Для гарних вихідних необов’язково їхати з Києва – нові враження та секретні місця завжди можна знайти в рідному місті. Іноді варто зробити лише кілька кроків убік чи проміняти центр на віддалений район. І починається зовсім інша історія.

Спільно з Fuze Tea® ми розпочинаємо серію тематичних путівників про те, як провести канікули в Києві.

У новому матеріалі ми разом із знавчинею Києва Анною Денисенко розповідаємо про п’ять небанальних локацій у Києві та чому вони важливі для міста.

Анна Денисенко

координаторка міських соціальних проєктів ЛУН

Я займаюся дослідженням якості життя у різних районах Києва. Разом з командою ми знаходимо причини забруднення повітря, дізнаємося реальний рівень озеленення того чи іншого району, вимірюємо чергу на зарахування в конкретний садочок.

Моїм першим місцем роботи було міське видання «Газета по-київськи». Відтоді моя робота постійно повязана з містом. Мені цікаве майбутнє, сьогодення та історія Києва, адже коли ти дізнаєшся щось нове про рідне місто, то більше почуваєшся як удома.

Київ – це столиця, але ти можеш за три години проїхати на велосипеді з одного кінця в інший. І за цей час побачити дуже різну архітектуру та відвідати класні заклади. Люблю Троєщину – це мій рідний район, тут я виросла. Вважаю, що якби з Троєщиною було зручне транспортне сполучення, то це був би рай: широкі вулиці, тротуари, багато парків, є супермаркети та кінотеатри. Також дуже люблю Турецьке містечко – мікрорайон, де я живу.

Державний музей авіації
імені О. К. Антонова

Де: вулиця Медова, 1

Для мене побачити політ літака – це «вау»

Від цього музею до нашого дому йти десять хвилин і три хвилини – до гаража. Можна сказати, це наш «домашній музей».

Уже не памятаю, коли побувала тут уперше, мабуть, десь років 10-13 тому. У нас біля дому висіла маленька синя табличка з написом «Музей», і мені стало цікаво, що ж там таке. Виявилося, ми знайшли Нарнію поміж промзони та гаражів.

Цей музей має досить незвичну експозицію: тут зібрано близько 90 літаків, гелікоптерів та інша авіаційна техніка. Сюди звозять «на пенсію» речі з київських аеропортів, наприклад, старі трапи. Іноді експонати-літаки доставляють сюди на спеціальній платформі дорогою для автомобілів. Це ціле дійство, коли всі навколо завмирають, аби зробити фото. Через це навіть трапляються аварії.

Зі спеціального майданчика на пагорбі можна спостерігати, як злітають і сідають літаки

Ще одна особливість музею – за парканом починається аеропорт «Київ». Зі спеціального майданчика на пагорбі можна спостерігати, як злітають і сідають літаки. Завдяки безвізу тепер це відбувається набагато частіше. Це місце цікаве й для тих, хто не дуже цікавиться самою технікою.

На території проходить фестиваль ретро-машин OldСarLand. А 2015 року, після падіння гривні, тут влаштували жартівливий фестиваль паніки та істерики «На дні». І він міг відбутися тільки на такій локації. Ми з друзями тоді психонули й вирішили зробити свою точку з їжею «БутерБрат» – годували гостей сендвічами з рибою, сиром і мясом.

Раніше, у вихідні дні, у Музеї авіації було щонайбільше три машини відвідувачів. Тепер важко знайти місце для парковки – він стає популярним.

Мечеть «Ар-Рахма» та оглядовий
майданчик на горі Щекавиця

Де: вулиця Лукянівська, 46


Тут дуже медитативна атмосфера, ніхто не ходить тобі по голові.

Я люблю знаходити у Києві місця, які демонструють його мультиатмосферність.

Багато хто вважає, що Київ – це Поділ, Хрещатик, Печерськ. Але є ще ось такі місця, як ця мечеть. Вона розташована в районі Татарки, де історично проживали татари. Тут збереглося старе мусульманське кладовище [Щекавицьке кладовище – ред.], поряд з яким і побудували мечеть. Камінь для її будівництва привозили з Азербайджану. Тому, коли ходиш територією, відчувається південна атмосфера. Всередині є приємні мякі килими. Та й люди тут привітні.

Це своєрідний культурний центр і місце зустрічі. На Рамадан тут проводять фестиваль з кухнями народів світу. У Києві не так багато місць, де можна спробувати автентичні азербайджанські чи татарські страви. Ця локація також асоціюється у мене із сестрою. Кілька років тому вона прийняла іслам, і мечеті стали мені рідніші [усміхається ред.]. Я побувала тут уперше десь сім років тому і була здивована, що в Києві є такі місця. Згодом ми з чоловіком ходили сюди на екскурсію її для нас провів колоритний місцевий чоловік. 

Я побувала тут уперше десь сім років тому і була здивована, що в Києві є такі місця.

Неподалік мечеті є чудовий панорамний майданчик. Тут класно просто посидіти, випити чаю, подивитися на пейзажі навколо. А ще тут майже не буває натовпу людей – не всі знають про цю локацію. Особливість цього місця й у тому, що спершу треба пройти крізь атмосферні старі київські двори та знайти дірку-прохід між гаражами. Після цього тебе чекає сюрприз у вигляді панорами на Київ. Це класна точка маршруту, якщо ви гуляєте Подолом.

Сквер Небесної Сотні

Де: вул. Михайлівська,
24-26


Цей сквер – приклад чудової низової ініціативи.

Раніше територія скверу була огороджена парканом. Під час Революції гідності його розібрали на барикади, і всім відкрився пустир.

Місцеві жителі подивилися на все це, їм стало сумно, й вони вирішили створити сквер на місці звалища. Спільними зусиллями ідею вдалося реалізувати: з’явився газон, дерева, дерев’яний дитячий майданчик. Португальський художник [Алешандре Фарту відомий як Vhils – ред.] зробив мурал з портретом Сергія Нігояна, на його відкриття приїжджали батьки Сергія. Усіма цими процесами керувала Женя Кулеба – мій особистий приклад надзвичайного київського активіста. Адже люди не можуть абсолютно самостійно організовуватися – такого не буває. Завжди є хтось, хто спрямовує. І Женя була стрижнем процесу. Але далі був не зовсім гепіенд: на Михайлівській збиралися будувати підземний паркінг, що мало зачепити і сквер. Через це піднялася хвиля протестів, сквер вдалося зберегти.

Люди не можуть абсолютно самостійно організовуватися – такого не буває. Завжди є хтось, хто спрямовує.

Цей сквер – крутий приклад того, що люди важливі. Їхній запит на зміни – важливий. І їхня участь у цих змінах – важлива. Інакше нічого змінюватися не буде. На жаль, нічого не працює так, що хтось приходить і робить усе за нас і для нас. Як і «Самосад» на Подолі, Київський велотрек чи парк «Наталка». Усього цього б не було, якби люди самі нічого не добивалися, не вдихали життя у ці місця. Мені приємно, що такі люди є в Києві. І класно, що у Києві з’являється все більше й більше подібних місць.

Сквер легко оминути, якщо не знати, що він узагалі там є. Він непрохідний, тому тут зазвичай мало людей. Заходжу сюди, коли буваю в центрі – тут тихо і чути дзвони Михайлівського собору.

Урбан-кластер КАРЗ-12

Де: територія колишнього Київського авторемонтного заводу №12, Костянтинівська, 73


Тут регулярно проводять лекції на міські теми – концентрація однодумців на квадратний метр зашкалює.

Це такий собі урбанхаб, що об’єднує однодумців.

Тут уже працюють «Агенти змін», Urban Curators, «А+С Україна», міський онлайн-журнал «Хмарочос». Місце буде розширюватися і надалі. Раніше на території діяв авторемонтний завод, який займався великою технікою. Тепер він не працює, його захоплюють урбаністи.

НАВЕСНІ МИ РАЗОМ З «АГЕНТАМИ ЗМІН» ВЛАШТУВАЛИ ТУТ КОНФЕРЕНЦІЮ З КУМЕДНОЮ НАЗВОЮ «УРБАНИНА» – ПРО УСПІШНІ МІСЬКІ ПРОЄКТИ. Зараз тут ставлять меблі з палет, хочуть організувати фудточки – зробити це місцем тяжіння для всіх, хто цікавиться розвитком міста. Розташування в локації теж класне: 5 хвилин від метро, 15 хвилин до Контрактової, справжня олдскульна промзона. А я люблю промозони ще з того часу, коли це не було мейнстримом [сміється – ред.].

КАРЗ-12 – це також класний приклад джентрифікації. З одного боку, сумно, що заводи закриваються, а з іншого – світ змінюється. Раніше ми, умовно, робили трактори, тепер відкриваємо ІТ-компанії. Щось приходить, щось іде.

Ще один важливий фактор – закинуті промзони підвищують рівень депресивності району та злочинності. Коли ж вони розвиваються, все стає краще і світліше

Те, що промзони оживають, дуже важливо для розвитку міста. Наприклад, сьогодні у Києві проблема з трафіком. Це призводить до того, що машини довше стоять у заторах і забруднюють повітря. До того ж люди в заторах стають більш агресивними, їхній рівень життя знижується. А коли розвиваються промзони на районі, у людей зявляється можливість не їхати через усе місто, а працювати і відпочивати поряд з домом. Ще один важливий фактор – закинуті промзони підвищують рівень депресивності району та злочинності. Коли ж вони розвиваються, все стає краще і світліше. Звісно, і ціни на житло також зростають.

Пивоварня Lisopylka

Де: вул. Старосільська, 1-е


Класно, що такі місця відкриваються подалі від центру і розвивають райони.

Не памятаю, коли я вперше почула про цей заклад, але мені відразу сподобалася його ідея.

Паб Lisopylka спеціально відкрили подалі від усіх туристичних місць, аби сюди приїжджали справжні фани крафтового пива. Це дуже ризиковий, але цікавий крок. Я вже бачила, що локації на території сусідньої до пивоварні промзони здають в оренду з поміткою, що поряд є такий бар. Я не пю пиво, але люблю це місце саме за ідею.

На місці пивоварні раніше була справжня лісопилка. Її територію викупив бізнесмен-переселенець з Донецька. Він відкрив тут бар і маленьку пивоварню. Раніше власник займався іншим бізнесом і тримав пивоварню як хобі, але в Києві це стало його головною справою. Читала, що над проєктом працювали усією сім’єю – чудова історія. Коли справи пішли вгору, виробництво пива розширили та почали продавати власну продукцію в супермаркетах.

Недалеко є великий і зелений парк «Перемога» – можна покататися на велосипедах, а тоді зайти на Lisopylka.

Ми привозимо сюди наших друзів, рекомендуємо знайомим туристам це місце. Тут стильний інтер’єр, приємна публіка. Можна сходити на екскурсію на саму пивоварню. До того ж поряд розташований Арт-завод Платформа – можна поєднати прогулянку одразу двома локаціями. Недалеко є великий і зелений парк «Перемога» – можна покататися на велосипедах, а тоді зайти на Lisopylka. Мені здається, це також круте місце для іноземців – можливість побачити різний Київ.

Новинка Fuze Tea® чорний чай зі смаком персика та троянди – це неочікуване поєднання смаків натурального чорного чаю, соковитого персика та запашної троянди. Такі різні інгредієнти, що створюють гармонію смаку та надихають на нові відкриття. Наприклад, знайти час для себе, перезавантажитися та краще дослідити рідне місто: його історію, гастро-культуру чи нічне життя. На випадок спраги під рукою завжди є пляшечка холодного чаю Fuze Tea®.

Матеріал підготовлено за підтримки

Щоб сторінка завантажувалася коректно, рекомендуємо відімкнути Adblock у браузері.