У Мистецькому Арсеналі відкрилася виставка «Відбиток. Українська друкована графіка ХХ–ХХІ століть». Експозиція мала бути представлена ще в березні, та через карантин її відкриття було двічі перенесено.The Village Україна побували на монтажі виставки напередодні її відкриття, і розповідаємо, чому варто відвідати першу велику післякарантинну виставку в Мистецькому Арсеналі.

Підтримай The Village!

Donate

«Відбиток. Українська друкована графіка ХХ–ХХІ століть»

Де: Мистецький Арсенал. вул. Лаврська, 10–12

Коли: з 3 липня по 16 серпня

з 11:00 до 20:00

Вартість квитків:

Повний – 80 гривень

Пільговий – 40 гривень

Сімейний – 160 гривень

Вхід безкоштовний

(за умови наявності дійсного посвідчення):

  • дітям до 12 років
  • особам з інвалідністю 1, 2 груп
  • учасникам бойових дій (посвідчення УБД)
  • працівникам музеїв
  • членам Спілки художників
  • власникам членської картки CIMAM та Icom
  • власникам персонального чи сімейного абонементів Мистецького Арсеналу

«Відбиток» – це глобальний проєкт, який показує, як змінювалася українська графіка з початку 20-го сторіччя, й об’єднує 128 авторів і понад 500 графічних робіт. Експозиція поділена на три змістовні блоки: «У пошуках нових сенсів», «На межі дозволеного» й «Інфінітивна графіка». Куратори намагалися створити простір, у якому глядач може зіставити для себе роботи різних митців, подекуди навіть із різних часів. «Ми намагалися знайти точки дотику між різними періодами попереднього та цього століття. Адже в нашому житті й мистецтві все циклічно. Тому в першому блоці поруч графіка й початку 20 століття, і 2000-х років, і 90-х.

Для нашої країни були переломні часи, часи бурхливого розвитку мистецтва, часи появи багатьох стилів. Однією із задач проєкту було показати, що графіка не вмирає, а навпаки. Можна сказати, що проєкт як старий фотоальбом. Ми бачимо досвід старих поколінь і як нові покоління переймають його, трансформують і все ж таки залишаються в тому ж умовному полі, виростають із тих же шкіл. Саме тому роботи молодих графіків логічно інтегровані в кожен блок цієї виставки», – розповідає співкураторка виставки Катерина Підгайна.

Куратори зібрали в експозиції роботи, які об’єднує спосіб створення. Усі вони відтиски, створені за допомогою дерева, скла, офсетного друку, лінолеуму тощо. «Ми не мали на меті показати всі техніки, а радше різноманіття образного ряду. Також у цій виставці ми хотіли б донести, наскільки складно створювати графіку. Наприклад, офорт – це техніка, коли на пластині вирізається зображення, усе це протравлюється, забирається зайве, заливається фарба й потім за допомогою спеціального станка прокатується – і лишається відбиток.

Тобто це все займає дуже багато часу. Це мистецтво, яке потребує митця-фанатика, який буде сидіти й ковиряти. І це відмінність графіки від багатьох сучасних видів мистецтва. Люди від цього й досі ловлять кайф». На вході в залу на екранах телевізорів можна переглянути відео про різноманітні процеси створення графічних робіт. А в одному із залів знаходиться справжній друкарський станок.

Аліса Гоц та Ніна Савенко про літографію

Виставка розпочинається з експозиції від EtchingRoom 1. На одній зі стін напис: «Надеюсь, никто из нас сегодня не умрет». «Ця робота дуже провістницька, тому що, коли дівчата задумували її, ще не було новин про коронавірус, про карантин. Цю експозицію придумали ще до Нового року. Вони її домальовували, якраз коли ми йшли на карантин. І цей напис набирає нових і нових змістів. Зараз він став якимось не абстрактним, він став для нас реальністю», – коментує Катерина.

Інсталяція Павла Макова

Катерина Підгайна

співкураторка виставки

Ми зі співкураторкою Іриною Боровець робимо графічні виставки не вперше. Усе почалося з того, що ми захотіли продемонструвати різні школи (Львів, Одеса, Харків, Київ) саме в Києві. Тому що не всі бачили й розуміють це. Існувала певна ізольованість між школами. Наприклад, Київ незавжди розумів, що там у Львові відбувається, або навпаки. Тому ми хотіли потроху показати всі школи. У 2018 році, коли ми вже активно займалися цим і навіть возили його за кордон, був конкурс проєктів від Мистецького Арсеналу. Ми подали на нього проєкт масштабної виставки з графіки й перемогли.

Зрештою ми відійшли від концепції шкіл. Тут усі школи упереміш. Але мета, яку поставили перед собою ще в 2016 році, однаково досягнута, тому що нам удалося всі школи зібрати в одному приміщенні.

У той самий день, 19 березня, коли мали вперше відкриватися, на SAATCHI якраз повинні були розпочатися торги світової графіки. У всьому світі зараз мистецтво графіки, або прінтмейкінгу, набирає обертів завдяки новим медіа, своїй візуальності, яка на часі й активно використовується в графічному дизайні. З «Відбитком» ми потрапили в цю течію. Тож, гадаю, глядач готовий до цієї виставки й потребує побачити витоки сучасної візуальності.

Зараз у світі дуже багато тимчасового мистецтва. Графіка – все ж таки медіа, яке залишалося або в тіні, або на других позиціях, як порівняти із живописом. Я думаю, що це не заслужено. Графіка – це дуже трудомісткий процес. Вона демонструє техніку, віртуозність виконання, тобто оголює хист митця, відкриває, хто є хто у візуальному сенсі. Але я згодна з таким поглядом, що зараз розподіляти графіку, скульптуру, живопис складно. Це такий уже застарілий підхід. Хоч виставка й називається «Українська друкована графіка», але тут задіяні й інші медіа: відео, інсталяції, які побудували спеціально під цей проєкт.

В експозиції можна побачити ескізи грошей, створених Георгієм Нарбутом  (1917-1921 рр.), по сусідству з  «Проєктом українських грошей» Олега Тістола (1984-2010 рр.)

Другий блок присвячений роботам, створеним у часи Радянського Союзу. Куратори додають, що в цьому блоці намагалися відійти від концентрації уваги на політично-заангажованому або ж нонконформістському мистецтві. Натомість тут зібрані роботи, які показують різноманіття сюжетів і технік того часу. «Це роботи, які є відбитком часу, про який ми говоримо. Тут є й роботи, наприклад, про судноремонтні цехи й Одеський порт. Але в той час існували й митці, які були поза часом і простором, не в опозиції до влади, але й не з нею. Вони працювали на «чисте мистецтво», чисто зі своєю фантазією».

Цей блок розподілений тематично по залах. Є присвячений лінії та плямі. Графіка тут переважно монохромна.

Використання техніки відтисків на тканині
Зал, присвячений ліногравюрі та пейзажу

Наступна зала присвячена книжковій графіці. «Графіка довгий час була пов’язана з книжковим друком. Це вже потім вона почала відходити від нього й ставати незалежним медіа. Раніше вона існувала для книжок, плакатів, листівок, пропаганди зокрема. Але саме книжка дозволила у свій час графіці залишитися менш ушкодженою від політичної цензури. Книжка – це все ж таки остання річ, куди доходили руки політичних і партійних діячів. Тому в них графіки могли собі дозволити трохи більше, і саме завдяки цьому графіка попри політичні репресії дуже активно розвивається в цей час», – розповідає Катерина.

У залі можна побачити оригінальні ілюстрації Малахова до «Декамерона». Свого часу ці роботи не взяли для ілюстрування через надмірну сексуальність. Книжку проілюстрували роботами Олександра Данченка. Та зрештою з часом зібрання новел вийшло в друк і з цими ілюстраціями.

Зал, присвячений родині Якутовичів. Георгій Якутович був художником-постановником у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»

Третій блок – «Інфінітивна графіка» (від infinitive – невизначений). Тут представлені подекуди езотеричні, філософські роботи. Багато з експонованих митців були не тільки художниками, а також і письменниками, філософами або містиками. «Дехто з них урешті-решт зійшов з глузду. Тому що таке мистецтво передбачає зіткнення з якимись іншими матеріями. Така практика розпочалась у 60-х та активно розвивалася в 70–80-х роках. Тобто тут уже немає робіт початку століття» – додає кураторка.

Робота Романа Романішева створена завдяки мідним пластинам. Спочатку він друкував форми, робив відтиски й з них уже виготовляв магніти, які складав у композицію

У залі можна побачити багато казкових, вигаданих персонажів, ілюстрацій до книжок. Найпомітніша робота – на стіні митця Waone із циклу «Interesni Kazki». Його мурали можна побачити на вулицях Києва. В експозиції також і його невеликі роботи, створені в традиційних графічних техніках.

Юлія Ваганова

заступниця генеральної директорки з музейної та виставкової діяльності

«Відбиток» – це приклад великої енциклопедичної виставки, яка присвячена українській друкованій графіці від початку 20 сторіччя до сьогодення. Тут представлені роботи як відомих українських графіків, які вже ввійшли в підручники з історії світової графіки, так і, можливо, не таких відомих, але дуже яскравих молодих митців. Дуже цікаво спостерігати за тим, як вони трансформують і переосмислюють графіку як метод роботи. Їхня робота – це незавжди та друкована графіка в класичному розумінні. Наприклад, Ольга Козюра робить відбитки зі старих кахлів, старих архітектурних елементів і потім компонує у велику композицію на стіні. У випадку з Ольгою це неймовірне й вдале відчуття простору Арсеналу. Вона гармонійно вписала свою роботу у фактуру й архітектуру залу.

Інсталяція Ольги Козюри. © Мистецький Арсенал

Ми так давно не бачили ніякого мистецтва. А графіка – така неймовірна техніка для споглядання, для відчуття насолоди від ліній, фактур паперу, оцих дрібних речей, тактильності, які ми не мали чотири місяці через інтернет-досвід і постійне клікання одноманітних кліпів на екрані. Тут можна подивитися, як дихає папір. Можна відчути, як живуть і майже розтікаються чорнила, як пульсує й колишеться тканина, тому що деякі автори використовують її для свого друку. Оця вся тактильність має нам потроху почати повертати можливість дихання та справжньої насолоди від життя. Це таке собі делікатне входження до реального світу.

Експозиція триватиме в Мистецькому Арсеналі до 16 серпня. З міркувань безпеки вхід до залів Арсеналу дозволено тільки в захисних масках чи респіраторах. З правилами відвідування галереї можна ознайомитися тут.

Фото: Анна Шакун