Арт15 виставок травня: «Ніколи знову», скло, сіль і Polaroid

 ЦСМ «Білий світ»

«Ніколи знову»

Поштовхом до організації колективної виставки став художній об’єкт Айдера Муждабаєва «руzкій квадрат»: метафорою «руського міра» став оформлений у раму чорний сміттєвий пакет, набитий ватою. Кожен із дев’яти авторів експозиції отримав у ЦСМ «Білий світ» окрему стіну, де може висловитися на тему національної пам’яті, незламного духу в тілі, скаліченого війною, і «пекельного борошна» росіян у потойбіччі, анонсують куратори виставки. Будуть живопис, графіка, фото, інсталяція та текстиль від Матвія Вайсберга, Владислава Шерешевського, Сержа Захарова, Дмитро Коломойцева, трьох митців Кришовських і куратора проєкту Олександра Яновича.

 Галерея протестного мистецтва

«Соледар. Сіль. Війна»

Світлини на виставці можна умовно поділити на «до» й «після»: потужності «Артемсолі» й підземелля соляних шахт російські окупанти перетворили на руїни за понад рік запеклих боїв. Із січня 2023 року Соледар окупований, але на фото – це досі квітуче місто на Донеччині. На виставці зібрали понад півсотні світлин фотографа Олександра Пархоменка й пресофіцерки 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Ірини Рибакової.

 Національний центр «Український дім»

«Ювілей небайдужості»

«Від клонів Лєніна до щита майданівця»: тут демонструватимуть артефакти, які стали свідками історії незалежності України та водночас «Українського дому», бо вони ровесники. На експозиції розмістять понад 70 полотен українських художників 20–21 століть із приватних колекцій – поряд із роботами класиків Тетяни Яблонської та Миколи Глущенка будуть картини митців нової хвилі Олександра Ройтбурда й Олега Тістола. І, як завжди, виставку супроводжуватимуть інші мистецькі події, як-от відеоарт 90-х років та інтерв’ю з людьми, які створили «Український дім».

Також 30 травня у просторі відкриють виставку й дискусію «Ти як?» Це словосполучення, яке після початку повномасштабного вторгнення РФ до України «означало весь спектр тривоги, турботи й надії». Тепер це питання до глядачів і художників, які дістають свої архіви, і загалом до світу, який уже має думати про комеморацію, тобто увічнення пам’яті про події російсько-української війни. Головним куратором тут буде час, вважають організатори виставки.

«Ти як?» – спільний проєкт із платформою культури пам’яті «Минуле/ Майбутнє/ Мистецтво» та музеєм сучасного мистецтва UMCA. Почнуть із дискусії, яка відбудеться 19 травня.

 Мала галерея «Мистецького Арсеналу»

«Географія витіснення»

Це вже п’ята виставка із серії «Просторових діалогів». Цього разу простір для обговорень про роль мистецтва в часи катастроф створюють художники Антон Саєнко та Ярослав Футимський. Анонсують «колективну розмову про землю, пейзаж, мову й проростання».

 Київська картинна галерея

«Масштаб часу. Юрій Соломко»

Від «безпритульного» початку всього нового до холодної величі космосу – так куратори описують спектр тем, які розглядає митець. Для художника мапа й глобус – це не лише географічні візуалізації Землі, а й мистецькі інструменти. На них він домальовує «людей планетарних розмірів» і гіперболізує побутові речі до вселенського масштабу, щоби наблизити «незрозумілу безодню» до її мешканців. Додайте ілюзію часу, який насправді складається зі спогадів і вражень.

Крім того, 10 травня в Київській картинній галереї відкривають виставковий проєкт «Інтроспектива» Андрія Блудова. Латинська назва виставки відсилає до заглиблення всередину, за прикладом художника. І це заглиблення – це не про гальмування й вдивляння назад, а швидше про вдумливий аналітичний погляд, не позбавлений естетизму й експериментів, описують куратори експозиції. Виставка триватиме до 11 червня.

Також до 21 травня в музеї продовжуватимуться експозиція Лариси Пішої «Ні початку, ані кінця». Організатори переконані, що талант художниці «приборкує прадавній безлад» за допомогою універсальної мови міфів. Інакше кажучи, відвідувачам пропонують потік фантасмагоричних асоціацій з алюзіями на «вперте укорінення» й зростання, «попри люті товщі перешкод, створені темною силою хаосу». Водночас закликають не переобтяжувати себе алегоріями й просто спостерігати за колірною гамою, лінією та ритмом.

 Національний музей історії України в Другій світовій війні

«Обереги з війни»

У фокусі виставки – звичайні предмети з незвичайними історіями. Представляють колекцію предметів, які стали оберегами для українських захисників під час російсько-української війни, а також родинні реліквії, які були своєрідними талісманами ще у 20 столітті. Тут світлина, на звороті якої батько-солдат «спілкувався» зі своєю донькою; молитовник, що врятував від ворожої кулі; ляльки-мотанки й багато інших експонатів із колекцій Національного музею історії України в Другій світовій війні й Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», які вперше покажуть публічно.

 «Хлібня» в «Софії Київській»

«Обереги»

Силу оберегів можуть відчути окремі люди чи навіть цілі групи та народи, кажуть куратори експозиції. У будь-якому разі, це речі, які дарують відчуття захищеності й спокою; нагадують, що в цьому світі є ті, кому ми не байдужі, і допомагають рухатися в правильному напрямку. Ба більше – деякі з оберегів не можна втілити матеріально, можна лише уявити, як-от образ Бога. Саме про це виставка керамічних скульптур від головного майстра Gorn Ceramics Юрія Мирка.

 Музей шістдесятництва

«Іменем твоїм»

Графічні портрети доби Розстріляного відродження виконала художниця Надія Харт. Нащадками діячів цієї доби стали шістдесятники, які, зокрема, були вражені трагічною історією Биківні: Василь Симоненко, Алла Горська й Лесь Танюк знайшли там поховання 30-х років 20 століття, серед яких, ймовірно, була й могила Майка Йогансена – про це свідчить лекція Радомира Мокрика, на яку посилається художниця.

За допомогою вугільних розчерків і мініатюрних портретів Харт роздумує про втрачену молодість і штучну обірваність життя. З полотен на наступні покоління дивляться, зокрема, борець на за незалежність В’ячеслав Чорновіл, автор «Червоної рути» Володимир Івасюк і поет Василь Стус.

 Галерея Avangarden

«Дитинство»

У галереї поєднали картини художниці Діани Рубан і благодійний фотопроєкт Behind Blue Eyes. Куратори відзначають нетипову приглушену кольорову гаму, що дає змогу сконцентруватися на композиції та настрої творів. «Родзинкою» серії стало те, що художниця додає «вільну лінію», створену руками свого сина. Укотре порушують тему «внутрішньої дитини», яка всього лише шукає щирості й безумовної любові, коли стає дорослою, розповідають організатори.

 Музей історії Києва

«Історія у склі»

Скло – це міцний і водночас крихкий матеріал. Його історію розкриють у темах дозвілля, здоров’я, побуту й краси. Серед експонатів, наприклад, фрагмент скляного черевичка для розтягування шкіряного взуття (так, і таке є). Експонати надали фармацевтична компанія «Дарниця», виробник напоїв «Оболонь» і бренд крафтового пива Varvar.

Також можна буде побачити скляний посуд із колекції київського археолога Сергія Тараненка й відчути «автентичні запахи» від парфумера Богдана Зубченка, як-от аромат, натхненний постаттю київської княжни. Крім того, у Музеї історії Києва відтворили інтер’єри аптеки 18 століття, а також шинка, будуару та їдальні 19 століття.

Також до 30 липня в музеї можна буде подивитися виставку, присвячену чумацькій іконі на рибі та її сучасній інтерпретації. Риба – один із перших символів Ісуса Христа; таку ікону порівнюють із похідними військовими іконами Середньовіччя. Дотепер збереглися лише три ікони на рибі, але дві з них росіяни вивезли з Черкащини ще на початку 19 століття. Куратори зауважують, що всі відомі місця виявлення таких ікон – на відстані майже 100 кілометрів від Києва, тому можна припустити, що традиція зображувати ікони на рибі була притаманна саме для Київської області.

На експозиції буде єдиний збережений в Україні оригінал чумацької ікони на рибі з фондів Києво-Печерської Лаври та зразки подібного іконопису, врятовані з Херсонського обласного краєзнавчого музею. Загалом у Музеї Києва проходять водночас п’ять «абсолютно різних» виставок.

 Галерея Eye Sea Gallery

«Моменти»

Виставку з моментальними зображеннями Polaroid відкриють у новій галереї Eye Sea Gallery, що у дворику на вулиці Олеся Гончара. Галерея з’явилася як результат розширення артхабу, куди входять студія кераміки Eye Sea Art, розташована біля сусідніх дверей, коворкінг і мистецький бар «Сюр». Засновники не хочуть обмежуватися певними форматами й жанрами мистецтва, тож у просторі можна буде знайти й традиційний живопис, і сучасні інсталяції.

Цього разу досліджують «привабливість ефемерних образів», які вловлює Polaroid та інші техніки моментального фото, й намагаються зберегти ці образи в тактильній формі. Звідси – ностальгія, інтимність і щирі емоції в роботах дев’яти українських і закордонних фотографів. Крім виставки, готують кінопоказ фільму спільно з KyivMusicFilm, а також лекції та майстер-класи, що допоможуть глибше пізнати моментальну фотографію.

 Portal 11

«Втрачене/ Знайдене»

Ідея групової виставки проста, але складне переосмислення: показати дихотомічність життя, коли поряд зі злом іде добро, поряд із тінню – світло, а біля втрат – набуття й надія. Це експозиція про те, як кожен втратив «щось» із початком повномасштабної війни – хай це буде просто матеріальна річ або «фундаментальний пласт життя».

 Галерея Imagine Point

«Саме час»

Для всього свій час – час народжуватися й помирати, час убивати й лікувати, руйнувати й будувати, обіймати й ухилятись від обіймів, кохати й ненавидіти, час війни та час миру (і ще з десяток таких монотонно-гіпнотичних словосполучень) – куратори звертаються аж до Старого заповіту й цитування Екклезіаста в перекладі Івана Огієнка. На виставці у великій залі презентують роботи Олексія Белюсенка й Ахри Аджинджала, які, знову ж таки, про час.

Також до 27 травня в малій залі галереї можна переглянути виставку «Напівпровідникові сни».

 Галерея «Ню арт»

«Погляд»

Здавалося б, проста, на перший погляд, назва має перенести потенційних відвідувачів виставки в 1987 рік, бо саме тоді виставку з такою назвою відкрили в КПІ після поїздки до Чорнобиля. Одним із її кураторів був Дмитро Нагурний, який створив портрети понад трьох десятків ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

На полотнах, зібраних із колекцій, поєднуються відчуття правдивості й штучності; раціонального й ірраціонального. Передусім це архітектурний пейзаж – із його геометричними формами, сюрреалізмом і піднесеною емоційністю, коментують куратори виставки.

 Національний музей Тараса Шевченка

«Сила в різноманітті»

12 художників із Кракова, Львова й Харкова покажуть на полотнах свої переживання за останній рік після початку повномасштабного вторгнення РФ до України. Куратором цих переживань став креативний менеджер, засновник артфундації «Братерство вільних митців» і мистецтвознавець Валерій Завершинський.