Фільм «007: Не час помирати» вийшов в український прокат 30 вересня. Це 25-й фільм серії про Джеймса Бонда й остання частина, у якій головну роль виконує Деніел Крейґ. Бонд повертається до секретної служби Її Величності та намагається зупинити поганців від Куби і Ямайки до Норвегії і Японії.

Редакція The Village Україна у складі Андрія Баштового та Ярослава Друзюка заздалегідь дивиться фільм (так, усі дві години сорок три хвилини стрічки) і ділиться першими враженнями від стрічки (без спойлерів!).

Бонд у світі Marvel і серіалів

Ярослав Друзюк: Мені здається, що це перший фільм про Бонда, який не починається з крутої екшн-сцени. Тут спочатку інший акцент, тому це збиває темп. Мабуть, через це фільм довго розганяється.

Андрій Баштовий: Тому спочатку здається, що це взагалі не «Бонд». Відчуття, ніби це інший фільм. Але я ще зі стартових титрів зрозумів, що буду злитися весь фільм. Щоразу у попередніх частинах вони придумують якийсь класний візуальний трюк, на основі якого будують кадри титрів. А тут здалося, ніби вони закинули в них усе відразу – всі ефекти, які тільки могли придумати. Таке відчуття, що це були десять різних титрів. «Одягнули усе найкраще одразу».

Друзюк: Зробили, ніби востаннє. І з Біллі Айліш!

Баштовий: ...Lana Del Rey для підлітків!

Друзюк: Нам треба обійтися без спойлерів, наскільки це можливо. Але те, що це останній фільм Деніела Крейґа в ролі Бонда, знають усі.

Баштовий: Це точно не спойлер, це просто життя, воно циклічне. Є злети, є падіння, так само й Бонди мають змінюватися. Мабуть, уже пора. Це класний атракціон, він вартий того, щоб витратити майже три години вашого дорогоцінного часу. Але є відчуття, що «коняка здохла», як кажуть у нас на Черкащині, й не варто вже на ній їхати.

Друзюк: І як тобі цей фільм як закінчення серії з п’яти фільмів Крейґа?

Баштовий: Я ніколи не сприймав Бонда як якусь велику логічну послідовність фільмів, як одну велику історію. Поки виходить наступний, я повністю забуваю попередній. Пам’ятаю, звісно, що є великий глобальний ворог, якась їхня «Гідра», пам’ятаю різних антагоністів, які змінюються… Але загалом це все одне й те саме.

Друзюк: Але це інакше відчувалося до фільмів із Крейґом. Бо від «Казино Рояль» вони чомусь почали будувати один загальний сюжет, який об’єднує всі його фільми. Так, частково це було й раніше, але «Не час помирати» – це пряме продовження попереднього фільму «Спектр».

Баштовий: І це гарна ідея, але це можна робити в серіалі. А якщо в тебе така відстань між фільмами, глядачі не дуже залишаються в попередньому контексті. Це як читати книжку з інтервалом у кілька років. Ти вже не впізнаєш якихось героїв: «О, це ж цей чувак, як його там? А, це ж М, точно». Слава богу, якщо пам’ятаєш Крейґа.

«Це класний атракціон»

Друзюк: Але раніше вони так і не робили. Звісно, раніше були всі ці персонажі та їхні стосунки, але загальна арка сюжету на кілька фільмів здається чимось новим для Бонда.

Баштовий: Може, це й логічно. [сміється]

Друзюк: Але я думав якраз про те, чому з Крейґом вони вирішили спробувати погратися в цей глобальний сюжет.

Баштовий: Це не з Крейґом вони вирішили, це просто весь світ за цей час змінився. Увесь світ мислить уже серіально. Люди підсідають на серіал, якщо їм сподобалася перша серія, і залипають. Мені здається, тут така сама механіка, це суто маркетинговий трюк, а не потреба розповісти якусь більшу історію чи розкрити персонажів. Але це дивно у 2021 році – дивитися фільм, де є очевидно позитивний непогрішний головний герой та абсолютно негативні пласкі антагоністи.

Друзюк: Думаю, частково це через серіали. І частково через кіновсесвіти як ще одну мейнстримну історію, яку за ці ж останні 15 років популяризували Marvel Studios. Перший фільм із Крейґом у ролі Бонда вийшов у 2006 році, ще до першої «Залізної людини». Але вони не могли не реагувати на те, яким феноменом стала MCU.

Баштовий: У Marvel усі події відбуваються в одному кіновсесвіті, у якому треба тримати в пам’яті загальні правила гри та передісторію, треба пам’ятати, хто з ким посварився, хто кого любить. Це для фанатів, які знають цих персонажів дуже давно, які вже знайомі з цими сюжетами.

Сорі, але Джеймс Бонд – не Залізна людина, не Людина-павук і навіть не Халк. Це просто спеціальний агент, він живе в нашій реальності. Просто в нього гаджетів більше. Чи є рольовою моделлю Тоні Старк? Є. Чи є ним Людина-павук? Є. А чи є рольовою моделлю Джеймс Бонд? Це герой минулого, це фільм-ностальгія про те, як колись раніше було прикольно.

Друзюк: Я думаю, що це могло б працювати краще. Але через те, що вони вирішили до останнього фільму всі сюжетні лінії звести в одну історію, довелося робити це дуже штучно. І звідси всі ці смішні речі: виявляється, що той брат того-то, а вона донька ще когось. І з цього всього виходить такий «Форсаж». І це просто питання часу, тому що навіть якщо брати до уваги тільки фільми Крейґа, то 2006 рік – це зовсім інший світ. Грубо кажучи, у світі після Сноудена важко сприймати як однозначних героїв розвідників з MI6 чи ЦРУ.

Баштовий: Тому їхній авторитет у цих фільмах ставиться під сумнів, вони сприймаються як окремі від держав гравці…

Друзюк: І тому мій улюблений фільм із Крейґом – це «Скайфол», де він якраз найбільше йде проти цієї системи.

Баштовий: «Скайфол» був крутий, тут я навіть не сперечаюся.

Друзюк: І «Скайфол» якраз здається найбільш окремим висловлюванням із цих п’яти фільмів, найменш пов’язаним зі «Спектром». І там був крутий Хав’єр Бардем.

Баштовий: «Скайфол» був освіженням «Бондіани». І він був подією. Чи буде подією «Не час помирати»? Зараз вихід будь-якого великого фільму, безперечно, буде подією, але чи можна це порівняти з тією самою «Дюною»?

Рамі Малек у ролі поганця, Бонд Крейґа

Ярослав Друзюк: Я відчуваю, що треба окремо поговорити про те, що в цьому фільмі робить Рамі Малек.

Андрій Баштовий: Він прекрасний! Я такий: «О, Містер Робот!». [сміється] Для мене від доречний будь-де…

Друзюк: А я от не можу згадати, де він був дійсно доречний після перших сезонів «Містера Робота». Навіть у ролі Фредді Мерк’юрі, за який він чомусь виграв «Оскар».

Баштовий: Він навіть не грає тут, тут це просто маска.

«Важко уявити Шона Коннері чи Пірса Броснана, який би так бігав у крові та брудному смокінгу»

Друзюк: Ні, тут він якраз грає, але грає типового ворога Бонда. Йому сказали: «Ти поганець у фільмі про Бонда». І він грає поганця у фільмі про Бонда.

Баштовий: Він не грає, він вписується. Це інше.

Друзюк: Він якраз намагається грати, навіть забагато. І через це виходить погано.

Баштовий: Я за нього радий. Але він, як стіл: він просто виконує якусь функцію. Таку саму, як усі вороги Бонда. До слова, в певні моменти просто смішно дивитися, як поганці з відстані в кілька метрів не влучають у Бонда кулями.

Друзюк: Я навіть знаю, про яку саме ти сцену. Це коли він у кінці прикривався трупом, так?

Баштовий: Та це про будь-яку сцену. Увесь цей фільм – це новий Джеймс Бонд прикривається трупом старого-доброго Джеймса Бонда. [сміється]

Друзюк: Просто для мене цей момент дуже показовий щодо того, яким Бондом був Крейґ. Я не можу згадати жодного іншого виконавця ролі Бонда, який би прикривався трупом. Це його визначальна риса: він постійно страждає, він більш приземлений, більш фізичний.

Баштовий: Але коли біля нього вибухають гранати, то він чомусь від них тільки стомлюється. [сміється]

Друзюк: Та ні, навпаки – він якраз постійно в стражданнях і поту. Важко уявити Шона Коннері чи Пірса Броснана, який би так бігав у крові та брудному смокінгу.

Баштовий: Будьмо чесними, він не завжди брудний. І там є ця сцена, яку вони знімали разів 400, де він встає з-за бару, обтрушує піджак – і він знову ідеальний. Або ці карикатурні сцени, де він під час бійки згадує, що треба випити.

Друзюк: Мені ця сцена дуже сподобалася, на Кубі було класно.

Баштовий: Але це просто фан-сервіс. Якщо ти любиш Джеймса Бонда, якщо тобі десь у душі свербить за старим Бондом і старими часами, тоді це фільм для тебе.

Друзюк: Цікаво, як це сприймають люди різних поколінь, тому що вже є покоління, яке виросло саме на Бонді Крейґа. І це я, наприклад. А для тебе як? Ти ще застав Пірса Броснана? Може, тому ти так сприймаєш?

Баштовий: Я візуально пам’ятаю Броснана, це Бонд мого дитинства. Але головний Бонд для мене вже теж Крейґ.

Атракціон і жанровість

Андрій Баштовий: Не хочу бути хейтером цього фільму, це точно класний атракціон. Але я б порівняв перегляд цього фільму з переглядом якогось слешера чи будь-якого фільму жахів.

Ярослав Друзюк: Я теж думав про цю жанровість Бонда. Як на мене, крутість «Бондіани» в тому, що за ці 25 фільмів вони поекспериментували з усіма можливими жанрами – від звичайного шпигунського фільму до космічної опери. Але за останні п’ять фільмів вони ніби закріпили за собою свій жанр. Тобто це такий окремий жанр «фільм про Джеймса Бонда»: тут мають постійно змінюватися красиві локації, мають бути зради та постійна подвійна гра, має бути поганець, у якого особистий конфлікт із Бондом. І якщо в кадрі природа чи архітектура, вони мають бути винятково монументальними, щоб Крейґ на їхньому тлі виглядав круто.

Баштовий: Ти маєш на увазі, що Бонд став окремим жанром?

Друзюк: Бонд насправді завжди був окремим жанром, є дуже багато фільмів про Джеймса Бонда без Джеймса Бонда. Я просто до чого веду: якщо це кінець саги з Крейґом, то я хотів би, щоб вони повернулися до того, що було раніше. Коли кожен фільм був окремою закритою історією та коли в межах кожного фільму вони експериментували з різними жанрами. Наприклад, давайте знову закинемо Бонда на Місяць. Або знову зробимо його комедійним.

Баштовий: Комедію зробіть, так!

Друзюк: Тут треба згадати, що в фільмі є кілька класних жартів, і я майже впевнений, що їх вписала Фібі Воллер-Бридж, яку запросили допрацювати сценарій. І це ще раз доводить, що не треба ліпити одну велику історію, просто грайтеся з цим персонажем і жанрами.

Баштовий: Але ж зараз це так ризиковано. А якщо не збере? А якщо не зайде?

Друзюк: Усе одно доведеться ризикувати, тому що Крейґ пішов. Доведеться робити щось нове, довіряти це комусь новому.

Баштовий: Подивимося, як її будуть звати. [сміється]

Друзюк: Я все одно за Ідріса Ельбу!

Обкладинка та фото: B&H Film Distribution