Зима в Україні – для людей з міцними нервами. Іноді зимовий період починається у листопаді та закінчується у квітні й часто супроводжується не красивими різдвяними картинками, а сльотою та похмурістю. Ми поспілкувалися з людьми, які проводять зиму в теплих країнах, наскільки це зручно та доступно. Вони розповіли, що життя там часто фінансово навіть вигідніше, ніж у Києві. Крім того, переконують: варто спробувати зробити це раз – і зупинитися вже неможливо.

Фото: Лєра Цимбал, Ігор Новіков, Лоліта Лайзан

 Підпишись на THE VILLAGE УКРАЇНА В TELEGRAM – усі головні тексти тут.


Лєра Цимбал, 27 років, Черкаси

бізнесменка

два з половиною місяці проводить на Балі з чоловіком та донькою

У нас із чоловіком у Києві власні бізнеси. Я займаюся продажем одягу, в чоловіка своя моушн-студія. Зима – складний період, ми люди сонця. Тим паче тепер, коли стали батьками й наша Ося геть відмовляється сидіти у візочку. Тож для нас узимку тут настає життя в чотирьох стінах.

На Балі ми полетіли на два з половиною місяці. Це вже не вперше. Два роки тому теж були тут, щоправда трохи менше, два місяці. А до цього п’ять років поспіль намагалися щозими хоча б на трохи змінювати обстановку. Це були і волонтерські поїздки, і просто відпочинок.

Багато хто питає, скільки потрібно грошей, щоб прожити сім’ї на Балі місяць-два. Ми не можемо відповісти на це запитання. Гроші беремо на перший час: переліт, оренду вілли та мопеда. Ну і ще щось на проживання. Бізнеси приносять нам дохід щодня або проектно. Тож ми просто переїжджаємо на Балі та продовжуємо працювати і заробляти на інше вже тут.

Спочатку здається, що спланувати роботу і проекти віддалено досить просто, але коли потрапляєш з холоду в тепло, бачиш океан, мозок розм’якає. Інший часовий пояс із рештою команди, яка в Києві. І поволі можна перетворитися на «тюленя». Тож цього разу ми прилетіли на Балі в січні, коли в Україні всі також не дуже активно працюють, відходячи після свят. На старті потрібно дати собі 2-3 тижні, щоб адаптуватися, налаштувати процеси, зрозуміти, як взаємодіяти з командою.

У нас є «друга дитина» – самоїд Віллі. Ми його купили під час першої поїздки на Балі. Мчали якось на мопеді, і я кажу чоловікові: «Купімо самоїда». А він відповідає: «Давай». Тож ми знайшли Віллі в інтернеті й після повернення в Україну забрали його. Цього разу ми не брали собаку із собою, він залишився охороняти квартиру разом з другом.

Спочатку здається, що спланувати роботу і проекти віддалено досить просто, але коли потрапляєш з холоду в тепло, бачиш океан, мозок розм’якає

На Балі цього року ми прилетіли з донькою Олівією, вона любить більш спокійний спосіб життя. Замість тусовочного Canggu, в якому жили раніше, обрали мальовниче місце під назвою Uluwatu. Ми в захваті. Хочемо злітати в Сінгапур, а тоді повернутися та змінити на тиждень район, але врешті знову оселитися тут.

Тепер ми покликали з собою друзів. Знімаємо дві вілли поряд, на 12 осіб. У кожного свій номер, як у готелі, кухня та басейн спільні. У нас також є дах, на якому ми проводжаємо сонце, граємо в ігри. Словом, добре проводимо час.

Загалом Балі – це ідеальний острів, крім одного: тут люди не ходять пішки. Всі на мопедах, машинах. А хочеться і прогулятися, однак тротуарів для пішоходів немає, тільки в деяких місцях, куди потрібно, знов-таки, доїхати. Все інше на острові надихає, ти – це ти, просто легший і з засмагою. Плюс океан. Житло нереальне, за ціною оренди квартири в Києві, іноді й дешевше. Якщо спробуєте провести зиму в іншій країні, повірте, ви більше ніколи не зупинитеся.



Ігор Новіков, 25 років, Київ

три місяці разом з дівчиною проводить на Шрі-Ланці

Я весільний фотограф, а також організовую у кількох проектах подорожі для фотографів та звичайних туристів. Працюю переважно за кордоном, хоча, звісно, в Україні теж знімаю. У моїй професії немає поняття сезону, але відпочиваю я здебільшого взимку. Це й стало мотивом подумати, куди поїхати зимувати.

Я людина творча, мені складно перебувати в сирості й похмурості, якими супроводжується зима в Україні. Тож ми вирішили вдруге поїхати на Шрі-Ланку. Був варіант із Балі, але через сезон дощів відмовилися від цієї думки. Термін – три місяці, якраз щоб пережити зиму.

Намагаюся більше відпочивати, тому що в Україні цілий рік багато працюю

Щодо цін – тут усе просто. Віза коштує 180 доларів на двох за весь період. Житло можна знайти за 200-400 доларів на двох. Усе залежить від вимог і бажання торгуватися. Пересуватися по острову можна мопедом, 100 доларів на місяць + бензин – 0,7 долара. Живемо ми в Unawatuna та Delawella. Щоб дістатися сюди з аеропорту на таксі, треба 45 доларів, автобусом – 10 доларів за двох. Щодо їжі – нам вистачає 500 доларів, водночас ми ні в чому собі не відмовляємо. Загалом виходить тисяча-півтори доларів. Іншими словами, життя тут навіть дешевше, ніж у Києві, але біля океану та під сонцем.

Я можу працювати і заробляти навіть тут. Але намагаюся більше відпочивати, тому що в Україні цілий рік багато працюю. За будинком та автівкою, коли мене нема, наглядає сестра, вона живе поруч. Наступного року хочемо змінити формат і відвідати 5-10 різних островів замість одного. Це буде новий досвід.

З недоліків: іноді сумую за близькими, дорогий інтернет і дуже бракує європейської кухні. Я не люблю гострих страв, тут із цим буває складно. Крім того, треба бути уважним щодо грошей. Кожен намагається тебе обдурити, нажитися кількома зайвими доларами.

Але хорошого значно більше. Океан, сонце, пляжі, можна кататися на скутері під дощем, дивитися на захід сонця, серфінг також недорогий. А ще масажі, фрукти, контактний зоопарк, тільки в реальному світі. Коли мавпа приходить до тебе, аби взяти собі банан. Подорожі змінюють. Одного разу я спробував, тепер не можу без цього жити.



Лоліта Лайзан, 25 років, Харків – Київ

Працювала креативною копірайтеркою на «1+1»

Купила квиток на Балі в один кінець

Поїхала вперше. Це не зовсім зимування. Вирушила на невизначений термін із думкою, що повернуся, але не знаю коли. Якщо це буде після зими – добре. Якщо після літа – шкода, що пропущу Atlas Weekend. Не хочу зараз планувати. Втомилася від цього в Україні. До того ж у подорожі це марно.

Чому поїхала? Я дуже не люблю зиму та надто люблю літо. Щороку, в серпні, є тиждень-два, коли сонце плавить ефективніше за зварювальний апарат – це моя улюблена пора. Ночі дуже теплі, я насолоджуюся ними і катаюся на велосипеді майже до ранку.

Узимку мені завжди погано фізично та морально

Узимку мені завжди погано фізично та морально. Десь із початку лютого я нервово зазираю в календар із надією, що скоро стане тепло. Коли минулого березня випав той сніг заввишки з людину – це було фаталіті в моїх сподіваннях. Я нічого не планувала. Просто поїхала. Взяла із собою грошей так, щоб вистачило на екстрений зворотний квиток і 250 євро зверху про всяк випадок.

Коли збагнула, що хочу спробувати прожити зиму в літі – окреслила коло країн, де мені було б цікаво: Індонезія (о. Балі), Таїланд та ОАЕ. Остання виявилася серйозною країною і не поєднувалася з моїм потягом до імпульсивних мандрівок. Там треба підписувати контракт щонайменше на рік, вакансій для копірайтерів не так багато, але гроші справді непогані.

Наступного дня після початку пошуків знайома в Instagram виклала сторіз, що шукає російськомовного контент-менеджера з релокейтом на Балі. Я не відсилала ні СV, ні портфоліо, одразу написала велике повідомлення у WhatsApp. Розповіла, що я можу, де навчалася та де працювала. Мене взяли. У мене був дуже хороший адаптаційний період. Шеф компанії зустрів в аеропорту. Він же орендував для колективу віллу. Ми там жили і працювали з колегами. Мене навчили їздити на байку та допомогли його взяти напрокат. Тобто я не обирала ні місто, ні будинок. Мені потрібно було тільки прилетіти. Із цим я добре впоралася.

Тепер моє життя трохи змінилося: я перейшла на віддалений формат роботи й повністю відв’язалася від місця. Роблю фріланси, з якими звертаються друзі. Майже місяць я живу в Малайзії, у Куала-Лумпурі, а кілька днів тому запізнилася на рейс до Індії, де мала подорожувати близько двох місяців.

В Україні в квартирі, яку я орендую, зараз мешкає подруга. Господарі погодилися, бо довіряють мені. Кумедно, але вона ніби інтегрувалася в моє життя: постить сторіз із моїм котом, купує таку ж піцу в тому ж «Сільпо» під домом, читає ті самі книжки та ходить на ті курси, що і я.

Подобається літо, кататися вночі на байку, танцювати ввечері біля океану, спілкуватися з локалами та експатами. Тут дуже цікаві люди із безлічі країн. Немає, знаєте, цієї гопоти, що тиняється від під’їзду до під’їзду. Природний відбір нормальних людей, які знають, для чого вони тут.

Тепер моє життя трохи змінилося: я перейшла на віддалений формат роботи й повністю відв’язалася від місця

Ще на Балі багато веганських закладів із різноманітними позиціями в меню: є бургери, супи, сто різновидів боулів тощо. Тут це норма. Коли в Україні в звичайних закладах я запитувала щось без м’яса – мені пропонували салат. Узагалі тут інша їжа. Багато рису та мало овочів. Звичні нам продукти – дорогі, бо імпортовані. В Instagram я викладаю харчі із цінами, бо інколи вони мене справді дивують.

Не подобається, що час від часу місцеві хочуть мене надурити. Мене вже двічі зупиняла поліція, бо білу дівчинку на байку потрібно оштрафувати. Тут майже ні в кого немає прав, і вони це знають. Щоразу намагалися виписати штрафів майже на мільйон рупій (це десь 2 000 гривень). Я давала 250 тисяч і думала, що добре відкараскалася, але друзі сказали: треба давати не більше як 50 тисяч, а то й взагалі не зупинятися. Це нормально.

Загалом життя на Балі це не про «подобається/не подобається», це про почуття спокою. Якщо відчуваєте, що загубилися в житті – це точно те місце, куди треба їхати.