КіноІндійський фільм RRR називають найкращим блокбастером року. Розповідаємо, як його знімали в Києві

Фільм RRR став найдорожчим фільмом в історії кіновиробництва Індії, одним із найбільш комерційно успішних індійських фільмів і глобальним хітом Netflix. Ключові сцени стрічки знімали в Києві, зокрема, у Маріїнському палаці. Редактор The Village Україна Ярослав Друзюк розпитав продюсерку Анну Паленчук (435 Films), як це було.

You can also read this piece in English.

Як RRR знімали в Україні?

Знімальний процес RRR почали ще у 2018 році, але його неодноразово довелося припиняти через пандемію коронавірусу. Вплив на знімання мали й особливості стрічки з великою кількістю екшн-сцен: приміром, один з епізодів знімали впродовж 32 днів.

Після відновлення роботи у 2021 році знімальна група повинна була дозняти ключові сцени за участю антагоністів у виконанні Рея Стівенсона й Елісон Дуді. Утім, через поширення нового штаму коронавірусу британські актори не могли потрапити в Індію, а індійська знімальна група – у країни Європейського Союзу. Для того, щоб зняти ці фрагменти, розглядали варіанти з кількома країнами, урешті зупинившись на Україні.

В Україні до знімань залучили кінокомпанію 435 Films. Засновниця компанії Анна Паленчук розповідає, що її команда вже мала досвід роботи із сімома індійськими фільмами в Україні, до того ж упродовж багатьох років працює з провідним локейшн-скаутом Індії Рамджі Натараджаном.

«Це кіновиробництво майже на голлівудському рівні: величезна команда, високий рівень професійних вимог. Ми готувалися впродовж двох місяців для того, щоб підготувати все на рівні, який від нас очікували», – розповідає Паленчук про досвід роботи над RRR.

До знімань у Києві в серпні 2021 року залучили локальну команду з орієнтовно 200 професіоналів. Індійська група прилетіла в Україну у складі 142 людей, для цього замовили два чартерні літаки. «У пікові моменти в нас було понад 800 людей на майданчику, тільки акторів масових сцен було до 450», – пригадує керівниця 435 Films.

Як знімали сцену біля Маріїнського палацу?

Для однієї з визначальних і найскладніших сцен RRR підібрали локацію Маріїнського палацу. У сцені на майже п’ять хвилин поєднали хореографічний номер, момент єднання між двома провідними героями та знімання відразу на кількох локаціях. Також Маріїнський палац потрапив на один із постерів RRR.

Анна Паленчук розповідає, що спочатку плану знімати поблизу Маріїнського палацу не було, але ідею висунув режисер стрічки С. С. Раджамолі. «Звісно, у них була можливість побудувати таку декорацію в Індії, – каже Паленчук. – Та коли пан Раджамолі побачив Маріїнський палац, він сказав, що це саме та будівля, яку він уявляв для цієї сцени».

«Нам спочатку всі сказали, що це нереально», – розповідає засновниця 435 Films про процес домовленостей щодо використання локації Маріїнського палацу. Зведений у 18 столітті палац розташований поблизу Верховної Ради, зараз його використовують як офіційну резиденцію президента України. Палац відкрили у 2018 році після тривалої реконструкції, а у 2020 році в ньому відновили екскурсії. Утім, для залучення локації до знімань потрібно було отримати спеціальний дозвіл, до того ж це треба було зробити на тривалий період.

Паленчук каже, що орендувати Маріїнський палац майже на два тижні вдалося завдяки прямій комунікації з Офісом президента: «Президент дуже налаштований на розвиток кіноіндустрії, до того ж це важливо з огляду на співпрацю з Індією – країною, яка для нас дуже важлива і з точки зору політики, і з точки зору економіки, і з погляду туризму». Додає, що вплинуло й пояснення щодо того, про співпрацю з яким режисером ідеться: «Я розповіла, хто саме буде знімати, що це фільм найвідомішого індійського режисера, що його можна назвати індійським Стівеном Спілбергом».

Загалом на знімання в Маріїнському палаці знадобилося орієнтовно десять днів. Паленчук розповідає, що багато часу пішло на облаштування декорацій: «Ми дуже багато робили вже на місці, будували декорації для наповнення кадру. Наприклад, зводили сходи й альтанки, ставили спеціальні ліхтарики». Додає: «Це резиденція президента, і ми розуміли, що в будь-який момент він може вирішити провести там прийом чи зустріч. Це було страшно, тому я комунікувала з його протокольною службою та протокольною службою першої леді: дуже їх умовляла, щоб не було непередбачуваних зустрічей. Просто тому, що ми не змогли б зібрати декорації за кілька годин».

Окрім того, для знімань залучили десять вінтажних автомобілів. «Практично весь час, поки ми знімали біля Маріїнського палацу, на загальних планах видно вишукані 10 машин, – розповідає Паленчук. – Усі знають, що [оренда ретроавтівок] коштує шалених грошей. Ми кілька разів говорили з продюсерами, казали, що можна не витрачати зайві кошти, можна оптимізувати видатки. А вони мені казали: «Аня, ми так знімаємо. А якщо раптом зараз переставимося на загальний план і будуть потрібні автівки?»

Оскільки основний акцент у сцені робили на масовий танцювальний номер, постановкою керував денс-майстер, який приїхав з Індії. Водночас за роботу з українськими акторами масових сцен, яких залучили до знімань, відповідали українські хореографи-постановники Олена Шоптенко та Макс Леонов.

Окрім Маріїнського палацу, для знімань RRR в Україні використали ще кілька локацій: парк Межигір’я та кіностудію Victoria Film Studios під Києвом. На студії, приміром, побудували величезні натурні декорації, які повторювали те, що вже було побудовано в Індії, і дознімали основні сцени з Реєм Стівенсоном, які не могли дозняти в Індії. «Без них фільм би не склався. Саме заради них вони приїхали в Україну», – каже Паленчук.

«Треба дивитися на найбільшому екрані»

Продюсерка Анна Паленчук розповідає, що робота над RRR стала для неї втіленням мрії: «Це була моя особиста продюсерська мрія. Це навіть не про бюджет, а про те, щоб працювати з продакшнами такого рівня. Пишаюся, що ми є в титрах такого проєкту».

Додає, що комерційний успіх RRR важливий не лише для індійської індустрії кіно, а й для глобальної: «Під час пандемії було багато запитань, як зміниться бізнес і досвід перегляду фільмів у кінотеатрах. Але RRR – це фільм, який точно треба дивитися на найбільшому екрані; ці спецефекти – вони бездоганні. І він доводить, що якщо фільм хороший, то люди підуть у кінотеатри».

Очевидно, що через повномасштабне російське вторгнення нині все українське кіновиробництво призупинене, ще складніше в таких умовах залучати до знімань в Україні іноземні групи. Утім, Паленчук зберігає оптимізм: «Якби не війна, думаю, ми вже б знімали наступний індійський фільм в Україні. С. С. Раджамолі сказав, що обов’язково повернеться сюди. Думаю, після перемоги ми з індійським посольством запросимо пана Раджамолі в Україну, щоб переглянути стрічку на великому екрані».

Додає, що важливим чинником є і кінотуризм, до якого схильні в Індії: знакові локації з популярних фільмів зазвичай стають магнітами для індійських шанувальників кіно. «Індійці – це народ, який часто подорожує, у них є кошти на туризм. І в них дуже поширений кінотуризм. Я впевнена, коли війна закінчиться, наші партнери зроблять усе, щоб індійці відновили фільмування в Україні, і до нас пішов цей потік туристів, – додає жартома Паленчук. – Ми навіть жартували, що треба поставити свій кіоск біля Маріїнського та продавати сувеніри».

Фото: 435 Films