6 липня – четвертий день фестивалю Atlas Weekend-2018 на ВДНГ. The Village Україна слухає хедлайнерів Бенджаміна Клементайна та Dakha Brakha і спілкується з Марко Галаневичем.

«Як визначити людей, які їдуть на Atlas Weekend? Просто дивись, хто йде у взутті, якого не шкода», – каже хтось у вагоні метро. До станції «Виставковий центр» визначати вже нікого не треба – натовп рухається саме в напрямку входу до ВДНГ.

На East Stage триває виступ гурту «Фіолет», виконують пісню «Романтика». Поруч на Main Stage розпочинає програму Арсен Мірзоян. Колишній учасник шоу «Голос країни» у перших двох треках згадує про таксі. Під сценою жартують, що цей виступ треба було залишити на ніч – коли всі викликатимуть таксі з ВДНГ.

На сцену West Stage поряд виходять The Elephants, відомі за співпрацею із The Maneken. Хлопці з Сум дякують публіці за теплий прийом. У певний момент дует запитує у глядачів, чи можна їх сфотографувати. «Неймовірні просто хлопці. Під них хочеться танцювати», – діляться враженнями Софія з Києва і Маша з Одеси.

Вирушаємо на North Stage, де почали грати гості з Москви «Пасош». По дорозі зустрічаємо людей, які поспішають на виступ. «Ми на Atlas приїхали з Харкова заради «Пасоша». Ну, майже. Ще на Face і «Пошлую Молли», – кажуть Катя, Юля і Ліза. Запитуємо, чим подобається гурт. «У них жанр хороший», – відповідає Юля. «Лето», «Вечеринка» і «Без тебя», перераховує улюблені пісні Ліза. «Я прийшов на пісню «21», – додає Олег із Запоріжжя з іншої компанії.

Своєю чергою, на головній сцені триває виступ Мірзояна. Музикант запрошує до себе дружину Тоню Матвієнко. Вони виконують спільну композицію, і Мірзоян відпускає співачку. У наступної пісні рефрен «Хочеш, ніколи не відпущу тебе?»

Поспішаємо до віддаленої сцени для українських виконавців – там уже почали виступ Dakh Daughters. Виконують «О панно Інно» на слова Павла Тичини. У натовпі виловлюємо Марка Галаневича, який уже встиг виступити з проектом OY Sound System, а ввечері стане хедлайнером сцени із Dakha Brakha. «Dakh Daughters – мої улюблені. Вони крутєйші», – каже учасник гурту.

– А як вам Atlas Weekend після Glastonbury?

– Я вам скажу, що це не гірше. Погода тут точно краща. Там люди постійно по коліно в болоті. Хтось отримує від цього задоволення, а я – ні.

– А загалом як фестиваль?

– Фестиваль настільки великий, що просто осягнути неможливо. Це велика подія для Києва. Багато народу, багато сцен – кожен може знайти для себе щось. Це великий плюс.

Галаневич визнає, що команда Dakha Brakha хвилюється перед вечірнім виступом. «Ми переживаємо дуже. Кожен раз у Києві – дуже хвилюючий момент. Тут дуже багато друзів, знайомих. До того ж ми хочемо відпрацювати і за нашу четверту учасницю, яка поки доглядає за дитиною», – каже Галаневич.

Повертаємося на Main Stage – там уже вийшов Сергій Бабкін. Учасник гурту 5’nizza виконує україномовну пісню «Ще осінь зовсім молода», розчулює публіку словами «Ми всі живі, не плачте, мамо».

«Бабкін подобається. У нього непогані пісні», – розповідає Дарія з Києва. Запитуємо про Бабкіна Катю і Юлю, яких раніше бачили на виступі «Пасош». «За що любимо? Він харків’янин», – кажуть дівчата з Харкова. Тієї ж думки й Аня: «Я теж із Харкова, приїхала на фестиваль заради своїх – «Пошлой Молли» і Бабкіна».

Переходимо на West Stage – на цій локації вже розтанцював публіку The Maneken. Євген Філатов дякує за підтримку – цього року проект відзначає 10 років. «The Maneken – найкращий виконавець в Україні, але найбільш недооцінений. Це мій топ-хедлайнер», – каже Максим із Олександрії. «Уперше почув його наживо. Це старий добрий диско-фанк, по класиці – усе шикарно», – додає Артем із Києва.

Зокрема, на цій сцені організатори розташували трибуну для людей, які користуються візком; для людей із інвалідністю І та ІІ групи вхід на фестиваль безкоштовний. «Добре, що є окрема трибуна, я все побачила. Усе зручно влаштовано. На «Манекені» було весело», – ділиться враженнями Тетяна у перерві між виступами.

Потік людей вирушає у напрямку East Stage – на The Gitas. «Якби вони заспівали кілька старих пісень із «Димної суміші», я б сказав, що день пройшов добре», – не приховує очікувань Денис із Києва.

Гурт Олександра Чемерова дивує публіку спільною роботою із АГОНЬ – «Всем FUCK». Також The Gitas презентують новий сингл. «Але не знаємо, коли він вийде, бо ми підписалися на американський лейбл», – ділиться новиною Чемеров.

На West Stage із незначною затримкою починають виступ швейцарці Kadebostany. Починають із семплу, який на останньому альбомі використовували The xx.

«Kadebostany подобається, тому що у гурту дуже крута концепція. Це самобутній інді-рок. А ще у них класна солістка», – пояснює Владислав із Києва. «Я читала, що в них цікава історія, що вони ніби окрема країна. Але глибоко не копала. Подобається їхня музика і вокал», – погоджується Дарія, яка прийшла на виступ після Сергія Бабкіна. «Я якось чув їх на Zaxid – здалося, що це якісна електронна музика», – додає киянин Артем.

На Main Stage, своєю чергою, виходить хедлайнер Бенджамін Клементайн. «I’ve been lonely alone in the box of my own», – виконує лондонець пісню Cornerstone із першого альбому. Супроводжує виступ відеоряд із класичних фільмів Чарлі Чапліна. Як Клементайн оголошує пізніше, оркестровий супровід йому забезпечує український колектив.

Активно працювати з публікою Клементайну доводиться вже на другій пісні. Британець просить підспівувати на приспіві Condolence. Результат його не задовольняє. «Києве, ви взагалі їли сьогодні? Зараз будемо 20 разів повторювати, поки не вийде», – каже лауреат Mercury Prize. Публіка затягує: «I’m sending my condolence to insecurities». «Ну ось, залишається ще 19 разів», – каже Клементайн.

«У нього такий голос – по тілу біжать мурашки, – ділиться Вікторія з Харкова. – Подобається його історія. Ким він був, ким став. І це все – завдяки його таланту, а не продюсерам чи ще комусь». Тим часом слова хіта London Клементайн зрештою змінює на «Kiev, Kiev, Kiev is calling you!» Поруч зі сценою – хлопці з «Пасош».

Водночас на North Stage триває програма Dakha Brakha. «Ми знали, що ми тут не самі, але не думали, що вас так багато», – каже Марко Галаневич, коли публіку освітлюють прожекторами. На фестивалі гурт із досвідом участі на Glastonbury та Sziget презентує нову композицію.

Галаневич запитує, чи не втомилися глядачі. «Ні, завтра вихідний!» – кричить хтось з-під сцени. «Точно, завтра ж вихідний», – сміються музиканти. «Трошки ще на кінець ковбаси», – запалюють Dakha Brakha. Але виходити мусять і на біс – люди не відпускають. «Київ назавжди, the best!» – прощаються врешті з Atlas Weekend.

Водночас на Main Stage Клементайн починає дякувати своїм слухачам – за 20 хвилин до запланованого закінчення програми. Автор I Tell a Fly робить ще одну спробу увімкнути аудиторію. Публіка починає співати – гімн України. «Це що, національний гімн? Це пісня про свободу?» – дивується Клементайн. «You’re awesome, thank you very much», – каже він на прощання.

«Його музика дивує, – підсумовує шанувальник гурту «Пасош» Денис. – У нього мислення музичне якесь дуже цікаве. Усі ці мажори, мінори, зміни темпу – це мене дуже хвилює. Я не танцював, як на «Пасоші», але просто стояв і помирав емоційно».