Підсумки року 202011 найкращих світових альбомів 2020 року

Захоплені меломани дізналися про британську співачку Jessie Ware у 2012 році з виходом її першого великого хіта Wildest Moment. Пам’ятаю, як зробив на цю пісню mash-up з Pink Floyd «Learning to Fly». Вони ідеально накладалися одна на одну. Трохи пізніше пісня потрапила в рекламу презервативів Durex: назва допомогла. Як «ту саму пісню з реклами» її запам’ятали вже не тільки меломани, а геть усі. Тоді Jessie Ware стали називати «новою Sade» і пророкували їй світову славу. Але сама співачка несподівано для всіх вирішила взяти довгу паузу. Вона розпустила свій гурт, пішла в декрет, народила двох дітей і надовго зникла з радарів ЗМІ. Багато хто вже встиг скинули її з рахунків і занести в список «героїв одного хіта». Тим ефектніше виглядало її тріумфальне повернення у 2020 році. Новий альбом What’s Your Pleasure ідеальний. Це легка, здебільшого танцювальна музика, зроблена людьми з тонким смаком. Сама Jessie співає тут так, що не залишається сумнівів: у соул-музики вона сьогодні номер два у світі після недосяжної Еріки Баду. Окреме задоволення — винахідливі, стильні аранжування. Над альбомом працювала ціла армія іменитих саунд-продюсерів і музикантів. Ось лише неповний список: Джеймс Форд з Simian Mobile Disco і The Last Shadow Puppets, лідер Metronomy Джозеф Маунт, культовий диско-діджей Morgan Geist, зірка uk-garage Benji B, британський музикант Kindness (реінкарнація молодого Simply Red) і легендарний дует сонграйтерів Jolley & Swain, відомий завдяки вічнозеленим хітам Spandau Ballet, Kim Wilde, Дайані Росс. Загалом сплав молодості, досвіду й майстерності. Такий склад, зібраний в одній студії, — це 100% гарантія успіху. Так і сталося.

Ступивши на територію диско, Джессі Вейр записала один із найкращих попальбомів року. Тут є грув, секс, танцювальний настрій і нестримна позитивна енергія. What’s Your Pleasure — ідеальний приклад альбома, який хочеться багаторазово слухати від початку до кінця.

На своєму четвертому альбомі американський співак і продюсер Шон Боуї (!) A.k.a. Yves Tumor перейшов з розряду музикантів у розряд художників тому, що його альбом Heaven to a Tortured Mind — це твір мистецтва. Гітарам може позаздрити сам Кевін Паркер із Tame Impala, басовим партіям, упевнений, шле респекти сам Thundercat, а вміле використання електронних інструментів змушує пританцьовувати навіть там, де це не планувалося. Ідеальна музика для домашнього прослуховування, для прослуховування під час прогулянки, для роботи або навіть домашньої вечірки. Загалом музика в Yves Tumor стала зовсім ідеальною.

Альбом є цілісним і зі свіжим звучанням. Крім цього, треки, які ввійшли, знаходились у всіх можливих чартах. Наприклад, Blinding Lights перший трек в історії, який один рік знаходився в Billboard top 10.

Що стосується Roisin Murphy, то я давно чекав від неї такого альбома, створеного в кращих традиціях як і її сольної творчості, так і часів гурту Moloko.

Tame Impala — це той звук, у якому ти не думаєш про час, витрачений на дорогу на роботу. Ти просто є. А цей рік у мене саме такий. Тому й альбом вибрав відповідний.

«Мистецтвом радикальної чутливості» називає свій профайл на Фіону Еппл редакторка The New Yorker Емілі Нуссбаум. В одному з найкращих портретних матеріалів року Фіона впускає нас до себе. Вона буденно розповідає про стосунки з Полом Томасом Андерсоном і вечір із колишнім хлопцем у будинку Квентіна Тарантіно, після якого вирішила покінчити з кокаїном. Але зрозуміти, що йдеться про живу легенду американської попкультури, можна й без цього. Достатньо ввімкнути Fetch the Bolt Cutters.

Перший за вісім років альбом Еппл у будь-якому разі став би великою подією. Та очолювати більшість топів року й отримувати зразкові десять балів від Pitchfork (уперше за десять років після My Beatiful Dark Twisted Fantasy Каньє Веста) йому вдається завдяки прямому влучанню в zeitgeist. Fetch the Bolt Cutters вийшов на піку першого локдауну у квітні, й альбом, повністю записаний у домашніх умовах, зрезонував зі світом, який теж раптом закрили вдома. Фіона Еппл сповідається й роздає вироки, у процесі зриваючи голос, на тлі гавкає пес і грюкають двері, і ми всі теж киваємо й цитуємо Джилліан Андерсон: принесіть уже ті кляті болторізи й відпустіть нас.

Fiona Apple’s Art of Radical Sensitivity

Я особливо поважаю музикантів, які випускають нові альбоми не за бізнес-розкладом, а коли їм накипіло. Фіона Еппл робить це раз на 5–7 років, і завжди це щось особливе, а не конвеєр. Fetch the Bolt Cutters — це музика, яку дуже важко передбачити, і вона створена з дивних звуків, які учасники команди Еппл здобували також за допомогою різних побутових предметів, а не лише звичайних інструментів. Але з усіма карколомними знахідками й поворотами цей альбом не є абстракцією, це пісні, сповнені яскравими особистими емоціями. У Фіони так було завжди. І все це загалом неймовірно заворожує.

Khruangbin залишаються трушним інді-рок-гуртом навіть у часи, коли популярність жанру пішла на спад. Свої пісні техаські музиканти записують просто в амбарі, а потім викладають їх на Bandcamp.

Mordechai — третій за рахунком альбом Khruangbin і перший у дискографії гурту, що яскраво засвітився на радарах музичних критиків. Музиканти можуть похвалитися багатою меломанською ерудицією й водночас грають на повному релаксі, узагалі не боячись зробити щось не так. Тайський фанк, турецька психоделіка, інтернаціональний лаунж, здавалося б, нестравна комбінація, але все тут виявляється на своїх місцях.

«Тю, та це ж фонова музичка», — скажуть критики. Хай так. Але після складного 2020-го всім нам треба трошки розслабитися, відкинутися в кріслі й випити улюблений коктейль. І Mordechai — ідеальний саундтрек для такого чілу.

Mordecai для мене став саундтреком літа 2020, а трек Pelota вмикаю на кожній вечірці. У Mordecai є й динамічні короткі треки, і розтягнуті психоделічні композиції. Коли вперше почув «тайський фанк» Khruangbin, ніколи б не подумав, що пишуть його десь у техаській глибинці.

Попередній альбом гурту Con Toro El Mundo якимось чином умудрився не потрапити в топ альбомів 2018 року від The Village. Добре, що Mordecai тут.

Я фанатка Олівера ще з перших треків. Подобаються мелодії, змішання стилів, меседж і візуал. Плюс, концепт альбома дуже близький мені за духом.

Siti Muharam — це відкриття 2020 року особисто для мене. Я щаслива знайти цю платівку, тому що там намішані звуки, ритми під які класно танцювати, міксувати в сетах і просто слухати. Для мене віднайти щось, що люди будуть шазамити й, можливо, з першого разу не зашазамлять, — це найвище задоволення. Бо для мене, як для діджейки, найголовніше — це селекція та відкриття.

Цей альбом потрапляє в мій особистий рейтинг, тому що його можна довго розбирати, його можна не зрозуміти, але його дуже хочеться заміксувати.

Скарб з ароматом пряних спецій Занзібару. Сто років тому на Сході Африки творила й дивувала людей співачка Сіті бінті Саад («Сіті» означає «пані») – піонерка музичного стилю таараб. Цей стиль, популярний у Танзанії, Занзібарі, Кенії, увібрав у себе поезію суахілі та віяння з Північної Африки, Близького Сходу, Індії, Пакистану. У часи, коли навколо співали виключно чоловіки, Саад стала першою жінкою, а згодом і першою зіркою в жанрі, відкривши іншим жінкам шлях до професії. За останні пів століття місцева музика суттєво змінилася, таараб лишився прерогативою історичної давнини. Та тепер повернути й осучаснити традиції взялася Сіті Мухарам – праонука Сіті бінті Саад і «золотий голос Занзібару».

В альбомі Сіті Мухарам співає, а Мохамед Ісса Хайі – син ще однієї легенди жанру й керівник єдиної̈ музичної̈ школи в Занзібарі – відповідає за музичну режисуру та грає на уді – струнному щипковому інструменті, що передував лютні й гітарі. Акомпанують їм канун (дуже далекий̆ родич кобзи), перкусія та дописані в Лондоні контрабас і басовий кларнет. Треки на кшталт Mashozi Ya Huba дають змогу уявити артистку на одній сцені, наприклад, з «ДахаБрахою». У Pakistan перкусія кличе у вишуканий танок. Kijiti – найскладніший для слухача трек, недарма звучить так надривно, це жахлива історія зґвалтування й убивства вагітної жінки, за яку покарали не вбивцю, а свідків. Та потім є змога видихнути під гармонійну й витку Alaminadura. Ця платівка – і присвята традиціям, і виняткова сучасна музика, і звучання майбутнього через глобалізацію.