Стендап-клуб Underground Standup Club відкриває київська спільнота «Підпільний Стендап». У закладі на нижньому поверсі ресторану Il Molino проводитимуть щоденні заходи у вечірньому режимі. Офіційне відкриття запланували на 14 липня, але клуб уже працює в тестовому режимі.

The Village Україна розпитало організатора Свята Загайкевича й резидентів клубу Сергія Ліпка, Васю Байдака та Настю Дєрскую, як і для кого працюватиме «Підпільний Стендап Клуб».

Фото: Євген Карєв для The Village Україна

Сергій Ліпко, Настя Дерская, Свят Загайкевич і Вася Байдак на сцені Underground Standup Club

«Підпільний Стендап Клуб» відкривають у колишньому приміщенні Golden Gate на вулиці Золотоворітській. Під час першого карантину компанія USG Holding (Sam’s Steakhouse, «Дом №10», мережі «Сушия» та City-Zen) вирішила закрити паб в ірландському стилі, натомість на локації відкрили мережевий ресторан італійської кухні il Molino. «Ми з «Підпільним» почали тут виступати ще в Golden Gate у 2017 році, навесні запропонували власникам передати нам у керування нижній поверх», – розповідає засновник «Підпільного Стендапу» Свят Загайкевич.

Підвальне приміщення з однією залою та близько 50 посадковими місцями команда «Підпільного» адаптувала під потреби стендап-клубу. У просторі змінили планування посадкових місць, облаштували сцену, повісивши за нею темно-фіолетові штори та перефарбували стіни (з фірмового зеленого кольору Golden Gate на нейтральний сірий). На стінах же повісили й портрети класиків стендапу: від Ленні Брюса, Джорджа Карліна та Річарда Прайора до Сари Сільверман і Бо Бернема. «Ми вирішили повісити Бо ще до хайпу з його останнім спешлом. Концепція така: його портрет найближче до сцени, а хтось наступний, можливо, зараз буде стояти на нашій сцені», – каже Загайкевич.

Команда «Підпільного Стендапу» розповідає, що протягом тривалого часу шукала основну локацію клубу, де можна було б проводити вечірки в щоденному режимі. Після відкриття 14 липня Underground Standup Club почне запрошувати гостей щодня: щопонеділка планують «відкриті мікрофони», де кожен охочий може вийти на сцену за попередньою реєстрацією, щовівторка – «відкриті мікрофони» англійською мовою та перевірки матеріалу, щосереди – розмовне шоу «Такі новини», щочетверга – «розгони» та виступи у форматі сторітелінгу, щоп’ятниці – імпровізації від Improv Show, щосуботи – щотижневе шоу резидентів «Підпільного», а щонеділі – сольні концерти. На відкриття 14 липня готують виступи резидентів, включно із Сергієм Ліпком і Настею Дєрскою.

Навіщо «Підпільному Стендапу» клуб

– Чим для «Підпільного» є цей заклад? Це флагманський майданчик?

Свят Загайкевич: Це наш дім, виходить. Ми тут виступаємо вже дуже давно, усі коміки люблять це місце, воно вже намолене.

Сергій Ліпко: Я тут записував свої перші 25 хвилин. Ось тут [показує] сидів чоловік, спиною до мене, був дуже конфліктний. [сміється] Це місце прикольне: коли ми вперше сюди зайшли на вечірку, одразу сказали: «Вау, це місце для стендапу!» Ну, і фішка ще в тому, що ми хотіли не просто зробити свій майданчик, а зробити свій прикольний майданчик. У нас до цього були спроби з іншим баром, але на жаль…

– Це заклад на Подолі? Don Peppino?

Ліпко: Так, там було багато комічних історій. [сміється]

– Наскільки я розумію, ви вже давно хотіли знайти подібний майданчик, який був би основним для клубу, куди можна було б повертатися, де можна було б планувати постійну програму виступів. Чому це було важливо для «Підпільного»?

Вася Байдак: У кожного стендап-клубу має бути свій підвал. Мені здається, так склалося історично. Якщо проводити паралелі з американським стендапом, то там завжди були місця, де можна стежити за стендапом. Місце, куди люди можуть іти й розуміти, що там буде саме стендап, що там будуть улюблені коміки улюбленого клубу. Людям простіше, коли є закріплена асоціація з локацією: не треба шукати десь, у сторіз чи на Facebook, де й коли. Вони знають чітко: тут буде стендап. А з цією локацією завжди все добре, стендап тут завжди проходить суперово.

Ліпко: Майже завжди. [сміється] Насправді для цього важлива взаємодія з персоналом [закладу]. Коли ми заходимо на новий майданчик, то не всі офіціанти звикли працювати зі стендапом. Вони можуть гучно обговорювати замовлення під час виступу, кальянщики чи бармени можуть заважати. А тут у нас уже відпрацьована система: ми знаємо офіціантів, вони знають нас.

– А якщо говорити про аудиторію? Зрозуміло, що є аудиторія власне «Підпільного», яка ходить за вами на різні локації. Але які люди здебільшого ходять на виступи в Golden Gate чи il Molino?

Ліпко: Залежить від вечірки. Сьогодні, наприклад, у нас free donation [вхід за будь-яку суму на розсуд гостя], тому здебільшого буде прогресивна молодь. Це студенти, які можуть, умовно, за 50 гривень подивитися стендап. На платні вечірки приходить більш доросла аудиторія.

Загайкевич: Узагалі я думаю, що більшість нашої аудиторії – це 25+. Такий середній клас або трошки вище.

– В автора книги «Історія стендапу» Вейна Федермана є припущення, що бум на стендап-клуби в Нью-Йорку відбувся передусім через загальний бум на комедію у США. Грубо кажучи, якби у 80-ті настільки популярним було б караоке, то всі почали б відкривати караоке-зали, а не стендап-клуби. У вас є розуміння цього зв’язку: для подальшого розвитку стендапу в Україні потрібна ця інфраструктура з клубами чи після буму на стендап повинні з’явитися й клуби?

Настя Дєрская: Мені здається, що в нас уже почався комедійний бум. Нарешті «відкриті мікрофони» стали тим заходом, яким вони мали би бути від початку. Раніше ми всі готувалися, хвилювалися перед виступами. А зараз це може бути тупо фрік-шоу, де дуже багато людей, які тільки починають у стендапі, які тільки десь вигулькують. Це свідчить про те, що є значна популяризація жанру. Зараз у Києві дуже багато оупен-майків, я вже не знаю всіх людей, які займаються комедією. Відповідно, це вже щось на кшталт буму. І, як логічний наступний крок, стендап-клуби почали шукати…

Ліпко: Гніздечка!

Дєрская: Так, почали гніздитися стендап-клуби.

Ліпко: І показово, що йдеться не лише про Київ, це вже пішло по Україні. У Львові, наприклад, відкрили стендап-клуб [Cult Comedy Hall]. І не просто відкрили, він працює вже більше ніж пів року. Тобто це не по приколу, не самодіяльність, а хлопці дійсно серйозно налаштовані. Ну, і в Києві вже є концентрація стендап-клубів у центрі міста.

Загайкевич: У нас вже такий собі «бульвар комедії» біля Золотих воріт. Виходить, як за ієрархією в нашій комедії [сміється]: згори стоїмо ми на Золотоворітській, прямо внизу по прямій – Comedy Room в Doska Bar, а ще нижче – «Бродячий стендап» у «Бочка паб» на Хрещатику. Через це пішов бум і на штори [для облаштування сцен].

– У магазинах навколо почався дефіцит штор, мабуть. [сміється]

Загайкевич: Розкупили всі штори, ага. [сміється]

Дєрская: Ага, у продавців нормальний виторг. [сміється]

Байдак: Так, може, ці магазини штор – лобісти всіх цих клубів? [сміється]

Ліпко: Штори – це класно. Гарна ідея.

Навіщо клуб комікам

– До попередньої тези від Насті: у документальному серіалі «Спалах» була ця фраза про те, що в Києві тепер чи не щодня є стендап-концерти чи «відкриті мікрофони». Але, за вашими відчуттями, кількість починає переростати в якість?

Дєрская: Очевидно, так. Ми повинні писати більше, бо в нас більше виступів. І що частіше ти виходиш із матеріалом, то більш якісним він виходить. Якщо раніше, може, хтось хотів бути хорошим коміком, то це було дуже складно із режимом в одну вечірку на тиждень. Ніхто не стає хорошим коміком, виступаючи раз на тиждень. А зараз ми прийшли до того, що виступаємо ледве не щодня. І зараз у будь-який день, якщо ти написав щось нове чи хочеш щось перевірити, ти можеш прийти в клуб.

Байдак: Кількість завжди підвищує якість. Навіть у тому сенсі, що коміки, які протягом тривалого часу працюють у стендапі, починають розуміти, що вони вже не одні, що потрібно рухатися вперед. Бо іноді, знаю по собі, можна трохи розлінитися. «Та в мене, в принципі, уже є матеріал, новий можна не писати, можна покататися на цьому». Але ти розумієш, що вже є нові коміки. Й організатори можуть подумати: «Навіщо кликати Байдака з тим самим матеріалом, якщо можна взяти когось нового?» Якщо таких коміків буде багато, то працювати треба буде ще більше.

– Відкриття повноцінного клубу тобі як коміку допомагає тримати себе в тонусі? Ти будеш мати більше практики?

Байдак: Звичайно. Я просто не зможу прийти сюди й розповісти той самий матеріал. Думаю, певний відсоток людей буде тут часто, тому їм треба давати новий матеріал. Людям треба постійно давати щось нове, нове, нове.

Дєрская: Так, це важливо мати місце, де можна працювати регулярно.

Ліпко: Тут можна виступати щодня цілий тиждень, але я цього робити не буду. Я буду виступати, як і виступав раніше, на вихідних. Але наявність такого майданчика дає можливість спробувати нові формати. Наприклад, у нас є формат імпровізаційного шоу «Такі новини»: для нього можна було б щотижня домовлятися про якийсь майданчик, але значно простіше виділити під нього один із днів у клубі. Тобто це такий полігон для експериментів.

– І, наскільки я розумію, для вас клуб також є можливістю давати новим комікам певний ліфт: наприклад, молодий комік може пройти шлях від оупен-майків у будні до регулярних виступів у п’ятницю та суботу.

Загайкевич: Можна сказати, що цей шлях пройшов кожен комік, хто працює з нами від початку. Ну, і Стенюк, Євсюков…

Байдак: Усі, хто були на вечірках Fresh Blood...

Загайкевич: Ми раніше проводили вечірки молодих коміків, але зараз від них відмовилися. Це ніби як заниження очікувань, ці вечірки продавалися гірше за звичайні. Тому ми від цього відійшли. Але через Fresh Blood пройшли, наприклад, Кочегура, Коломієць, Чирков, Качура, Поліщук та Афонський, які зараз відкололися в Kyiv Standup Cult. Це все люди, які починали з відкритих мікрофонів і зараз виступають у нас чи роблять свої двіжухи.

Хто ходить на стендап

– Люди, які приходять до вас у клуб, – це більш підготовлена аудиторія? Як це впливає на вашу роботу з людьми й матеріалом? Чи допомагає це краще перевіряти матеріал, якщо в залі люди, які більш-менш розуміють, на що вони прийшли?

Дєрская: Однозначно. Ведучий перед кожною вечіркою просить поаплодувати людей, які прийшли на стендап уперше. І якщо там шквал оплесків, то я розумію, що це буде особливий вечір. [сміється] Якщо людина тільки починає ходити на стендап, вона потребує більш простого матеріалу, вона не дуже розуміє, на що очікувати. Має пройти певний час, поки адаптується й людина, і комік. З іншого боку, нові глядачі бувають дуже відкриті. Їм за радість будь-який гумор, що відрізяняється від телевізійного. «О, це що, без Ткача?».

Ліпко: Але іноді люди кажуть: «Блін, без Ткача...» [сміється]

Дєрская: Так, і вони закриваються. Є люди, які сприймають стендап через уявлення про телевізійний гумор. А вони відрізняються суттєво, навіть рівнем цензури. Хтось не готовий до того, що комік матюкнувся, що жартують про секс чи інші табуйовані теми. І ти валиш у тишу. [сміється]

Ліпко: Усе залежить від людини. Є люди, які прийшли вперше, але вони одразу розуміють, одразу вмикаються і реагують, вони з нами на одному вайбі. А є люди, які мають досвід стендапу, але вони були, наприклад, на концерті Дмитра Романова чи іншого коміка з Росії. Вони можуть знати правила стендапу, але не такого стендапу. І вони прийшли порівняти тебе з кимось.

– І це насправді велика частина аудиторії – люди, які стежать за російським стендапом на YouTube і ходять на концерти російських коміків в Україні. Як ви з ними працюєте? Як ви їх переконуєте?

Байдак: Так а навіщо їх переконувати? Якщо їм подобається ходити на такий стендап, хай ходять. Часто на розігрів російських коміків в Україні ставлять наших коміків, і люди, які приходять на цих коміків, мають менший кредит довіри до українських. Але я був на кількох таких вечірках і бачив різні розігріви, бачив, коли [цій аудиторії] не заходив український комік, і бачив, коли це супер заходило. І потім ці люди такі: «Окей, бачимо, що в нас теж є стендап, українські коміки теж нормальні, можемо ходити на них». І таким способом можна переманювати аудиторію. Багато хто досі думає, що в нас немає стендапу. Та є! Багато хто просто про це не знає.

Ліпко: Цього комплексу меншовартості стає дедалі менше. Прогресивна молодь шукає прогресивних українськомовних коміків і вже може їх знайти в українському стендапі. І люди, які ходять на Чапаряна, приходять до нас і кажуть: «Хто б міг подумати, але в нас теж є стендап».

– Але скажіть: однаково прикро, коли до Києва приїздять умовні Чапаряни й Чебаткови та збирають великі зали?

Байдак: Та ні.

Ліпко: Не прикро. Я думаю, що це найгірше: «Не ходіть на російських коміків, бо в нас є свій Ліпко». «Ось це наш Чебатков удома – і такий виходить Сергій Ліпко». [сміється] Не хочеться бути імпортозамінником. Я розумію, що це я недопрацював, якщо є таке сприйняття. Зараз в інтернеті великий запит на український стендап. Я на собі це відчув. Але розумію, чому той же «Stand-Up Club #1» популярний.

Дєрская: Протестую. Я з тобою не згодна, Сєрьога, що вони всі такі молодці, а ми недопрацювали. Усе-таки є велика різниця в ресурсі. Навіть якщо говорити про «Stand-Up Club #1», то вони зробили YouTube-канал у країні, де вже була індустрія, де вже щодня крутили стендап по тєлєку. І в людей уже була в голові картинка: «О, це стендап». Ми ж живемо в країні, де цього уявлення поки немає. Це дві різні ситуації.

Ліпко: Але ми створюємо цю індустрію. У людей є попит на стендап – і вони його задовольняють, вони самі його знаходять.

Дєрская: Але це не виникає з нічого. Люди захотіли, бо їм запропонували цей продукт.

Ліпко: Але часи змінюються, уже немає цього вектора на телебачення.

Дєрская: По-перше, вектор на ТБ досі є. Для великої аудиторії досі є.

– І на російському телебаченні це зробили завдяки багатомільйонним інвестиціям «Газпром-Медиа», які до цього так само вкидали гроші в Comedy Club.

Ліпко: Так, вони дали цей імпульс. Але й ми можемо осідлати цю хвилю. Це такий серф на «Газпромі» – скористатися просто їхніми бабками. [сміється] Що там, Чебатков приїхав і пояснив в Україні, що таке стендап? Ну все, вітаю, мене звуть Сергій Ліпко, я ваш гід українським стендапом. [сміється]

Байдак: І є ще така штука: коли в Київ приїздить Чебатков, він приїжджає сюди один раз за весь час незалежності України. Один раз. І він збирає тут всю свою аудиторію. тому приходить увесь зал. Наприклад, скоро приїжджає ще Ілля Соболєв, і цього разу в нього продажі йдуть слабше. Тому що він приїжджає вже вдруге. А перший раз він зібрав зал НАУ.

Якщо, наприклад, Антон Тимошенко вирішить поїхати до Санкт-Петербурга, він теж збере там свої 250 людей – і це буде не важко. Тому що в Росії є багато людей, які дивляться український стендап і кайфують від нього. Хай Чебатков приїде сюди та виступає щотижня – подивимося, скільки там буде людей. Та навіть якщо Blur приїде в Київ і буде щодня давати концерт, звичайно, у такому разі вони будуть збирати менше.

Портрети Луї Сі Кея та Ленні Брюса в Undergound Standup Club

– Васю, до тебе ще запитання: у тебе є досвід роботи з великою телевізійною аудиторією. Чи можливо принаймні частину цієї аудиторії конвертувати в постійних глядачів стендапу?

Байдак: Думаю, що це можна робити краще і якісніше, якщо з цим працювати. Я більше йду за тим, що мені подобається. Тому не думаю про те, як притягнути аудиторію «Ліги сміху». Тобто, гадаю, можна. Але я в цьому не дуже зацікавлений. Ну, бачать вони мене на ТБ, а тоді приходять на виступ наживо, де я показую, як граюся з мухою. І вони такі: «Ой, це не те, що ми хотіли». Потрібно мати свою аудиторію, яка розуміє, що ти робиш. І це не про кількість, а про якість. Якщо в тебе є своя ніша, то ніхто не відчуває себе обманутим.

Чи можуть відкрити окремий стендап-клуб

– Ви розповідали, що задоволені співпрацею із USG Holding, але певно, були ідеї і з відкриттям окремого спеціалізованого стендап-клубу. Це реально взагалі? Чи може зараз зійтися бізнес-план закладу в Києві, який працював би виключно як стендап-клуб?

Загайкевич: Є такі надії. Поки ми хочемо поступово збільшувати кількість вечірок. Можливо, із часом наш клуб розшириться на все приміщення, включно з першим поверхом. Як ракова пухлина розійдеться. [сміється]

Ліпко: Так, два поверхи – це було б класно.

– Але суто на рівні фінансів, за вашими відчуттями, міг би окуповувати себе окремий стендап-клуб? Ресторатор Міша Кацурін («Китайский Привет», «Тайский Привет») в одному з інтерв’ю розповідав, що він намагався скласти такий бізнес-план, але в нього просто не складалися цифри. На початку року була інформація про те, що власний клуб збирається відкривати ресторанна компанія Bulldozer Group, але поки новин звідти немає.

Загайкевич: Насправді в такому форматі співпраці, який ми бачимо зараз, дуже багато переваг. Ми взагалі не паримося про операційку закладу, це все залишається на власниках. На нас – тільки творча частина. Тому ми зосереджуємося на комедії. На перших етапах, принаймні рік, будемо працювати так. А тоді подивимося, як можемо масштабуватися.