства», – запевняє читача відомий бізнес-магнат. А ще це світовий бестселер і класика економічної літератури. У «Відкритому суспільстві» Сорос пояснює власну теорію рефлексивності, підкреслюючи, що ринкова рівновага, на якій будується економічна теорія, є вигаданим явищем, що не існує на практиці. Перша частина книжки – не найлегше чтиво, особливо для гуманітаріїв. Але далі буде трохи простіше. Сорос перейде до аналізу провідних ринків світу, відзначаючи, що у гонитві за прибутками представники великого бізнесу не думають про глобальні проблеми. Уряди і капіталісти укладають угоди, нівелюючи демократичні цінності. Легендарний фінансист переконаний, що це шлях у нікуди, адже капіталістична система, що є глобалізованою імперією, здійснює контроль за владою та іншими державними інститутами країн, які в неї входять. Ситуацію може врятувати лише відкрите суспільство, що існує на засадах недосконалого розуміння – усвідомлення того, що жоден з нас не є носієм об’єктивного знання, а тому має слідувати букві закону, поважати свободи й права інших людей.