Новий фільм українського режисера Валентина Васяновича «Відблиск» увійшов в основну конкурсну програму 78-го Венеційського кінофестивалю, що відбудеться 1–11 вересня. Це друга в історії українського кіно стрічка, що візьме участь в основному конкурсі одного з трьох головних кінофестивалів світу – вперше за 29 років після фільму «Чутливий міліціонер» Кіри Муратової (1992).

Ще два українські фільми відібрали в другу за престижністю програму Венеції-2021 – стрічки «Носоріг» Олега Сенцова та «Цензорка» Петера Керекеша візьмуть участь у програмі «Горизонти».

Відкриє основну програму Венеційського кінофестивалю-2021 новий фільм Педро Альмодовара «Паралельні матері», а очолить журі фестивалю режисер «Паразитів» Пон Джун Хо. 

The Village Україна попросили оперативно поділитися враженнями від оголошення творців фільмів.

«Відблиск» – новий фільм режисера «Атлантиди» та «Рівня чорного» Валентина Васяновича. Офіційний синопсис описує його як «історію про лікаря-добровольця, який після повернення з полону намагається пристосуватися до мирного життя: він спілкується з колишньою дружиною і своєю 12-річною донькою, яка також травмована через смерть близької людини на війні». Васянович називає стрічку «найбільш особистою».

Валентин Васянович

режисер («Рівень чорного», «Атлантида», «Відблиск»)

Чи можна назвати «Відблиск» моїм найбільш особистим фільмом? Так, звісно. Поштовхом до створення цього фільму була травматична ситуація та спілкування з моєю восьмирічною донькою на теми життя та смерті, душі й тіла. Я намагався пояснити ці важливі речі насамперед для себе, але на рівні розуміння дитини. Цей досвід згодом трансформувався в ігрову історію, в яку я додав важливу проблематику. Цей фільм, як і «Атлантида», також дотичний теми війни, бо для мене ця тема досі є найбільш актуальною.

Світова прем’єра на кінофестивалі класу «А» – це неймовірна можливість промоції фільму на весь світ. Це концентрація потужного медіаресурсу, який гарантовано ретранслюватиме закладені у фільм меседжі найширшій міжнародній аудиторії. Участь у Венеції надзвичайно важлива для майбутнього фестивального життя фільму і збільшення аудиторії.

Для мене це подія всього життя, тому що наступний фільм після успіху у 2019 році у програмі «Горизонти» накладає на автора відповідальність зробити не менш якісний твір. Це важливо, тому що за тобою вже стежить велика кількість кінопрофесіоналів, критиків і фестивальних відбірників і для них важливий вектор і динаміка твого розвитку. Тому для мене брати участь у головному конкурсі Венеції, серед режисерів, якими я захоплювався та на фільми яких чекав, – це велика честь.

Кадри з фільму «Відблиск»

Володимир Яценко

продюсер («Атлантида», «Дике поле», «Відблиск»)

Ми добре знаємо цей фестиваль, оскільки попередній фільм Валентина Васяновича, «Атлантида», переміг секції «Горизонти» у 2019 році. Звичайно, є певна лояльність і з нашого боку, і з боку фестивалю – вони зацікавлені розвивати таланти, які відкрили. Ми розуміли, що в нас може бути шанс потрапити в головний конкурс одного з найбільш відомих фестивалів світу – і скористалися ним, хоча боротьба була надзвичайно запекла.

«Горизонти» – це одна з офіційних програм Венеційського кінофестивалю, яка вважається другою за престижністю після основної. Свого часу нагороду Orizzonti здобували фільми режисерів Лава Діаса та Робіна Кампійо, відкриє цьогорічну програму стрічка «Обіцянки» із Ізабель Юппер. У програмі два фільми виробництва України – «Носоріг» Олега Сенцова та «Цензорка» Петера Керекеша.

Перша після незаконного ув’язнення в Росії режисерська робота Сенцова «Носоріг» – це розповідь про кримінальні 90-ті, фільм зняли в копродукції з Німеччиною та Польщею. «Цензорка» є спільним проєктом України, Чехії та Словаччини, стрічка присвячена жіночій в’язниці в Одесі.

Олег Сенцов

режисер («Гамер», «Носоріг»)

– Що для вас означає прем’єра «Носорога» на Венеційському кінофестивалі?

– Брати участь у Венеційському кінофестивалі – це дуже приємно та знаково для будь-якого режисера, оскільки Венеція входить у трійку найважливіших кінофестивалів світу. Для мене це передусім визнання мого фільму та мого режисерського рівня, це відзнака роботи всієї команди, тому що кіно ніколи не робить одна людина.

– Коли Валентин Васянович приймав нагороду за «Атлантиду» у Венеції у 2019 році, він подякував фестивалю та світовій кіноспільноті за підтримку вас під час незаконного ув’язнення в Росії. Чи додає це символічності вашій участі в цьогорічній Венеції?

– Я дуже вдячний всім кіношникам – і українським, і закордонним, і притомним російським, які підтримували мене [під час незаконного ув’язнення в Росії]. Також вдячний кінофестивалям на зразок Венеції, коли вони згадували про мене й символічно залишали для мене вільний стілець.

Окрім того, що я завжди висловлюю вдячність, я завжди згадую про хлопців, які досі перебувають у полоні. Я роблю це завжди, коли в мене руках мікрофон – і на світовому рівні також, і на кінофестивалях. Іноді фестивалі бувають поза політикою, а я ніколи не буваю поза політикою в контексті нашої боротьби з Росією.

Але, думаю, Венеція включила наш фільм у програму не через мою позицію, а через кіно. І це для мене дуже приємно та важливо, тому що це визнання.

Обкладинка: Венеційський кінофестиваль, Валентин Васянович приймає нагороду в секції «Горизонти» у 2019 році