Вино — це напій для дружньої бесіди, воно допомагає бути чесними, говорити довго, відчувати себе комфортно. Одного разу у 101 Wine Bar, який у Good Wine, зібрались четверо чоловіків на сліпу дегустацію бургундського вина Louis Jadot. Це вино, до якого приходять не одразу, для багатьох Louis Jadot — крок до відкриття Бургундії.

Гліб Гусєв веде бесіду з гостями за опитувальником Марселя Пруста, який розкриває характер, чесноти та прагнення людини. Ми скоротили опитувальник та актуалізували питання, аби дати можливість чоловікам обговорити те, що їх хвилює, не обмежуючи їх часом, лексикою та кількістю вина. The Village Україна за підтримки Good Wine публікує найцікавіші епізоди розмови.

Учасники дегустації:

Володимир Задірака,

засновник мережі кав’ярень ONE LOVE coffee

Сергій Махно,

архітектор, засновник дизайн-студії Sergey Makhno Architects

Денис Казван,

фахівець з комунікацій та зв’язків з громадськістю

Гліб Гусєв,

журналіст, редактор

ДРУЗІ

Гусєв: Мені цікаво, які якості ви цінуєте у своїх друзях, чому хтось стає вашим другом, а хтось ні?

Казван: Ми не обираємо друзів. Дружба обирає двох людей. В дружбі, напевно, є щось метафізичне, про що можна говорити гарно, літературно, але також дружба – це прості повсякденні речі: баня, футбол, зустріч сім’ями, суперечки, пити вино разом. Якщо цього немає, то дружба довго не проіснує.

Гусєв: Розкажіть про своїх найкращих друзів. Що найбезглуздіше ви робили з ними?

Махно: Пам’ятаю випадок, як ми з другом тонули. Це був період, коли я вже кинув спорт, але все одно думав: я ж герой.  Друг пливе — я за ним, скільки там плисти. Потім давай повертатися, а до берега якось далеко. Відчуваю, що я вже тону. Друг, на відстані півтора метри, також майже тоне. Дивлюсь, а у нього очі такі ж, як і в мене. Перелякані. Тоді в мене з’явилось відчуття підтримки. Ми мовчки розділили цей момент і підтримали один одного, навіть не рятуючи фізично.

Казван: У мене багато історій про дружбу. По-перше, це історії, в яких виникає відчуття братерства. Наприклад, коли ти сидиш біля багаття, граєш на гітарі, а потім ведеш нескінченні бесіди про якісь питання, на які ти ніколи не знайдеш відповіді.

Або бувають моменти піднесення, коли ви разом з друзями щось зробили. Наприклад, коли ти вперше захопився сноубордом в 22, і от ви з друзями разом спустилися з чорної траси. Вас їде троє чи п’ятеро, але ви як єдине ціле. І коли ви зупинилися, не потрібно говорити жодного слова. Ви дивитеся один на одного і відчуваєте цей момент єдності.

А ще для мене справжня дружба – це послати друга нахрен, і знати, що навіть якщо він образиться, то дослухається до тебе і завтра тобі подякує. У чоловічій дружбі є моменти відкритості, я б сказав ранимої відкритості. Я згадую одного свого друга, який рюмсав сидів, коли його кинула дівчина. І я розумію, що, напевно, я єдиний в житті, хто бачив його в такому стані.

Я визначаю дружбу
як стан, коли справи друга
стають моїми справами

Гусєв: Я у Вови хочу запитати. Денис каже, що в друга завжди має бути сміливість сказати, що ти налажав, якщо ти налажав. Для мене це також важливо. З іншого боку, у мене є знайомі, які вважають, що друг — це людина, яка приймає тебе будь-яким. Це два принципово різних способи ставлення до друзів. Який тобі більш близький? В тебе є друзі, які тобі можуть сказати, що ти зробив повну дурницю?

Задірака: Я визначаю дружбу як стан, коли справи друга стають моїми справами. Хлопці наводили приклад дружби і я теж задумався. Моє визначення дружби — це коли ви разом спокійно можете переносити стресові ситуації. Мені згадалася, як я разом з близькими друзями пережив пограбування піратами. У нас є таке слово — «запі*ді», я люблю подорожувати по запі*дям, і от були ми в Перуанських запі*дях.

Коли поверталися, я щось собі мріяв і чую: пірати, бандити, семеро озброєних, в масках, забрали все, що могли забрати. Ми всі четверо за наказом піратів сіли на берег, відвернулись спиною і дивились на джунглі. Вони нічого не залишили, вилили весь бензин, всі гроші готівкою забрали, техніки взяли на десятки тисяч доларів. Я попросив залишити карту пам’яті з фотоапарату, і пірат віддав її мені. Ми розуміли, що від нас нічого не залежить. У мене тоді відбулося чуттєве розширення. Там дуже бідний народ, і будемо відвертими: біла людина заборгувала перед індіанським народом в планетарному масштабі. Ми залишились вдячні їм, що вони не нанесли нам фізичної шкоди.

Казван: Слухаючи всі ці історії, я ще подумав, що дружба існує, доки друзі спроможні писати книгу дружби, том за томом, сторінку за сторінкою. На жаль, буває таке, що в дружби може бути останній том. І все.

МИ

Гусєв: Яка ваша якість найбільше дратує ваших близьких друзів? Я почну з себе: я зануда і я дуже ціную друзів, які можуть мене зупинити. Звичайно, спочатку мене це дратувало, але потім я зрозумів, що людина мені робить велику послугу.

Казван: Я точно можу назвати три речі, які дратують моїх близьких. Перше — це моя говорливість. Друге – це моя дитяча безпосередність: я ненавиджу соціальні табу, кліше, якісь норми поведінки. І третє — це агресивна емоційність у судженнях. Я можу дуже жорстко захищати свою позицію, цинічно, агресивно, навіть не захищати, а насаджувати.

Махно: Я завжди говорю прямо. Можу бути настільки прямолінійним, що це сприймають за грубість. Таку ж енергію отримую і у відповідь. Коли люди ніби говорять правильні речі, але не під тим соусом і не під тим кутом.

Задірака: Я часто надмірно інтелектуалізую тему почуттів. Я люблю поговорити про почуття. А для більшості моїх друзів  почуття перестають існувати, коли ми їх розщеплюємо скальпелем розуму на частини.

Бути самим собою –
одна з найгірших порад, яку можна дати деяким з нас

Казван: В такі моменти я згадую вислів Марка Твена: бути самим собою – одна з найгірших порад, яку можна дати деяким з нас. І тут постійно ця дилема: це ж я, невже я маю втратити себе, розчинитися. І я замислююсь, чи існує краща версія мене.

Гусєв: Що би ви у собі змінили?

Задірака: Я би додав собі таку якість як «завершальність». Я багато що доводжу до кінця, але мій перфекціонізм диктує, що можна ще. І це актуальна зона мого духовного розвитку.

Гусєв: А в тебе є якісь проекти, які ти почав, не довів до кінця і шкодуєш про це?

Задірака: Я за 10 років змінив 10 робіт. Я продавав презервативи, працюючи у фірмі брата. Його компанія була першою, яка завезла в Україну нормальні презервативи Lifestyles, може, пам’ятаєте. На першому курсі інституту я був менеджером з продажів у цій компанії, я приходив в аптеку і бабусям в товстих окулярах пояснював, для чого потрібні презервативи. Ще я продавав антибіотики у В’єтнам, працював в банку, був фотографом, займався нерухомістю, працював в міськадміністрації. Але це все було не моє по суті. Потім я почав роздумувати, а що моє, і дійшов висновку, що це сфера гостинності.

ІНШІ

Мені здається, що соцмережі призвели
до девальвації почуттів

Гусєв: Повернемося до опитувальника Пруста. Як ви думаєте, яка якість в людях переоцінена? За що ставлять лайки на Фейсбуці? Бо мені здається, що соцмережі призвели до девальвації почуттів.

Казван: Цифрова культура принесла певну поверхневість в оцінці досягнень, люди зараз готові на п’єдестал поставити будь-кого за якийсь, вибачте, пук. Цікаво, що ті люди, які все життя займаються спортом, ніколи не виносять це на показ. А от усі інші вже задовбали: скільки вони пробігли, пропливли, підтягнулися, будь-що зробили. Тобто я дуже радий, що ці люди прийшли до захоплення спортом, але це має бути як твоє особисте життя. Кайфуй від цього.

Махно: А якщо вони кайфують від цього? Пробіг 3 км, запостив і чекає 200 лайків, щоб відкайфувати від цього.

Задірака: Це невроз.

Казван: Знаєш, що би мені хотілося, щоб люди постили? Скільки разів ти сьогодні посміхнувся на одинці з собою, або скільки разів ти подивився на небо.

Гусєв: А що вас дратує в інших людях? Мене бісить самопіар. Я розумію, що він необхідний, але нічого не можу з собою зробити.

Казван до Задіраки: Я розумію, що ти прихильник буддистського шляху. Тобто ти усвідомлюєш, що світ – це твоя реакція на світ. Але невже тебе нічого не дратує в людях, в суспільстві навколо тебе?

Задірака: Це їхній вибір, і не мені судити. Якщо людина в якійсь емоції робить щось, що може заважати іншим людям, то моя здатність до емпатії, яку я культивую і розвиваю протягом останніх років, мені підкаже, що в людини є на це причина. Прийму її такою, якою вона є. Я намагаюсь не виправдати, а зрозуміти. Зрозуміти, чому людина така, чому вона зараз агресивна, сексуальна чи спантеличена. Я вчуся так жити і свідомо це роблю.

Гусєв: Що тебе дратує в людях, Сергію?

Махно: Однозначно мене бісять люди, які бояться мріяти, які не хочуть нічого робити, яким і так добре. Треба працювати над собою для того, щоб кожне завтра було краще, ніж вчора. Для цього не треба мільйонних бюджетів, головне — бажання.

Казван: Мене дратує, коли в людей відсутнє вагання. Колись я прочитав, що ставити під сумнів, — це риса інтелігентної людини. Мене дратують люди, які як бульдозер пруть, не ставлячи нічого під сумнів, ні себе, ні свою діяльність. Друге, що мене дратує, — це міщанство. Дратують люди, які неспроможні думати в планетарному масштабі, думати про минуле і майбутнє, перестати думати про себе, органічну сполуку, яка рано чи пізно цей світ покине. Людина на те і є людиною, щоб завжди мислити про якісь речі, які виходять за межі матеріальних цінностей. І третя риса, яка мене дратує в людях, це відсутність почуття гумору. Нема нічого гіршого, ніж потрапити у замкнутий простір з такою людиною.

БАТЬКИ

Гусєв: Денисе, а ти батьковий син? Є люди, які діляться на маминих, батькових.

Казван: Я син обох батьків. Від батька я взяв тягу до знань, небайдужість, філософський підхід до життя, безкомпромісність і вимогу до свободи духу, свободи як першочергової цінності людини. Від мами я точно взяв емоційність і чутливість. Мама в мене постійний комунікатор і конектор, вона настільки в цьому класна.

Гусєв: Я — мамин син, я від неї взяв більше всього. Я їй вдячний за робочу етику, якої вона мене навчила. Що ви взяли від батьків?

Задірака: Мій батько фотограф, все життя ним був, з 1975 року він член Союзу фотохудожників. Перші мої зароблені гроші були з фотографії. Я дуже вдячний йому за те, що він поділився зі мною навичками дивитися в об’єктив якось по-особливому.

Гусєв: Сергій, що ти думаєш про це?

Махно: Я тата і маму дуже люблю, але я все-таки мамин син. Нас три брати: я найстарший, різниця 3 роки із середнім братом і 10 років з молодшим. Мама з дитинства показувала нам, що таке любов до сім’ї. Я думаю, що ставлення до своєї сім’ї я взяв від матері. Думаю, що творчість, це все також від великої маминої любові. Тому що мама не малювала, і тато не займався нічим творчим.

ВИНО

Розуміти вино —
це те, чому можна
навчитись

Гусєв: Мушу визнати, я нічого не розумію в білому вині і нічого не розумію в червоному вині.

Казван: Тоді ти щаслива людина, ти можеш просто пити. Я великий шанувальник джазу і мої друзі-джазмени казали, що я щасливий, бо я можу просто слухати музику, а вони її розкладають, як математичну функцію на елементи. Так само з вином: ти можеш стати експертом в розумінні вина, можеш не стати, але пити вино і насолоджуватися ним ти можеш у будь-якому випадку.

Махно: Тут я не зовсім погоджуся. Розуміти вино — це те, чому можна навчитись. Вже місяць я вчусь у школі сомельє Good Wine. Не можу сказати, що за цей час став любити вино менше, навпаки — беру до рук, вловлюю запах, пробую, смакую, і воно мені подобається ще більше. Сьогодні я віддаю свій голос вину №1. Мені сподобалось витримане шардоне, хоча більше люблю червоні вина. Але поєднання з сьогоднішніми закусками, перший ковток і післясмак білого були неповторні. Смак горіха й дуба з легкою кислинкою добре доповнювали чилійський сибас, який я дуже люблю.

Казван: Я приєднаюсь до архітектора, для мене з трьох вин теж є фаворитом біле. Я не відчув тут горіха, але я відчув мед. У цьому вині є прихована абрикосова солодкість. А ще я світ сприймаю візуально і через запахи, тому мені важливо який асоціативний ряд вмикає вино у моїй голові. Коли я його пив, перед очима бачив поля, літо, жовті глибокі кольори.

Задірака: Для мене безумовним фаворитом стало червоне вино під номером 2. І первинний і вторинний аромати дуже добре відчуваються. Я думав воно більш витримане. З підказкою сомельє я відчув у ньому також третичні аромати. Воно з більшою кислотністю, ніж у третьому червоному вині.

Гусєв: У мене найбільш примітивне сприйняття вина: червоне вино мене тягне вниз, а біле вино тягне нагору. Тому для мене теж фаворит — це перше вино. Я почув у ньому горіх, але лише після того, як мені сказав про це сомельє.

Володимир Омельчук, сомельє:

Сьогодні ми пили Бургундію із винарні Louis Jadot. Це вино не буває дешевим, але ви ніде більше не зможете знайти таку ж елегантність смаку. Є два основних регіони виробництва вина в Бургундії: Кот-де-Бон і Кот-де-Нюі. Для Бургундії характерні два сорти винограду: шардоне та аліготе, в маленькій мікрозоні ще вирощують совіньйон.

Beaune,

2010

Чисте шардоне 2010 року з об’ємним та округлим смаком. Основна нота — горіхова. Хороший баланс кислотності та ваніль у післясмаку. В ароматі присутні благородні сінні ноти.

Savigny-lès-Beaune Les Lavières, 2011

Чистий піно, гарно збалансоване, з теплим смаком. Воно має невелику кислотність та інтегровані таніни. Як не дивно, вино зріле і розкрите.

Nuits-Saint-Georges Lets Boudots, 2008

Витончений, елегантний піно 2008 року з гарною кислотністю та таніном. Вино ще занадто молоде, але показове. Дуже гастрономічне.

GOOD WINE -

імпортер, дистриб’ютор та магазин 4000 вин і 1000 видів міцного алкоголю. Працюємо напряму з невеликими виробниками та легендарними виноробнями. Завдяки довготривалим стосункам з постачальниками гарантуємо справедливі ціни на весь асортимент.

Три причини спробувати
Louis Jadot

Must-have
домашнього
винного
бару

Новий
досвід для
винних гедоністів

Знижка 20%
в інтернет-магазині
до 16 вересня

Матеріал підготовлено за підтримки