1 лютого редакція The Village Україна випустила текст із заголовком «Здається, в Україні з’явився перший серйозний реп-ф’юд». У ньому ми зібрали хронологію конфлікту українських реперів Гоні й Otoy із гуртом Kalush, надавши можливість сторонам прокоментувати це впродовж більш як тижня.

На момент публікації ми не отримали коментар від команди лейбла Enko, але надали можливість відповісти на звинувачення співзасновнику й керівнику Enko Іванові Клименку в окремому інтерв’ю. Вийшла годинна розмова про реп-ф’юд, позиціювання Enko як музичного лейбла, а не реп-лейбла й відповідальність артистів за висловлювання.

обкладинка: Alex Dobrev для Enko

Цей матеріал підготували за підтримки наших читачів

i

Іван Клименко – продюсер гурту Kalush і співзасновник музичного лейбла Enko. У минулому – співзасновник гурту «Сальто назад». Серед актуальних проєктів Enko – Kalush, Alyona Alyona й Skofka, а також фрешменка Kola. Окрім того, Клименко зараз співпрацює з Надею Дорофеєвою. Раніше ми записували інтерв’ю з Клименком і лідером гурту Kalush Олегом Псюком про перемогу на Євробаченні й перший тур США.

– Я хотів би почати з першого звинувачення, із цього закиду, що «Kalush – це Порошенко у світі репу». Як ти на це реагуєш?

– [сміється] «Kalush – це Порошенко у світі репу»? Прикольно. [сміється] Як я ставлюся до цього? Ну, просто я мало знаю, мабуть, Порошенка, щоби якось правильно відреагувати на цей зв’язок. Бо я не дуже стежу за політикою, чую якісь поверхневі речі. Я знаю, звичайно, заголовки основних статей, але ніколи не відрізнявся тим, що сильно стежив за новинами… Це про те, що він розказує, що все було за його каденції?

– Дивися, це більше про те, що це така штучна спроба зіграти на хвилі патріотизму в країні.

– А, все, я зрозумів, про що йдеться. По-перше, я не думаю, що гурт Kalush прямо сильно спекулює на війні чи більшість пісень робить про війну. Звичайно, заклики якісь щодо війни ми робимо. Звичайно, гурт Kalush висловлює позицію щодо Росії, але в гурту Kalush, якщо я не помиляюся, лише одна чи дві пісні, які стосуються війни. Серед усіх пісень. А, ну в принципі з «Батьківщиною» можна сказати три пісні. Тобто це не той гурт, який робить кожну пісню про війну, як багато хто зараз.

Якщо це про Kalush Orchestra і [звинувачення в «шароварщині»], то я теж цього не розумію. У чому відмінність Kalush Orchestra від Kalush: там є три сопілкарі-фольклористи, які все життя вивчають фольклор, виступають з фольклорними ансамблями. І вони повною мірою впливають на створення всіх пісень. Тому Kalush Orchestra без сопілок чи фольклорних мотивів – це як Бабкін без гітари чи Pianoboy без піано.

Kalush – Хвилі

Якщо йдеться про якість музики, я теж готовий обговорювати якість музики з компетентними людьми. Хай у Гоні чи Otoy для початку з’явиться продакшн хоча б рівня пісні «Хвилі» гурту Kalush. А поки що я не чую в їхній музичці якості, до якої вони так закликають. Хоч тексти й рими в Гоні дійсно не погані, Otoy теж іноді потрапляє в мій плейліст.

Якщо порівняння в чомусь іншому, то краще мене підправте, бо я дійсно не знаю, як реагувати на те, що «Kalush – це Порошенко у світі музики». Можу єдине сказати, що Kalush – це дійсно унікальний проєкт, й Олег Псюк – унікальний персонаж. І такої [людини] більше не існує. Це людина, яка працює 24/7, це людина, яка постійно щось робить…

Іван Клименко та Олег Псюк

– Так, ти в минулому інтерв’ю нам про це розповідав. Ми якраз тоді говорили з вами з Олегом у день, коли в нього мала початися перша відпустка за років п’ять.

– Так-так, тобто Олег тоді зробив першу відпустку і відтоді більше відпусток собі не робив. Можливо, зі сторони деякі його дії здаються дивними, але це людина, яка дійсно багато працює, створює багато музики.

Я бачу десь закидони: невже творець може випускати так часто пісні. Ну, я скажу так: якби ми випускали все, що пише Олег, то в нас би виходила пісня раз на пів дня. [сміється] Це людина, яка постійно робить якісь накидки, демки, куплетики, зустрічається з різними артистами, робить з тим демочку, з тим демочку, знімає якісь відоси, пилить якийсь контент. Тобто він повністю [керує] цією всією Kalush Family, бо зараз це дійсно дуже багато людей, там тільки «Килим-менів» цілий загін.

І те, наскільки його можна прирівняти до Порошенка – я не компетентний, щоб відповісти на це питання, бо дуже мало знаю про Порошенка.

– Так, ми вже перейшли до розмови про ваш конфлікт [з Гонею й Otoy]. Найчастіше аргументи на захист Kalush зводилися до того, що «краще Kalush, ніж російський реп». Розкажи, як ти це сприймаєш?

– Ну звичайно, я також сприймаю, що краще український реп, ніж російський, тому що в будь-якому разі просочення російської музики в Україну – це культурний вплив. Це теж частина великого плану захоплення нашої держави й знищення нашої національності. Я вважаю, що вплив через музику відбувався багато років…

– І триває досі.

– Так. Але я думаю, що зараз уже час, коли більшість людей це усвідомили. Думаю, що ми повинні робити все, щоб не повторити знову такі помилки.

– Я з тобою згоден, але запитання в тому, чи це достатньо висока планка для Kalush – тільки як протиставлення російському репу?

– А, як протиставлення російському репу… Ну знову ж таки, я думаю, що це пишуть люди, які не сильно фанати Kalush, але вони фанати України і вважають, що краще так.

Я вважаю, що гурт Kalush має й інші заслуги, крім того, що він робить [музику] лише українською. Ну наприклад, «Додому» чи «Стефанія» – це пісні, у які не вкладали жодної гривні в таргетинг. І, якщо я не помиляюся, в обох близько 50 мільйонів прослуховувань, це рекордна кількість для українського репу. Думаю, ніколи ще такого не було, щоб [український хіп-хоп трек] збирав 50 мільйонів органічних прослуховувань. Роблю акцент на тому, що саме органічних. Тобто це свідчить про те, що люди цього потребують. Скільки ми листів отримували від військових, від людей, які на фронті… Це тисячі листів про те, як музика Kalush їм допомагає.

Kalush – Stefania

Я не хочу перераховувати всі заслуги гурту Kalush, але вважаю, що Олег для української музики зробив немало. Не хочу ні з ким порівнювати, бо є дуже багато критеріїв, за якими можна оцінювати це.

Щодо коментарів я навіть робив собі помітки з вашої статті, у мене є деякі цитати, які я вважаю, що вони трошки спотворюють дійсність…

– Мені найцікавіша думка Otoy про твій підхід до роботи. Ніхто не сперечається, що Enko – це успішний комерційно й у певному сенсі в культурному плані лейбл. Але є запитання від цієї андеграундної спільноти українського хіп-хопу: чи тільки комерційними показниками мають вимірюватися ці успіхи?

– Так, він там казав, що я «комєрс, який рубить бабло». [сміється] Це одна з цитат, про яку хотів поговорити. Він казав, що мій тип мислення – тут і зараз потрапити в тренди, зібрати багато бабла і йти далі. Але, наприклад, я досі не заробив жодної гривні з артиста Skofka, а з проєкту Kalush – у кілька разів менше, ніж сам лідер гурту Олег Псюк. При тому, що я маю більший відсоток у проєкті, ніж Олег. Я думаю, що це свідчить про те, що більшість грошей ми вкладаємо в команду, комерційні й некомерційні проєкти, розвиток інфраструктури, а також на благодійність.

У нашу команду [Enko] зараз входять 48 людей: це з музикантами, з усіма людьми, які в офісі, у бек-офісі, без урахування фрилансерів. Я живу в дешевій орендованій квартирі й сплю на матраці, маю лише стареньку машину Toyota 2012 року вартістю 8 тисяч доларів. І це зважаючи на те, що я один з основних засновників лейбла й маю найбільшу долю як акціонер. Тобто гроші ніколи не були моєю основною ціллю, найбільші мої витрати лейбла йдуть на його розвиток, а найбільші особисті витрати – на синтезатори, драм-машини й колекцію вінілу.

Для мене передусім важливий, і завжди так було, сам акт творіння. Я не можу не творити, я без творчості відчуваю себе, як риба без води. Лейбл Enko – це і є прояв моєї творчості. А от чи подобається Otoy результат моєї творчості… Це вже інше питання, суб’єктивне, і він має право на те, щоб ця творчість йому не подобалася. Але якщо казати, що нібито моє мислення «забрати бабло і йти далі», це свідчить про те, що Otoy абсолютно не розуміє моєї філософії.

– Дивися, мені цікаво говорити з тобою, як з людиною, яка знає, що таке хіп-хоп культура. Але мені дивно, що коли ми говоримо, можливо, про перший серйозний український ф’юд у просторі хіп-хопу, ніби соромимося теми грошей. Хоча для хіп-хопу гроші – це якраз природно. Хіба це погано в цьому бізнесі – хотіти заробляти гроші?

– Так-так, це не погано, 100%, але ось це всі мої інвестиції. [показує через відеозв’язок музичні інструменти] У мене в будь-якому просторі завжди є синтезатори, драм-машини й інструменти, бо я не можу не грати, не можу не створювати. Я щодня щось створюю, щодня. І я до того, що в мене ніколи не було мети заробити. Я впевнений, що в Otoy кращий автомобіль, ніж у мене. [сміється]

Як для супермеркантильного продюсера, я думаю, це дуже мало. У нас це дійсно велика сім’я із 48 людей. Я думаю, що 48 людей – це лише зараз, бо щотижня ми беремо в команду ще як мінімум одну людину…

– Ще одне звинувачення Otoy – про твій шлях, що ніби ти знаходиш артиста, підтягуєш його до якогось рівня, а коли ти бачиш, що він уже на піку, зазвичай залишаєш його. Як ти на це реагуєш?

– Він казав це про «Сальто назад», так?

– Й Alyona Alyona теж сюди.

– Тобто він казав, що я використовував «Сальто назад» протягом якихось років, вижав із них максимум. Ну, по-перше, припинення існування гурту – це передусім рішення учасників гурту. По-друге, краще запитайте в лідера гурту, Саші Таба, хто з кого і що вижав і хто кого виснажив. Я також на «Сальто назад» за всю історію гурту не заробив жодної гривні. Це був виключно мінусовий проєкт: усі гроші, які заробляв на продакшені за те, що писав пісні для інших артистів, вкладав у творчість «Сальто назад».

Просто теж зрозуміти, що я вижав? От там було написано, що я вижав гурт. Якщо не гроші, то що вижав з гурту, я не розумію. Усі пісні для гурту писав я. Тобто Саша Таб не написав жодної пісні, жодного слова жодної пісні. Я писав всі тексти й аранжування: «О, мамо!», текст пісні «Не вмію», тексти всіх найвідоміших пісень «Сальто назад». Ще був член гурту Сергій «Сир» Сорока, який писав музику, але тексти писав завжди я. І що я вижав, якщо музики я з Саші Таба не взяв, грошей не взяв? Не зрозуміло.

Сальто назад – О, мамо!

Щодо Альони: ми одна сім’я. [Otoy] так написав, ніби Альона вже десь викинута за тротуар, ніби ми з нею не співпрацюємо. [сміється] В Alyona зараз десь десять фестивалів у Європі, вона єдина представляє Україну. У нас уже майже все літо розписано. І більшість цих фестивалів – це топові європейські майданчики. Це не для української аудиторії фестивалі, це фестивалі для закордонної аудиторії, де збирається дуже багато людей і де Альона презентує українську музику. На більшості з цих фестивалів немає більше артистів-українців, крім Alyona Alyona.

Тобто на жодні бордюри Альону ніхто не викидав, Альона досі повноцінний член нашої команди, це стійка артистка, яка дає багато турів, займається благодійністю, створює багато соціальних проєктів. В Альони графік розписаний так, що там немає куди голку вставити, на кілька місяців наперед. І думаю, що якби це був артист, викинутий за тротуар, то в неї не було б цієї всієї діяльності.

Звинувачення Otoy і чи живий український реп


– Окей, повертаємося до ф’юду. Чи буде реакція Kalush на запит Гоні на батл?

– Я скажу так: якби Олег хотів висловитися, він міг би це зробити, це 100%.

– Але чому він не відреагував публічно?

– Я думаю, це запитання до Олега. Якщо ви помічали, то Альона може висловитися будь-коли, коли хоче. В Олега є точно така сама свобода висловлення. Але передусім було б класно запитати в нього, бо я є представником лейбла, а не учасником гурту. Але, наскільки я знаю, Олег не планує відповідати Гоні на батл.

– Просто тут яка історія. Тут має значення й те, що артисти Enko не відповідають на публічні запитання…

– Я кажу саме про батл. Я не кажу, що всі будуть [реагувати], я не можу за це відповідати.

– Що ми маємо на увазі: торік у грудні Alyona Alyona відповіла на діс Гоні на Kalush словами: «Хто такий Гоня?» А Kalush не відповідає взагалі. Тобто є відчуття, що артисти лейбла зверхні щодо колег по цеху. Наскільки це відповідає дійсності?

– Ну, я думаю, що це не зверхність. Просто коли ти розкидаєшся гівном, то маєш розуміти, що воно може полетіти й у тебе. Це просто така батлова відповідь. Альона ж не казала, що не знає, хто такий Гоня. Усі ми розуміємо, який контекст вона в це вкладала. Це її позиція.

Я думаю, що відповідь Альони була просто емоційна: вона така людина, може гостро відповісти і всьо. Уся команда лейбла про це знає, бо багатьом доводилося через це проходити. Але я думаю, що найкраще запитати про це в Альони.

Що Гоня, що Otoy мають номер Альони, вони можуть набрати її й поспілкуватися. Я впевнений, що вона знайде час на розмову, і впевнений, що зверхності там немає.

– Із чого почався ваш конфлікт з Otoy?

– Дивися, до Гоні в мене нема запитань щодо спотворення інформації, але до Otoy є. Є прямо низка фактів, які не відповідають дійсності, як із тим, що моя головна мета заробляти гроші.

Я хотів би прояснити деякі моменти з його [коментаря], але хочу сказати, що навіть до того В’ячеслав уже колись говорив мені неправду. Він колись нам з артистами Enko розказував про те, як він жив у США; пояснював цим, чому в нього настільки прокачана англійська в піснях. Але згодом він зробив пост в інстаграмі й зізнався всім, що брехав, ніби жив в Америці. Я розумію, що це якийсь комплекс із дитинства й, до речі, респектую йому за те, що він знайшов у собі сили публічно зізнатися в тому, що розповідав неправдиві факти про своє життя близькому оточенню. Але мені здається, що Otoy зараз продовжує, у нього ця звичка говорити неправдиві факти залишилася.

Те, що він вам сказав: «Мені написав Клименко, обіцяв не лити на мене бруд, на що я відповів, що вони теж казали, що не будуть мутити хуйні, але якось не дотрималися своїх слів». Оскільки В’ячеслав сам порушив цю тему, прояснюю, як було насправді. Під час Євробачення, після того, як Kalush закликали зі сцени на 200-мільйонну аудиторію допомогти хлопцям з «Азовсталі», В’ячеслав мені написав, і в мене є дослівна цитата на підтвердження: «Я більше ніколи собі не дозволю висловлювань про жодного з вашої команди, окрім як у позитивному ключі, і вживу потисну руку зі словами вдячності». І додав: «Я ваш боржник».

Я його про це не просив, [сміється] це була виключно його ініціатива – писати мені ці слова. Якщо даєш слово, дотримуйся його. І коли Слава написав діс на Kalush, перше, що я зробив, просто скинув скрин нашої переписки з цим повідомленням. На що він почав розповідати приблизно те саме, що й у вашому інтерв’ю. І головний аргумент Славіка був, що він не стримав своє слово, бо «вони теж казали, що не будуть говорити хуйні». Але де ми таке казали? Ні в особистій переписці з В’ячеславом, ніде.

Ми попросили прокоментувати ці слова Otoy. Його відповідь: «Коли брехун називає брехуном іншого, це дуже кумедно. Висновки робіть на одному простому прикладі: Іван в інтервʼю: ми ніколи не вели перемовин щодо співпраці. Іван усім навколо, коли вимкнені камери, цитата дослівно: «Отой пол года ходил по пятам наших артистов, присылал демки и очень хотел на лейбл».

– Ти ж розумієш, що [«не говорити хуйні»] дуже загальне формулювання.

– Так, я думаю, що тільки йому відомо, що він має на увазі «не мутити хуйні». Але я з часів Євробачення жодного разу не обіцяв йому нічого.

– В’ячеслав мені розповідав, що у вас особисто немає конфліктів, але йому дивно, якщо ти з ним підтримуєш більш-менш хороші стосунки, а члени твоєї команди, наприклад SMM-ник Enko, дозволяють собі публічно атакувати його в соцмережах.

– Про SMM-ника теж зараз розповім. По-перше, у нас у команді, як я повторюся, 48 людей. Я не можу нести відповідальність за кожного. Передусім це об’єднання, де кожен має право висловлюватися. Якщо він когось зачіпає, наприклад, я не знаю, Alyona Alyona, Kalush чи кого, то кожен має право написати йому особисто, що він вважає за потрібне. Ні від мене, ні в постах Enko ми не писали ніяких образливих речей про Otoy. А те, що якісь окремі члени команди можуть сказати, це їхнє право, ми з ними про це не домовляємося.

Я не прошу про це SMM-ника: «Напиши, будь ласка, образу якусь Otoy». Але про нього зараз ще розкажу. [...] По-перше, жодного слова про нашого SMM-ника в нашій особистій переписці з В’ячеславом не було. Я бачив лише Stories, які мені показували люди з команди, де він погрожував цій людині й позначав Enko. І це вже було після нашої бесіди. Але мені особисто про нашого SMM-ника він не говорив абсолютно нічого.

Але якщо вже на те пішло, то він навіть не перевірив інформацію, що Даня, з яким він батлився, не є нашим SMM-ником, він не працює в команді Enko з минулого року. Він був колись нашим SMM-ником, але ще з минулого року не працює. Це не так важливо, але це свідчить про те, що майже в кожному реченні Otoy є неправдиві факти. І Слава використовує їх, я вважаю, для привертання уваги до себе.

– Мені в цій історії з Otoy здається, що це вже простір особистого конфлікту чи старих рахунків. Чи були від Enko раніше пропозиції працювати з Otoy? Чи ви говорили колись про можливу співпрацю?

– От прям щоб ми пропонували, такого не було. У мене дійсно є таке – раніше так точно було, бо було більше часу, ніж зараз, – що я листуюся з реперами, які мені подобаються, і вони мені надсилають пісні. І таке було з Otoy якийсь період часу. Він мені надсилав треки, показував усі свої демки. Безпосередньо розмови про співпрацю у нас не було ніколи.

Я просто що хочу сказати: я нормальний, я не ображаюсь на В’ячеслава, щиро бажаю йому витрачати енергію на творчість, а не конфлікти, і розвиватися творчо. Бо дійсно вважаю його талановитим хлопцем, я стежив за ним і раніше, і зараз попри все стежу за його творчістю. І в мене немає ніяких особистих образ, просто я хотів висвітлити те, що Otoy подав цілу низку неправдивих фактів. І він це робить періодично, а ми, зі свого боку, рідко даємо якісь коментарі, я нечасто ділюся своїми думками і філософією…

Мабуть, це теж проблема. І тому іншу сторону, нашу сторону, майже ніхто не знає. Це лише здогадки: мабуть, так зі сторони здається, що дійсно я дуже хочу грошей, когось вижимаю [сміється], але такої реальності насправді не існує.

– Окей, тему звинувачень закрили…

– З Otoy закрили. У мене ще є одна цитата Гоні, де він сказав: «Скільки б Євробачень ти не виграв, це не дає тобі права паплюжити цінності й культуру».

Я насправді з цим погоджуюся, ми маємо лише розвивати наші цінності й культуру, але в мене є цитата з його інтерв’ю [виданню] «Неформат»: [Клименко цитує слова Гоні з інтерв’ю, у якому той робить низку расистських, гомофобних і трансфобних заяв.]

Я думаю, що це висловлювання навіть гірше, ніж той рядок Kalush. Але, повторюся, що за той рядок Kalush я насправді вибачався в сторіз, якщо це образило когось і зачепило чиїсь почуття. Але мене тригерить, коли ця людина розповідає мені про цінності.

Ми попросили прокоментувати ці слова Гоню. Його відповідь: «Нехай [Клименко] передивиться й перечитає всі мої коментарі стосовно цього інтервʼю. Бо вирвати з контексту слова й потім тим кудась тикати, то рівень дитячого садочка».

– Дивися, нам важливо проговорити, що редакція The Village Україна теж засуджує гомофобні, трансфобні, расистські коментарі, цьому просто не місце в дискусії. Але давай, щоб закрити тему з конфліктом, повернемося ще до історії з флешмобом #RapInPeaceUA. Якщо коротко, тебе звинувачували в тому, що ти намагався використати об’єднання української реп-спільноти не для дискусії про український реп, а у власних цілях. 

– Я не розумію, у чому це проявляється. Наша команда взагалі так не вважає. Тоді в спільноти, із якої я ще не видалився, зародилося бажання відповісти на виклик, скажімо так. Я побачив, що люди хочуть випускати пісні, і запропонував: ми допоможемо вам усім організувати дистрибуцію (бо більшість з артистів у тому чаті не мали навіть змоги десь задистрибутуватися). Ми супер напряглися, домовилися з лейблом, з яким працювали, щоб випустити ці кучі пісень. Це насправді були величезні витрати й часу, і грошей для команди.

І тоді 20, 30 чи 40 пісень зарелізилися в один день. Дистрибуцією займалася наша команда, ну, це був величезний шмат роботи. Уся команда зробила все, щоб підтримати цю акцію. Плюс ми зробили так, щоб про цю акцію написали, зробили розсилку в медіа. Звичайно, деякі ЗМІ не писали про всіх учасників, а виділили лише найбільш помітних і знаменитих, але багато медіа написали про всіх учасників. Плюс там був хештег: перейшовши за хештегом, ти міг побачити всі пісні.

Alyona Alyona feat. Kalush, Otoy, Білий Бо, Шершень, Dyktor, Дядя Вова – Стержень

Тобто насправді в нас не було цілі підняти чат чи зробити за рахунок цього популярнішим реліз Alyona Alyona. Якщо не помиляюся, там Альона виклала якийсь сингл. Але деякі репери образилися на те, що якісь ЗМІ написали про Альону, а не написали про них. Ну, на жаль, ми на це не могли вплинути. Але моє бажання було максимально альтруїстичне. Бо я вже зрозумів: з реперами водитися – по-реперськи вити.

– То скажи все-таки: живий зараз український реп чи ні? [сміється]

– Ой, слухай, не хочу відповідати на це запитання. Я знаю, що жива українська музика, от що я можу сказати. І тому вже зрозумів, що реп – це взагалі дуже конфліктний жанр. У ньому завжди існують конфлікти, діси. Це частина цієї культури.

Я величезний фанат репу, але, якщо я себе називаю реп-лейблом, то я маю бути частиною цього всього. Мені здається, що ми вже давно з цього виросли. І в нас смаки й бажання розвивати музику загалом, а не існувати в межах одного жанру. Тому я й не позиціоную [Enko] як реп-лейбл і розумію, що тоді бажання допомогти реперам для мене обернулося на те, що вони однаково лишилися чимось незадоволені. Так буває часто.

Чи використав Kalush платформу Євробачення й чому Enko не хоче бути реп-лейблом


– Попереднє інтерв’ю ми з тобою записували влітку, це було інтерв’ю на піку Kalush Orchestra, Kalush і Enko загалом. Там був цікавий момент – момент, за який на мене образився менеджмент гурту Go_A. Я сказав, що Go_A не використали свої можливості після Євробачення, що гурт просто не випустив достатньої кількості матеріалу, щоб якось закріпити успіх. Зараз починає здаватися, що Kalush теж ризикує не використати ці можливості. Чи тобі так не здається?

–Дивися, я можу сказати, що ми робимо максимум для того, щоб їх використати. І в нас, я дуже сподіваюся, упродовж наступних п’яти місяців вийде дві колаборації з дуже відомими світовими зірками, зірками великої величини. Й актуальними на сьогодні, а не як із групою The Rasmus.

Якщо дійсно ці колаборації втіляться, якщо всі ті фестивалі на зразок SXSW й інші відбудуться, то тоді я зможу сказати, що ми використали цю можливість. Бо я вважаю, що ми дійсно багато робимо для того, щоб її використати.

Але скажу від себе: це дуже не просто, навіть коли ти виграв Євробачення, достукатися до великих зірок і топових фестивалів, це супернепросте завдання. Використали ми цю можливість чи ні, зможемо говорити наприкінці року, а поки що я тримаю пальці схрещеними. Сподіваюся, що ми її використаємо, бо дійсно вже майже доробили ці дві пісні. Просто коли ти ведеш переговори з іноземними артистами, це дуже довго, бо ти від них залежиш, а не вони від тебе.

Kalush Orchestra & The Rasmus – In The Shadows of Ukraine

– Ти частково вже розповів, але розкажи ще, як оцінюєш колаборацію із The Rasmus?

– Ну, цей сингл, мабуть, не входить у топ-5 синглів Kalush. Чи варто було це робити? Та, мабуть, варто, не знаю.

Просто от дійсно це такий випадок, що якби ми не зустрілися, не тусувалися разом, цієї колаборації не було б. У нас узагалі ідеї не було робити з The Rasmus колаборацію. Але, по-перше, ми самі здивувалися, що вони їдуть на Євробачення, бо колись ми всі в дитинстві їх слухали. Уже там ми записали акустичну колаборацію: то була версія їхньої пісні [In The Shadows], а ми обіграли її сопілками. Було багато коментарів, люди просили зробити таку версію. Ну, ми вирішили, якщо люди пишуть, непогана ідея, та й The Rasmus хотіли зробити таку версію.

Якось це все на потоці робилося, у цьому не було якоїсь стратегії чи плану. Просто ми познайомилися, зробили трек, потусувалися. Вони дійсно круті чуваки, дуже добрі, дуже френдлі, от у нас прямо конект відбувся з ними. Вирішили продовжити цю колаборацію, перетворити її на повноцінну пісню.

Топ стримінгового сервісу Apple Music в Україні станом на 23 серпня

– Коли ми говорили влітку, в українському чарті Apple Music більшість треків у топі були від учасників Enko. Я сьогодні зайшов і подивився актуальний рейтинг, станом на сьогодні в топ-10 немає жодного артиста Enko. Це проблема для Enko чи ні?

– Якщо не помиляюся, тоді 8–10 було в топ-40, а не топ-10.

– Ні, саме в топ-10 була більшість ваших.

– У топ-10, впевнений? Просто я пам’ятаю, що в нас було, я цим гордився й усім розказував, що в нас було 25%.

Прямо зараз відкриваю топ-10. Ну дивися, у чарті вже є три пісні, спродюсовані мною. [сміється] Але це не пісні лейбла Enko. Це друге місце, четверте й дев’яте. «Вотсап» [від Dorofeeva], «Щоб не було» [від Dorofeeva] і «Чекає вдома» [від Yaktak і Dovi]. Далі дивлюся: з 10-го по 20-те місце вже ми є: дві пісні Enko й третя, яку я написав і спродюсував, «Біля серця» [співачки Kola]. Тобто з топ-20 шість пісень, які я створював.

– І ще «Інстасамка». [сміється]

– На щастя, не маю стосунку до цього. [сміється] Наприклад, пісня «Біля серця», яку я не тільки cпродюсував, а ще й повністю написав текст. От я бачу, є ми там. Ну, і в топ-100 ми є. Думаю, якщо ти проаналізуєш пісні топ-100, то в Kalush буде найбільше там пісень. Немає жодного гурту, у якого більше пісень у топ-100, ніж у Kalush. [Станом на 15 лютого в топ-100 українського Apple Music дійсно найбільше треків Kalush – дев’ять композицій – ред.]

Kola – Біля серця

І думаю, щойно Skofka випустить свій реліз, він одразу буде в топ-10. Просто Skofka випускає десь раз на п’ять місяців реліз. Гадаю, що нові релізи Kalush теж будуть, бо «Батьківщина» була в топ-10, просто зараз уже спустилася на 18-те місце. Я не сильно переживаю, не відчуваю, що щось іде не так. Тобто однаково пісні, до яких я свою руку прикладаю, вони завжди там є, у топ-10, значить я щось відчуваю й розумію.

– Про «Батьківщину» ти якраз згадав. Який головний висновок зробили зі скандалу навколо тексту

– По-перше, я зробив собі помітку уважніше переслуховувати релізи артистів. Бо навіть Skofka, який зводив цю пісню, не звернув увагу на цей рядок. Хоча зрозуміло, що далі, то буде складніше мені все робити, бо ми збільшуємо кількість артистів…

Що стосується цього конкретного рядка [у треку «Батьківщина»], я теж вибачаюся за нього, зважаючи на те, що він зачепив почуття різних людей, особливо жінок. Думаю, що я буду намагатися переслуховувати релізи артистів уважніше. Такі випадки можливі, особливо з урахуванням збільшення кількості артистів [на лейблі]. Але для мене ще запитання, наскільки правильно впливати на рядки артистів…

Kalush feat. Skofka – Батьківщина

Я дам вам інсайд – це вперше, коли про це розповім, – зараз ми розвиваємо різні напрями роботи [Enko], крім дистрибуції й букінгу. Ми маємо за мету створювати IT-продукти й банк семплів, але також вирішили сконцентруватися на наданні послуг part-management. Я хочу трохи відходити від формату full-management, бо він дуже обтяжливий. І це ексклюзивна інформація: ми вже підписали понад десять артистів на part-management. Тобто це артисти, із якими ми ведемо або дистрибуцію, або букінг. Серед цих артистів, наприклад, Kola, Марина Круть, репер Elarm і Павло Вишебаба. Думаю, що невдовзі ми про це розкажемо детальніше.

Але загалом я не хочу, щоб [Enko] сприймали реп-лейблом. Ми починали з репу, але зараз ми різножанровий лейбл, який працює з різною музикою. Бо коли лейбл працює з великою кількістю артистів, я думаю, що він не може й не має виправдовуватися за кожен матюк артиста, який випускається на лейблі. Лейбл – це платформа для реалізації себе для різних артистів, де вони можуть говорити про те, що відчувають, про те, що вважають за потрібне.

– Навіть при цьому залишається цей чинник співпраці з продюсером. Тобто ти як продюсер однаково маєш розділяти відповідальність і за успіхи, і за пройоби артиста.

– У full-management більше відповідальності на мені як продюсері, тому мені й не подобається full-management. [сміється] Для тих артистів, які з нами зараз працюють, ми одна сім’я, ми йдемо й будемо йти вперед. Але мені цікаво масштабуватися й освоювати різні напрями. Бо, наприклад, ідея розвивати IT і створювати якісь продукти для музикантів мене теж дуже цікавить. Я розробив кілька ідей і зараз спілкуюся щодо втілення з айтішниками. І я розумію, що чимось потрібно жертвувати.

– Окремо запитаю про співпрацю з Павлом Вишебабою. Це також для тебе про розвиток лейбла в інших форматах і жанрах? Чому було цікаво з ним попрацювати?

– У Вишебаби, якщо ви бачили, вийшло кілька пісень, де він читає вірші на музику, ці пісні я йому допомагав зробити.

Ми з Павлом познайомилися ще колись на нашій конференції: він підійшов до мене поспілкуватися, якось так з того часу я за ним стежив. А тоді побачив, що він пише вірші. Я теж люблю поезію, постійно читаю українську поезію, мені дуже сподобалися [його вірші]. А потім я ще десь нарив інформацію, що він був музикантом у минулому. І я його запитав: «Не хочеш ці вірші [покласти] на музику?» А він уже починав це робити.

Я теж думаю, що це прикольний напрям – поезія під музичний супровід. Поки ми підписали Вишебабу [на умовах part-management], просто підписали його як артиста.

– Тобто це продовження співпраці в тому жанрі, у якому він уже працює? Це не означає, що він почне читати хіп-хоп?

– Ні-ні. Дивися, на творчість усіх, кого я перерахував, вплив маю невеликий. Я можу мати вплив на творчість трьох артистів, але не можу мати вплив на творчість 20-ти. Тому ми й працюємо з ними на умовах part-management, надаємо певні послуги, але загалом це такі незалежні кораблі, які самі розвиваються.

– А про скандал з «Батьківщиною» ти з ним говорив?

– Ні, не говорив. Останній раз я говорив з ним сьогодні, про скандал з «Батьківщиною» ми не говорили з ним. Ми з Павлом дуже на одному вайбі, у нас багато спільного. Ми навіть зійшлися на тому, що більшість одних і тих же книжок прочитали, читаємо схожу літературу.

Ти запитав про Вишебабу. Мені взагалі цікаво піти десь далі в співпраці і створити щось разом. Мені дуже цікаво розвивати поезію, мені було б цікаво разом із якоюсь спілкою поетів [щось] створити.


Інтерв’ю: Ярослав Друзюк, Серж Хуцану

Розшифровка: Катя Мельник

Коректура: Ольга Шкіль

Верстка: Анна Шакун